Справа № 703/3083/25
2/703/1259/25
10 жовтня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Овсієнка І.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
22.05.2025 АТ «Сенс Банк» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до Смілянського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №491040950 від 27.11.2020 в сумі 54311,48 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 27.11.2020 між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду про надання споживчого кредиту №491040950. Відповідно до умов угоди, банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені угодою.
Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту.
Відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 14.03.2025 утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 54311,48 грн та складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 24192,35 грн та заборгованості по відсотках 30119,13 грн.
З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача направлено вимогу щодо добровільного виконання договірних зобов'язань, яка залишилась без реагування.
Оскільки відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «Сенс Банк», позивач вимушений звернутись до суду.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27.05.2025 відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання із розгляду справи, встановлений сторонам строк для подання письмових заяв по суті справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подала, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.
Копію ухвали про відкриття провадження в справі направлено відповідачці на адресу зареєстрованого місця проживання, як вбачається із загальнодоступних відомостей про трекінг поштових відправлень, розміщений на офіційній сторінці ДП «Укрпошта» в мережі інтернет, вказане відправлення повернуте відправникові через закінчення терміну зберігання, однак на адресу суду не надходило.
Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, зважаючи на те, що позивач не висловив своїх заперечень проти заочного розгляду справи, розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого главою 11 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 27.11.2020 між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» була підписана оферта на укладення угоди про надання кредиту №491040950, анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про надання кредиту №491040950, паспорт споживчого кредиту, графік платежів, які в сукупності становлять кредитний договір, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 27092,16 зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 39,90% річних, строком на 60 місяців.
Відповідно до оферти ОСОБА_1 запропонувала АТ «Альфа-Банк» укласти з нею угоду про надання кредиту, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для укладення цієї угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
Оферта містить умови споживчого кредиту: тип кредиту «кредит готівкою», сума кредиту 27092,16 грн, процентна ставка 39,90% річних, тип ставки - фіксована, строк кредиту 60 місяців. Дата повернення кредиту 30.11.2025.
Згідно п. 3 Оферти кредит надається позичальнику для повернення заборгованості за іншими кредитними договорами, спосіб видачі - переказ коштів на рахунки, відкриті в АТ «Альфа-Банк».
Крім того, сторони своїми підписами узгодили в письмовій формі графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, що становить додаток №1 до укладеного між сторонами договору №491040950 від 27.11.2020.
Також з наданого позивачем паспорта споживчого кредиту вбачається, що сторонами за вказаним кредитним договором узгоджено суму кредиту 27092,16 грн, строк кредитування - 60 місяців, реальна річна процентна ставка 48,11% річних.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У зв'язку із викладеним суд приходить до висновку, що між АТ «Альфа-Банк» як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником 27.11.2020 у простій письмовій формі укладений кредитний договір.
Доказів визнання недійсним вказаного кредитного договору матеріали цивільної справи не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26.06.2008 зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи в сукупності з наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
За приписами частин 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В силу вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо-безпосередньо, після її закінчення.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердження виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.
Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі №175/35/16-ц.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже виписки по рахункам або касовий документ можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів. Банківська виписка має статус первинного документа. Розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію.
Проте саме банківська виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався кредитною карткою, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні.
За обставинами даної справи, за домовленістю сторін, на підставі письмового клопотання ОСОБА_1 , грошові кошти мали бути надані їй шляхом перерахування на інший рахунок для погашення кредитної заборгованості за іншим правочином. Вказана обставина підтверджується письмовим клопотанням від 27.11.2020, а також змістом оферти на укладення угоди про надання кредиту від 27.11.2020 (п. 3).
В такому разі кредит фактично не був наданий відповідачеві та вона не користувалася ним, а за його розпорядженням перераховувався для погашення заборгованості за іншим правочином.
Однак всупереч викладеному, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували перерахунок грошових коштів на погашення зобов'язання позичальника в межах погодженої суми кредитування, підтверджували факт існування заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням обов'язків за кредитним договором з боку останньої.
Зважаючи на викладене, позивач у порушення вимог частини першої статті 81 ЦПК України не довів належними доказами (первинними документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») наявність заборгованості у відповідача перед банком, отже у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Відомості про наявність в сторін судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, в матеріалах відсутні.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 7, 12, 13, 141, 247, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України суд,
ухвалив :
В задоволенні позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 23494714.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складене 10.10.2025.
Суддя: І.В.Овсієнко