Справа № 559/4253/25
Провадження № 3/559/2233/2025
09.10.2025 місто Дубно
Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Томілін Олексій Миколайович, розглянувши адміністративний матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянки України НОМЕР_1 , виданий Дубенським МРВ УМВС України в Рівненській області 12.08.2005, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , не працююча,
за ст.173-2 ч.3 КУпАП,
встановив:
ОСОБА_1 , являючись особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП, 15.09.2025 року приблизно о 12.36 год., перебуваючи за адресою проживання АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство відносно своєї баби ОСОБА_2 , 1939 р.н., яке полягало у застосуванні фізичного насильства, яке не спричинило тілесних ушкоджень, погрозах і образах, внаслідок чого була завдана шкода її психологічному і фізичному здоров*ю.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 ст.173-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з*явилася, будучи своєчасно та належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, причини неявки суду не повідомила.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Приймаючи до уваги те, що судом вжиті необхідні заходи для забезпечення участі у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від нього не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку з чим причини неявки ОСОБА_1 до суду визнані неповажними, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, суд вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутність на підставі наявних матеріалів.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом досліджені наступні докази, додані до протоколу.
Так, з постанов суду з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП протягом року.
За даними рапорту працівника поліції від 15.09.2025 ОСОБА_1 15.09.2025 року приблизно о 12.36 год., перебуваючи за адресою проживання АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство відносно своєї баби ОСОБА_2 , 1939 р.н., яке полягало у застосуванні фізичного насильства, яке не спричинило тілесних ушкоджень, погрозах і образах, що також підтверджено заявою та письмовими поясненнями потерпілої.
Ч.2 ст.173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки: настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Таким чином, об'єктивну сторону цього правопорушення складають певні дії (бездіяльність), реальне настання шкідливих наслідків та причинний зв'язок між ними.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
У статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, - домашнього насильства відносно баби ОСОБА_2 , 1939 р.н., доведена наданими доказами.
Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При визначенні стягнення, суд, у відповідності до положень ст.33 КУпАП, враховує обставини та характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що, згідно зі ст.34 КУпАП, пом'якшують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.
Водночас, суд не визнає в якості обставини, що згідно зі ст.35 КУпАП, обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення, - повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, так як дана обставина, на думку суду, - є обставиною, що саме визначає кваліфікований склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.3 КУпАП, і, яка, відповідно, на переконання суду, не може бути врахована, як обтяжуюча відповідальність, так як, за вказаних умов, буде погіршувати становище особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
При накладенні адміністративного стягнення, враховую характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, відсутність обставин, що обтяжують та пом*якшують відповідальність, та приходжу до переконання, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення за ч.3 ст.173-2 КУпАП у виді штрафу, що, на думку суду, буде достатньою мірою відповідальності з метою її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також, запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір у розмірі 0,2 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приймаючи до уваги вищенаведене, керуючись ст.33, ст.39-1, ст.40-1, ст.173-2 ч.2, ст.221, ст.284, ст.289, ст.294 КУпАП, суд
постановив:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП.
Піддати ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, адміністративному стягненню - у виді штрафу у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі у розмірі 1020грн.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
Роз'яснити, що згідно зі статтею 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із статтею 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом десяти днів із дня її винесення.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців із дня її винесення.
При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.
Суддя О.М.Томілін