Справа № 541/3910/25
Провадження № 1-кс/541/895/2025
07 жовтня 2025 рокум. Миргород
Слідчий суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власників майна адвоката ОСОБА_4 , розглянувши клопотання про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеному 01 жовтня 2025 року до ЄРДР за № 12025170550000969 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України,
встановив:
Прокурор Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення 01 жовтня 2025 року огляду місця події поза межами населеного пункту біля с. Байрак Миргородського району Полтавської області, а саме - автомобіль марки «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; напівпричіп марки «Krone SD27», реєстраційний номер НОМЕР_2 : обладнання для виготовлення вугілля з видимими слідами використання; обладнання для виготовлення вугілля без слідів використання; дві пластикові ємності; мішки з вугіллям в кількості 492 штуки шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування власниками до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив наступне.
Слідчим відділенням Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025170550000969 від 01 жовтня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 01 жовтня 2025 року на лінію 102 надійшло повідомлення від начальника управління державної екологічної інспекції Центрального округу ОСОБА_6 про те, що в с. Байрак Миргородського району Полтавської області виготовляють вугілля з деревини без будь-яких законних підстав.
В рамках проведення огляду місця події 01 жовтня 2025 року поза межами населеного пункту біля с. Байрак Миргородського району Полтавської області було виявлено та вилучено вказане в клопотанні майно, яке постановою слідчого від 01 жовтня 2025 року визнано речовими доказами із визначенням місця зберігання.
Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 , виданих ТСЦ №7441, власником автомобіля марки «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричепа марки «Krone SD27», реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_7 .
Власником двох обладнань для виготовлення вугілля відповідно до договорів виготовлення обладнання № 01/07-25 від 01 липня 2025 року та № 10/09-25 від 10 вересня 2025 року є ТОВ «Карбонленд».
Власником вугілля відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу є ФОП ОСОБА_8 .
Власник двох пластикових ємностей не встановлений.
Під час проведення досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вилучене в ході огляду місця події майно для подальших проведень досліджень та експертиз, збереження речових доказів.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 зазначив, що арешт вищезазначеного майна є необхідним для забезпечення його зберігання до закінчення проведення відповідних слідчих та процесуальних дій, з метою всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин кримінального провадження та проведення відповідних експертиз.
Власники майна в судове засідання не з'явились.
Представник власників майна ФОП ОСОБА_7 , ТОВ «Карбонленд» адвокат ОСОБА_9 зазначив наступне. ФОП ОСОБА_8 дійсно займається виготовленням вугілля. ФОП ОСОБА_7 уклав із ТОВ «Карбонленд» та ТОВ «Сінергія-Мрія» договори про перевезення печей, тобто він до виготовлення вугілля не має жодного відношення. Дві печі для виготовлення вугілля належать ТОВ «Карбонленд», яке займається їх поставками. Піч без слідів використання, яка перебуває у транспортному засобі, була привезена 01 жовтня 2025 року, однак вона придбана не була, тому потребувала відправки. ТОВ «Карбонленд» придбало у ФОП ОСОБА_8 вугілля, яке було завантажено в транспортний засіб разом із піччю. Перша піч була лише демоверсією і оскільки вона не знайшла попиту, її також мали повернути власнику. Законність придбання вугілля підтверджено відповідними накладними. З урахуванням зазначеного просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити в повному обсязі.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши клопотання та копії матеріалів, наданих прокурором, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Положенням ст. 131 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мета відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора частково, наклавши арешт шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування власником, до скасування арешту майна на дві пластикові ємності, власник яких не встановлений; обладнання для виготовлення вугілля зі слідами використання, власником якого відповідно до договору виготовлення обладнання № 01/07-25 від 01 липня 2025 року є ТОВ «Карбонленд»; вугілля в загальній кількості 492 мішки.
В задоволенні клопотання про накладення арешту на автомобіль марки «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «Krone SD27», реєстраційний номер НОМЕР_2 , а також на обладнання для виготовлення вугілля без слідів використання слідчий суддя вважає за необхідне відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
Положенням ч. 3 ст. 173 КПК України встановлено що, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
П. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.
Слідчим суддею не встановлені законні підстави для накладення арешту на вказаний в клопотанні транспортний засіб з напівпричепом та обладнання для виготовлення вугілля без слідів використання, оскільки вони не є ані об'єктом, ані предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України. Немає жодних підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Як вбачається з матеріалів клопотання та пояснень учасників судового розгляду, до клопотання не додані докази, які підтверджують причетність власника майна до вчинення кримінального правопорушення, а підозра по вказаному кримінальному провадженню будь-якій особі на час розгляду клопотання не висувалася.
Слідчому судді не надано доказів на підтвердження обставин того, що вказаний транспортний засіб та піч для виготовлення вугілля без слідів користування здобуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення, є знаряддями вчинення кримінального правопорушення. Саме лише визнання слідчим транспортного засобу з напівпричепом та печі речовими доказами в даному кримінальному провадженні не може бути достатньою підставою для накладення арешту на це майно. Відтак, клопотання в частині накладення арешту на зазначене майно задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 132, 170 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
Клопотання прокурора Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_5 про накладення арешту на майно задовольнити частково.
Накласти арешт шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування власниками до скасування арешту майна на:
- дві пластикові ємності, власник яких не встановлений; обладнання для виготовлення вугілля зі слідами використання, власником якого відповідно до договору виготовлення обладнання № 01/07-25 від 01 липня 2025 року є ТОВ «Карбонленд» в особі директора ОСОБА_10 (Чернігівська область, Менський район, м. Мена, вул. Сіверський шлях, 153), визначивши місцем їх зберігання територію спеціального майданчика для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів (вул. Центральна, 52 с. Білики Миргородського району Полтавської області);
- вугілля в загальній кількості 492 мішки, власником якого відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу є ФОП « ОСОБА_8 », визначивши місцем їх зберігання територію відділення поліції № 3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області (вул. Шевченка, 103, с. Велика Багачка Миргородського району Полтавської області).
В задоволенні клопотання про накладення арешту на:
- автомобіль марки «DAF XF 105.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «Krone SD27», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником яких відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого ТСЦ № 7441, та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого ТСЦ № 7441, є ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_5 );
- обладнання для виготовлення вугілля без слідів використання, власником якого відповідно до договору виготовлення обладнання № 10/09-25 від 10 вересня 2025 року є ТОВ «Карбонленд» в особі директора ОСОБА_10 (Чернігівська область, Менський район, м. Мена, вул. Сіверський шлях, 153), відмовити.
Передати автомобіль, напівпричип, обладнання для виготовлення вугілля без слідів використання власникам.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддяОСОБА_1