Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/1588/25
Номер провадження: 2-а/511/36/25
10 жовтня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Бобровська І. В.,
секретаря судового засідання Кіндракевич В.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Роздільна Одеської області, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови та закриття провадження в справі, -
До Роздільнянського районного суду Одеської області надійшов вказаний позов, згідно з яким позивач просив скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) від 09 травня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 2101 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стислий виклад позиції позивача.
02 травня 2025 року був складений протокол про адміністративне правопорушення (далі - протокол) за частиною 3 статті 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 , згідно з яким (суть правопорушення): 02 травня 2025 року було встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно рапорту № 6708 від 24 квітня 2025 року, ОСОБА_1 не повідомив про зміну місця проживання, чим порушив вимоги частини 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вимоги пункту 8 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМ України від 30 грудня 2022 року № 1487, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.
09 травня 2025 року за результатами розгляду протоколу було прийнято постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 2101 КУпАП.
Водночас ОСОБА_1 не згоден з оскаржуваною постановою, оскільки єдиним доказом правопорушення є акт від 14 квітня 2025 року, який не містить ні прізвищ сусідів, ні їх підписів, а поданим доказам на свій захист не надано оцінки під час розгляду справи.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 подав відзив, згідно з яким просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вони є необгрунтованими та безпідставними, акт містить необхідні реквізити: дату, місце складання та осіб, які даний акт оформили, а надані позивачем письмові пояснення не містять доказів написання саме вказаними особами.
Також наданий витяг містить інформацію про реєстрацію місця проживання, однак це не ототожнюється з фактичним місцем перебування особи.
Процесуальні дії у справі (окрім протокольних).
28 травня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
01 липня 2025 року продовжено строк для подання відзиву до 11 липня 2025 року.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Як вбачається з копії акту про не проживання особи за місцем проживання від 14 квітня 2025 року, комісією встановлено, що ОСОБА_1 » не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з поміткою щодо свідків «сусіди відмовилися».
Начальником групи військового обліку солдатів та сержантів запасу майором ОСОБА_3 було складено рапорт, згідно з яким він доповів про те, що ОСОБА_1 прийнятий на облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Станом на 24 квітня 2024 року перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно акту про не проживання особи за місцем проживання, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак не проживає, про зміну адреси місця проживання (перебування) у встановлений законодавством строк не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив частини 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
02 травня 2025 року був складений протокол про адміністративне правопорушення № 316 за частиною 3 статті 210 КУпАП, з якого вбачається, що ОСОБА_1 не повідомив про зміну місця проживання, чим порушив вимоги частини 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вимоги пункту 8 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМ України від 30 грудня 2022 року № 1487, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП (передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку).
09 травня 2025 року за результатами розгляду протоколу було прийнято постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 2101 КУпАП (передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію).
Разом з цим, як вбачається з заяв ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , датованих 02 травня 2025 року, ОСОБА_1 дійсно постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про що зазначено в оскаржуваній постанові, однак не наведено жодних аргументів щодо їх оцінки, а фактично установлені обставини відповідають змісту протоколу № 316, однак на противагу протоколу, складений за частиною 3 статті «210» КУпАП, зазначено, що ОСОБА_1 порушив частину 3 статті «2101» КУпАП.
У ході розгляду справи судом були допитані у якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтвердили, що ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, та норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
24 лютого 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.
Стаття 2101 КУпАП визначає покарання за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити, що у протоколі № 316 про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 3 статті 210 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Водночас протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Однак оскаржувана постанова не містить оцінки доказів, наданих ОСОБА_1 на свій захист, акт про не проживання особи за місцем проживання від 14 квітня 2025 року складений відносно ОСОБА_1 ».
Відносно допитаний свідків, суд вважає необхідним зазначити, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.,
Водночас стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За правилами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Пункт 3 частини 3 статті 286 КАС України визначає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, оцінивши докази та аргументи сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відносно детальної відповіді на кожен аргумент сторін, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91).
Керуючись статтями 72, 77, 139, 246, 286, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову від 09 травня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 2101 КУпАП скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 гривень.
Рішення може бути оскаржено, шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 .
Суддя І. В. Бобровська