справа № 514/395/25
провадження № 2/492/695/25
Іменем України
07 жовтня 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Варгаракі С.М.,
при секретарі судового засідання - Богдан А.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс») звернулося до суду з зазначеною позовною заявою до відповідача, в якій просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 10213,90 грн, а також судові витрати. В обґрунтування позову посилається на те, що 04 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредіплюс» (далі - ТОВ «Кредіплюс») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 145538, який підписаний електронним підписом позичальника з використанням одноразового ідентифікатора, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» надало відповідачу кредит у розмірі 5556 грн, зі сплатою відсотків у розмірі 586 % річних, строком кредитування на 70 днів з 04 липня 2024 року по 12 вересня 2024 року. ТОВ «ФК «Кредіплюс» повністю та в строки перерахувало відповідачу кредитні кошти, однак відповідач всупереч умовам договору взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитом, відсотками та комісією у розмірі 10213,90 грн.
10 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено договір факторингу № 10102024, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» передало, а ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача за вищезазначеним кредитним договором, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим у справі визначено суддю Варгаракі С.М.
Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 14 травня 2025 року цивільна справа прийнята до провадження, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін. Відповідачеві визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Одночасно, роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Вказана ухвала суду була направлена відповідачеві за зареєстрованим місцем проживання, однак поштовий конверт повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд цивільної справи, судом надано можливості та достатньо часу ознайомитись з позовною заявою та надати свої заперечення.
У відповідності до статті 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін, а тому суд, у відповідності до частини 5 статті 279 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, у зв'язку з чим, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 , відповідачем у справі, було укладено договір про споживчий кредит № 145538, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 5556 грн в наступному порядку: у розмірі 4000,32 грн на рахунок/картку позичальника № НОМЕР_1 у національній валюті; у розмірі 1555,68 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно пункту 2.5 індивідуальної частини. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 586 % річних, тип процентної ставки фіксована. Загальний строк кредитування за договором складає 70 днів з 04 липня 2024 року по 12 вересня 2024 року.
Згідно з пунктом 2.5 договору комісія за надання кредиту складає 1555,68 грн, що нараховується підлягає сплаті одноразово в день укладання договору за ставкою 28 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту. Пунктом 2.9.1 договору передбачено, що орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом) складає 11373,58 грн.
Відповідно до пункту 5.3. договору, приймаючи пропозицію кредитодавця про укладання кредитного договору позичальник також погодився з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому.
Кредитний договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та доступний через веб-сайт кредитодавця http://finx.com.ua, зазначений кредитний договір, графік платежів за кредитним договором, паспорт споживчого кредиту, які є додатками до договору споживчого кредиту підписані одноразовим ідентифікатором (а.с. 34-34, 41-42).
Як вбачається з довідки № 10 від 29 січня 2025 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» повідомляє про успішність видачі кредиту ОСОБА_1 04 липня 2024 року у розмірі 4000,32 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 (а.с. 54).
Згідно з листом АТ КБ «Приватбанк» від 23 вересня 2025 року на імя ОСОБА_1 в банку емітована картка № НОМЕР_2 . Факт зарахування кредитних коштів також підтверджується випискою за договором б/н за період з 04 липня 2024 року по 09 липня 2024 року.
З картки обліку виконання договору 145538 вбачається, що 04 липня 2024 року було надано кредит у розмірі 5556 грн, загальна сума фінансового активу складає 10213,90 грн (а.с. 59).
Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 145538 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс» станом на 21 лютого 2025 року складає 10213,90 грн., яка складається з заборгованості: за простроченим тілом 5556 грн, простроченими відсотками 4256,90 грн., простроченою комісією 401 грн (а.с. 28 зворот).
10 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 10102024, згідно умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» передало (відступило) ТОВ «ФК «Ейс» належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» прийняло належні ТОВ «ФК «Кредіплюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 9-11).
Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 10102024 від 10 жовтня 2024 року реєстру прав вимог № 3 від 09 грудня 2024 року, акту приймання-передачі реєстру № 3 від 09 грудня 2024 року позивач ТОВ «ФК «Ейс» набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у загальній сумі 10213,90 грн, з яких заборгованість: за простроченим тілом 5556 грн; простроченими відсотками 4256,90 грн.; простроченою комісією 401 грн (а.с. 14, 15).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі №234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем з однієї сторони та ТОВ «ФК «Кредіплюс», з іншої, склалися кредитні правовідносини на підставі укладеного між ними договору в електронній формі.
Оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача і цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
ТОВ «ФК «Кредіплюс» виконало свої зобов'язання за договорами та здійснило переказ грошових коштів на картковий рахунок відповідача, однак відповідач у встановлені кредитним договором строки заборгованість не сплатив та кредитні кошти не повернув, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість станом на 21 лютого 2025 року у розмірі 10213,90 грн.
Даних про те, що відповідачем були повернуті кошти за вказаним кредитним договором, матеріали справи не містять.
Всупереч принципу змагальності цивільного судочинства, визначеного статями 12, 81 ЦПК України, відповідач не надав свій контррозрахунок боргу за кредитними договорами та не надав жодних доказів на спростування наведених позивачем розрахунків заборгованості за кредитами.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, до позивача ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит № 145538 від 04 липня 2024 року (первісний кредитор ТОВ «ФК «Кредіплюс») за договором факторингу № 10102024 від 10 жовтня 2024 року.
Надання позивачем витягу з реєстрів боржників до договору факторингу в сукупності з копією такого договору факторингу є достатніми доказами набуття позивачем прав вимоги за кредитним договором, укладеним між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 .
Вищезазначений договір факторингу ні в цілому, а ні в будь-якій із його частин, не оспорювався та не визнаний недійсним. Будь-яких доказів на спростування достатності обсягу набутих позивачем прав вимоги за кредитним договором до відповідача суду не надано.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок також зроблено Верховним Судом у справі № 761/1543/20, провадження № 61-10389св21 від 23 лютого 2022 року, справа № 639/86/17, провадження № 61-5039св21 від 19 січня 2022 року, справа № 554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14 липня 2021 року.
Оскільки, позивач ТОВ «ФК «Кредіплюс» на підставі договору факторингу набув право вимоги за кредитним договором, укладеним між первісним кредитодавцем та ОСОБА_1 , відповідачем у справі, то у нього, як у нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредиту та інших передбачених договорами платежів у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.
У матеріалах справи наявні належним чином завірені копії договору факторингу № 10102024 від 10 жовтня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Ейс», акт прийому-передачі реєстру № 3 від 09 грудня 2024 року, витяг з реєстру боржників від 09 грудня 2024 року.
Згідно сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12).
Таким чином, вищевказане свідчить про належне укладення між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Ейс» договору факторингу та перехід прав вимоги за кредитним договором № 145538 від 04 липня 2024 року.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню за кредитним договором № 145538 від 04 липня 2024 року заборгованість у розмірі 10213,90 грн.
Щодо стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як вбачається з пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав суду: договір про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04 лютого 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Ейс» та АБ «Тараненко та партнери» (а.с. 17-18); додаткову угоду № 3 до договору про надання правничої допомоги від 04 лютого 2025 року (а.с. 19-20); акт прийому-передачі наданих послуг від 04 лютого 2025 року (а.с. 16 зворот).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідач у справі не надав суду заперечення щодо витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 7000 грн, вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2422,40 грн., сплаченого позивачем при звернені з наявним позовом до суду, оскільки сплата судового збору підтверджена платіжною інструкцією в національній валюті (а.с. 28).
На підставі статей 11, 509, 512, 513, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 628, 638, 639, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 19, 48, 76-81, 89, 133, 137, 141, 211, 247, 258-259, 263-265, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» (місцезнаходження: Харківське шосе, буд. № 19, офіс 2005, м. Київ, поштовий індекс 02090, код ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за кредитним договором № 145538 від 04 липня 2024 року у розмірі 10213 (десять тисяч двісті тринадцять) гривень 90 копійок, з яких заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5556 (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) гривень 0 копійок, відсотками у розмірі 4256 (чотири тисячі двісті п'ятдесят шість) гривень 90 копійок, за комісією у розмірі 401 (чотириста одна) гривня 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» (місцезнаходження: Харківське шосе, буд. № 19, офіс 2005, м. Київ, поштовий індекс 02090, код ЄДРПОУ: 42986956) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано протягом строку оскарження.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Варгаракі С.М.