Справа № 6/593/12/2025
Бережанський районний суд Тернопільської області
"10" жовтня 2025 р. Бережанський районний суд Тернопільської області
в складі:
головуючої судді Данилів О.М.
при секретарі Ольшанській Н.Я.
за участі державного виконавця Покиньбороди О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Бережани подання державного виконавця Бережанського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,-
Державний виконавець Бережанського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Покиньборода Оксана Анатоліївна звернулася в Бережанський районний суд із поданням, в якому просила тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до виконання зобов'язань, покладених на неї відповідно до виконавчого листа № 2-469/10, виданого 27 жовтня 2010 року про стягнення з неї в користь ВАТ ''Комерційний банк '' Надра'' боргу по договору кредиту у розмірі 17 492,28 доларів США, що на день постановлення рішення було еквівалентно 138 042,07грн.
В обґрунтування подання державний виконавець вказує, що відповідно до ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26 Закону України “Про виконавче провадження», виконавцем 21.12.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника ОСОБА_1 зобов'язано подати декларацію про доходи та майно і попереджено її про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. І хоч копію постанови державним виконавцем було направлено сторонам виконавчого провадження, однак незважаючи на вказане, рішення боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання, не здійснено, що суперечить вимогам частини п'ятої статті 19 Закону України "Про виконавчого провадження". А так як згідно отриманої інформації у боржника на праві власності відсутнє нерухоме майно, транспортні засоби за боржником не зареєстровано та ОСОБА_1 на виклики державного виконавця двічі не з'явилась та не подала пояснення про причини невиконання рішення суду, а із достовірних джерел стягувачу стало відомо про те, що ОСОБА_1 з метою постійного проживання на території іншої країни має намір виїхати за межі України, що унеможливить виконання рішення суду, а тому, посилаючись на наведене, просила подання задоволити та тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання нею зазначених у виконавчому провадженні зобов'язань.
В судовому засіданні державний виконавець подання підтримала, просила його задоволити.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає подання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Суд, дослідивши подані матеріали, прийшов до висновку, що подання державного виконавця слід задоволити, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.
Судом встановлено, що на виконанні у Бережанському відділі державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавчий лист № 2-469/10, виданий 27 жовтня 2010 року Бережанським районним судом Тернопільської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ ''Комерційний банк "Надра" заборгованості за кредитним договором у розмірі 17 492,28 доларів США, що на день постановлення рішення було еквівалентно 138 042, 07 грн.
За вказаним виконавчим документом боржником є громадянка України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідно до статтей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України “Про виконавче провадження», виконавцем 21 грудня 2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. І хоч копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження, однак рішення у добровільному порядку боржником не виконано, декларацію не надано та будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду, боржником не здійснено, що суперечить вимогам частини п'ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".
На час розгляду подання заборгованість боржником не погашена та рішення суду у повному обсязі не виконано.
І хоч для належного виконання рішення державним виконавцем 20 серпня 2025 року та 02 вересня 2025 року на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для дачі пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_1 на виклики не з'явилася та про причини неявки виконавця не повідомила.
Судом також встановлено, що державним виконавцем під час виконання рішення суду здійснено ряд запитів в реєструючі органи щодо виявлення у боржника доходу та майна та отримано відповіді, з яких з'ясовано, що у боржника ОСОБА_1 на праві власності нерухоме майно відсутнє та транспортні засоби не зареєстровані, однак ОСОБА_1 одержує дохід в Бережанському агротехнічному інституті, а тому виконавцем стягнення заборгованості здійснюється із заробітної плати боржниці у розмірі 20% від її доходу, що становить близько 1000гривень у місяць.
Приймаючи по справі рішення про задоволення вимог державного виконавця та заборону боржниці виїзду за межі України суд враховує, що відповідно до положень статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.
Згідно з вимогами ч.3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судового рішення, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
В силу вимог п.5 ч.1, ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Положеннями п.19 ч.3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
З аналізу зазначених норм матеріального та процесуального права вбачається, що подання про обмеження у праві виїзду за межі України вноситься виконавцем у разі ухилення боржника від виконання судового рішення, розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, а тому саме на останнього покладається тягар доказування.
Державний виконавець повинен довести факт свідомого ухилення боржника від виконання судового рішення, яке полягає: в ухиленні від виконавчих дій, що унеможливлює чи ускладнює виконання рішення; не наданні у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; в несвоєчасній явці за викликом державного виконавця; в ненаданні письмового повідомлення про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Згідно з вимогами ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Положеннями ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
У справі "Гочев проти Болгарії" ("Gochev v. Bulgaria" від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч.3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції; і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
Державний виконавець обґрунтовує подання тим, що боржник у добровільному порядку рішення суду не виконує, а також ігнорує виклики державного виконавця з метою надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, умисно не подала декларацію про свої доходи та майно.
Таким чином, враховуючи все вищевказане, суд приходить до висновку, що за наведених обставин державним виконавцем доведено факт умисного ухилення боржника від виконання рішення суду щодо погашення заборгованості.
І хоч з відомостей, зазначених у поданні, видно, що ОСОБА_1 є працевлаштована та отримує дохід у Відокремленому підрозділі Бережанського фахового коледжу Національного університету біоресурсів та природокористування та виконавцем стягнення заборгованості по вказаному виконавчому листі здійснюється із заробітної плати боржниці у розмірі 20 % від її зарплати, однак із телефонної розмови із боржником стягувачу стало відомо про те, що ОСОБА_1 з метою постійного проживання на території іншої країни має намір виїхати за межі України, що унеможливить виконання рішення суду, а тому, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що подання виконавця слід задоволити та тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання нею зазначених у виконавчому провадженні зобов'язань, покладених на неї згідно виконавчого листа № 2-469/10, виданого Бережанським районний судом Тернопільської області 17 серпня 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ ''Комерційний банк "Надра" заборгованості за кредитним договором у розмірі 17 492,28 доларів США, що на день постановлення рішення еквівалентно 138 042, 07 грн. і вказане обмеження відповідатиме п.5 ч.1, ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України громадян України»
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 259, 260, 261, 268, 441 ЦПК України, суд, -
Подання державного виконавця Бережанського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Покиньбороди Оксани Анатоліївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , задоволити.
Тимчасово обмежити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, покладених на неї згідно виконавчого листа № 2-469/10, виданого Бережанським районним судом Тернопільської області 17 серпня 2010 року, про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ ''Комерційний банк "Надра"заборгованості за кредитним договором у розмірі 17 492,28 доларів США, що на день постановлення рішення еквівалентно 138042,07 грн..
Дана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання. Якщо ухвала суду не була вручена у день її складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено та підписано 10 жовтня 2025 року.
Суддя Бережанського районного суду
Тернопільської області Данилів О.М.