Справа № 487/6839/25
Провадження № 3/487/1540/25
10.10.2025 року місто Миколаїв
Суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Темнікова А.О., за участю секретаря Удовиченко Д.Д. розглянувши матеріали, які надійшли від Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миколаєва Миколаївської області, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.1732 КУпАП,-
До Заводського районного суду міста Миколаєва надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №724712 від 05.09.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.1732 КУпАП.
Судом встановлено, що 05.09.2025 року о 17:05 годині ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно з перевагою сили вчинив сварку відносно свого батька ОСОБА_2 , в ході якої виражався лайливими словами, ображав, принижував, погрожував фізичною розправою, намагався вчинити бійку, чим створив емоційну невпевненість та завдав шкоди психічному здоров'ю, тим самим вчинив домашнє насильство психологічного характеру вчинене повторно протягом року.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час судового засідання, причини неявки суду не відомі.
Відповідно до норм статті 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 1732 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Якщо учасник справи надав суду телефон або електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у протоколі, то слід припустити, що учасник бажає, або принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними.
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. Зважаючи на вищевикладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється, зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи. Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС.
Направлення смс-повідомлення про дату, час та місце розгляду справи на дійсний номер телефону правопорушника є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного повідомлення адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.
В диспозиції ч. 3 ст. 1732 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Згідно п. 3 ч. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі за текстом - Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п. 17 ч. 1 Закону).
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Склад адміністративного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №724712 від 05.09.2025 року; рапортом інспектора чергового ЧЧ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області Гусака О.В. від 05.09.2025 року; протоколом прийняття заяви ОСОБА_2 від 05.09.2025 року; поясненнями ОСОБА_2 від 05.09.2025 року; поясненнями ОСОБА_1 від 05.09.2025; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 05.09.2025 року; копією термінового заборонного припису стосовно кривдника від 05.09.2025 року; копією військового квитка ОСОБА_1 ; копією постанови Заводського районного суду міста Миколаєва від 04.08.2025 року по справі №487/4052/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 1732 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративе правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 1732 КУпАП та його вина є доведеною.
Обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 відповідно до ст. 34 КУпАП, не встановлено.
Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 відповідно до ст. 35 КУпАП, не встановлено.
З огляду на викладене, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, а також відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, суд вважає що виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень можливо шляхом призначення покарання у вигляді штрафу, яке є необхідним і достатнім, та, згідно ст. 23 КУпАП, відповідає меті адміністративного стягнення.
Згідно з вимогами ст. 401 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення.
Таким чином, у відповідності до положень п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму.
Керуючись ст. 40-1, ч. 3 ст. 1732, ч. 3 ст. 1738 ст. 283, 284 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1732 КУпАП, та призначити йому стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одну тисячу двадцять) гривень в дохід держави ((Отримувач Миколаїв.ГУК/Заводськ.р-н/21081100; ЄДРПОУ - 37992030; Банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.); Номер рахунку (IBAN)UA698999980313030106000014480; Код класифікації доходів бюджету 21081100).
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок у дохід держави (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106; Призначення платежу: 101 __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, стягнутий з ___________ (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням №_/_/__(номер рішення про стягнення судового збору).
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена в Миколаївському апеляційному суді через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня її винесення.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.
Суддя А.О. Темнікова