Справа № 472/947/25
Провадження №2/472/566/25
10 жовтня 2025 року с-ще Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Тустановського А.О.,
при секретарі Маслюк А.М.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове Миколаївської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним,
14 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним.
В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначив, що 24 листопада 2000 року вона, як член біржі, за результатами біржових торгів придбала у члена біржі ОСОБА_2 житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 , про що між ними було укладено Договір купівлі - продажу нерухомого майна, зареєстрований в Вознесенській Універсальній Товарно-Сировинній біржі в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за № 778 від 24 листопада 2000 року.
Відповідно до Договору вона придбала у власність кам'яний житловий будинок, жилою площею 35,5 кв. м. з літньою кухнею кам'яною Б, погребом кам'яним В п/д, сараєм деревляним Г, туалетом деревляним Д, спорудами №1-3 (п. 1 Договору).
14 грудня 2000 року на підставі цього Договору Веселинівською філією Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації їй було видано реєстраційне посвідчення, згідно з яким придбаний житловий будинок зареєстрований і належить їй на праві особистої власності.
До нотаріальної контори для нотаріального посвідчення договору вона не зверталася, оскільки в договорі купівлі-продажу зазначалось, що договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.
В теперішній час ОСОБА_1 має намір продати цей будинок, у зв'язку з чим звернулася до нотаріуса за консультацією щодо порядку оформлення купівлі - продажу будинку. Оглянувши надані документи, нотаріус вказала на те, що вище зазначений договір нотаріально не посвідчений та рекомендувала звернутися до суду з позовом про визнання нотаріального не посвідченого договору дійсним.
За вказаних обставин позивач ОСОБА_1 позбавлена можливості розпорядитись належним їй майном, а тому звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу будинку від 24 листопада 2000 року, який був зареєстрований Вознесенською Універсальною Товарно - Сировинною біржею за № 778 та зареєстрований Веселинівською філією Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 14 грудня 2000 року за реєстровим номером 269, згідно якого вона придбала у ОСОБА_2 , цілий житловий будинок АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 22.08.2025 року справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача Гусаров С.Д. в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання в якому позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підтримав та просив суд задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_1 , як член біржі, за результатами біржових торгів придбала у члена біржі ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 , про що між ними було укладено Договір купівлі - продажу нерухомого майна (надалі - Договір), зареєстрований в Вознесенській Універсальній Товарно - Сировинній біржі в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за № 778 від 24 листопада 2000 року. (а.с.10).
Відповідно до Договору ОСОБА_1 придбала у власність житловий будинок жилою площею 35,5 кв. м. з літньою кухнею кам'яною Б, погребом кам'яним В п/д, сараєм деревляним Г, туалетом деревляним Д, спорудами №1-3, вартістю 500 (п'ятсот) гривень (п. 2 Договору).
Згідно з умовами Договору він підлягає реєстрації у бюро технічної інвентаризації за місцем знаходження нерухомості(п.9), та зареєстрований в Універсальній Товарно -Сировинній біржі в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за № 778 від 24 листопада 2000 року та подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає (п.11).
14 грудня 2000 року на підставі цього Договору Веселинівською філією Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації було здійснено реєстрацію права власності та видано реєстраційне посвідчення, згідно з яким: «Жилий будинок, розташований в АДРЕСА_1 в цілому зареєстрований за ОСОБА_1 на праві особистої власності на підставі Договору № 778 купівлі - продажу від 24.11.2000 р. та записано в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 269». (а.с. 11).
В теперішній час позивач ОСОБА_1 має намір продати цей будинок, у зв'язку з чим звернулася до нотаріуса за консультацією з приводу оформлення купівлі - продажу будинку. Але нотаріус, вивчивши наявні у неї документи, вказала на те, що відсутність нотаріального посвідчення укладеного між ним та відповідачем договору купівлі - продажу житлового будинку перешкоджає покупцеві набути право власності на придбаний будинок та як наслідок цього позбавляє його права розпорядитися купленим будинком та рекомендовано звернутися з відповідним позовом до суду.
Цивільні відносини по даній справі виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України від 01 січня 2004 року, а саме договір купівлі-продажу житлового будинку було укладено 24.11.2000 року, тому на дані правовідносини поширюється дія норм Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року
Так, частиною 2 ст. 9 ЖК України передбачалося, що «Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законодавством України».
Відповідно до ст. 224 ЦК Української РСР (в редакції 1963 р., який діяв на час укладення угоди), за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 227 ЦК Української РСР (в редакції 1963 р.) передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Зобов'язання за договором купівлі-продажу житлового будинку сторонами були виконанні.
Проте, в порушення вищевказаних вимог оформлення обумовленого договору купівлі-продажу нерухомого майна в нотаріальному порядку не відбулося.
Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, вправі визнати угоду дійсною.
За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про товарну біржу», товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торгівельних операцій.
Статтею 2 Закону України «Про товарну біржу» встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю - продаж, поставку та обмін товарів, допущених для обігу на товарній біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню.
Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету України будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 121, одним з правовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, визначала Договори купівлі - продажу, міни, зареєстровані біржею (п. 9 Додатку № 1).
Пунктом 49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства України від 18 червня 1994 року № 18/5, прямо передбачалося, що право власності на жилий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено договором купівлі - продажу, зареєстрованим на біржі.
За такого вбачається, що реєстрація Веселинівською філією Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок на підставі договору купівлі - продажу, зареєстрованого Вознесенською Універсальною Товарно - Сировинною біржею, (а не посвідченого нотаріусом), станом на листопад 2000 року не суперечила чинному на той час законодавству.
З досліджених судом доказів встановлено, що дійсно сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі - продажу, а саме позивач прийняла зазначене майно та документи, сплатила ОСОБА_2 за житловий будинок грошові кошти та користується ним по теперішній час.
Таким чином, враховуючи те, що сторони договору обумовили всі його істотні умови та частково виконали взяті на себе зобов'язання, однак відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, договір купівлі-продажу житлового будинку необхідно визнати дійсним та визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок.
На підставі вищевказаного, керуючись ст. ст. 19, 76, 263-265, 274, 279, 280, 288-289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним - задовольнити повністю.
Визнати дійсним договір №778 купівлі - продажу нерухомого майна, укладений 24 листопада 2000 року на Вознесенській Універсальній Товарно - Сировинній біржі та зареєстрований в Веселинівській філії Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 14 грудня 2000 в книзі №1 за реєстровим № 269, за яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купила у власність житловий будинок А-1, що знаходиться в АДРЕСА_1 , житловою площею 35,5 м?, загальною площею 50,8 м?, з літньою кухнею кам'яною Б, погребом кам'яним В п/д, сараєм деревляним Г, туалетом деревляним Д, спорудами №1-3 (п.1 Договору).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10 жовтня 2025 року.
Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіТустановський А.О.