Справа № 523/11810/25
Провадження №2/472/560/25
10 жовтня 2025 року с-ще Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Тустановського А.О.,
за участю секретаря Маслюк А.М.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду селища Веселинове Миколаївської області справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини,
13 серпня 2025 року до Веселинівського районного суду Миколаївської області за підсудністю надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини.
В позовній заяві представник позивача ОСОБА_4 зазначила, що з 19 грудня 2019 року по 14 липня 2022 рік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилася дитина, ОСОБА_5 .
У зв'язку з тим, що у ОСОБА_3 почались стосунки з іншою жінкою, відносини сторін зіпсувались, а спільне проживання стало неможливим, тому позивачка звернулась до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14.07.2022 року по цивільній справі №523/5491/22 їх шлюб було розірвано.
27.04.2024 року сторони добровільно вирішили питання, щодо сплати аліментів, а саме уклали Договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно від 27.04.2024 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Двоєнкіною Т.О.
Відповідно до п. 2 зазначеного договору, платник аліментів, ОСОБА_3 , з метою припинення обов'язку, щодо сплати аліментів на користь малолітнього сина, ОСОБА_5 , передає йому у власність квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з приміщень, загальною площею: 39,8 кв.м., у тому числі житловою площею 22,8 кв.м. Мати дитини - ОСОБА_2 , приймає зазначену нерухомість для малолітнього сина - ОСОБА_5 , який залишається проживати разом з матір'ю у вищезазначеній квартирі. Тому позивачка, ОСОБА_2 разом з сином зареєстровані та проживають у даній квартирі.
Враховуючи те, що вищезазначений Договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно урегульовує відносини сторін, саме щодо припинення права на аліменти та не містить чіткої визначеності, щодо встановлення місця проживання дитини разом з матір'ю, а також у зв'язку з подачею відповідачем первісного позову про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі батька у спілкуванні з дитиною, між сторонами виник спір щодо графіку зустрічей батька з дитиною та визначення місця проживання дитини.
Батько, ОСОБА_3 , виявивши бажання завжди безперешкодно спілкується та бачиться з дитиною, жодного разу не отримував відмову матері у зустрічах з дитиною. Коли відповідач приходить в гості, сторони разом проводять час з дитиною, спільно вирішують усі питання, що стосуються дитини.
Дитина з моменту свого народження завжди проживає з матір'ю, на довгі періоди вони ніколи не розлучалися. Позивачка не палить і не вживає алкогольні напої, веде здоровий спосіб життя, характеризується як порядна людина і хороша мати. Позивачка, ОСОБА_2 працює сімейним лікарем в ФОП ОСОБА_6 . Від своєї професійної діяльності позивачка отримує стабільний дохід.
Дитина сторін зі свого народження хворіє алергічними захворюваннями. Окрім цього, дитина також стоїть на обліку у лікаря-невролога. Відповідно до консультативного висновку дитячого невролога КНП "Дитячий консультативно-діагностичний центр" ім. ак. Б.Я. Резніка ОМР від 29.04.2022 року у дитини було діагностовано синдром м'язової дистонії. З вищезазначеного вбачається, що дитина потребує особливого догляду та турботи, які мати надає дитині.
Отже, позивачка в повному обсязі створила всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, сприяє гармонійному розвитку її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Таким чином вважає, що проживання сина разом з позивачкою відповідає інтересам дитини, оскільки вона забезпечила їй належні умови проживання, повною мірою займається вихованням дитини.
Просить суд, визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвалою суду від 22 серпня 2025 року відкрито провадження по цивільній справі та призначено до підготовчого судового засідання.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, але до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнає повністю і не заперечую проти ухвалення судом рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Представник третьої особи органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з'явився, але до суду від представника ОСОБА_7 надійшли письмові пояснення, в яких зазначила, що не заперечують проти розгляду даної справи за відсутності представника та прийняття рішення з урахуванням прав та інтересів дитини.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки відповідач на стадії підготовчого провадження звернувся до суду із заявою, в якій зазначив про визнання позовних вимог, тому суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що визнання відповідачами позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в зв'язку з чим є підстави для ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення по справі.
Суд вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Судом встановлено, що сторони є батьками малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видане Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 11.02.2021 року
Позивач ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 17.01.2022 року по теперішній час, що підтверджується довідкою Центра надання адміністративних послуг Одеської міської ради.
27.04.2024 року сторони добровільно уклали Договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно від 27.04.2024 року, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Двоєнкіною Т.О.
Відповідно до п. 2 зазначеного договору, платник аліментів, ОСОБА_3 , з метою припинення обов'язку, щодо сплати аліментів на користь малолітнього сина, ОСОБА_5 , передає йому у власність квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з приміщень, загальною площею: 39,8 кв.м., у тому числі житловою площею 22,8 кв.м. Мати дитини - ОСОБА_2 , приймає зазначену нерухомість для малолітнього сина - ОСОБА_5 , який залишається проживати разом з матір'ю у вищезазначеній квартирі. Тому позивачка, ОСОБА_2 разом з сином зареєстровані та проживають у даній квартирі.
Позивачка ОСОБА_2 працює сімейним лікарем в ФОП ОСОБА_6 . Від своєї професійної діяльності позивачка отримує стабільний дохід, що підтверджується Формою ОК-5 Пенсійного фонду України.
Відповідно до характеристики виданої фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 лікар загальної практики - сімейний лікар за вих № 49 від 22.11.2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , працює в ФОП « ОСОБА_6 » з 2020 року, на посаді сімейний лікар. Систематично працює над підвищенням свого рівня продуктивності та успішності. Користується авторитетом серед колег по роботі, є людиною високої моралі, не конфліктна, не має шкідливих звичок, не порушує трудову дисципліну. За час роботи зарекомендувала себе як приємна у спілкуванні та відповідальна людина. ОСОБА_2 виховує сина дошкільного віку. Після народження сина попередила, що може перебувати на лікарняному - якщо дитина буде хворіти. За думкою колег та керівництва ОСОБА_2 є люблячою матір'ю, яка успішно поєднує кар'єрні успіхи з вихованням дитини.
Відповідно до консультативного висновку алерголога від 28.05.2021 року лікарем було поставлено дитині ОСОБА_5 діагноз - атопічний дерматит, себорейний дерматит.
Згідно консультативного висновку дерматовенеролога від 08.12.2021 року у дитини ОСОБА_5 було діагностовано токсико-алергічний дерматит.
Відповідно до консультативного висновку лікаря сімейної клініки "Лорика" від 02.07.2023 року у дитини було діагностовано двобічний ексудативний середній отит, гострий назофарингіт та алергічний риніт.
З довідки, виданою лікарем КНП "Дитяча міська поліклініка №1" ОМР від 11.03.2024 року, вбачається, що у дитини ОСОБА_5 діагностували алергічний дерматит харчовий та кропив'янку.
Також, відповідно до результатів лабораторних досліджень № 1090000014953 від 28.11.2024 року у дитини ОСОБА_5 виявлено підвищену реакцію на алерген «Е5 Собака».
Згідно висновку органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради за вих № 01-05-3/515 від 16.09.2025 року, останні вважають доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом з матір'ю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
З аналізу практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Положеннями ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
Як роз'яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
За змістом статті 31 ЦК України, малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою (постанова Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 607/1091/16-ц (провадження № 61-13272св18).
Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Наведена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 року у справі №640/2670/17.
Також, суди мають враховувати об'єктивні та наявні в справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності, оскільки не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Такі висновки сформульовані Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22).
У частині четвертій-шостій статті 19 СК України закріплено, що під час розгляду судом спорів щодо, зокрема, місця проживання дитини, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, враховуючи правову позицію Верховного Суду, сформульовану в постанові від 23 березня 2023 року у справі № 759/4616/19-ц (провадження № 61-8244св22), вважає за необхідно зазначити, що здебільшого потреба у втручанні держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо визначення місце проживання дітей або участі одного з батьків у їх вихованні зумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанні віднайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах дітей.
Враховуючи викладене, виходячи з інтересів неповнолітньої дитини, добросовісного виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків, створення для сина необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, поведінку батька та ставлення його до своїх батьківських обов'язків, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з матір'ю, чи негативно б впливали на його виховання чи розвиток, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю.
При цьому суд вказує на те, що визначення місця проживання дитини разом із матір'ю не позбавляє права відповідача у справі спілкуватися з дитиною та не обмежує його у здійсненні своїх батьківських прав та обов'язків, оскільки батько дитини у разі визначення місця проживання останнього з матір'ю не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, прояву турботи відносно нього та участі у його вихованні.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати сплачені при подачі позову.
На підставі наведеного та керуючись, ст.ст. 4-6, 12, 13,7 6-81, 95, 141, 265, 353-355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10 жовтня 2025 року.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області А.О. Тустановський