Справа №461/5995/25
Провадження № 2/461/3012/25
29 вересня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді Зубачик Н.Б.,
секретаря судових засідань Чубей К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики -
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тунський Андрій Романович, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованості за договором позики в розмірі 256 402,40 грн., з яких: 233 700,00 грн. основна сума боргу; 18 591,84 грн. - інфляційні втрати; 3 447,37 гривень - 3% річних, а також судові витрати.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 25.08.2024 надав ОСОБА_2 під розписку позику у сумі 233 700 грн., що є еквівалентом 5700 доларів США на день надання позики. Відповідні кошти відповідач зобов'язався повернути у строк до 14 грудня 2024 року. Зазначає, що ОСОБА_2 є чоловіком його рідної сестри ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Останній брав кошти у позику для купівлі автомобіля «Volkswagen Tiguan», який він придбав 31.08.2024, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ. Разом з тим, свої зобов'язання за договором позики відповідач не виконав і кошти в строк не повернув. Просить позов задоволити.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.07.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 28.07.2025 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04.09.2025 розгляд справи відкладено та надано відповідачу час на підготовку та скерування відзиву на позовну заяву.
Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Виклик сторін до суду був здійснений шляхом скерування судових повісток на їх поштові та електронні адреси, а також через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Галицького районного суду м. Львова).
Відповідач не подав відзиву на позовну заяву та інших заяв (клопотань) до суду від нього не надходило.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 25.08.2024 відповідачем ОСОБА_2 написана власноручно розписка, якою він засвідчив факт отримання ним від ОСОБА_1 суму коштів в розмірі 233 700 грн., що є еквівалентом 5700 доларів США на день позики коштів, які зобов'язався повернути до 14.12.2024./а.с.4/.
Також позивачем ОСОБА_1 надано розрахунок суми боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат за період з 14.12.2024 по 15.07.2025, згідно з яким за цей період 3 % річних становить 4110,56 грн., а інфляційні втрати складають 18591,84 грн. /а.с.8/.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Частина 2 статті 1047 ЦК України передбачає, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) зазначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Звертаючись до суду із вказаним позовом про стягнення боргу ОСОБА_1 , як на доказ підтвердження отримання відповідачем грошових коштів покликається на розписку від 25 серпня 2024 року, копія якої знаходяться в матеріалах справи.
Отже оцінюючи надані докази, суд визнає їх як належні та допустимі на підтвердження існування між сторонами правовідносин, які виникають з договору позики й відповідно доказів на спростування вказано відповідачем суду не надано.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що розписка про отримання позики є підтвердженням існування між сторонами договірних зобов'язань.
Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_2 не виконав свої зобов'язання з повернення грошових коштів за договором позики, а також не надав доказів відсутності у нього такого зобов'язання, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 233 700 грн.
Щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення із відповідача ОСОБА_2 , 3% річних в сумі 4110,56 грн. та інфляційних втрат в розмірі 18591,84 грн., суд приходить до висновку, що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
У постанові від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 Верховний Суд зробив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів.
Зокрема, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією РФ, в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє по даний час.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за період з 14.12.2024 по 15.07.2025, однак у зазначений період, з огляду на наведені норми, відповідач звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, відтак позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не підлягають задоволенню.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2337 грн. (з розрахунку 233700 грн./256402,40 грн. х 2564,02 = 2337 грн.).
Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст.81, 128, 141, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики від 25.08.2024 в розмірі 233 700 (двісті тридцять три тисячі сімсот) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2337 (дві тисячі триста тридцять сім) грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Зубачик Н.Б.