ЄУН 337/3171/25
№ 2/337/1811/2025
(заочне)
09 жовтня 2025 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді - Мурашової Н.А.
за участю секретаря - Бессарабової Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики,
26.06.2025 позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 27.06.2025 між ним відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого останній отримав від нього в борг 45 800,00грн. Крім цього, відповідач зобов'язався відшкодувати йому як орендодавцю грошові кошти в розмірі 4500,00грн. за ремонт автомобіля «Рено Логан», яким відповідач користувався в порядку оренди. Загальна сума боргу становить 50 300,00грн., які відповідач зобов'язався повертати кожного тижня, починаючи з 05.07.2022, тобто до 13.12.2022. Такий договір був укладений у письмовій формі. Разом з тим, відповідач в обумовлений в договорі строк своє зобов'язання щодо повернення позики не виконав, у зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду з цим позовом. Крім того, на підставі ст.625 ЦК України за прострочення грошового зобов'язання в загальному розмірі він нарахував відповідачу за період з 13.12.2022 до 22.05.2025 інфляційні втрати в розмірі 11 845,69грн. та 3% річних в розмірі 3683,61грн.
Просить стягнути з відповідача суму боргу за договором позики в загальному розмірі 65 829,30грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20грн.
Ухвалою суду від 27.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримують повністю з підстав, викладених в позовній заяві, просить його задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, відзиву на позов чи зустрічного позову не подав.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, в т.ч. у відсутність відповідача на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст.11,14 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, із договорів. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст.525,526,530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зі змісту ст.3,6,627,629 ЦК України вбачається, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 ЦК України).
Згідно з ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч.1,3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Отже, системний аналіз вказаних норм чинного законодавства вказує на те, що договір позики на суму, яка не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, обов'язково укладається у письмовій формі. На підтвердження факту укладання такого договору можуть бути надані розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Крім того, договір позики є реальним, тобто укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, тому письмова форма договору позики є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.07.2019р., справа 524/4946/16-ц.
Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Суд встановив, що 27.06.2021 між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти в сумі 45 800,00грн.. Крім того, відповідач зобов'язався відшкодувати позикодавцю вартість ремонту орендованого у позивача автомобіля «Рено Логан», 2019р.в., д.н. НОМЕР_1 , в розмірі 4500,00грн.
Загальна сума боргу становить 50 300,00грн., яку відповідач зобов'язався повертати кожного тижня, починаючи з 05.07.2022, тобто до 13.12.2022.
Факт укладання такого договору підтверджується наданою суду власноруч написаною ОСОБА_2 розпискою від 27.06.2022, оригінал якої був наданий позивачем та знаходиться в матеріалах справи.
Виходячи з дійсного змісту розписки, її форми та відсутності сумнівів в її достовірності, суд приходить до висновку про виникнення між сторонами правовідносин саме за договором позики, грошові кошти за яким було реально передано позичальнику.
Отже, договір позики є укладеним і відповідно створює для відповідача обов'язок повернути позику в обумовлений сторонами строк.
В той же час, судом встановлено, що до теперішнього часу відповідач ОСОБА_2 суму боргу за вказаним договором позики не повернув.
Даний факт також підтверджується оригіналом розписки позичальника ОСОБА_2 від 27.06.2022, який наданий суду позивачем і на якому відсутній напис про повернення боргу.
Зазначене узгоджується з положеннями ст.545 ЦК України, відповідно до якої наявність боргового документу у кредитора свідчить про факт невиконання боржником своїх зобов'язань за договором позики.
Крім того, жодних обґрунтованих заперечень проти позовних вимог відповідач ОСОБА_2 суду не надав, в судове засідання не прибув і вищевказані обставини не спростував.
Таким чином, з'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини даної справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд вважає встановленим та доведеним, що відповідач ОСОБА_2 в порушення вимог діючого законодавства та умов укладеного 27.06.2022 договору позики не виконав свого обов'язку щодо повернення суми позики, чим порушив законні права позивача ОСОБА_1 , які підлягають судовому захисту шляхом стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 50 300,00грн.
Крім того, в межах даної справи позивач вимагає стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст.625 ЦК України у зв'язку з прострочення грошового зобов'язання інфляційні втрати в розмірі 11 845,69грн. та 3% річних в розмірі 3683,61грн., які нараховані за період з 13.12.2022 до 22.05.2025.
В той же час, оцінивши обставини справи, суд вважає заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 11 845,69грн. та 3% річних в розмірі 3683,61грн. необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Загальновідомою обставиною є те, що з 24.02.2022 по цей час в Україні діє воєнний стан.
Отже, в силу вищевикладених вимог чинного законодавства відповідач звільнений від сплати на користь позивача передбачених ч.2 ст.625 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних за порушення строку повернення позики за розпискою від 27.06.2022, у зв'язку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в загальному розмірі 50 300,00грн.
Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20грн.
Керуючись ст.3,6,11,14,15,16,525,526,530,545,627,629,638,639,1046-1049 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259, 263-265,280,282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , заборгованість за договором позики від 27.06.2022 в розмірі 50 300,00грн. та понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20грн., усього 51511,20грн. (п'ятдесят одна тисяча п'ятсот одинадцять гривень 20 копійок).
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його постановлення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Н.А.Мурашова
09.10.2025