1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/9833/25 1-кс/335/3396/2025
03 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання слідчого СВ ВП № 3 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №62025080100000286 від 08.01.2025, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянин України, який має середню освіту, розлученого, на утриманні неповнолітніх дітей та інших осіб не має, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , який перебуває на посаді стрільця другого стрілецького відділення першого стрілецького взводу третьої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, -
Слідчий СВ ВП № 3 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 , за погодження з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтовує тим, що в провадженні СВ ВП № 3 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження №62025080100000286 від 08.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 82 від 20 березня 2024 року, солдата ОСОБА_5 , солдата резерву 322 запасної роти НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 19.03.2024 року №85-РС, на посаду номера обслуги першого протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_5 , який прибув з військової частини НОМЕР_4 з 20.03.2024 року зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_6 та на всі види забезпечення, вважати таким, що з 20 березня 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2730 гривень на місяць, шпк "солдат".
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.07.2024 №187, солдата ОСОБА_5 звільнено від займаної посади та призначено на посаду стрільця другого стрілецького відділення першого стрілецького взводу третьої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому воєнний стан продовжено та діє до цього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом із цим, ОСОБА_5 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
Так, ОСОБА_5 , 04 жовтня 2024 року, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, самовільно залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який на той час, розташовувався у населеному пункті АДРЕСА_3 , свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцеперебування до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та перебував за межами військової частини та місця несення служби.
Слідчий, зазначає на те, що на даний час виникла необхідність у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики, визначені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить його належну процесуальну поведінку та надасть можливість уникнути підозрюваному кримінальної відповідальності шляхом: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків; вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Крім того, у клопотанні зазначено, що більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням підозрюваного ОСОБА_5 під вартою не зможе запобігти вказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, просив його задовольнити з викладених в ньому підстав.
В судовому засіданні підозрюваний та його захисник заперечували проти клопотання, просили обрати інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання та дослідивши додані в його обґрунтування копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Судовим розглядом встановлено, що СВ ВП № 3 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №62025080100000286 від 08.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
18.09.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Обґрунтовуючи висунути підозру ОСОБА_5 сторона обвинувачення послалася та надала слідчому судді наступні докази: матеріали службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , відносно ОСОБА_5 за фактом самовільного залишення військової частини, а саме: місця тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 , розташованого в АДРЕСА_3 , 04 жовтня 2024 року; протокол допиту свідка ОСОБА_7 , протокол допиту свідка ОСОБА_8 , протокол допиту свідка ОСОБА_9 , протокол допиту підозрюваного ОСОБА_5 .
Аналізуючи наведені стороною обвинувачення матеріали кримінального провадження можливо дійти висновку, що вони містять відомості про причетність підозрюваного ОСОБА_5 до інкримінованого йому злочину, однак така причетність має бути перевірена органом досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження.
Враховуючи наведене, слідчий суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильність кваліфікації його дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, та вважає, що зміст клопотання та долучених до нього документів підтверджують існування фактів і інформації, які можуть свідчать про ймовірну причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому діяння, та ці факти та інформація мають бути перевірені під час досудового розслідування.
Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язано із необхідністю запобігання ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу слідчий суддя враховує не тільки положення, які передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» («Cloot v. Belgium», § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя встановив, що доводи слідчого є обґрунтованими та погоджується з існуванням ризиків, заявлених у клопотанні, а саме передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
На існування заявлених ризиків вказує тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі доведення його вини, в рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, будучи вiйськовослужбовцем.
На переконання слідчого судді, зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та невідворотність покарання за його вчинення в разі доведення його вини буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
З метою уникнення покарання ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, зокрема підозрюваний самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями свідків, надавати їм поради з урахуванням відомих їм обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо непричетності до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, що вплине на швидке, повне та неупереджене проведення досудового розслідування та на встановлення обставин, які згідно ст.91 КПК підлягають доказуванню.
З цього приводу слідчий суддя також звертає увагу на визначену КПК процедуру отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст.23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК).
Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також є доведеним існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 в період дії воєнного стану вчинив злочин проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення), зокрема самовільно залишив місце несення служби, обов'язки військової служби не виконував, до військової частини безпідставно не прибував, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби. Вказані обставини свідчать про наявність ризику повторного вчинення інших кримінальних правопорушень, у тому числі проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення) та інші злочини.
Отже, під час розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено підстав для застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи існування доведених прокурором ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 18 листопада 2025 року включно.
Отже, слідчим суддею встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».
Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 не спричинив загибель людини, запобіжний захід у вигляді застави раніше не обирався, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Ураховуючи тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , зважаючи на дані про особу підозрюваного, враховуючи обставини справи, слідчий суддя у межах, визначених ст. 182 КПК України, вважає, за необхідне визначити підозрюваному, як альтернативу, розмір застави у розмірі 80 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та запобігти наявним ризикам та буде достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб здійснити втечу.
Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави покласти на підозрюваного декілька обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Керуючись ст.ст. 42, 177, 178, 181, 183, 193, 194, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 47 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 18.11.2025 року включно.
Строк тримання під вартою підозрюваного рахувати з 03.10.2025 року, з дня постановлення ухвали.
Визначити розмір застави ОСОБА_5 , у розмірі 80 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 240 гривень, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок (Отримувач: ТУ ДСА в Запорізькій області; Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер рахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172. В призначенні платежу необхідно вказувати: вид платежу - застава ОСОБА_5 , номер справи (провадження), суд, в якому розглядається справа).
Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора чи суду із м. Запоріжжя;
- повідомляти про зміну місця проживання та місця роботи слідчого, прокурора або суд;
- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк до двох місяців з моменту звільнення з-під варти.
Уповноваженій службовій особі місця ув'язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення - негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 чи іншому заставодавцю відмінному від підозрюваного, обов'язки, що покладаються у зв'язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Визначити строк дії ухвали до 18.11.2025 року включно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.
Слідчий суддя ОСОБА_1