Справа № 127/22788/25
Провадження 2-а/127/193/25
01 жовтня 2025 року
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Вохмінової О.С.
з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,
заяву зареєстровано судом 22.07.2025 року і мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов'язаний.
17.07.2025 року позивач отримав постанову № 5274 від 11.07.2025 року, прийняту ІНФОРМАЦІЯ_3 , якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за невиконання вимог абз. 7 ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» в частині обов'язку протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.
Постанову прийнято на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 3265 від 27.06.2025 року.
Позивач вважає, що він не порушив свого обов'язку щодо оновлення даних. У визначений Законом строк - 22.05.2024 року за повісткою від 22.11.2023 року він з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 і уточнив свої військово-облікові дані.
Після чого, 22.05.2024 року позивачеві було виписано повістку з наказом з'явитись до ТЦК та СП 20.09.2024 року.
В період з 19.05.2024 року по 27.06.2025 року позивач належним чином виконував покладені на нього, як військовозобов'язаного, обов'язки та з'являвся за повістками.
Тому просив скасувати постанову № 5274 від 11.07.2025року про накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Судом вчинені наступні процесуальні дії.
Провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 24.07.2025 року.
Ухвалою від 11.09.2025 року були витребувані докази.
В судовому засіданні представник позивача Щуренко А.О. позов підтримав за викладених у ньому обставин, просив вимоги ОСОБА_1 задоволити. Зауважив, що вимог Закону позивач не порушував, підстав для притягнення його до відповідальності за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП та накладення штрафу не було. Він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , протягом 2024-2025 років неодноразово з'являвся за повістками, зокрема, 22.05.2024 року, тому у відповідача була вся інформація про нього як про військовозобов'язаного, але відповідач безпідставно не прийняв їх до уваги. Умислу на вчинення правопорушення у ОСОБА_1 не було. Прибуваючи до ТЦК за повістками ОСОБА_1 вважав, що його дані оновлені, а доступу до ЄДРП «Оберіг» він не має, тому просив скасувати постанову як незаконну.
Позивач ОСОБА_1 підтримав позов, суду повідомив, що він добросовісно виконував свій обов'язок і протягом 2024-2025 років неодноразово відвідував ТЦК за повістками, проходив ВЛК, тому вважав, що його дані уточнені. Просив скасувати постанову.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 04.08.2025 року судом зареєстровано відзив на позовну заяву, представник просив розглянути справу у його відсутності.
Згідно відзиву на позовну заяву, позивач як військовозобов'язаний не виконав вимогу Закону до 16.07.2024 року про уточнення у визначений спосіб персональних даних. Сам факт відвідування ТЦК за повісткою 22.05.2024 року не може вважатись автоматичним уточненням даних, а отримання військово-облікових документів, повістки, відстрочки, проходження ВЛК не звільняє від обов'язку вчасно уточнити персональні дані. ОСОБА_1 особисто не звертався в підрозділ обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 або через ЦНАП, або через електронний кабінет із заявою про уточнення облікових даних, тому 27.06.2025 року був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Постанова про притягнення позивача до відповідальності та накладення штрафу прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.
Заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи позицію відповідача, викладену у відзиві, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст. 286 КАС України.
Судом встановлено, що згідно облікової картки, військовозобов'язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , взятий на облік 26.07.2007 року ІНФОРМАЦІЯ_7 . Він взятий на облік за місцем реєстрації проживання - АДРЕСА_1 , 03.07.2025 року пройшов ВЛК, визнаний придатним до військової служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони, як особа, що має інвалідність ІІ групи.
Порушень військового обліку не встановлено.
За повісткою «на відправку» позивач 22.05.2024 року з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що також визнав відповідач.
22.05.2024 року позивачу була вручена повістка на 20.09.2024 року.
В судовому засіданні встановлено, що 27.06.2025 року відносно ОСОБА_1 був складений протокол № 3265 за порушення абз. 4 ст. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», в зв'язку з тим, що протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом до 16.07.2024 року не уточнив свої персональні дані.
16.07.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято постанову № 5274 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Постанову прийнято у відсутності ОСОБА_1 , копію постанови йому надіслано поштовим зв'язком. Копію постанови позивач отримав 16.07.2025 року.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно вимог ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Згідно вимог ст. 235 КУпАП, Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ч. 7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період (в редакції згідно Закону № 3696-IX від 09.05.2024 року). Примітка. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період в Україні настав з 17.03.2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 N 303/2014 «Про часткову мобілізацію», продовжений Указом Президента України від 14.01.2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію» та Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».
Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан з 05.30 год. 24.02.2022 року, строк дії якого продовжено неодноразово.
Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав, тому особливий період в Україні станом на день розгляду справи не припинений.
Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (в редакції від 16.01.2025 року), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Зазначеним порядком, зокрема, визначено, що військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Завданнями військового обліку, зокрема, є своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов'язаних та резервістів;організація своєчасного бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час;забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях;забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами правил військового обліку;забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов'язку.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024 року, внесено зміни до статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за змістом яких громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, серед іншого, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Як було встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , взятий на облік 26.07.2007 року ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Згідно наданої відповідачем облікової картки (а.с. 50) ОСОБА_1 взятий на облік за місцем реєстрації проживання - АДРЕСА_1 , 06.06.2023 року і 03.07.2025 року проходив ВЛК, має інвалідність ІІ групи, визнаний придатним до військової служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони.
Обліковою карткою також підтверджено звання позивача - молодший сержант, найменування посади та ВОС (посадова кваліфікація) - навідник-оператор бойових машин піхоти, наявні дані про проходження строкової військової служби, прийняття присяги тощо.
Облікова картка також містить дані РНОКПП і міграційного номера позивача, що є необхідним для електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Порушень позивачем військового обліку не встановлено.
Після набрання чинності ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ позивач 22.05.2024 року за повісткою з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 і добросовісно вважав виконаним вимоги законодавства про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а також обов'язок військовозобов'язаного.
В судовому засіданні відповідач на виконання вимог ст. 77 КАС України не довів, які саме відомості не були оновлені позивачем і які відомості відповідач не може отримати шляхом електронної взаємодії з іншими державними реєстрами.
Таким чином, жодних доказів наявності необхідності у позивача оновлення відповідної інформації відповідач не надав.
Враховуючи наведене, складений щодо позивача протокол про адміністративне правопорушення та прийнята постанова без обґрунтування її доказами не дають підстав для висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч. 3 КУпАП, а відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи наведені обставини і норми закону, а також відсутність належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вимоги ч. 3 ст. 62 Конституції України, суд дійшов висновку, що постанову № 5274 від 11.07.2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП слід скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 77, 90, 139, 241-244, 246, 268-272, 286 КАС України, суд
позов задоволити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 5274 від 11.07.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів відповідно до вимог ст.ст. 272, 293, 295 КАС України.
Учасники справи:
- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
- відповідач ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2
Повне рішення складене 01.10.2025 року.
Суддя: