Справа № 127/22034/25
Провадження № 2/127/4616/25
09 жовтня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №189578006 від 14 жовтня 2020 року в розмірі 14350,00 грн. Свої вимоги мотивувало тим, що 14 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений кредитний договір №189578006 у формі електронного документа шляхом заповнення анкети-заявки та надіслання повідомлення про успішне підписання кредитного договору. Даний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим персональним ідентифікатором MNV3EN42. Невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», які перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. Відповідно до умов договору, відповідач отримав кредит на суму 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов зазначених у цьому договору, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод. В останнє укладення додаткової угоди мало місце 31 грудня 2021 року, якою продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому, інші умови договору залишились без змін відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. Відповідно до умов вказаного договору факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги №112 від 15 грудня 2020 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором №189578006 від 14 жовтня 2020 року в загальні сумі 10270,00 грн. Відповідно до договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року зі змінами, ТОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до відповідача на загальну суму 143500,00 грн. В свою чергу, 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем був укладено договір факторингу №04/06/25-Ю відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу право вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором №189578006 від 14 жовтня 2020 року в загальному розмірі 14350,00 грн.
Позивач зазначає, що з моменту отримання права вимоги до відповідача за вищевказаним договором, позивачем не здійснювалося жодних нарахувань. При цьому, вказана сума заборгованості за цим договором не погашена ні на рахунок попередніх кредиторів, ні на рахунок позивача. Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача вказаної заборгованості за кредитним договором №189578006 від 14 жовтня 2020 року в розмірі 14350,00 грн, а також 2422,40 грн судового збору та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2025 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив, а також витребувано докази. Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористалася. Відповідач була повідомлена про розгляд справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610269293546, яке повернулося до суду з відміткою «вручено особисто 24 липня 2025 року».
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.
Судом установлено, що 14 жовтня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір №189578006, відповідно до умов якого товариство зобов'язувалося надати відповідачу кредит на суму 5000,00 грн строком повернення 30 днів від дати отримання кредиту (дисконтний період).
Відповідно до п. 1.3 кредитного договору у випадку користування кредитом понад строк, встановлений в п.1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,62 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно п.1.4 договору у випадку користування кредитом понад строк, встановлений в п.1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення).
Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом, вказаного в п.1.2 договору, виключно за умови, якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4 цього договору. Позичальник зобов'язаний повернути товариству кредит, нараховані проценти згідно п.1.3 цього договору не пізніше вказаного строку вказаного в п. 1.2 цього договору (п.1.5 - п.1.6 договору).
Згідно п. 1.7 розрахунок сукупної вартості кредиту за дисконтною процентною ставкою та термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2 цього договору зазначені в графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до Графіку розрахунків сторони погодили термін платежу 13 листопада 2020 року, суму кредиту 5000,00 грн, нарахований процент 2430,00 грн. Сукупна вартість кредиту за дисконтною карткою складає 148,60 % від суми кредиту, що становить 7430,00 грн (додаток № 1 до договору №189578006 від 14 жовтня 2020 року).
Згідно п.4.2 кредитного договору сторони погоджують, що строк дії цього договору, вказаний в п.1.2. договору, продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права та виконують обов'язки за цим договором, та визначається як період від дати отримання позичальником кредиту до фактичної дати повернення кредиту, процентів за дисконтною та/або процентною ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов договору (пені) та інших нарахувань, передбачених договором.
Відповідно до п.4.3 договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.2 цього договору, є процентами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.
Невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Підписавши цей договір, відповідач підтвердив, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті www.moneyveo.ua.
Як слідує з матеріалів справи спірний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV3EN42, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання договору між його сторонами.
На підтвердження укладення договору позивач заявку на отримання грошових коштів в кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 14 жовтня 2020 року, яка містить відомості про відповідача (номер телефону, електронну адресу, серію та номер паспорта, дату його видачі та РНОКПП), адресу реєстрації та проживання відповідача, номер її банківської картки, суму кредиту, строк надання кредиту, дату укладення договору та номер договору оферти. Також надано довідку щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій окрім відомостей, що містяться в заявці також зазначено, що ідентифікатор відправлено позичальнику 14 жовтня 2020 року о 15:51:49 год, ідентифікатор введено позичальником14 жовтня 2020 року о 15:52:52., а перерахування грошових коштів позичальнику мало місце 14 жовтня 2020 року о 15:53:03 год (а.с.15, 22).
Факт отримання коштів позичальником підтверджується платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 14 жовтня 2020 року про перерахування коштів в сумі 5000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с.12).
Згідно повідомлення АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7 - 250801/50838-БТ від 09 серпня 2025 року на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 .
Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 , наданої АТ КБ «Приватбанк», на виконання вимог ухвали суду, на рахунок ОСОБА_2 були перераховані кошти в сумі 5000, 00 грн.
Позичальник свої зобов'язання належними чином не виконує.
З розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» слідує, що заборгованість за кредитним договором №189578006 від 14 жовтня 2020 року становить 10270,00 грн, з яких: 5000,00 грн - тіло, 5270, 00 грн - сума нарахованих процентів (а.с.42).
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс», зазначені у відповідних реєстрах права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором. Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов'язань клієнта перед фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов'язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов'язки клієнта за кредитним договором.
Право вимоги переходить до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги. Підписанням реєстру права вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром прав вимоги (п.2.1, п.2.2, п. 4.1 договору).
Згідно п. 1.3 право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно пункту 8.2 договору, строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №19 до цього договору та продовжено строк його дії до 31 грудня 2020 року, інші умови залишено без змін.
31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року було викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року), строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2021 року.
31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.
31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року.
31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Сторони цього договору підписали Реєстр прав вимоги №112 від 15 грудня 2020 року, який містить інформацію щодо права вимоги за договором №189578006 від 14 жовтня 2020 року на загальну суму 10270, 00 грн (а.с.67-68).
Тобто сторони погодили відступлення не лише існуючих прав вимоги, але й тих прав, які виникнуть в майбутньому, що відповідає положенням статей 514 та 1078ЦК України.
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Тобто договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.
Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов'язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.
Предметом договору факторингу згідно ст. 1078 ЦК України може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Отже, підписавши 15 грудня 2020 року Реєстр прав вимоги №112 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» діяли у відповідності до приписів статті 1078 ЦК України та умов договору факторингу, який був чинним, та ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором №189578006 від 14 жовтня 2020 року.
При цьому, згідно п. 2.2 договору факторингу, разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов'язки клієнта за кредитним договором.
Згідно розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Таліон плюс», заборгованість за договором №189578006 від 14 жовтня 2020 року станом на 30 травня 2023 року становить 14350, 00 грн, з яких: 5000,00 грн - тіло кредиту, 9350,00 грн - нараховані проценти до 01 лютого 2021 року (а.с.41).
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшли права грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року строк дії договору закінчується 04 серпня 2021 року.
Надалі ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03 серпня 2021 року та №3 від 30 грудня 2022 року, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно, всі інші умови залишились без змін.
Відповідно до п. 4.1 договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі встановлені у відповідному додатку.
30 травня 2023 року сторони цього договору підписали Реєстр прав вимоги №9, який містить інформацію щодо права вимоги за договором №189578006 від 14 жовтня 2020 року, укладеним з відповідачем, на загальну суму 14350,00 грн.
04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження позивачу за плату, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступити позивачу право вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за кредитним договором №189578006 від 14 жовтня 2020 року.
Відповідно до п. 1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей та є невід'ємною частиною цього договору.
04 червня 2025 року сторони договору факторингу підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року.
Згідно витягу з реєстру боржників від 04 червня 2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором №189578006 від 14 жовтня 2020 року становить 14350, 00 грн, з яких: 5000, 00 грн - заборгованість по основному боргу, 9350, 00 грн - заборгованість по відсоткам.
Договори факторингу є правомірним, тобто таким, що породжують, змінюють або припиняють цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Доказів про неправомірність цих договорів матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.
Отже до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право кредитора за кредитним договором №189578006 від 14 жовтня 2020 року, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
Відповідно до наданих розрахунків заборгованість відповідача за кредитним договором №189578006 від 14 жовтня 2020 року становить 14350,00 грн, з яких: 5000,00 грн - сума заборгованість за основною сумою боргу, 9350, 00 грн - сума заборгованість за відсотками (а.с.40).
Дана сума встановлена судом на підставі наявних у справі доказів. При цьому суд звертає увагу, що вказаний розмір заборгованості розрахований з урахуванням умов договору, в тому числі розміру процентів, визначених умовами договору відповідно до положень ст.625 ЦК України.
Проценти, розмір яких встановлений договором відповідно до положень ст. 625 ЦК України, нараховані до 01 лютого 2021 року, а тому в даному випадку не підлягає застосуванню п.18 розділу «Прикінцеві положення» ЦК України (щодо звільнення позичальників в період воєнного стану від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України).
Суд також звертає увагу, що відповідач доказів щодо спростування суми заборгованості не надав.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач свої договірні зобов'язання не виконує належним чином, існує порушення виконання своїх зобов'язань, право позивача порушене, тому порушене право підлягає захисту, відповідач повинен нести відповідальність відповідно до умов договорів та сплатити на користь позивача суму заборгованості, розмір якої встановлений в судовому засіданні.
Отже з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №189578006 від 14 жовтня 2020 року в сумі 14350, 00 грн.
Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2422,40 грн судового збору (судовий збір визначений з урахуванням понижуючого коефіцієнта).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ст.137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року в справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 554/2586/ 16-ц.
Позивачем заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу та в їх підтвердження надано: договір про надання правової допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року з додатковою угодою, акт прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року, довіреність ТОВ «Юніт Капітал» від 05 червня 2025 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4956 від 24 квітня 2012 року, виданого на ім'я Тараненка А.І.
Відповідно до п.1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надати правничу допомогу в обсязі та умовах, передбачених цим договором.
Порядок оплати послуг та їх вартість визначені в розділі 3 договору.
Додатковою угодою №25770512591 від 05 червня 2025 сторони, зокрема доповнили предмет договору як надання правничої допомоги по захисту інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року, який містить детальний опис робіт, адвокатом надані послуги на суму 7000 грн, що включає: складання позовної заяви до позичальника Микульської Т.М. (2 год - 5000,00 грн), вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника (2 год - 1000,00 грн), підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування коштів за кредитним договором (1 год - 500,00 грн), підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором ( 1год -500,00 грн).
Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу та надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, а формування позиції та підготовка матеріалів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. Водночас звертає увагу, що розмір витрат на правничу допомогу становить майже половину ціни позову, що не відповідає критеріям розумності та виправданості та є неспівмірною. Тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 642, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за договором №189578006 від 14 жовтня 2020 року в сумі 14350,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 9350,00 грн - заборгованість по відсоткам, а також 2422,40 грн судового збору та 4000,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4А, офіс 10,
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: