Справа № 191/3885/25
Провадження № 2/191/1754/25
06 жовтня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Костеленко Я.Ю., за участю секретаря - Омельченко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи вимоги тим, що 01.11.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3510666, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 8000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу грошових коштів на картковий рахунок позичальника і доіє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 32055,60 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 6498,00 грн.; заборгованість за процентами - 24037,60 грн.; заборгованість за комісією - 1520,00 грн.
23.02.2022 ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» уклали Договір відступлення прав вимоги №81-МЛ відповідно до якого ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «МІЛОАН», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №3510666 від 01.11.2021.
Просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №3510666 від 01.11.2021 в загальному розмірі 32055,60. на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», а також стягнути сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 7000,00 грн.
Ухвалою суду від 06.08.2025 вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки відповідно до положень ч.6 ст. 19 ЦПК України даний спір є малозначним.
Відповідач правом на подання відзиву не скористалася.
Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, надавши їм належну оцінку, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3510666, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 8000 грн. (п.1.2 Договору) строком 15 днів з 01.11.2021 до 16.11.2021 (п.1.3, 1,4 Договору). Відповідно до п.1.5-1.7 Договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4520,00 грн. в грошовому виразі та 5409714,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту - 12520,00 грн., комісія за надання кредиту - 1520,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово, проценти за користування кредитом -3000,00 грн., які нараховуються за ставкою 1.7 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, тип процентної ставки - фіксована. Даний кредитний договір був укладений відповідачем в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» - https://miloan.ua/, шляхом подання заявки на отримання кредиту. Оформлення кредиту відбулося шляхом направлення відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразового ідентифікатора, при веденні якого ОСОБА_1 підтвердила прийняття умов кредитного договору №3510666 від 01.11.2021, який також знаходиться в особистому кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті https://miloan.ua/.
Факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів підтверджується платіжним дорученням ТОВ «МІЛОАН»№60087198 від 01.11.2021 про перерахування ОСОБА_1 на карту АТ КБ «ПРИВАТБАНК» грошових коштів у розмірі 8000 грн. ТОВ «Мілоан».
23.02.2022 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено Договір відступлення прав вимоги №81-МЛ, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за Кредитним Договором №3510666 від 01.11.2021 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», а ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуто права вимоги до відповідача. Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №81-МЛ від 23.02.2022 сума боргу ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» становить 32055,60 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 6498,00 грн.; заборгованість за процентами - 24037,60 грн.; заборгованість за комісією - 1520,00 грн.
Позичальник не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором 3510666 від 01.11.2021.
Згідно з розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви, загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №3510666 від 01.11.2021 становить 32055,60 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 6498,00 грн.; заборгованість за процентами - 24037,60 грн.; заборгованість за комісією - 1520,00 грн.
Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Таким чином, ТОВ «МІЛОАН» надало належні і допустимі докази укладення із відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору №3510666 від 01.11.2021 та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 8000,00 грн.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 24037,60 грн. та комісії у розмірі 1520,00 грн. суд дійшов такого висновку.
Пунктом 6 статті 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
За правилами ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
За змістом положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.
Частинами 5 та 7 статті 18 Закону передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку про те, що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим.
Так, розділом 1 Договору №3510666 від 01.11.2021 визначено предмет договору та розрахунок погашення суми кредиту та нарахованих відсотків, відповідно до яких сума кредиту становить 8000,00 грн., строк кредитування 15 днів (до 16.11.2021), загальні витрати за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без урахування суми (тіла) кредиту) становлять 4520,00 грн. (3000,00 грн. - проценти за користування кредитом, 1520,00 грн - комісія), загальна вартість кредиту складає 12520,00 грн.
При цьому, відповідно до п.1.5 Договору реальна процента ставка на дату укладення Договору складає 5409714,00 % .
Суд вважає, що передбачення в договорі такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим ст. 3 п. 6, ст. 509 ч.3 та ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання.
З огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.
Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
При цьому, суд вважає релевантним посилання на вказане рішення Конституційного суду при вирішенні питання про розмір відсотків за порушення відповідачем грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, суд, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов'язанню відповідача та врахуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити розмір відсотків до розміру 8000,00 грн., який на переконання суду, буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.
Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи правнича допомога позивачу у справі надавалась адвокатом АО «ОПОЛОГЕТ» Усенком Михайлом Ігоровичем. Підставами для надання позивачу правничої допомоги є Договір №0605 від 06.05.2025 на надання правової (правничої) допомоги та ордер серії ВС №1370094. Згідно детального опису наданих послуг до акта №2273 за договором про №0605 від 06.05.2025 на надання правової (правничої) допомоги правова допомога складається з 30 хв. усної консультації, ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год. 00 хв., погодження правової позиції клієнта у справі - 30 хв., складення позовної заяви з урахування правової позиції клієнта. 3 год. 30 хв., подання заяви до суду від імені клієнта - 1 шт., усього 6 год. 30 хв. Загальна вартість виконаних робіт складає 7000 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у рішенні від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (§ 268).
Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні від 28.11.2002 ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22, провадження № 61-5826св23).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Верховний Суд у постанові від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22 зазначив, що положення ст. 137 ЦПК не відхиляють можливість і не знімають із суду обов'язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.
Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
З урахуванням складності справи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру, виходячи з обставин справи та заявленої ціни позову, суд дійшов висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 4000 гривень витрат на правову допомогу. Саме такий розмір витрат є об'єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, що був сплачений при зверненні до суду у розмірі 2422,40 грн., у відповідності до ст.141 ЦПК України .
Керуючись ст. 10-13, 76-80, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) заборгованість за Кредитним договором №3510666 від 01.11.2021 у розмірі 17520 (сімнадцять тисяч п'ятсот двадцять) грн. 00 коп., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн.; заборгованість за процентами - 8000,00 грн.; заборгованість за комісією - 1520,00 грн., а також стягнути судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрат на правову допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Я. Ю. Костеленко