вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"30" вересня 2025 р. Cправа № 902/757/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Литвиненко О.Р.,
представників:
позивача - Горопашного І.В.,
відповідача - Сидорука В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032)
до: Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул. Магістратська, буд. 2, м. Вінниця, 21050)
про стягнення 653071,37 грн,
На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення з Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" 653071,37 грн.
Під час підготовчого провадження у справі, строк якого ухвалою від 21.08.2025 продовжено на 30 днів з власної ініціативи суду в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України, учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 107-115, т.1) та заперечення на відповідь на відзив (а.с. 127-130, т.1); позивачем - відповідь на відзив відповідача (а.с. 119-126, т.1). Крім того, позивачем надано додаткові пояснення по суті спору (а.с.139-146, т.1; а.с. 154-158, т.1), відповідачем - власний контрозрахунок заборгованості (а.с. 150-153, т.1).
Поряд з цим судом відхилено як необґрунтоване клопотання відповідача про призначення у справі судової економічної експертизи (вх. 301-346845/25 від 27.06.2025), про що 24.07.2025 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 30.09.2025.
На визначений час у судове засідання 30.09.2025 з'явилися усі учасники справи, які підтримали викладені письмово позиції по суті спору.
В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 05-15-02041 - ПП від 01.01.2024 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг з жовтня 2024 року по квітень 2025 року, внаслідок чого Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" заявлено до стягнення з Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" 653071,37 грн, з яких: 429776,17 грн - 3% річних та 223295,2 грн - інфляційних втрат.
Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, зводиться до того, що позивачем у розрахунку помилково визначені періоди прострочення, зокрема:
- по рахунку-фактурі від 05.12.2024 початком виникнення заборгованості вказано 09.12.2024, що не є вірним, оскільки останній день оплати припадав на 08.12.2024, який є вихідним днем (неділя), таким чином в розумінні частини п'ятої статті 254 ЦК України першим днем прострочення заборгованості є 10.12.2024;
- по Акту приймання-передачі Послуги за листопад 2024 року від 30.11.2024 початком виникнення заборгованості вказано 16.12.2024, що не є вірним, оскільки останній день оплати припадав на 15.12.2024, який є вихідним днем (неділя), таким чином в розумінні частини п'ятої статті 254 ЦК України першим днем прострочення заборгованості є 17.12.2024;
- по рахунку-фактурі від 24.12.2024 початком виникнення заборгованості вказано 29.12.2024, що не є вірним, оскільки останній день оплати припадав на 28.12.2024, який є вихідним днем (субота), таким чином в розумінні частини п'ятої статті 254 ЦК України першим днем прострочення заборгованості є 31.12.2024;
- по рахунку-фактурі від 05.03.2025 початком виникнення заборгованості вказано 09.03.2025, що не є вірним, оскільки останній день оплати припадав на 08.03.2025, який є вихідним днем (субота), таким чином в розумінні частини п'ятої статті 254 ЦК України першим днем прострочення заборгованості є 11.03.2024;
- по Акту приймання-передачі послуги за лютий 2025 року від 28.02.2025 початком виникнення заборгованості вказано 16.03.2025, що не є вірним, оскільки останній день оплати припадав на 15.03.2025, який є вихідним днем (субота), таким чином в розумінні частини п'ятої статті 254 ЦК України першим днем прострочення заборгованості є 18.03.2025.
Крім того, відповідач акцентує увагу, що позивачем здійснено розрахунок 3 % річних на заборгованість по плановій вартості послуг згідно рахунків-фактур від 15.01.2025, 25.01.2025 та 05.02.2025, а також на заборгованість по фактично наданих послугах, згідно акту надання послуг за січень 2025, сума яких відрізняється від вартості фактично наданих послуг після коригування. Водночас Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" вказує, що заборгованість за надані послуги у лютому 2025 року виникла 16.03.2025 та сплачена 30.04.2025, таким чином заборгованість за лютий 2025 року не існувала повний квітень 2025 року, тому нарахування індексу інфляції за квітень 2025 є неправомірним.
У відповіді на відзив Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звертає увагу, що за умовами укладеного між сторонами Договору визначений чіткий термін виконання зобов'язання відповідачем - певна календарна дата.
Позивач наголошує, що правила ст. 254 ЦК України не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (стаття 627 ЦК) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов'язання за договором, з огляду на норми частини першої статті 530 ЦК, яка визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); статті 629 ЦК, відповідно до якої договір є обов'язковим для виконання сторонами, а також принцип належного виконання зобов'язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Також інфляційні втрати визначались позивачем шляхом нараховування індексу інфляції на заборгованість з часом прострочення більше 15 днів у місяці, що відповідає висновкам у постанові ВС у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 по справі № 910/13071/19, згідно яких за такий неповний місяць (> 15 днів) нараховується індекс інфляції на суму боргу.
На заборгованість з оплати послуг за лютий 2025 інфляційні втрати нараховувались з заборгованості 31 899 314,77 грн (період у квітні 2025 в якому існувала заборгованість становив 29 днів (з 01.04.2025 по 29.04.2025), що визнається відповідачем у відзиві. При перевірці нарахування згідно калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга Закон" інфляційні втрати становлять 31 899 314,77 грн. x 1.00700000 - 31 899314,77 грн = 223 295,20 грн, що відповідає інфляційним втратам вказаним у розрахунку позивача.
Таким чином, на думку позивача, інфляційні втрати розраховані Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідають вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України та методиці розрахунку інфляційних втрат, а заперечення відповідача є безпідставними.
У запереченні на відповідь на відзив Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" зазначає, що за умовами Договору оплата наданих послуг здійснюється в певний період у часі, та в розумінні вимог ст. 251 ЦК України відноситься до поняття строку виконання зобов'язання, а не терміну. Водночас за аналогічних обставин справи колегія Північно-західного апеляційного господарського суду погодилася із висновком суду першої інстанції у справі № 902/1244/24 щодо нарахування 3% річних з урахуванням норм статті 254 ЦК України.
Крім того, враховуючи коригування, у відповідача станом на лютий 2025 року вбачалася переплата у розмірі 38373, 15 грн, яку сторона позивача при нарахуванні 3% річних на заборгованість по наданих послугах за лютий 2025 року не врахувала.
Відповідач також наполягає на неправомірності розрахунку інфляційних втрат, стверджуючи про можливість їх нарахування лише за повний місяць існування заборгованості.
Згідно поданого відповідачем контрозрахунку заборгованості Акціонерним товариством "Вінницяобленерго" здійснено перерахунок заявлених складових заборгованості з урахуванням поданих заперечень. Зокрема, коригування від 01.04.2025 враховано як зменшення суми вартості послуг у січні 2025 року на 38 373,15 грн. За контррозрахунком відповідача загальна сума нарахування 3% річних становить 395 329,89 грн.
У додаткових поясненнях по суті спору позивач акцентує увагу, що умови Договору встановлюють термін оплати, який не переноситься. Крім того, з урахуванням поданого відповідачем контрозрахунку заборгованості, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" зазначає, що перерахунок "заднім числом" вартості грошових зобов'язань, які були чинними відповідно до взаємно підписаних сторонами актів надання послуги до моменту підписання актів коригувань є безпідставним.
Так, за умовами п. 6.6. Договору надлишок коштів повертається за заявою Користувача або ж самостійно враховується як оплата послуги за наступні періоди. Водночас за відсутності заяви відповідача на повернення коштів, позивачем враховано акт коригування від 01.04.2025 саме з 01.04.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Відносини на ринку електричної енергії регулюються нормами чинного законодавства, зокрема, Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі -Закон), Кодексом системи передачі (далі - КСП), затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 №309 (зі змінами), Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307 (зі змінами), Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (зі змінами), Кодексом системи розподілу, Кодексом комерційного обліку, ліцензій.
Згідно із п. 8. ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі електричної енергії.
Відповідно до п. 1.1. договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком №6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №309 (КСП) договір про надання послуг з передачі електричної енергії (далі - договір) є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з передачі електричної енергії користувачам системи передачі (далі - Користувач). Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Користувача до умов цього Договору згідно з заявою - приєднання, що є додатком 1 до цього Договору.
Наказом від 03.10.2023 №549 затверджено умови Договору про надання послуг з передачі електричної енергії, із подальшими змінами в редакції наказу НЕК "Укренерго" від 07.06.2024 №343.
Відповідно до п. 5.8.-5.9. КСП договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається шляхом приєднання Користувача до умов договору згідно з наданою ним заявою-приєднання із зазначенням реквізитів Користувача, енергетичного ідентифікаційного коду (ЕІС-коду типу X), ЕСВ.В коду (унікального ідентифікатору учасника оптового енергетичного ринку) та інформації щодо обраного ним ППКО, до якої додаються: підтвердження повноважень особи на укладення договору (витяг з установчого документа про повноваження керівника (для юридичних осіб), завірена копія довіреності, виданої в установленому законодавством порядку тощо); копії договорів споживача та/або виробника/ОМСР/ОУЗЕ про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з додатками (для виробників та/або ОУЗЕ та/ або ОМСР та споживачів), розміщених за місцем провадження ліцензованої діяльності відповідного ОСР.
Бланк заяви-приєднання повинен бути оприлюднений на офіційному вебсайті ОСП.
Заява-приєднання може бути надана до ОСП як в паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи, так і в електронній формі з використанням електронного підпису.
ОСП протягом 10 робочих днів від дня отримання заяви-приєднання, повного пакету документів та необхідної для укладення договору інформації направляє Користувачу повідомлення, в якому вказує дату акцептування заяви-приєднання. Разом з листом-повідомленням про приєднання до договору ОСП направляє Користувачу оформлений в паперовій або електронній формі перелік об'єктів електроенергетики (додаток 4 до Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії (виробникам/ОУЗЕ/Споживачам/ОМСР)).
Датою початку дії договору про надання послуг з передачі електричної енергії є дата акцепту, зазначена у повідомленні ОСП.
31.10.2023 від Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" надійшла заява-приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії.
07.11.2023 НЕК "Укренерго" листом №01/59496 повідомлено відповідача про приєднання останнього до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії (ідентифікатор договору №0515-02041-ПП, дата акцептування - 01.01.2024).
Тобто з 01.01.2024 ПрАТ "Вінницяобленерго" як користувачем укладено з позивачем договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0515-02041-ПП (далі - договір), шляхом подання відповідної заяви про приєднання до такого договору та акцептуванням позивачем вказаної заяви відповідача.
Відповідно до пп. 2.1., 2.2. договору за цим Договором ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього Договору.
Послуга, яка надається за цим договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12.
Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.
За змістом пп. 4.1.- 5.1. для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги.
Плановий обсяг визначається відповідно до розділу ХІ КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії.
Фактичний обсяг послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу ХІ КСП.
Планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті.
Ставка плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті в євро/МВт*год. Крім цього, ОСП щомісяця оприлюднює на офіційному вебсайті ставку плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру у грн/МВт*год не пізніше 03 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, у випадку її затвердження. Конвертація величини ставки здійснюється щомісяця за середнім курсом гривні до євро Національного банку України за розрахунковий період надання послуги.
До моменту підтвердження ЕNTSO-Е нового рівня ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру на відповідний період ОСП має право застосовувати рівень ставки, що була розрахована та застосовувалася у попередньому періоді. Сторони здійснять фінансове врегулювання розрахунків не пізніше, ніж через один місяць після підтвердження ЕNTSO-Е нової ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру. ОСП зобов'язаний повідомити Користувача у спосіб, визначений цим Договором, про новий рівень ставки та спосіб донарахування різниці протягом 14 календарних днів після її підтвердження ЕNTSO- Е. Користувач зобов'язаний протягом 3 робочих днів у спосіб, визначений цим Договором, підтвердити ОСП отримання цієї інформації.
При розрахунку вартості наданої послуги застосовується:
для користувачів-підприємств "зеленої" електрометалургії, а також електропостачальників, що здійснюють постачання електричної енергії підприємству "зеленої" електрометалургії - тариф на послуги з передачі електричної енергії для підприємств "зеленої" електрометалургії (у випадку підтвердження цим підприємством відповідного статусу та встановлення для ОСП відповідного тарифу згідно з чинним законодавством);
для Користувачів, що здійснюють експорт/імпорт електричної енергії до/з країн периметру у період після приєднання ОСП до ІТС механізму - ставка плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру;
для інших Користувачів - тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи (крім підприємств "зеленої" електрометалургії).
Ціна цього Договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік.
Відповідно до пп. 6.1.- 6.2., 6.4. договору розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.
Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.
Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання - передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі Послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно) або Акт приймання - передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники Акта приймання - передачі послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі Послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.
За змістом п. 6.6. договору визначено, що у разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг по цьому договору, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви Користувача про повернення надлишку коштів).
Згідно із пп. 10.3.-10.4. договору будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання цього Договору (у тому числі акт приймання-передачі Послуги або акт коригування до акта приймання-передачі Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового не функціонування Сервісу, про що ОСП зобов'язаний повідомити на своєму офіційному вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома Сторонами у один і той самий спосіб (в залежності від форми документу).
Рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі Послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги, повідомлення вважаються отриманими Стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, яка підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.
Електронний документ, який направляється Стороною на виконання цього Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з моменту набуття документом статусу "Доставлено" у Сервісі.
Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання цього Договору (у тому числі акт приймання-передачі Послуги або акт коригування до акта приймання-передачі Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового не функціонування Сервісу, про що ОСП зобов'язаний повідомити на своєму офіційному вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома Сторонами у один і той самий спосіб (в залежності від форми документу).
Податкові накладні отримуються Користувачем виключно в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством.
Згідно із пп. 1 п. 7.1. договору виконавець має право отримувати від користувача своєчасну оплату за послугу. Відповідне право кореспондується із установленим в пп. 2 п. 9.3. договору обов'язком користувача здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послуги на умовах, визначених цим договором.
Факт укладення між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Акціонерним товариством "Вінницяобленерго" договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0515-02041-ПП від 01.01.2024 на відповідних умовах встановлено рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.03.2025 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 у справі № 902/1244/24, а також не заперечується сторонами.
Позивач стверджує, що у період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року ним було надано Акціонерному товариству "Вінницяобленерго" послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується актами приймання-передачі послуги та актами коригування до актів приймання передачі.
Відповідач, у свою чергу, вказані послуги оплатив у повному обсязі, однак допустив порушення строків, визначених у пунктах 6.2., 6.4. Договору, що підтверджується копіями платіжних інструкцій, доданими до позовної заяви (а.с. 90-94, т.1).
Наведене слугувало підставою для звернення Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" із відповідним позовом до суду про стягнення з Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" 429776,17 грн - 3% річних та 223295,2 грн - інфляційних втрат.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
За змістом статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Пунктом 40 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що користувачі системи - фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.
Оператор системи передачі (ОСП) - це юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Користувач системи та ОСП є учасниками ринку електричної енергії відповідно до пункту 96 частини першої статті 1 Закону України Про ринок електричної енергії.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про надання послуг з передачі.
ОСП надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором (частина 4 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до частин 1 та 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Пункт 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
На реалізацію наданих законодавством повноважень постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 затверджено Кодекс системи передачі.
Відповідно до пункту 5.5 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.
Типова форма договору про надання послуг з передачі електричної енергії є додатком 6 до Кодексу системи передачі, отже, затверджена одночасно з цим Кодексом.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 05-15-02041 - ПП від 01.01.2024 підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).
Статтею 530 ЦК України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 599, ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
До правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Спір у справі виник за фактом прострочення оплати зі сторони відповідача вартості наданих послуг за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 05-15-02041 - ПП від 01.01.2024 з жовтня 2024 року по квітень 2025 року, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат в порядку ст. 625 ЦК України за вказаний період. Поряд з цим обсяг наданих послуг за спірний період згідно актів приймання-передачі послуги Акціонерним товариством "Вінницяобленерго" не заперечується.
Водночас відповідач заперечує правильність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, вказуючи, що позивачем неправильно визначено початок її виникнення, враховуючи, що крайній день оплати в ряді випадків припадав на вихідний день, який підлягав перенесенню. Крім того коригування від 01.04.2025 мало враховуватися як зменшення заборгованості на 38 373,15 грн саме у січні 2025, а не з 01.04.2025 та нарахування інфляційних втрат у квітні 2025 року є неправомірним, позаяк заборгованість обліковувалася неповний місяць.
Суд враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов'язком суду.
Верховний Суд у постановах неодноразово висловлював позицію стосовно того, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.11.2023 у справі № 904/464/23).
Водночас суд відхиляє заперечення та контррозрахунок відповідача з огляду на таке.
Щодо мотивів неправильного визначення початку виникнення заборгованості, враховуючи, що крайній день оплати в ряді випадків припадав на вихідний день, який підлягав перенесенню.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК).
Нормами статті 253 ЦК визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК).
Згідно із статтею 254 ЦК строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша). До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року (частина друга). Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця (частина третя). Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку (частина четверта). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п'ята).
З аналізу статті 254 ЦК вбачається, що вказана норма, зокрема, частини перша-четверта, регулюють закінчення строку, який визначений роками, півроком або кварталом року, місяцями, у півмісяця та тижнями, і лише у випадку, коли останній день строку, закінчення якого визначено частинами першою-четвертою цієї статті, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку, згідно з частиною п'ятою цієї статті, є перший за ним робочий день.
Водночас правила цієї статті не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (стаття 627 ЦК) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов'язання за договором, з огляду на норми частини першої статті 530 ЦК, яка визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); статті 629 ЦК, відповідно до якої договір є обов'язковим для виконання сторонами, а також принцип належного виконання зобов'язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 11.03.2024 у справі №922/1813/23 та від 16.05.2024 у справі №910/7012/23, а також підтримана у постанові від 26.03.2025 у справі №905/821/24.
Так, умови пунктів 6.2., 6.4. Договору встановлюють, що Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання - передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно) або Акт приймання - передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Тобто, умови Договору визначають, що розрахунки здійснюються до конкретного числа місяця, тобто визначають кінцеву календарну дату оплати, тому нарахування спірних сум відповідно до приписів ст. 254 ЦК з урахуванням вихідних та неробочих днів є безпідставним, що відповідає позиції Верховного Суду.
Щодо порядку нарахування інфляційних втрат.
Згідно із Рекомендаціями щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року № 362-97р, вважається, що сума, внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 01 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.
У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду роз'яснила, що "сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується".
Верховний Суд у постанові від 11.07.2023 у справі № 903/486/22 звертає увагу, що така судова практика стосовно застосування приписів частини другої статті 625 ЦК України є сталою і послідовною та неодноразово відображалась у постановах Верховного Суду.
Так, у постанові від 20.11.2020 зі справи №910/13071/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду вказала, зокрема, що: "…Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків. З огляду на правові висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у пункті 25 мотивувальної частини цієї постанови, про те, що якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова нараховується в залежності від математичного округлення часу прострочення у неповному місяці, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з доводами позивача за змістом пункту 12 описової частини цієї постанови та вбачає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18 та від 17.10.2018 у справі №916/1883/16, про те, що якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до боржника (відповідача) відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць".
Отже, враховуючи, що заборгованість за надані послуги у лютому 2025 року сплачена 30.04.2025, тобто після 15 числа відповідного місяця, нарахована на суму 31 899 314,77 грн (період у квітні 2025 в якому існувала заборгованість становив 29 днів - з 01.04.2025 по 29.04.2025), тому нарахування індексу інфляції за квітень 2025 року є правомірним. Поряд з цим суд зауважує, що у поданому відповідачем контрозрахунку заборгованості взагалі не відображено нарахування інфляційних втрат.
Щодо неврахування зменшення заборгованості на 38 373,15 грн саме у січні 2025, з огляду на здійснене корегування 01.04.2025, то слушними є доводи позивача, що до моменту дати формування та підписання сторонами акту коригування діючим є обсяг та розмір грошового зобов'язання визначений в первинному акті надання Послуги, який узгоджений сторонами та є дійсним на цей період до дати підписання відповідних актів коригувань.
Так, за змістом п. 6.6. договору визначено, що у разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг по цьому договору, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви Користувача про повернення надлишку коштів).
Позаяк від відповідача заяви на повернення коштів не надходило, оскільки доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачем правомірно враховано переплату в період після її фіксування, тобто з 01.04.2025.
Іншими словами, грошове зобов'язання в повному обсязі існувало до моменту коригування та умови Договору не змінюють порядок розрахунків "назад" за фактом коригування.
Враховуючи вищевикладене, здійснений позивачем розрахунок заявлених складових заборгованості є методологічно правильним.
Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" перерахунок інфляційних втрат, 3% річних судом встановлено обґрунтованість таких нарахувань у визначених позивачем сумах: 429776,17 грн - 3% річних та 223295,2 грн - інфляційних втрат.
Статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписами ч. 1, 4 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.
Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено повністю, то витрати позивача на сплату судового збору покладаються на відповідача в сумі 7836,86 грн. При обрахунку ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" застосовано коефіцієнт пониження 0,8, оскільки позовну заяву подано в електронній формі в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул. Магістратська, буд. 2, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 00130694) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) 429776,17 грн - 3% річних; 223295,2 грн - інфляційних втрат та 7836,86 грн - витрат на сплату судового збору.
3. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 10 жовтня 2025 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи.