вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"01" жовтня 2025 р. Cправа № 902/657/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.,
За участю:
Прокурора Моніч Л.В., службове посвідчення № 072229 від 01.03.2023,
Позивач не з'явився,
Відповідач - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Виконувача обов'язків керівника Тульчинської окружної прокуратури (вул. Ростислава Покиньчереди, 14, м. Тульчин, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 23600) в інтересах держави в особі
Тульчинської міської ради (вул. М. Леонтовича, 1, м. Тульчин, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 23600)
до: Фізичної особи-підприємця Швейбиша Юрія Ісааковича ( АДРЕСА_1 )
про: стягнення 286261,51 грн
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Виконувача обов'язків керівника Тульчинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
Тульчинської міської ради до Фізичної особи-підприємця Швейбиша Юрія Ісааковича про стягнення 286261,51 грн безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельними ділянками.
Ухвалою суду від 21.05.2025 відкрито провадження у справі № 902/657/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 23.06.2025.
19.06.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
23.06.2025 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив.
На визначену судом дату в судове засідання 23.06.2025 з'явився прокурор, відповідач та представник останнього.
За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 14.07.2025 о 14:30 год.
Враховуючи неявку у судове засідання позивача, ухвалою суду від 23.06.2025 останнього повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.
11.07.2025 до суду від прокурора надійшли пояснення по справі.
На визначену судом дату в судове засідання 14.07.2025 з'явився прокурор, відповідач та представник останнього.
Відповідачем в судовому засіданні було подано клопотання про витребування доказів.
За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 10.09.2025 о 14:30.
Враховуючи неявку у судове засідання позивача, ухвалою суду від 14.07.2025 останнього повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.
10.09.2025 до суду від представника відповідача надійшла зава про відкладення розгляду справи.
На визначену судом дату, 10.09.2025, в судове засідання з'явився прокурор та представник відповідача.
За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою оголосив перерву в судовому засіданні до 01.10.2025 о 14:30 год.
Враховуючи неявку у судове засідання позивача, ухвалою суду від 10.09.2025 останнього повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.
30.09.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі останнього. Крім того, у вказаній заяві вказано, що позов підтримується у повному обсязі.
01.10.2025 до суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
На визначену судом дату в судове засідання з'явився прокурор.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання позивача та відповідача.
В судовому засіданні прокурор підтримала позовні вимоги в повному обсязі, та просила їх задовольнити.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
В судовому засіданні 01.10.2025 в зв'язку з неявкою учасників справи на проголошення вступної та резолютивної частини рішення остання долучена до матеріалів справи без проголошення.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до інформації Тульчинської міської ради від 12.09.2024 №05-02/2780 встановлено, що Фізична особа-підприємець Швейбиш Юрій Ісаакович (згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 22.12.1999 зареєстрований як фізична особа-підприємець) не здійснює сплату коштів за користування земельними ділянками під нерухомим майном належним йому на праві власності.
29.12.2010 за Фізичною особою-підприємцем Швейбишем Юрієм Ісааковичем (відповідач) зареєстровано право власності (частка власності 70/100) на комплекс будівель та споруд, які розташовані за адресою вул. Желюка (на даний час Руслана Шевчука), 43, с. Кинашів, Тульчинський р-н, Вінницька обл.,. Відповідач набув право власності на вищевказане нерухоме майно на підставі договорів купівлі-продажу ВРВ 875647, ВРВ 875648 від 08.12.2010, договорів купівлі-продажу ВЕІ 682246, ВЕІ 82247 від 07.12.2006 та рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 18.12.2006 у справі №2-1444, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
23.04.2012 за відповідачем зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, а саме магазин господарчих товарів, розташований за адресою вул. Миколи Леонтовича (до перейменування вул. Леніна та вул. Кучерявого), 57-є, м. Тульчин, Тульчинський р-н, Вінницька обл., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідач набув право власності на вищевказане нерухоме майно на підставі рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 06.03.2012 у справі №2-1217. Згідно вказаного рішення суду за відповідачем визнано право власності на нежитлову будівлю магазину господарчих товарів загальною площею 274,9 кв.м., розташованого за адресою вул. Леніна, 57-є, м. Тульчин, Тульчинського району Вінницької області.
Враховуючи, що відповідач не здійснював сплату коштів за користування земельними ділянками, на яких знаходиться вищезазначене нерухоме майно - 01.03.2023 Комісією з розгляду депутатського звернення депутатів Тульчинської міської ради (далі Комісією) здійснено виїзди за вищезазначеними адресами для їх обстеження.
Виїздом на земельну ділянку за адресою вул. Миколи Леонтовича, 57-є (раніше вул. Леніна, 57-є та вул. Кучерявого, 2), м. Тульчин, Тульчинського району Вінницької області встановлено, що на ній розташована нежитлова будівля - магазин господарчих товарів, що належить Швейбишу Ю.І. на праві власності, відповідно до рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 06.03.2012 та вона фактично використовується в комерційних цілях.
Раніше, Тульчинською міською радою та приватним підприємцем Швейбиш Ю.І. 10.09.2004 було укладено Договір оренди землі на дану земельну ділянку, площею 0,0199 га за адресою вул. Кучерявого, 2, м. Тульчин, терміном на 5 років для встановлення та обслуговування тимчасового об'єкту торгівлі.
У подальшому, рішення 38 сесії Тульчинської міської ради 5 скликання від 16.09.2009 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки» поновлено договір оренди на земельну ділянку ФОП Швейбишу Ю.І. площею 0,0199 га для обслуговування тимчасового об'єкту торгівлі, строком на 49 років (до 05.10.2048) та призначено орендну плату в розмірі 10029, 60 грн за 1 рік. Зобов'язано відповідача укласти договір оренди земельної ділянки з міською радою.
Разом з тим, відповідно до акту обстеження земельних ділянок, які розташовані за адресами: вул. Миколи Леонтовича, 57-є (вул.Кучерявого, 2), м. Тульчин на вул. Желюка, 43, с. Кинашів від 06.06.2023, встановлено, що з моменту прийняття рішення «Про поновлення договору оренди земельної ділянки» від 16.09.2009 та по час обстеження земельних ділянок ФОП Швейбиш Ю.І. до міської ради для поновлення договору оренди землі за адресою вул. Миколи Леонтовича, 57-є, м. Тульчин не звертався, листи Тульчинської міської ради про необхідність укладення договору оренди землі відповідачем проігноровано.
29.03.2023 Комісією здійснено обміри даної земельної ділянки по фундаменту нерухомого майна, за участі спеціаліста - землевпорядника, за допомогою супутникового геодезичного пристрою та встановлено фактичну площу, яку займає будівля, - 289,0 м2.
06.06.2023 Комісією складено Акт обстеження земельних ділянок, які розташовані за адресами: вул. Миколи Леонтовича, 57-є, м. Тульчин та вул. Желюка, 43, с. Кинашів та Комісією рекомендовано направити відповідачу листи-вимоги щодо розроблення землевпорядної документації, внесення земельних ділянок до Державного земельного кадастру та укладення договорів оренди землі.
Тульчинська міська рада листом від 05.07.2023 №05-02-2154, повідомила відповідача про результати роботи Комісії з вимогою усунути порушення та опублікувала результати роботи Комісії в газеті Тульчинський край за №27 (11864) від 14.07.2023.
Крім того, Тульчинська міська рада листом від 13.03.2024 №05-02-699 запросила відповідача на засідання Комісії з визначення та відшкодування збитків власника землі та землекористувачам на території Тульчинської міської територіальної громади (яка створена рішенням виконавчого комітету Тульчинської міської ради від 22.12.2022 №346) та повідомила, що засідання відбудеться 25.03.2024 л 10:00 год. за адресою: м. Тульчин, вул. Миколи Леонтовича, 1 (3 поверх, зад засідань).
За наслідками роботи Комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, здійснено розрахунок збитків власникам землі та землекористувачам, здійснено розрахунок суми безпідставно збережених коштів відповідачем за період з 01.06.2020 по 01.06.2023 за користування земельними ділянками, у тому числі за адресою: вул. Миколи Леонтовича, 57-є, м. Тульчин, Вінницька обл.
На засідання вищевказаної комісії відповідач не з'явився.
Даною Комісією відносно відповідача розглянуто та затверджено акт №24 з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (на земельну ділянку за адресою вул. Миколи Леонтовича, 57-є, м. Тульчин), відповідно до якого відповідач мав сплатити позивачу, але не сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою за адресою: вул. Миколи Леонтовича, 57-є, м. Тульчин, Вінницька обл., площею 289 м2, кошти в розмірі 51006,12 грн.
Так розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за вищезазначеною адресою за період 01.06.2020 по 01.06.2023 розраховано в акті №24, а саме відповідно до акту:
- нормативно грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації станом на 2020 рік становила 168432,39 грн, на 2021 рік - 1684,32 грн, на 2022 рік 1852,76 грн, на 2023 рік 21360,67 грн,
- ставка орендної плати - 12%,
- місячний розмір орендної плати становив станом на 2020 рік 1684,32 грн, на 2021 рік 1684,32 грн, на 2022 рік 1852,76 грн, на 2023 рік 2130, 67 грн,
- фактична сплата відповідачем за користування земельною ділянкою у 2020 році становить 4596. 96 грн, у 2021 році - 5014,87 грн, у 2022 році - 835, 76 грн, на 01.07.2023 - 5106, 44 грн (разом 13882,44 грн).
Прокурор зазначає, що розмір недоотриманого доходу за період з 01.06.2020 по 31.12.2020 (1684,32 *7 міс.) становить 11790,24 грн, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 (1684,32 * 12 міс.) становить 20211,89 грн, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 (1852,76 * 12 міс.) становить 22233,08 грн, за період з 01.01.2013 по 01.06.2023 (2130, 67 * 5 міс,) становить 10653,35 грн, а, відповідно, сума, що підлягала сплаті за користування земельною ділянкою становить - 51006,12 грн (11790,24 + 20211,89 + 22233,08 + 10653,35 = 64888,56 - 13882,44 (фактично сплачені) = 51006,12 грн).
Виїздом на земельну ділянку за адресою вул. Желюка (на даний час Руслана Шевчука), 43, с. Кинашів, Тульчинський р-н, Вінницька обл., встановлено, щ р на ній розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать на праві спільної часткової власності Швейбишу Ю.І., Костюку Є.М., Костюку А.Є., Дуднику В.Г.
18.02.2021 між позивачем та відповідачем на частину вищезазначеної земельної ділянки (площею 0.1486 га) було укладено Тимчасову угоду про добровільну сплату за фактичне користування земельною ділянкою (комерційне використання) строком на 12 місяців (з 01.01.2021 по 31.12.2021).
Відповідно до акту обстеження земельних ділянко, які розташовані за адресами: вул. Миколи Леонтовича, 57-є (вул. Кучерявого, 2), м. Тульчин та вул. Желюка, 43, с. Кинашів від 06.06.2023, встановлено, що на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , землевпорядна документація не розроблялась, обміри, в результаті яких отримана площа 0,1486 га здійснювались відповідачем самостійно, виключно під нерухомим майном без врахування території для їх обслуговування та без погодження Тульчинської міської ради.
Також Комісією відносно відповідача розглянуто та затверджено акт №25 з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 ).
Відповідно до акту №25 від 25.03.2024 відповідач мав сплатити Тульчинській міській раді, але не сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою за адресою: вул. Руслана Шевчука (раніше вул. Желюка), 43, с. Кинашів, Тульчинський р-н, Вінницька обл., площа 5863 м2 та 45 м2, кошти в розмірі 235255,39 грн.
Так, розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за вищезазначеною адресою за період з 01.06.2020 по 01.06.2023 розраховано в акті №25, а саме відповідно до акту:
- нормативно грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації станом на 2020 рік становила 4858,76 грн (площа 45м2), 633064,95 грн (площа 5863 м2), на 2021 рік на 2021 рік - 4858,76 грн (площа 45 м2), 633064,95 грн (площа 5863 м2), на 2022 рік - 534,64 грн (площа 45 м2), 696371,45 грн (площа 5863 м2), на 2023 рік - 6146, 34 грн (площа 45 м2), 800827,17 грн (площа 5863 м2);
- ставка орендної плати - 12%;
- місячний розмір орендної плати становив станом на 2020 рік 48, 59 грн (площа 45 м2), 6330,62 грн (площа 5863 м2), на 2021 рік - 48,59 грн (площа 45м2), 6330,62 грн (площа 5863 м2), на 2022 рік - 53, 45 грн (площа 45 м2), 6963, 71 грн (площа 5863 м2), на 2023 рік - 61,46 (площа 45 м2), 8008,27 грн (площа 5863 м2),
- фактична сплата відповідачем за користування земельними ділянками площею 45 м2 та площею 5863 м2 з 01.06.2020 до кінця року становила 1952,30 грн. у 2021 - 6414, 67 грн, у 2022 - 2137, 74 грн, на 01.07.2023 - 0,00 грн (разом 10504,71 грн).
Отже, розмір недоотриманого доходу за земельну ділянку площею 45 м2 за період з 01.06.2020 по 31.12.2020 (48,59 * 7 міс.) становить 340,13 грн, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 (48,59 * 12 міс.) становить 583,05 грн, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 (53,45 *12 міс.) становить 641,36 грн, за період з 01.01.2023 по 01.06.2023 (61,46 * 5 міс.) становить 307,30 грн, отже сума, що підлягала сплаті за користування земельною ділянкою площею 5863 м2 становить - 2438,26 грн (44314,55 + 75967,79 + 83564,57 + 40041,35 = 243888,26).
Відповідно, враховуючи фактичну сплату відповідачем за користування земельними ділянками площею 45 м2 та площею 5863 м2 коштів в сумі 10504,72 грн, сума, що підлягає сплаті за користування земельними ділянками становить - 235255,39 грн (243888,26 + 1871,84) - 10504,71 (фактично сплачені) = 235255,39 грн.
У подальшому рішенням виконавчого комітету №191 від 15.05.2024 затверджено акти №24 та №25 з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
Другі примірники вказаних актів разом із повідомленням про необхідність відшкодування завданих збитків до місцевого бюджету направлено Тульчинською міською радою відповідачу 17.05.2024, однак враховуючи, що 17.06.2024 вказане повідомлення з копіями актів було повернуто позивачу з поштовою відміткою «у зв'язку із закінченням терміну зберігання», що підтверджується довідкою відділення Укрпошти.
20.08.2025 представниками Тульчинської міської ради було здійснено повторну спробу, у приміщенні ради (сесійної зали), вручити повідомлення з додатками, однак відповідач відмовився від ознайомлення та отримання таких документів. З урахуванням викладеного 20.08.2024 представниками ради складено акт про відмову від ознайомлення та отримання повідомлення про необхідність відшкодування збитків та додатків до нього.
З огляду на те, що відповідачем не сплачено суми збережених коштів за користування земельними ділянками, яка становить 286261,51 грн у період з 01.06.2020 про 01.06.2023, прокурор звернувся з відповідним позовом до суду.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що саме звернення органів прокуратури в суд в інтересах міської ради є безпідставними. Посилання при цьому як на підставу звернення на те, що міській раді відсутні грошові кошти для оплати судового збору є надуманим і таким, що не відповідає дійсності. Крім того, Тульчинською міською радою були порушені права відповідача, а також надані документи не відповідають дійсності та є неправдивим.
З огляду на викладене, відповідач просить повністю відмовити у задоволенні позову.
У відповіді на відзив прокурор зазначає, що окружна прокуратура листом від 21.11.2024 повідомляла Тульчинську міську раду про факт порушення вимог земельного законодавства при користуванні земельними ділянками комунальної власності ФОП Швейбишем Ю.І., а також запитувала інформацію про вжиття заходів позовного характеру, а саме стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне (позадоговірне) використання ФОП Швейбишем Ю.І. земельних ділянок. Відповідно до листів Тульчинської міської ради від 26.11.2024 та від 10.04.2025 встановлено, що боржником кошти не сплачені, заходи щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне (позадоговірне) використання з ФОП Швейбиша Ю.І. земельних ділянок міською радою не вживались. У листі міської ради від 26.11.2024 зазначено, що міська рада не зверталась до суду із позовною заявою за вищезазначеним фактом у зв'язку з обмеженим фінансуванням видатків бюджету на 2024 рік на витрати по сплаті судового збору. Прокурор вважає доведеним факт невиконання компетентними органами покладених на них повноважень, щодо захисту інтересів держави та Тульчинською окружною прокуратурою встановлено достатні підстави для представництва в суді інтересів держави в особі Тульчинської міської ради в порядку визначеному чинним законодавством. Подання прокуратурою позовної зави, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави.
Крім того, позивачем не порушувались права відповідача.
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, отже єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Щодо звернення прокурора в інтересах Тульчинської міської ради суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Стаття 53 Господарського процесуального Кодексу України (далі - ГПК України) передбачає право прокурора звертатися до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави. Прокурор, звертаючись до суду, у позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004, види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.
Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.
Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Статтею 1, ч.2 ст.5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N 806/1000/11).
У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.18 у справі №553/3280/16-а).
Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежно.
У п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувані порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (п. 38-40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
Щоб інтереси держави не залишалися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
21.11.2024 Тульчинською окружною прокуратурою скеровано лист до Тульчинської міської ради, яким повідомлено про виявлення факту порушення вимог земельного законодавства при користуванні земельними ділянками комунальної власності, а також про надання інформації про вжиття заходів представницького характеру, а саме стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної оплати за фактичне (позадоговірне) використання відповідачем земельних ділянок.
Відповідно до листів Тульчинської міської ради від 26.11.2024 та від 10.04.2025 встановлено, що боржником до теперішнього часу кошти не сплачено, заходи щодо стягнення безпідставно збережених коштів не вживались.
Отже, не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем з метою захисту інтересів держави, обізнаність про виявлені порушення законодавства міською радою, не вжито заходів для усунення порушень законодавства та інтересів держави.
Тому, звернення прокуратури до суду в інтересах Тульчинської міської ради є обґрунтованим, приймаючи до уваги що заходи для усунення порушень та безпідставно збережених коштів уповноваженим органом не вжито, хоча достеменно відомо про дані обставини.
Жодним законодавчим актом прокурора не зобов'язано в позовній заяві зазначати причини бездіяльності позивача (позивачів).
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 згідно з якими прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
У разі встановлення порушення вимог законодавства та факту бездіяльності органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, у прокурора виникає не лише право, а й обов'язок захистити такі інтереси, що у даному випадку і зроблено шляхом звернення до суду з позовом.
На переконання суду звернення прокурора до суду в даному випадку є забезпечення захисту порушених інтересів держави та здійснено в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Щодо суті позовних вимог суд зазначає наступне.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені.
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).
За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці.
При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною відповідачем, зокрема укладення відповідного договору оренди з Тульчинською міською радою та державної реєстрації такого права. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження N 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі N 922/1008/15 (провадження N 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі N 922/1009/15 (провадження N 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах N 922/207/15 (провадження N 3-1345гс16) і N 922/5468/14 (провадження N 3-1347гс16).
З огляду на викладене суд встановивши факт використання відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Розмір безпідставно збережених коштів, заподіяних Тульчинській міській територіальній громаді в особі Тульчинської міської ради, нараховано за період з 01.06.2020 до 01.06.2023 і становить 286261,51 грн.
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідачем у відзиві не подано доказів на спростування позовних вимог.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 250, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Швейбиша Юрія Ісааковича ( АДРЕСА_3 , РНОКПП/Паспорт НОМЕР_1 ) на користь Тульчинської міської ради (вул. М. Леонтовича, 1, м. Тульчин, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 23600, код ЄДРПОУ 04051141) безпідставно збережених коштів за користування комунальною земельною ділянкою у розмірі 286261,51 грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Швейбиша Юрія Ісааковича ( АДРЕСА_3 , РНОКПП/Паспорт НОМЕР_1 , ) на користь
Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909) витрати зі сплати судового збору в сумі 4293,92 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Копію рішення суду направити учасникам справи в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» та направити відповідачу рекомендованим листом.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 10 жовтня 2025 р.
Суддя Ігор МАСЛІЙ
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (вул. Анатолія Грубого, 34, м. Тульчин, Вінницька обл., 23600)