ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 жовтня 2025 року Справа № 903/520/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В.
без виклику (повідомлення) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Брук Сервіс"
на рішення Господарського суду Волинської області, ухвалене 21.07.2025
у справі № 903/520/25
за позовом Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації, м. Луцьк
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Брук Сервіс", м. Луцьк
про стягнення 67 647,38 грн
У травні 2025 року Департамент інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бетон Брук Сервіс» про стягнення 67 647,38 грн пені, нарахованої у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно з договором підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 325/24 від 30.08.2024 зобов'язань по своєчасному поверненню отриманої попередньої оплати (авансу).
Господарський суд Волинської області рішенням від 21.07.2025 позов задовольнив.
Присудив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Брук Сервіс» на користь Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації 67 647,38 грн пені та 2 422,40 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 70069,78 грн.
12.08.2025, через систему Електронний суд, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю “Бетон Брук Сервіс», не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої зазначає:
- незважаючи на твердження позивача про невикористання станом на 10.12.2024 відповідачем отриманого авансу в сумі 5 990 225,20 грн, фактично відповідачем використано із заявленої суми 4 346 500,80 грн на придбання і постачання необхідних матеріалів, виробів та конструкцій, необхідних для виконання робіт, підтвердженням чого слугує акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2024 року від 25.12.2025 та загальний журнал робіт, в якому зафіксовано дату фактичного закінчення виконання робіт на об'єкті будівництва - 08.11.2024. Перелічені у акті будівельні матеріали придбавалася та використовувалися відповідачем під час виконання робіт з моменту укладення договору та до 08.11.2025;
- оформлення же акту приймання виконаних будівельних робіт є лише одним із способів фіксації результатів виконання робіт та обсягів використаних матеріалів. Складання та підписання такого акту потребує активної участі двох сторін. Зволікання із підписом такого акту зі сторони позивача не може бути покладене у провину для відповідача, за умови, що відповідач вчасно повідомив про завершення таких робіт, або ж надав для підпису відповідний акт приймання виконаних будівельних робіт;
- так відповідач повідомляє, що фактично ним було раніше виконано прийняті на себе зобов'язання щодо виконання робіт із будівельного підряду та придбання будівельних матеріалів, необхідних для виконання таких робіт, однак внаслідок тривалого здійснення процедури перевірки робіт та обсягу використаних матеріалів самим позивачем та технічним наглядом, підписання акту відбулося дещо пізніше (25.12.2024), а ніж роботи були виконані, а матеріали придбані.
- вказане також зумовлене й тим, що лише 18.12.2024 замовником та підрядником було отримано державну експертизу корегувань проектно-кошторисної документації по об'єкту будівництва, без отримання якої замовник не тільки не міг завершити перевірку робіт, але й відмовлявся підписувати відповідний акт прийому виконаних робіт;
- акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2024 року (який підписаний сторонами 25.12.2024) на суму 9 916 051,20 грн, із них матеріали на суму 4 346 500,80 грн, фактично передано позивачу та його технічному нагляду раніше, а саме 02.12.2024, однак підписання його відбулося саме 25.12.2025, після завершення перевірки, отримання замовником результатів державної експертизи корегувань проектно-кошторисної документації по об'єкту будівництва (отримання відбулося не раніше 18.12.2024);
- вказані обставини підтверджуються журналом виконаних робіт, який вівся на об'єкті відповідальним працівником відповідача та технічним наглядом замовника, експертною оцінкою за результатами державної експертизи коригувань проектно-кошторисної документації по об'єкту будівництва;
- станом на 10 грудня 2024 року частина будівельних матеріалів на суму 4 346 500,80 грн вже були використані, а між сторонами тривала лише процедура їх прийняття шляхом погодження змістового наповнення акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт;
- окрім того відповідач звертає увагу, що станом на 08.11.2024 всі роботи, які були передбачені договором були завершені, жодних зауважень по якості чи об'ємах таких робіт замовником не висувалося;
- отже, виходячи із викладених даних, відповідач вказує, що якщо й проводити розрахунок пені, то такий розрахунок слід проводити саме лише із сум фактично повернутих позивачу із запізненням грошових коштів згідно з платіжними інструкціями № 4585 від 26.12.2024 та № 4602 від 27.12.2024, які не були використані на придбання матеріалів;
- таким чином загальний розмір нарахованої пені за підрахунками відповідача має складати 18 575,79 грн (10 981,33 + 7 594,46);
- однак зазначених обставин судом першої інстанції враховано не було, а навпаки за наявності очевидно прямих доказів, які свідчили про наявність об'єктивних причин у затримці підписання акту приймання робіт, які в повній мірі не залежали від волі самого відповідача, всупереч викладеному покладено всю відповідальність виключно на відповідача.
На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 21.07.2025 у справі № 903/520/25 щодо повного задоволення позовних вимог та прийняти постанову, якою зменшити розмір заявлених позивачем вимог про стягнення штрафних санкцій (пені) на 90 % від суми заявленої у позові та відмовити у зв'язку із цим в задоволенні частини позовних вимог позивача на суму 60 882,64 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 12.08.2025 для розгляду справи № 903/520/25 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Саврій В.А., Коломис В.В.
Листом № 903/520/25/4378/25 від 12.08.2025 матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області.
25.08.2025 до суду надійшли матеріали справи № 903/520/25.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Брук Сервіс» на рішення Господарського суду Волинської області від 21.07.2025 у справі № 903/520/25 залишено без руху.
Зобов'язано апелянта протягом 5 (п'яти) днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені недоліки апеляційної скарги та подати до суду докази сплати 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.
01.09.2025 (вх. № 6887/25) до суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію № 36321806 від 29.08.2025 про сплату 3 633,60 грн судового збору.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову у справі № 903/520/25 менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Брук Сервіс" здійснюється судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Брук Сервіс" на рішення Господарського суду Волинської області від 21.07.2025 у справі № 903/520/25 в порядку письмового провадження без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
16.09.2025 (вх. № 7339/25), через систему Електронний суд, від Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Брук Сервіс» без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 21.07.2025 у справі № 903/520/25 без змін.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд
30.08.2024 між Департаментом інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетон Брук Сервіс» (далі - підрядник) укладено договір на будівництво фортифікаційних споруд № 325/24 (далі - договір) /т. 1, а.с. 24-27/, відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установленому договором підряду строк закінчені роботи з будівництва «Нове будівництво військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд взводно-опорного пункту «Лунка», а замовник - надати підряднику затверджену в установленому порядку проекту документацію, прийняти від підрядника закінчення роботи та оплатити їх.
Згідно з п. 1.2 договору, виконання робіт за цим договором здійснюється відповідно до постанови КМУ від 29.12.2023 № 1415 «Деякі питання підвищення обороноздатності держави на період воєнного стану в Україна».
Відповідно до п. 1.3 договору склад і обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені проектною документацією.
Договірна ціна робіт згідно з договором становить 17 853 787,20 грн (п. 2.1 договору).
Пунктами 3.1, 3.2 договору визначено початок виконання робіт: протягом 2-х робочих днів з моменту підписання договору, за умови наявності необхідних дозвільних документів. Закінчення - 30.11.2024, за умови повного фінансування та оплати виконаних робіт.
Замовник може здійснювати попередню оплату (виплату авансу) в розмірі до 70 відсотків вартості робіт за договором. Використання підрядником таких коштів здійснюється на цілі, визначені Порядком, з подальшим наданням підтверджуючих документів замовнику для звітування за попередню оплату в органах Державної казначейської служби України у визначені строки. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних матеріалів, виробів та конструкцій, необхідних для виконання робіт до 15 листопада 2024 року. Невикористана сума попередньої оплати повертається замовнику. У разі надання авансу замовник після виставлення рахунку підряднику проводить оплату авансу (п. 6.1 договору).
Відповідно до п. 6.2 договору замовник здійснює у міру надходження коштів на розрахунковий рахунок замовника проміжні платежі підряднику за виконані роботи на підставі: актів приймання виконаних будівельних робіт» форми № КБ-2в, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми № КБ-3, актів на монтаж обладнання, підписаних уповноваженими представниками сторін. Вищевказані акти да довідки готує підрядник і передає у 4-х примірниках (2 для підрядника, 2 для змовника) для підписання замовнику у строк не пізніше 25 числа звітного місяця.
Згідно з п. 11.2 договору передача виконаних робіт (об'єкта будівництва) підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом про виконання роботи.
Пунктом 12.5 договору визначено, що при неповерненні по закінченню терміну, визначеного в п. 6.1 договору, невикористаного авансу підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.
Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє на період воєнного стану, але не довше 30.11.2024 та в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 14.1 договору).
Вказаний договір підписаний сторонами /т. 1, а.с. 27 на звороті/.
Також між сторонами підписано договірну ціну на спірне будівництво, що здійснюється в 2024 році, календарний графік виконання робіт /т. 1, а.с. 28-29/.
На виконання умов договору Департаментом інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації перераховано на рахунок ТОВ «Бетон Брук Сервіс» попередню оплату у розмірі 10 300 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 527 від 09.09.2024 /т. 1, а.с. 33/.
25.10.2024 замовником, інженером технічного нагляду та підрядником підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2024 року, відповідно до якого авансова плата, що виключається з підсумку становить 4 309 774,80 грн /т. 1, а.с. 6-15/.
15.11.2024 між Департаментом інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації та ТОВ «Бетон Брук Сервіс» укладено додаткову угоду № 2 до договору № 325/24 від 30.08.2024, відповідно до якої сторони погодили внести наступні зміни:
- в пп. 6.1 договору визначено дату виконання робіт - до 10.12.2024;
- в пп. 3.1 договору закінчення виконання робіт змінено на 25.12.2024;
- в пп. 14.1 договору дія договору визначена не довше 25.12.2024 /т. 1, а.с. 30/.
06.12.2024 Департаментом інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації на адресу ТОВ «Бетон Брук Сервіс» направлено лист № 2041/04/2-24 щодо повернення невикористаної суми попередньої оплати (повторно) та завершення будівництва за договором № 325/24 від 30.08.2024 в сумі 5 990 225,10 грн, термін повернення авансу - 10.12.2024 /т. 1, а.с. 31-32/.
16.12.2024 Департаментом інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації на адресу ТОВ «Бетон Брук Сервіс» направлено претензію про сплату суми боргу та пені у зв'язку з простроченням оплати за договором, а саме: 5 990 225,20 грн - сума заборгованості та 25 532,11 грн пені /т. 1, а.с. 38-39/.
Листом № 07-08-07/11793 від 17.12.2024 Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області попередило Департамент інфраструктури Волинської ОДА про неналежне виконання вимог пп. 22 ч. 1 ст. 116 БК України, пункту 11.3 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1407 від 24.12.2012 в частині не подання до Головного управління Казначейства протягом трьох робочих днів після завершення терміну закриття попередньої оплати документів на погашення залишку авансу в сумі 5 990 225,20 грн за договором підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 325/24 від 30 серпня 2024 року /т. 1, а.с. 82/.
25.12.2024 замовником, інженером технічного нагляду та підрядником підписано акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року, відповідно до якого авансова плата, що виключається з підсумку, становить 4 346 500,80 грн /т. 1, а.с. 16-22/.
В подальшому відповідачем повернуто невикористану суму попередньої оплати у загальному розмірі 1 643 724,40 грн, а саме:
- 26.12.2024 - 997 312,29 грн за платіжною інструкцією № 4585;
- 27.12.2024 - 646 412,11 грн за платіжною інструкцією № 4602 /т. 1, а.с. 34-35/.
20.01.2025 Департаментом інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації на адресу ТОВ «Бетон Брук Сервіс» направлено претензію про сплату пені у зв'язку з простроченням оплати за договором, а саме: 65 457,14 грн /т. 1, а.с. 37/.
Відповідач в добровільному порядку не сплатив кошти, що і сталою підставою для звернення позивача до суду першої інстанції з позовом про стягнення 67 647,38 грн пені, нарахованої у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню отриманої попередньої оплати (авансу).
21.07.2025 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення, яким позов задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Брук Сервіс» на користь Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Волинської обласної державної адміністрації 67 647,38 грн пені та 2 422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Вказане рішення мотивоване тим, що відповідач не дотримався встановлених пунктом 6.1 договору (з врахуванням додаткової угоди № 2) строків щодо підтвердження замовнику обставин використання перерахованого авансу, а саме: в строк до 10.12.2024 не підтвердив факт використання ним суми авансу, не виконав роботи у встановлені в договорі строки, не повернув невикористаний аванс замовнику. Тому заявлена позивачем сума пені підлягає стягненню з відповідача на підставі пункту 12.5 укладеного між сторонами договору.
Крім того суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені у зв'язку з відсутністю обґрунтованих та підтверджених доказами підстав такого зменшення.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Пунктами 1, 2 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору на будівництво фортифікаційних споруд № 325/24 від 30.08.2024.
За приписами пунктів 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 854 ЦК України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Попередня оплата (аванс) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно договору наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).
Як визначено п. 6.1 договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 15.11.2024) замовник може здійснювати попередню оплату (виплату авансу) в розмірі до 70 відсотків вартості робіт за договором. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних матеріалів, виробів та конструкцій, необхідних для виконання робіт до 10.12.2024. Невикористана сума попередньої оплати повертається замовнику.
Згідно з платіжною інструкцією № 527 від 09.09.2024 позивачем перераховано на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 10 300 000,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується використання відповідачем авансу у розмірі 4 309 774,80 грн (акт № 1 від 25.10.2024 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2024 року) у встановлений сторонами строк - до 10.12.2024.
Водночас доказів надходження до 10.12.2024 від відповідача на рахунок позивача невикористаної суми попередньої оплати у розмірі 5 990 225,10 грн (10 300 000,00 грн - 4 309 774,80 грн) матеріали справи не містять.
При цьому 25.12.2024 між позивачем та відповідачем підписано акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року, згідно з яким авансова плата, що підлягала виключенню з підсумку, становила 4 346 500,80 грн. Невикористану частину попередньої оплати відповідач повернув: 26.12.2024 - 997 312,29 грн та 27.12.2024 - 646 412,11 грн, що разом складає 1 643 724,40 грн.
Отже аванс у розмірі 4 346 500,80 грн та 1 643 724,40 грн повернутий підрядником замовнику з порушенням встановленого договором (з урахуванням додаткової угоди) строку - 10.12.2024.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про порушення відповідачем зобов'язань щодо підтвердження та повернення попередньої оплати (авансу) позивачу у визначений договором (з урахуванням додаткової угоди) строк.
Разом з цим колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про зволікання позивача з підписанням акта приймання виконаних будівельних робіт, оскільки вказаний акт підписаний сторонами 25.12.2024 без жодних зауважень щодо дати його підписання, а матеріали справи не містять доказів того, що відповідач надавав акт для підписання позивачу раніше зазначеної дати.
Щодо доводів скаржника про те, що використання відповідачем авансу на суму 4 346 500,80 грн до 02.12.2024, а також повне виконання робіт до 08.11.2024 підтверджуються журналом виконаних робіт, який вівся на об'єкті відповідальним працівником відповідача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з п. 1, 2, 4, 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 20.05.2025 встановлено відповідачу строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач скористався своїм правом та 05.06.2025 подав відзив на позовну заяву з відповідними доказами.
Водночас журнал виконаних робіт на об'єкті будівництва до відзиву на позовну заяву відповідачем не долучався.
Разом з тим 24.06.2025 відповідач звернувся до Господарського суду Волинської області з клопотанням про поновлення строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи копії журналу робіт на об'єкті будівництва, в обґрунтування якого зазначив, що вказаний доказ отримано відповідачем 23.06.2024.
На підставі ч. 8 ст. 80 та ч. 2 ст. 118 ГПК суд першої інстанції ухвалою від 27.06.2025 відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «Бетон Брук Сервіс» про поновлення строку для подання доказів та залишив без розгляду вказане клопотання.
Так відповідно до ч. 1, 2 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 8 ст. 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Колегія суддів зауважує, що клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи журналу виконаних робіт не містить пояснень чи посилань на докази, які б підтверджували здійснення відповідачем усіх можливих дій для отримання цього доказу до подання відзиву, а також об'єктивні причини, що унеможливлювали його своєчасне подання.
За наведеного суд першої інстанції правомірно залишив без розгляду доданий відповідачем журнал виконаних робіт, оскільки останнім не обґрунтовано поважності причин пропуску строку для подання доказів та не доведено наявності об'єктивних причин, які б унеможливлювали своєчасне подання цього доказу.
Враховуючи, що журнал виконаних робіт не був поданий у межах процесуальних строків під час розгляду справи в суді першої інстанції, а відповідач не навів обґрунтованих причин його несвоєчасного подання, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про підтвердження використання авансу та виконання робіт цим доказом.
Крім того колегія суддів звертає увагу, що належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є, зокрема, підписані сторонами примірні форми КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18, від 07.12.2018 у справі № 910/23196/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 05.06.2024 № 908/659/23).
Згідно з ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
Як вже було встановлено вище, пунктом 12.5 договору сторони погодили, що при неповерненні по закінченню терміну, визначеного в п. 6.1 договору, невикористаного авансу підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.
Перевіривши розрахунок заявлених позивачем 67 647,38 грн пені, суд апеляційної інстанції наявності помилок не встановив, у зв'язку з чим погоджується з висновком місцевого господарського суду про його обґрунтованість та арифметичну правильність, а тому визнає підставним стягнення зазначеної суми з відповідача на підставі пункту 12.5 договору.
Щодо зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій, зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина 3 статті 551 ЦК визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частиною 3 статті 551 ЦК), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 виснувала про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити.
Колегія суддів звертає увагу, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки у відповідності до норми статті 551 ЦК є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23 тощо).
Необхідно враховувати і те, що питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст та умови конкретних правовідносин, наявність/відсутність наданих сторонами доказів у сукупності, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії.
Оцінюючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями частини 3 статті 551 ЦК, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому статтями 86, 210, 237 ГПК.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд першої інстанції при розгляді цього спору врахувати його попередню поведінку щодо фактичної дати завершення робіт та використання придбаних матеріалів, а також наявність непередбачуваних обставин (необхідність пошуку працівників взамін мобілізованих, зупинення виконання робіт на період оголошення повітряних тривог), та зменшити розмір заявлених Департаментом інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації вимог про стягнення штрафних санкцій (пені) на 90% від суми заявлених позовних вимог.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про відсутність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача.
ТОВ "Бетон Брук Сервіс" в апеляційній скарзі також просить зменшити розмір заявлених позивачем вимог про стягнення штрафних санкцій (пені) на 90%.
При цьому в апеляційній скарзі відповідач наводить ті ж самі доводи та обґрунтування, яким уже надано належну правову оцінку судом першої інстанції, визнано їх недостатніми для зменшення розміру пені, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Також судом апеляційної інстанції враховується те, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача є незначним у порівнянні із розміром попередньої оплати (авансу) та вартістю виконаних робіт за договором.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що ТОВ "Бетон Брук Сервіс" не зазначило достатніх обставин та доказів на їх підтвердження, передбачених положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України, а тому у апеляційного господарського суду відсутні правові підстави для реалізації права на зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені.
Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що апелянт не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення Господарського суду Волинської області від 21.07.2025 у справі № 903/520/25 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки розгляд справи відбувався без повідомлення (виклику) учасників справи, тому у відповідності до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення цієї постанови є дата складення її повного тексту.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Брук Сервіс" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Волинської області від 21.07.2025 у справі № 903/520/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Справу № 903/520/25 повернути Господарському суду Волинської області.
Повну постанову складено "09" жовтня 2025 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Коломис В.В.