Провадження № 11-сс/821/481/25 Справа № 711/8672/25 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
08 жовтня 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 вересня 2025 року, якою стосовно підозрюваного
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, українця, громадянина України, командира 1 відділення радіоперешкод взводу радіоелектронної боротьби 1 роти радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15 листопада 2025 року включно, без визначення застави,
встановив:
Старший слідчий в особливо важливих справах - криміналіст відділу розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров'я особи СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, в якому просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з моменту затримання, тобто з 17.09.2025, з утриманням останнього у державній установі «Черкаський слідчий ізолятор», без можливості внесення застави.
В обгрунтування клопотання вказував, що на досудовому розслідуванні перебувають матеріали кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202525000000664 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України. 18.09.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру в придбанні та зберіганні вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин та пристроїв без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Крім того, слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025250380000297 від 13.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за фактом умисного вбивства ОСОБА_10
19.09.2025 кримінальні провадження №1202525000000664 та №12025250380000297 об'єднані в одне кримінальне провадження, в якому 19.09.2025 ОСОБА_7 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіяння смерті іншій людині, та в придбанні та зберіганні вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин та пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Вказував, що за матеріалами кримінального провадження достатньо доказів, які вказують на причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому злочинів.
Слідчий наполягав на необхідності обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, що зумовлено наявністю обгрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатись на волі, та даними характеризуючими особу підозрюваного, зокрема, що останній є військовою службовою особою ЗСУ, який зобов'язаний демонструвати приклад поведінки для суспільства.
Неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у вигляді домашнього арешту слідчий обґрунтовував тим, що ОСОБА_7 фактично буде перебувати поза межами виконання обов'язків військової служби, весь свій час буде використовувати на власний розсуд, матиме можливість безконтрольно спілкуватися, в тому числі за допомогою телефонних засобів зв'язку, зокрема, зі свідками та потерпілим у кримінальному провадженні, що об'єктивно може зашкодити встановлення істини у цій справі, а також є підстави вважати, що у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу, підозрюваний змінить місце проживання (перебування), що може негативно вплинути на подальше проведення досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 вересня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого. Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без можливості внесення застави, тобто до 15.11.2025 включно. Відмовлено в задоволенні заяви сторони захисту та ОСОБА_11 про взяття підозрюваного на його особисту поруку. Строк тримання під вартою вирішено обраховувати з моменту затримання - 17 вересня 2025 року.
Ухвалюючи таке рішення, слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також наявністю ризиків, які дають достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 може здійснити дії, передбачені п.п. 1-5 ч.1 ст.177 КПК України, врахував дані про особу підозрюваного, вік, стан здоров'я, сімейний стан, наявність неповнолітньої дитини, особливості життєдіяльності, вагомість доказів на підтвердження обґрунтованості підозри на даній стадії досудового розслідування, обставини кримінальних правопорушень (спосіб, місце, час вчинення, тяжкість наслідків, тощо), суспільну небезпеку інкримінованого органом досудового розслідування злочину вчиненого проти життя та здоров'я людини. Крім того, слідчий суддя виснував, що доводи сторони захисту та ОСОБА_11 стосовно можливості передачі ОСОБА_7 на поруки не є переконливими, оскільки у суду не виникло реальної впевненості, що цей запобіжний захід здатний гарантувати належну поведінку підозрюваного. З урахуванням положень ч.4 ст.185 КПК України слідчий суддя не визначав розмір застави.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. У випадку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила визначити розмір застави.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги, захисник зазначає, що слідчий суддя не надав повної оцінки доказам та аргументам сторони захисту, підозра є необґрунтованою, оскільки не містить прямих та беззаперечних доказів у вчиненні підозрюваним злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Апелянт звертає увагу на особу підозрюваного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, одружений, має неповнолітню доньку, тобто наявні міцні соціальні зв'язки.
Наголошує на недоведеності ризиків незаконного впливу на свідків, переховування від органів досудового розслідування та суду, який не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого покарання.
Заслухавши доповідь судді, міркування захисника та підозрюваного, які підтримали вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні за наведених у ній підстав, думку прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, перевіривши матеріали справи, ухвалу слідчого судді в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, за таких підстав.
Згідно з положенням п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжні заходи відносяться до заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Водночас, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються.
За змістом ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, необов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
При цьому, надаючи оцінку обґрунтованості підозри, колегія суддів враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, тлумачення поняття «обґрунтованості» залежить від усіх обставин справи (рішення від 22.10.1997 у справі «Ердагоз проти Туреччини», № 21890/93, §51; рішення від 30.08.1990 у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», серія A № 182, § 32).
Так, за матеріалами досудового розслідування ОСОБА_7 обгрунтовано підозрюється у тому, що будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді командира 1 відділення радіоперешкод взводу радіоелектронної боротьби 1 роти радіоелектронної боротьби вказаної військової частини, у військовому званні «молодший сержант», 12.09.2025 близько 08 год., більш точний час досудовим розслідуванням встановити не вдалося, керуючи автомобілем «Jeep Cherokee», іноземний реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухаючись по лісовій дорозі в межах с. Мліїв Черкаського р-ну Черкаської обл., перебуваючи на ділянці зазначеної дороги неподалік місцевості за координатами 49.3716191, 31.4935615, зустрів знайомого ОСОБА_10 , який керував автомобілем ВАЗ 2121, реєстраційний номер НОМЕР_3 та рухався по вказаній дорозі, з яким у ОСОБА_7 були тривалі неприязні відносини. Під час зустрічі, між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 виник словесний конфлікт та
в останнього раптово виник умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 . Після
цього, ОСОБА_7 , реалізовуючи зазначений умисел, діючи з мотивів особистої неприязні, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді настання смерті потерпілого ОСОБА_10 , взяв до рук невстановлений під час досудового розслідування пістолет системи Макарова (ПМ), споряджений патронами калібру 9 мм, який зберігався при ньому та здійснив за допомогою нього два постріли в область голови ОСОБА_10 та один постріл в тулуб останнього, в результаті чого, у потерпілого виникли вогнепальні поранення та тілесні ушкодження у вигляді зруйнування речовини головного мозку, переломів кісток черепа, відкритої черепно - мозкової травми, від яких, згідно лікарського свідоцтва про смерть від 15.09.2025 № 80, настала смерть ОСОБА_10 на місці події. Потім, ОСОБА_7 , з метою приховування вчиненого ним злочину, відтягнув тіло ОСОБА_10 до лісу, до ділянки місцевості за координатами 49.3716191, 31.4935615, де прикидав тіло землею та гілками, після чого, перемістив транспортний засіб марки ВАЗ 2121, реєстраційний номер НОМЕР_3 вглиб лісу, залишив місце вчинення злочину та направився у невідомому напрямку.
Також, ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді командира 1 відділення радіоперешкод взводу радіоелектронної боротьби 1 роти радіоелектронної боротьби вказаної військової частини, у військовому званні «молодший сержант», діючи з прямим умислом на придбання, перенесення та зберігання вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин та пристроїв без передбаченого законом дозволу, всупереч встановленому законом порядку, без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999, та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24.03.1999, п.п.2.3.2, 8.1, 8.2, 8.12 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 Департаментом профілактики правопорушень Міністерства внутрішніх справ України, Розділу I,V,X Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 359 від 29.06.2005, перебуваючи в невстановленому під час досудового розслідуванням місці, за невстановлених обставин, придбав: 5 гранат М-67 з підривником М-213, 4 гранати ДМ-51 з підривником ДМ-82, 10 корпусів гранати Ф-1, 11 корпусів гранати РГД-5, 1 корпус гранати GMO-1, 1 корпус гранати M50, 10 підривачів типу AF-11, 10 підривачів типу JVA 1634, 14 підривачів типу УЗРГМ, 10 підривачів типу УЗРГМ-2, 2 підствольні гранатомети ГП-25 з маркуванням № 925701 та № 703356, автомат АКС-74, 1982 року випуску № НОМЕР_4 , обріз двоствольної гладкоствольної рушниці, реактивну гранату типу RPG 75 M, 1110 патронів калібру 5,45 мм та 2 тротилові шашки вагою 400 г кожна, після чого, переніс їх та помістив до автомобіля «Citroen Berlingo», іноземний реєстраційний номер НОМЕР_5 з метою подальшого перевезення та зберігання, без передбаченого законом дозволу.
Потім, ОСОБА_7 14.09.2025 близько 19 год., більш точний час досудовим розслідуванням встановити не вдалося, керуючи автомобілем «Citroen Berlingo», іноземний реєстраційний номер НОМЕР_5 , в якому перебував пасажир ОСОБА_12 , який не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_7 , перевіз зазначену вогнепальну зброю, боєприпаси, вибухові речовини та пристрої до земельної ділянки (кадастровий номер 7110136400:02028:0014), що знаходиться поміж будинків АДРЕСА_2 , де розміщене гаражне приміщення, що перебуває в користуванні ОСОБА_12 . Після цього, ОСОБА_7 та ОСОБА_12 перенесли 5 гранат М-67 з підривником М-213, 4 гранати ДМ-51 з підривником ДМ-82, 10 корпусів гранати Ф-1, 11 корпусів гранати РГД-5, 1 корпус гранати GMO-1, 1 корпус гранати M50, 10 підривачів типу AF-11, 10 підривачів типу JVA 1634, 14 підривачів типу УЗРГМ, 10 підривачів типу УЗРГМ-2, 2 підствольні гранатомети ГП-25 з маркуванням № 925701 та № 703356, автомат АКС-74, 1982 року випуску № НОМЕР_4 , обріз двоствольної гладкоствольної рушниці, реактивну гранату типу RPG 75 M, 1110 патронів калібру 5,45 мм та 2 тротилові шашки вагою 400 г кожна, до зазначеного гаражного приміщення, де ОСОБА_7 продовжив зберігати вказану вогнепальну зброю, боєприпаси, вибухові речовини та пристрої, без передбаченого законом дозволу, до 17.09.2025.
У подальшому, 17.09.2025, в період часу з 08 год. 38 хв. по 13 год. 49 хв., на підставі ухвали слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, працівниками поліції проведений обшук в гаражному приміщенні, розташованому на земельній ділянці (кадастровий номер 7110136400:02028:0014), що знаходиться поміж будинків № 350 та АДРЕСА_3 , під час якого виявлено та вилучено: 5 гранат М-67 з підривником М-213, 4 гранати ДМ-51 з підривником ДМ-82, 10 корпусів гранати Ф-1, 11 корпусів гранати РГД-5, 1 корпус гранати GMO-1, 1 корпус гранати M50, 10 підривачів типу AF-11, 10 підривачів типу JVA 1634, 14 підривачів типу УЗРГМ, 10 підривачів типу УЗРГМ-2, 2 підствольні гранатомети ГП-25 з маркуванням № 925701 та № 703356, автомат АКС-74, 1982 року випуску № НОМЕР_4 , обріз двоствольної гладкоствольної рушниці, реактивну гранату типу RPG 75 M, 1110 патронів калібру 5,45 мм та 2 тротилові шашки вагою 400 г, які ОСОБА_7 придбав, переніс та зберігав, без передбаченого законом дозволу.
19.09.2025 ОСОБА_7 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіяння смерті іншій людині, та в придбанні та зберіганні вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухових речовин та пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Колегія суддів вважає, що матеріали досудового розслідування містять достатньо доказів, які свідчать про причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України.
Обираючи стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, слідчий суддя дотримався вимог ст. 194 КПК України, вимог Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.115 КК України, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, суворість покарання, яка передбачена санкцією ч.1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, особу підозрюваного, його соціальний статус, врахував наявність ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які доведено органом досудового розслідування під час розгляду клопотання слідчим суддею, з чим погоджується і колегія суддів, конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, суспільну небезпеку злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, об'єктом посягання якого є життя та здоров'я людини, що в сукупності дає підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Стосовно доводів апелянта щодо необгрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України колегія суддів зазначає, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності доказів, наявних у матеріалах досудового розслідування, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Колегія суддів вважає, що за матеріалами досудового розслідування, наявно достатньо доказів, які свідчать про причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому злочину, а дослідження та оцінка цих доказів буде здійснюватись судом під час розгляду кримінального провадження. Крім того, у випадку, якщо сторона захисту вважає підозру необґрунтованою, вона відповідно до норм чинного КПК України не позбавлена права оскаржувати повідомлення про підозру.
Колегія суддів критично оцінює твердження апелянта щодо недоведеності ризиків незаконного впливу на свідків та переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки ці ризики були доведені органом досудового розслідування під час розгляду клопотання та їх існування об'єктивно підтверджується, зокрема притягненням до кримінальної відповідальності вперше, наявністю обгрунтованої підозри у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, суворістю можливого покарання, а також колегія суддів враховує статус особи підозрюваного, який є військовослужбовцем ЗСУ, командиром 1 відділення радіоперешкод взводу радіоелектронної боротьби 1 роти радіоелектронної боротьби вказаної військової частини, в зв'язку з чим об'єктивно має авторитет та зв'язки серед військових, які може використати для переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Даних, які б вказували на неможливість тримання підозрюваного в СІЗО матеріали кримінального провадження не містять та стороною захисту до суду апеляційної інстанції не надано.
Доводи апелянта про недостатнє врахування слідчим суддею наявності у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки дані характеризуючі особу підозрюваного, зокрема притягнення до кримінальної відповідальності вперше, сімейний стан, наявність неповнолітньої доньки, були враховані слідчим суддею при постановленні ухвали, однак, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень (спосіб, місце, час, та тяжкі наслідки), існуючі ризики, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного є тримання під вартою. Крім того, колегія суддів зазначає, що наявність міцних соціальних зв'язків оцінюється в кожному конкретному випадку з обставинами справи, та в даному випадку дані, характеризуючі особу підозрюваного, на які звертає увагу захисник, не зменшують соціальної небезпечності особи підозрюваного та не є достатнім стримуючим фактором, який здатен забезпечити його належну процесуальну поведінку.
За викладених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
До початку апеляційного розгляду до суду надійшли заяви ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 про взяття ОСОБА_7 на поруки, які захисник в судовому засіданні просила долучити до матеріалів справи та розглянути. Колегією суддів вказані заяви долучені до матеріалів справи, натомість суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді в межах доводів апеляційної скарги та на підставі матеріалів провадження, які були досліджені слідчим суддею. Водночас апеляційна скарга ОСОБА_8 не містить вимог про передачу підозрюваного на поруки, як не містить доводів щодо незгоди з рішенням слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про передачу на поруки. Крім того, заяви про передачу на поруки від ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 не були надані під час судового розгляду клопотання, тобто не були досліджені слідчим суддею, а тому колегія суддів не приймає їх до уваги при перегляді ухвали слідчого судді.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Врахувавши, що ОСОБА_7 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, тобто злочину проти життя особи, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про непризначення розміру застави.
Вимоги апеляційної скарги щодо призначення розміру застави, у випадку залишення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не заслуговують на увагу, оскільки колегія суддів не вбачає підстав для визначення такого альтернативного запобіжного заходу за наявності обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, внаслідок якого було умисно позбавлено життя особи.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді слідчим суддею клопотання щодо обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 та порушення прав останнього, колегією суддів при апеляційному розгляді не встановлено.
Дослідивши матеріали клопотання, обговоривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, враховуючи особу підозрюваного, конкретні обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України, підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу, як тримання під вартою без визначення розміру застави є необхідним та таким, що буде запобігати наявним у кримінальному провадженні ризикам та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Керуючись статтями 405, 407, 419, 422 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 вересня 2025 року, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення іоскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді