Номер провадження 22-ц/821/1528/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №700/492/25 Категорія: на ухвалу Пічкур С. Д.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
10 жовтня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач - ТОВ «Українські фінансові операції»;
представник позивача - Лисенко Дмитро В'ячеславович;
відповідач - ОСОБА_1 ;
особа, яка подає апеляційну скаргу - представник ТОВ «Українські фінансові операції» - Лисенко Дмитро В'ячеславович;
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ТОВ «Українські фінансові операції» - Лисенка Дмитра В'ячеславовича на ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 04 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
В провадженні Лисянського районного суду Черкаської області перебуває цивільна справа № 700/493/25 за позовом ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
27.06.2025 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі, яке мотивовано тим, що згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2025 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на службі за призивом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 (наказ №135 від 08.10.2024 року) з 08.10.2024 року по даний час.
Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 04 липня 2025 року провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Українська фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - зупинено до моменту припинення перебування ОСОБА_1 на військовій службі у складі Збройних Сил України.
Зупиняючи провадження у даній справі, суд першої інстанції керувався нормою ст.ст. 251, 253 ЦПК України, зазначивши, що суд зобов'язаний зупинити провадження, оскільки відповідач проходить службу у Збройних силах України.
Не погоджуючись з ухвалою суду ТОВ «Українські фінансові операції» через свого представника Лисенка Д.В. подало апеляційну скаргу в якій просить ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали даної справи не містять доказів, що відповідач після 27.05.2025 року та станом на дату постановленння оскаржуваної ухвали перебуває пози межами військової частини НОМЕР_3 та бере участь у відсічі військової агресії російської федерації.
Відсутні докази того, що військова частина НОМЕР_3 станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, тому на відповідача не поширюється положення п. 2 ч.1 ст.251 ЦПК України., а відтак у суду першої інстанції був відсутній обов'язок зупиняти провадження у даній справі.
01 серпня 2025 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити ухвалу без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Відзив мотивований тим, що апеляційна скарга є не обґрунтованою. Вказує, що за нинішньої редакції п.2 ч.1 ст. 251 ЦПК України у суду є імперативний обов'язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони у складі ЗСУ або інших військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення АТО.
Вказує, що на підтвердження перебування у складі ЗСУ надав суду витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.10.2024 року, довідку № 311 від 25.02.2025 року, довідку (додаток 6) № 51/5080 від 20.06.2025 року.
Факт перебування на військовій служби у складі військової частини, що бере безпосередньо участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення, та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України вважає доведеним, а тому ухвала суду від 04.07.2025 року є законною та обґрунтованою.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів
вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (п.2 ч.1 ст.253 ЦПК України).
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава зупинення провадження у справі застосовується виключно з метою забезпечення можливості дотримання процесуальних прав учасників процесу, закріплених нормами ЦПК України, зокрема на безперешкодну участь сторін у судовому процесі, та з метою виконання обов'язку суду щодо повного та об'єктивного дослідження судом всіх обставин справи.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).
У постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року в справі № 6-1367цс15 зазначено, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16 висловлено позицію, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року в справі № 461/5209/19 зазначено, що: «22 серпня 2022 року позивач звернувся до суду касаційної інстанції із клопотанням про зупинення провадження у справі № 461/3554/21 у зв'язку з тим, що він перебуває на військовій службі у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, військовослужбовець не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій. На підтвердження клопотання про зупинення провадження у справі позивач надав довідки із військової частини від 08 серпня 2022 року №2/762 та №2/761. Пунктом 2 частини першої ст.251 ЦПК України встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Оскільки, позивачем надані докази його перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, колегія суддів вважає, що заява про зупинення провадження у справі №461/5209/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, тому необхідно зупинити провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан».
Аналогічні правові висновки викладені й у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі №753/19628/17, ухвалі Верховного Суду від11 жовтня 2023 року у справі №127/1407/22.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших, утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Аналогічні за змістом висновки викладені у судових рішеннях Верховного суду в справах від 14 грудня 2022 року №757/52540/16-ц та від 17 січня 2023 року №501/1699/17.
Отже, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст.251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази не лише перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема, приймають участь у виконанні бойових завдань.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан о 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.
Згідно з ст.1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що військове формування це створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об'єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки; органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач по справі ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотання про зупинення провадження у даній справі, посилаючись на п. 2 ч. 1 ст.251 ЦПК України, у зв'язку з тим, що він перебуває на військовій службі у Збройних Силах України з 08 жовтня 2025 року по теперішній час.
На підтвердження обставин викладених у клопотанні відповідачем було надано витяг із наказу від 08.10.2024 року № 135, довідку Міністерства оборони України від 25.02.2025 року про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 , довідку від 20.06.2025 року про участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.
Отже, відповідач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 з 08.10.2024 року по теперішній час.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зупиняючи провадження у даній справі суд першої інстанції не звернув уваги на те, що копія довідки командира військової частини НОМЕР_3 від 25 лютого 2025 року про перебування ОСОБА_1 на військовій службі у вказаній частині не містить інформації щодо служби відповідача саме у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій. Не містить такої інформації й довідка від 20.06.2025 року.
Поза увагою суду залишилось також те, що обставини, які зумовлюють зупинення провадження у справі повинні існувати на момент такого зупинення, а ОСОБА_1 брав безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в період з 16 квітня 2025 року по 27 травня 2025 року, тобто до подання клопотання про зупинення провадження у справі і вирішення його судом (27 червня 2025 року та 04 липня 2025 року).
Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд на вказані обставини уваги не звернув, а тому дійшов помилкового висновку по наявність передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України підстав для зупинення провадження у справі станом на 04 липня 2025 року.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права, оскільки висновок суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження у справі є передчасним та таким, що не ґрунтується на вимогах процесуального закону та матеріалах справи.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ТОВ «Українські фінансові операції» - Лисенка Дмитра В'ячеславовича - задовольнити.
Ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 04 липня 2025 року скасувати, матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді