Номер провадження 22-ц/821/1521/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №695/1391/25 Категорія: 310020000 Чепурний О.П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
10 жовтня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Василенко Л.І., Карпенко О.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ;
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 11 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання та стягнення додаткових витрат на дитину,
02.04.2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання та стягнення додаткових витрат на дитину.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони є батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , шлюб між ними було розірвано 03.10.2011 року. Відповідач сплачував аліменти на утримання дитини до досягнення нею 18 річного віку.
На даний час дочка сторін ОСОБА_4 навчається на 1 курсі денної форми навчання на договірній основі Факультету архітектури, будівництва та дизайну ДНП «ДУ «Київський авіаційний інститут» термін навчання з 01.09.2024 року по 30.06.2028 року. Дочка не має можливості працювати, оскільки навчається на денній формі навчання, проживає у родичів. Вартість навчання становить 31900,00 грн. на рік, несе витрати на проїзд, стипендію не отримує, а тому не може себе самостійно матеріально забезпечити.
Вказує, що дочка потребує матеріальної допомоги на придбання одягу, взуття, продуктів харчування, на ліки, на проїзд, придбання матеріалів для навчання. Позивачкою було придбано ноутбук для дочки за кредитні кошти.
Відповідач в добровільному порядку не надає допомогу доньці, хоча має таку можливість на відміну від позивачки.
Враховуючи вищевикладене позивачка вимушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину, яка має чисельні проблеми зі здоров'ям та потребує лікування.
Просить суд стягнути щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 , яка продовжує навчання аліменти у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати подання позову до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_4 23 років. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 фактично понесені додаткові витрати на дитину ОСОБА_4 до досягнення нею повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 в сумі 38 211,71 грн., яка складається з вартості навчання за 1 семестр в сумі 15950 грн., вартості комп'ютера для навчання в сумі 19 999 грн., вартості лікування в сумі 2 262,71 грн.
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 11 червня 2025 року позовні ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитини, яка продовжує навчання та стягнення додаткових витрат на дитину - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на період навчання в Державному некомерційному підприємстві «Державний університет «Київський авіаційний інститут» в розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно з дня подачі позову з 29 квітня 2025 року і до закінчення нею навчання, але не більш як до досягнення повнолітньою дочкою 23 років.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею додаткові витрати на дитину в розмірі 1731 грн. 35 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що донька сторін продовжує навчання та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги. Суд врахував, що відповідач є працездатною особою, отримує регулярний дохід, зобов'язаний та має можливість утримувати її, оскільки обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання.
Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала суду детальний розрахунок потреб коштів на утримання дитини під час навчання, окрім договору, в якому вартість навчання не зазначена. Разом з цим, суд зазначив, що сам факт такого навчання пов'язується із необхідністю надання батьками матеріальної допомоги дитині. Керуючись засадами розумності та справедливості, суд дійшов до висновку, що 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно буде достатнім для належного утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.
Стягуючи з відповідача на користь позивача грошові кошти за додаткові витрати на дитину у розмірі 1731 грн. 35 коп. суд першої інстанції виходив із наданих позивачем доказів, які підтверджуються додаткові витрати на дитину у зазначеному розмірі.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить змінити рішення суду у частині стягнення розміру 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на період навчання з дня подачі позову (з 29 квітня 2025 року) і до закінчення нею навчання, але не більше як до досягнення повноліття дочкою 23 років, на розмір 1/12 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. В іншій частині рішення просить залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що докази на підтвердження понесених витрат, пов'язаних з навчанням доньки позивачкою не надано. Суд першої інстанції в порушення норм матеріального та процесуального права не взяв до уваги, що відповідач у 2012 році створив нову сім'ю, має на утриманні дружину інваліда II групи, яка не працює та двох малолітніх дітей: ОСОБА_5 2013 року народження та ОСОБА_6 2018 року народження.
Скаржник вказує, що з ним на рахунок подальшого навчання ніхто не радився та останній просив доньку поступати у м. Черкаси, де б він зміг надавати посильну для нього матеріальну допомогу.
Зазначає, що позивач має свій бізнес з продажу косметики та має найманих працівників, про що скаржник не знав та не міг знати на момент розгляду справи у суді першої інстанції. Наявність у відповідача додаткових скритих доходів є важливим доказом при оцінці судом матеріального становища сторін.
Вважає, що оскільки донька проживає в іншому місті де навчається, то позивачка не має права звертатися з даним позовом.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині визначення розміру аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка продовжує навчання, тому колегія суддів відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в цій частині. В іншій частині рішення суду апеляційним судом не переглядається.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При розгляді справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 від 29 березня 2007 року, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 03 жовтня 2011 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , зареєстрований 25 лютого 2006 року, актовий запис в книзі реєстрації шлюбів № 13 відділу реєстрації актів цивільного стану Драбівського райуправління юстиції Черкаської області розірвано (а.с.22).
Позивачка після одруження змінила прізвище на ОСОБА_8 , а згодом на Оправхата, що підтверджується копіями свідоцтв про шлюб (а.с23-24).
Згідно довідки виданої Державним некомерційним підприємством «Державний університет «Київський авіаційний інститут» від 20.03.2025 року №10.01/39 ОСОБА_4 є студенткою 1 курсу , денної форми навчання на договірній основі Факультету архітектури, будівництва та дизайну Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут», термін навчання за освітнім рівнем «бакалавр» з 01.09.2024 року по 30.06.2028 року.
Згідно договору про навчання в Національному авіаційному університеті від 2024 року, ОСОБА_4 зарахована на 1 курс за денною формою навчання, а фінансування навчання здобувача здійснюється за рахунок коштів фізичних або юридичних осіб (а.с.25).
На підтвердження позовних вимог позивачка зокрема надала суду квитанції про сплату коштів за навчання (квитанції АТ КБ «ПриватБанк» від 21.08.2024 року №0.0.3837703950.1 в сумі 15950,00 грн. та платіжна інструкція від 05.02.2025 року №0.0.4170859029.1 в сумі 15950,00 грн.) (а.с. 28-29).
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Заперечуючи частково проти позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву так і в апеляційній скарзі вказує на те, що він не має у власності вартісного рухомого майна, він створив нову сім'ю, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та непрацездатну дружину, якій встановлено II групу інвалідності. Вказує, що дружина перебуває на обліку як безробітна. Відповідач має потребу в харчуванні, лікуванні, сплаті комунальних послуг, а тому щомісячні аліменти може надавати у розмірі 1/12 частини від свого доходу.
Відповідач вказує, що позивачкою не надано доказів на підтвердження понесених витрат пов'язаних з навчанням доньки.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказів скрутного матеріального становища відповідача, що унеможливлює утримання ним своєї повнолітньої доньки, яка навчається та потребує матеріальної допомоги, суду надано не було.
Доказів того, що повнолітня ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 здатна самостійно себе утримувати, має самостійний дохід (стипендія, заробітна плата), яка є значною і у зв'язку з цим не потребує надання матеріальної допомоги з боку батька, матеріали справи також не містять. Так, особа, яка продовжує навчання, крім основних витрат на навчання, має також потребу в підручниках, витрат на проїзд до навчального закладу, проживання, одягу та ліків у разі захворювання тощо.
Не приймаються до уваги колегією суддів доводи скаржника стосовно того, що позивачем не надано доказів понесених витрат, пов'язаних з навчанням доньки, оскільки позивачем надано квитанцію та платіжну інструкцію про сплату коштів у розмірі 15950 грн. та 15950 грн. з призначенням платежів «за навчання ОСОБА_4 », платник « ОСОБА_1 », отримувач «Національний авіаційний університет» (а.с.28-29).
Не приймаються також до уваги колегією суддів доводи скаржника щодо неналежного позивача у справі, так як відсутність спільного проживання у зв'язку з навчанням дитини в іншому місці не позбавляє матір, на утриманні в якої перебуває повнолітня донька, права вимагати аліменти на дитину, яка потребує матеріальної допомоги. Місце проживання дитини не є вирішальним фактором для встановлення обов'язку одного з батьків щодо утримання дитини, якщо вона потребує матеріальної допомоги.
Не приймаються до уваги також доводи апеляційної скарги стосовно того, що на утриманні відповідача перебуває дружина ОСОБА_9 , оскільки остання є особою з інвалідністю II групи, так як долучені до справи докази не є достатніми доказами на підтвердження того, що дружина відповідача потребує сторонньої допомоги та не в змозі працювати та перебуває саме на утриманні відповідача.
Що стосується доводів апеляційної скарги скаржника про наявність двох дітей від іншого шлюбу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 691/926/20 зазначено, що діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу.
У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 зазначається, що зміна сімейного стану, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Адже сторона повинна належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу.
Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20.
Враховуючи принцип рівності обов'язків батьків щодо утримання дітей і засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, а також матеріальне становище сторін, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач має змогу надавати матеріальну допомогу повнолітній доньці, сплачуючи 1/6 частину від всіх доходів до закінчення навчання, що повністю узгоджується з положеннями чинного законодавства та обставинами справи.
На переконання колегії суддів такий розмір аліментів є справедливим, виваженим і розумним, він відповідатиме інтересам та потребам повнолітньої доньки відповідача, яка здобуває вищу освіту, що унеможливлює її працевлаштування для отримання доходів та підтверджує необхідність матеріальної допомоги від батьків.
Розмір аліментів, визначений за рішенням суду згідно з ч.1 ст. 192 СК України, може бути згодом зменшено або збільшено за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 11 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді