07 жовтня 2025 року
м. Рівне
Справа № 571/2260/24
Провадження № 22-ц/4815/608/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Хилевича С. В., Гордійчук С. О.
секретар судового засідання - Пиляй І. С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Рокитнівська селищна рада Рівненської області
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 20 лютого 2025 року у складі судді Верзун О.П., постановлене в селищі Рокитне Рівненської області о 10 годині 32 хвилини, повний текст рішення складено 21 лютого 2025 року,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рокитнівської селищної ради Рівненської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , котрий проживав в АДРЕСА_1 . На час смерті батько проживав один. Після його смерті залишилось спадкове майно та житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 . Заповіту батько не залишив. Після смерті батька в його будинку проживав її брат - ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але її не оформив. Брат, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не переоформивши право власності на будинковолодіння. Через деякий час після смерті брата, вона як спадкоємець за законом з метою прийняття спадщини, звернулась з заявою до приватного нотаріуса Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Тарасюка О.Г., однак він відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, мотивуючи своє рішення тим, що позивач не звернулась із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса протягом шести місяців з дати смерті спадкодавця і на момент смерті з ним не проживала, тому є такою, що пропустила строк для прийняття спадщини. Поважною причиною пропуску вважає необізнаність про існування заповіту та незнання порядку прийняття спадщини, у зв'язку з чим просила встановити додатковий тримісячний строк подання заяви на прийняття спадщини.
Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 20 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване положеннями ч.3 ст.1272 ЦК України, яка визначає, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини та положеннями, які регулюють поважність причин пропуску цього строку як основного чинника для задоволення такої заяви судом, і обґрунтоване відсутністю належних доказів наявності поважних причин, які об'єктивно та непереборно перешкодили позивачці у поданні заяви про прийняття спадщини після смерті брата.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що суд першої інстанції не з'ясував належним чином поважності причин пропуску нею строку звернення із заявою про прийняття спадщини, а також не заслухав думку відповідача у цій справі, з огляду на що вирішив справу необ'єктивно та однобоко. Пояснює, що після смерті брата на початку 2022 року було введено воєнний стан, з огляду на який, зі слів працівників сільської ради, були відключені реєстри нотаріальних дій, з чого вона зробила висновок, що і перебіг строків звернення також зупиняється. Зауважує про те, що вона проживає в іншій місцевості, віддаленій від місця відкриття спадщини, що в умовах воєнного стану ускладнює процедури оформлення нотаріальних документів. Наголошує, що окрім неї на спадкове майно після смерті її батька ніхто інший не претендує, спадкоємці відсутні як за заповітом, оскільки заповіт ніколи не складався її батьком, так і за законом. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією Свідоцтва (повторного) про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Рокитнівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області 09.11.2023 року.
На момент смерті він проживав у будинку АДРЕСА_1 і згідно даних Погосподарської книги №4 с. Біловіж, будинок та майно по АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_2 ..
Після смерті ОСОБА_2 у вказаному будинковолодінні проживав та був зареєстрований його син, ОСОБА_3 , що вбачається із довідки від 07.02.2024 за №88, виданої Рокитнівською селищною радою рівненської області.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть НОМЕР_2 , виданого Рокитнівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області 13.12.2021 р..
Позивачка у справі, ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 та сестрою ОСОБА_3 .
Відповідно до ст.ст.1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Для прийняття спадщини ч.1 ст.1270 ЦК України встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як вбачається із Постанови приватного нотаріуса Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 08.10.2024 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її брата ОСОБА_3 з тієї причини, що вона не проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не подала заяви до нотаріальної контори у шестимісячний строк для прийняття спадщини, а тому вважається такою, що пропустила строк для прийняття спадщини.
Звертаючись до суд з цим позовом, ОСОБА_1 зазначала, що у строк, визначений законодавством, вона не подала до нотаріальної контори відповідну заяву про прийняття спадщини після смерті батька і брата з поважних причин, оскільки не знала порядку звернення за оформленням спадщини, а також посилалася на обставину введення в Україні воєнного стану.
Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом статті 1271 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила ч.3 ст.1271 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви, 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Такого висновку дійшов Верховний Суд України при розгляді справи № 6-1486цс15.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, коли певні обставини відносяться до загальновідомих фактів, презумпцій або вже доведені в іншому порядку.
Судом встановлено, що позивачка знала про смерть свого брата і саме вона своїм коштом здійснила його поховання, що підтверджує довідка № 621 від 11.10.2024 року, видана Рокитнівською селищною радою Сарненського району Рівненської області.
За загальним правилом, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов'язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов'язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
З урахуванням викладеного вище, суд не вбачає підстав для визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки під час розгляду справи позивачкою не було надано суду доказів, що причини пропуску шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини є поважними, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами.
Як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених судом, безспірних доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини позивачка суду не надала. Фактичною причиною пропуску, на яку вказує позивачка, є необізнаність із положеннями закону, яким встановлено строки звернення із заявою про видачу свідоцтва про спадщину, і така причина не може вважатись поважною та об'єктивною. Будь-які інші відомості про те, що позивачка протягом шестимісячного строку після смерті спадкодавця або з врахуванням змін щодо зупинення такого строку, але не більш ніж на 4 місяці, була позбавлена можливості звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, не встановлені.
Обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини запровадженням воєнного стану, які позивачкою наведені і в позовній заяві, і в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу та апеляційним судом відхиляються.
Дійсно, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в редакції Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дія якого була в подальшому продовжена відповідними Указами Президента України та Законами України, і який триває також на час розгляду справи судом.
З 29 червня 2022 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року №719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану» мало місце зупинення шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Так, п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
Таким чином, до загального 6-місячного строку від дня смерті спадкодавця на прийняття спадщини додається ще 4 (чотири) місяці, і загалом буде 10 місяців. Зміни до постанови №164, якими перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці, набрали чинності 29.06.2022 року, тобто в момент, коли позивачка фактично вже пропустила строк на прийняття спадщини, закінчення якого припало на 08.06.2022 року. Її звернення мало місце у жовтні 2024 року, що передувало зверненню до суду з цим позовом.
З огляду на наведене, посилання на обставину впровадження в Україні воєнного стану як на поважну причину пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини є неспроможними.
Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд також бере до уваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24), в якій зроблено висновок, що принцип пропорційності тісно пов'язаний з принципом правовладдя (верховенства права): принцип правовладдя є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності, натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу правовладдя і водночас його неодмінним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, потрібно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж потрібно для реалізації поставленої мети.
У спірних правовідносинах дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об'єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо таких обставин суд не встановив, то не можна допускати втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину, навіть з огляду на такий фундаментальний принцип спадкового права, як свобода заповіту, оскільки це порушить принцип правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно скористалася власними цивільними правами, та не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду висновує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов'язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.
Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.
В даному випадку судом встановлено, що позивачці було відомо про смерть брата, власне вона і здійснила його поховання, про те, що по його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, однак вона не звернулася у передбачений законом строк за оформленням своїх прав на спадкове майно з тих причин, що не знала визначеного порядку для такого оформлення.
Таким чином, ОСОБА_1 не доведено існування об'єктивних непереборних обставин, які унеможливлювали своєчасне її звернення із заявою про прийняття спадщини після смерті брата, у зв'язку з чим причини пропуску цього строку суд визнає неповажними, що у свою чергу, є підставою для відмови в задоволенні заяви про надання додаткового строку для прийняття спадщини.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності із нормами закону, що їх регулює, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено поважність причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, які об'єктивно та непереборно перешкодили йому у поданні такої заяви упродовж часу, з якого йому стало відомо про наявність права на спадщину за правом представлення і до моменту звернення до суду.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 20 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 жовтня 2025 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Хилевич С. В.
Гордійчук С. О.