Рівненський апеляційний суд
Іменем України
06 жовтня 2025 року м. Рівне
Справа № 563/1382/17
Провадження № 11-кп/4815/42/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8 ,
захисника-адвоката ОСОБА_9 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12017180140000216 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_5 на вирок Гощанського районного суду Рівненської області від 28 жовтня 2022 року стосовно
ОСОБА_11 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Стовпин Корецького району Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_8 , котра народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.Стовпин Корецького району Рівненської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.1 ст.122 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Цим вироком ОСОБА_11 та ОСОБА_8 визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.1 ст.122 КК, та виправдано на підставі п.2 ч.1 ст.373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_12 до ОСОБА_11 , ОСОБА_8 залишено без розгляду.
Згідно з обвинувальним актом від 24 грудня 2019 року ОСОБА_11 та ОСОБА_8 обвинувачуються у тому, що вони 12 червня 2017 року о 23 год 00 хв нанесли тілесні ушкодження ОСОБА_13 за місцем її проживання в АДРЕСА_2 за таких обставин.
Зокрема, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 зайшли на територію господарства ОСОБА_7 та через відкриті вхідні двері потрапили до будинку. Зайшовши до вітальної кімнати, побачили, що ОСОБА_7 лежить на дивані. Тоді ОСОБА_8 на ґрунті неприязних відносин почала наносити удари руками та ногами в область голови та по всьому тілу потерпілої. Крім того, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, водночас нанесли в область правої сторони тулуба ОСОБА_7 по одному удару руками, чим спричинили потерпілій тілесне ушкодження у вигляді перелому 4-го ребра справа по передній пахвинній лінії без значного зміщення, яке відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесного ушкодження по критерію довготривалості розладу здоров'я.
Вказані дії ОСОБА_11 та ОСОБА_8 органами досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 27 ч. 1 ст. 122 КК, як умисне нанесення середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_5 просить вказаний вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , кожного окремо, визнати винними за ч.2 ст.27 ч.1 ст.122 КК, і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі п.1 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК звільнити кожного з обвинувачених від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
На обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив, що місцевий суд порушив принцип безпосередності дослідження доказів, оскільки задовольнивши клопотання захисника про допит судового експерта, у зв'язку з неприбуттям якого у судове засідання, було ухвалено дослідити звукозапис його допиту, який був проведений під час судового розгляду Корецьким районним судом Рівненської області. Вказане, на думку прокурора, суперечить як вимогам ч.4 ст.95 КПК, так і судовій практиці Верховного Суду.
Апелянт вказав, що показання свідків, які дізнались як від потерпілої про спричинення їй тілесних ушкоджень, так і від інших осіб, є послідовними, узгоджуються між собою. Вказав, що зазначені показання у сукупності з наявним мотивом в обвинувачених та відсутністю обставин, що виключають вчинення зазначеного злочину іншими особами, на його переконання, свідчить на користь версії сторони обвинувачення.
Прокурор покликався на те, що згідно з показаннями потерпілої, вона бачила, що першою їй нанесла удари ОСОБА_8 , а в подальшому, знаючи, де розміщувались обвинувачені знала хто з них наносив їй удари і в якій послідовності. Вказав, що суд не надав оцінки факту телефонного дзвінка 12.06.2017 о 22 год 53 хв обвинуваченого потерпілій з метою домовитись про зустріч, що підтвердила ОСОБА_14 .
Також апелянт не погоджується і з рішенням місцевого суду щодо визнання недопустимим доказом висновку експерта №530 від 16.06.2017 за результатами проведеної судово-медичної експертизи ОСОБА_7 , оскільки згідно з постановою Об'єднаної палати ККС ВП від 27.01.2020 у справі №754/14281/17, відсутність у матеріалах кримінального провадження документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, не є істотним порушенням вимог КПК та автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом. Прокурор вказав, що потерпіла сама надавала експерту свою медичну карту та рентгенологічний знімок, що свідчить про те, що експерт не проявляв власної ініціативи по збору доказів. Щодо визнання цього висновку експерта недопустимим доказом також з підстав передчасного початку проведення експертизи, то прокурор зазначив, що згідно з відомостями, які містяться у відповіді КЗ «Обласне бюро судово-медичної експертизи», наданої на адвокатський запит захисника, дані про початок зазначеної експертизи не фіксувались в будь-яких обліково-реєстраційних документах. Окрім того, на постанові слідчого про призначення експертизи наявний номер цього кримінального провадження.
Тому, на переконання прокурора, сукупність доказів у цьому кримінальному провадженні, зокрема, показання свідків, потерпілої, письмові докази, доводять винуватість ОСОБА_11 та ОСОБА_8 у вчиненні цього злочину.
При цьому, прокурор заявив клопотання про дослідження аудіозаписів судового засідання із допитом свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , та повторне дослідження висновку судово-медичної експертизи №530 від 16.06.2017, відповідь на адвокатський запит КЗ «Обласне бюро судово-медичної експертизи» №1039 від 13.12.2018, інформацію про вхідні та вихідні дзвінки.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 заявила суду про відмову від обвинувачення у формі приватного обвинувачення щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_8 за ч.2 ст.27 ч.1 ст.122 КК і закриття цього кримінального провадження та подала письмову заяву, а також просила подальший апеляційний розгляд проводити за її відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, потерпілу ОСОБА_7 , яка відмовилась від підтримання обвинувачення у цьому кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, прокурора ОСОБА_4 , який не заперечував проти закриття цього кримінального провадження у зв'язку з відмовою потерпілої від підтримання обвинувачення, обвинувачену ОСОБА_8 та її захисника-адвоката ОСОБА_9 , які не заперечували проти задоволення заяви потерпілої, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить такого висновку.
Згідно з приписами ч.4 ст. 26 КПК кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених КПК, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до п.7 ч.1, ч.7 ст. 284 КПК, кримінальне провадження закривається у разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених КПК, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством. Якщо обставини, передбачені п.7 ч.1 цієї статті, виявляються під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема ч.1 ст. 122 КК (ч.1 ст. 477 КПК). При цьому, відповідно до ч.1 ст. 417 КПК визначено, що суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст.284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу та закриває кримінальне провадження.
Водночас, чинним кримінальним процесуальним законом не регламентовано дії суду апеляційної інстанції у разі відмови потерпілого від підтримання приватного обвинувачення у випадку ухвалення виправдувального вироку.
Так, відповідно до вимог ч.6 ст. 9 КПК, у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст. 7 КПК. Такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є передбачені п.п. 1, 2 і 19 ч.1 ст. 7 КПК, а саме верховенство права, законність та диспозитивність.
Тому, враховуючи те, що потерпіла відмовилась від підтримання приватного обвинувачення стосовно ОСОБА_11 та ОСОБА_8 за ч.2 ст.27 ч.1 ст.122 КК, а прокурор, обвинувачена та захисник не заперечували проти закриття кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду з метою закриття цього кримінального провадження на підставі п.7 ч.1 ст. 284 КПК.
Керуючись ст.ст. 284, 405, 407, 284, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Гощанського районного суду Рівненської області від 28 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , скасувати.
Закрити кримінальне провадження №12017180140000216 щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_8 на підставі п.7 ч.1 ст. 284 КПК у зв'язку з відмовою потерпілої ОСОБА_7 від підтримання обвинувачення у формі приватного обвинувачення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3