Житомирський апеляційний суд
Справа №276/2397/24 Головуючий у 1-й інст. ЗБАРАЖСЬКИЙ А. М.
Категорія 72 Доповідач Талько О. Б.
25 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Павицької Т.М.,
за участю секретаря Антоневської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 276/2397/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хорошівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 27 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Забаражського А.М.,
У жовтні 2024 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 13 жовтня 2022 року шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано.
Вони є батьками двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після розірвання шлюбу діти проживають спільно з ним в АДРЕСА_1 , та перебувають на повному його утриманні. Після припинення фактичних шлюбних відносин відповідачка ухиляється від обов'язків по вихованню дітей, зокрема, не піклується про їх фізичний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не цікавиться станом здоров'я, не забезпечує необхідним харчуванням, не допомагає матеріально, не спілкується з дітьми взагалі, фактично відповідачку із дітьми поєднує лише формальний запис у свідоцтвах про народження.
22.07.2022 року Володарсько-Волинським районним судом Житомирської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на його користь на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 27.07.2022 року до досягнення старшою дитиною повноліття.
В подальшому Хорошівським районним відділом державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрально міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 69605753. Однак відповідачка не виконує рішення суду та не сплачує аліменти на утримання дітей. Тому станом на 01.09.2024 року утворилася заборгованість зі сплати аліментів в сумі 70 860,10 грн., згідно з розрахунком виконавчої служби.
Зазначені обставини з врахуванням письмових доказів, що додані до позовної заяви, розцінюється ним як ухилення від виховання дітей матір'ю, свідомого нехтування нею своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків.
Таким чином, просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 27 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Зокрема, зазначає, що після припинення фактичних шлюбних відносин відповідачка ухиляється від обов'язків по вихованню дітей, зокрема, не піклується про їх фізичний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не цікавиться станом здоров'я, не забезпечує необхідним харчуванням, не допомагає матеріально, не спілкується з дітьми взагалі, фактично відповідачку із дітьми поєднує лише формальний запис у свідоцтвах про народження. Станом на 24.09.2024 року утворилася заборгованість зі сплати аліментів в сумі 70 860,10 грн., згідно з розрахунком виконавчої служби.
Посилається на висновок Органу опіки та піклування виконавчого комітету Хорошівської селищної ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Хорошівської селищної ради від 17.12.2024 року №224, згідно з яким орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідачку відносно її малолітніх дітей.
Висновок обґрунтований тим, що діти знаходяться на утриманні батька, мати вихованням дітей не займалася та не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав. З викладеного слідує, що мати самоусунулась від виконання батьківських обов'язків, належний догляд за дітьми не здійснює, потреби дітей не задовольняє, не займається вихованням та забезпеченням умов для фізичного, духовного та морального розвитку.
Окрім того, судом в присутності психолога заслухано думку малолітніх дітей, які повідомили, що з відповідачкою практично не бачаться та не спілкуються. Мати залишила їх декілька років тому, вихованням займається батько. Через її ставлення до них діти не бажають у подальшому підтримувати відносини з мамою.
Отже, вище зазначені докази достеменно та в повній мірі підтверджують той факт, що відповідачка покладених законом на батьків обов'язки не виконує, не бере матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дітей. Всі питання щодо виховання вирішуються ним самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки. Діти перебувають на його повному утриманні.
Матеріали справи підтверджують факт проживання дітей разом з ним, ця обставина в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України є встановленою та доказуванню не піддягає, що свідчить про відсутність інтересу відповідачки до дітей та реальне небажання змінити поведінку. Матеріали справи не містять жодного доказу виконання матір'ю батьківських обов'язків щодо лікування, розвитку дітей, оплати рахунків, спілкування з дітьми, проведення з ними дозвілля, прибуття до дітей за місцем проживання, тощо.
Окрім того, відповідачка повідомила, що не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав, про що зазначено у вищевказаному висновку органу опіки та піклування.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 .
Заочним рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 13 жовтня 2022 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Хорошівським районним відділом державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрально міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 69605753.
Згідно з копією розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 по в/ч №276/1150/22 від 02.08.2022 року, відповідачка станом на 01.09.2024 року має заборгованість за аліментами у розмірі 70 860,10 грн.
Відповідно до довідки Новоборівської селищної ради від 16.02.2013 №100/02-25/03, сім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , складається з 3 осіб, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з довідкою та характеристикою Кропивнянського ліцею Новоборівської селищної ради від 10.09.2024 року за №44, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно навчається в 6 класі Кропивнянського ліцею Новоборівської селищної ради з першого класу. За період навчання зарекомендувала себе як активна і старанна учениця, має повагу та авторитет серед однокласників.
Відповідно до довідки та характеристики Кропивнянського ліцею Новоборівської селищної ради від 10.09.2024 року за №45, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно навчається в 7 класі Кропивнянського ліцею Новоборівської селищної ради з першого класу. За період навчання зарекомендував себе як дисциплінований, уважний, старанний учень. Користується авторитетом серед однолітків. Хлопець скромний, врівноважений, розсудливий.
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , від 26.07.2022 року будинок підтримується в належному стані, діти забезпечені в достатньому обсязі продуктами харчування та одягом. Батько проживає разом зі співмешканкою, між нею та дітьми склалися добрі стосунки. Родина утримує підсобне господарство, обробляє земельну ділянку. ОСОБА_1 офіційно працевлаштований, належним чином виконує батьківські обов'язки.
Відповідно до висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Хорошівської селищної ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Хорошівської селищної ради від 17.12.2024 року №224, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Висновок обґрунтований тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 06.08.2011 року та мають двох малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Заочним рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 13.10.2022 року шлюб між ними було розірвано. Діти знаходяться на утриманні батька, мати вихованням дітей не займалася та не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав. З викладеного слідує, що мати самоусунулась від виконання батьківських обов'язків, належний догляд за дітьми не здійснює, потреби дітей не задовольняє, не займається вихованням та забезпеченням умов для фізичного, духовного та морального розвитку.
Крім того, судом в присутності психолога заслухано думку малолітньої дитини ОСОБА_3 щодо відносин, які склались з її матір'ю. Остання повідомила, що вона проживає разом з братом, батьком та його співмешканкою. Мати залишила їх кілька років тому та поїхала проживати в с. Рижани Житомирського району. Бачить її дуже рідко. Остання не провідує їх та не телефонує. Проте, влітку минулого року ОСОБА_6 близько двох тижнів знаходилась на канікулах у своїх двоюрідних братів у с. Рижани, де також проводила час зі своєю мамою. ОСОБА_6 повідомила, що хоче частіше бачитись та спілкуватись зі своєю мамою.
Також заслухано думку малолітнього ОСОБА_4 , який повідомив, що проживає з татом в с. Кропивня. Навчається в 7 класі, з мамою давно не проживає, остання не приділяє їм належної уваги, не приїжджає та не телефонує. Рік тому, на його день народження, мати передала йому цукерки через братів. Крім цього, під час літніх канікул декілька разів бачився з матір'ю в с. Рижани. Через її ставлення до них він не бажає у подальшому підтримувати відносини з мамою.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону № 2402-III).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 та інших.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі № 202/1931/22 та інші).
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2024 року в справі № 404/9387/21, від 19 лютого 2024 року в справі № 159/2012/23, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18 та ін.
Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 01 серпня 2024 року в справі № 366/52/21, від 07 березня 2024 року в справі № 947/7448/22, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18, від 06 жовтня 2021 року в справі № 320/5094/19).
Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини(постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23).
У частинах п'ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).
За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
При вирішенні даного спору суд першої інстанції вірно зазначив про те, що висновок виконавчого комітету Хорошівської селищної ради як органу опіки і піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками, чи наявності з боку матері загрози для дітей, їх здоров'ю та психічному розвитку, а тому обґрунтовано не врахований судом першої інстанції. Висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дітей та необхідності в такий спосіб захисту їх прав.
Колегія суддів вважає, що наразі позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики ЄСПЛ.
Проте встановлені судом обставини справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов'язків щодо виховання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов'язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 09 червня 2023 року в справі № 591/6037/21).
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 27 січня 2025 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: