Справа № 761/32422/25
Провадження №1-кп/761/3782/2025
іменем України
07 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025100100002500, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.07.2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-14.05.2025 року Оболонським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 186 КК України, -
09 липня 2025 року у період часу з 21 год. 53 хв. до 22 год. 20 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи на парковці ТРЦ «Променада» за адресою: м. Київ, вул. Овруцька, 17-21, а саме з боку вулиці Загорівської, зустрівся із особисто знайомим йому потерпілим ОСОБА_7 , з яким раніше мав конфліктні ситуації. Так, ОСОБА_5 в ході спілкування з потерпілим вступив з останнім у словесну перепалку, яка перейшла в конфлікт.
Далі, ОСОБА_5 , залишивши разом з потерпілим ОСОБА_7 вказану парковку і опинившись на узбіччі вулиці Загорівській у місті Києві, на ґрунті раптового виниклого умислу, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою відкритого заволодіння майном потерпілого, наніс останньому удар кулаком правої руки в область лівої скроні, внаслідок чого потерпілий, перебуваючи у стані шоку та пригнічення, був вимушений слідувати за ОСОБА_5 у двір будинку АДРЕСА_2 , де останній продовжив реалізацію свого злочинного умислу відносно потерпілого.
У подальшому, в той же день, знаходячись у дворі вказаного будинку, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що його дії носять відкритий характер для потерпілого та оточуючих, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, погрожуючи потерпілому розправою, попередньо пригнітивши його волю, примусив його віддати належну потерпілому сумку чорного кольору з нашивкою «НГУ», в середині якої містився належний потерпілому мобільний телефон марки «Oppo» моделі «A-15s» IMEI1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , вартістю 879,33 грн., в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 , зарядний адаптер «Neffos» USB 5 V-1 A та кабель USB-А - micro USB довжиною 1 м, вартістю 209,67 грн., бездротові навушники «Apple AirPods 2nd generation A1938», вартістю 406,67 грн., грошові кошти в сумі 945 грн. готівкою, а також банківські картки та електронний пристрій для куріння, які матеріальної цінності для потерпілого не становлять.
Після чого ОСОБА_5 , отримавши вказані речі у своє повне розпорядження, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись вказаним майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 2440,67 грн.
Таким чином, вищевказаними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, визнав у повному обсязі та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.
Так, ОСОБА_5 надав суду показання, згідно з якими 09 липня 2025 року у вечірній час він перебував за адресою: м. Київ, вул. Овруцька, 17-21, де зустрівся з раніше знайомим йому потерпілим - ОСОБА_7 , який був винен йому кошти. У подальшому він наніс останньому удар кулаком правої руки в область лівої скроні та заволодів його сумкою, в якій знаходилися мобільний телефон, навушники, грошові кошти та інші особисті речі. У той же день він був затриманий працівниками поліції, які вилучили викрадене майно.
Таким чином, показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Потерпілий, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду кримінального провадження, у судове засідання не з'явився, з клопотанням про відкладення до суду не звертався.
Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України зі згоди учасників судового провадження, які на думку суду правильно розуміють зміст обставин по справі і не оспорюють їх, враховуючи відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і визначив обсяг доказів, що підлягає дослідженню в судовому засіданні, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_5 , показання якого відповідають фактичним обставинам справи та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом було роз'яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, та враховуючи відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження проведено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Аналізуючи в сукупності надані прокурором та перевірені в судовому засіданні матеріали, які узгоджуються між собою, суд за вказаних обставин вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини його вчинення, умисний винний протиправний характер діяння, форму й ступінь вини, мотивацію вчиненого, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують обвинуваченому покарання.
Зокрема, судом враховано особу обвинуваченого, який раніше судимий, офіційно не працевлаштований, неодружений, дітей на утриманні не має, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває.
Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 , є щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, є рецидив кримінальних правопорушень.
Відповідно до правил призначення покарання, закріплених ч. 2 ст. 50, ч. 2 ст. 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та повинно бути необхідним та достатнім для такого виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.
Суд, при призначенні покарання ОСОБА_5 , не знаходить підстав для застосування положень ст. 69, 75 КК України.
З врахуванням всіх обставин справи, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде відповідати принципам та цілям його призначення.
Крім того, судом встановлено, що 14.05.2025 року ОСОБА_5 засуджений Оболонським районним судом міста Києва за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки.
Як вбачається із матеріалів провадження, ОСОБА_5 кримінальне правопорушення в даному кримінальному провадженні вчинив, будучи засудженим за ч. 1 ст. 309 КК України, не відбувши покарання, призначене вироком Оболонським районним судом міста Києва.
Відповідно до положень статті 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Враховуючи, що ОСОБА_5 вчинив нове кримінальне правопорушення після постановлення попереднього вироку, суд приходить до висновку про необхідність засудження останнього із застосуванням ст. 71 КК України шляхом приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.
Так, сума процесуальних витрат в даному кримінальному провадженні становить 3565,60 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок за проведення товарознавчої експертизи №СЕ-19/111-25/43860-ТВ від 17.07.2025 року, що підлягає стягненню з ОСОБА_5 .
Застосований відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 349, 369-374, 394 КПК України, суд -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Оболонського районного суду міста Києва від 14.05.2025 року та призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 7 (семи) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту затримання ОСОБА_5 , тобто з 09 липня 2025 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_5 в строк відбування покарання період перебування його під вартою з 09 липня 2025 року по день вступу вироку в законну силу включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_5 , у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати у даному кримінальному провадженню у сумі 3565,60 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок за проведення товарознавчої експертизи №СЕ-19/111-25/43860-ТВ від 17.07.2025 року.
Речові докази у даному кримінальному провадженню, а саме фрагмент сім-карти, один патрон, зразки букального епітелію ОСОБА_5 - знищити.
Речові докази у даному кримінальному провадженню, а саме гаманець чорного кольору, в якому знаходились дві банківські картки ПУМБ НОМЕР_4 та Монобанк НОМЕР_5 , грошові кошти у розмірі 945 грн., що поміщений до спеціального пакету CRI1054650; мобільний телефон марки «Орро» моделі «A-155» в корпусі сірого кольору IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , який знаходиться у чохлі прозорого кольору, що поміщений до спеціального пакету CRI1040717; навушники бездротові (копія AIRPODS), зарядний пристрій до телефону, що поміщені до спеціального пакету CRI1054649; електронний пристрій для куріння разом із рідиною для заправки, хустка чорного кольору, що поміщені до спеціального пакету WAR1325318; пігулки від кашлю, що поміщені до спеціального пакету CRI1054651; єдиний квиток сироти на ім?я ОСОБА_7 , що поміщений до спеціального пакету CRI1054652; сонцезахисні окуляри, що поміщені до спеціального пакету CRI1054648; сумка чорного кольору з нашивкою зеленого кольору «НГУ», що поміщена до спеціального пакету NPU5383973 - повернути ОСОБА_7 .
Вирок суду першої інстанції в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України оскарженню не підлягає. В іншій частині може бути оскаржений учасниками процесу, протягом 30 діб з моменту його проголошення до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції до Шевченківського районного суду м. Києва.
Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити учасникам.
Суддя Шевченківського районного
суду міста Києва ОСОБА_1