печерський районний суд міста києва
Справа № 757/34853/24-ц
17 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Андрієнко І.І.
за участю:
представника заявника: не з'явився,
представника банку: не з'явився,
особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці:
не з'явився,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, за участю особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, ОСОБА_1 , обслуговуючого банку - Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, -
Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - заявник, ГУ ДПС у м. Києві), заінтересовані особи: ОСОБА_1 (далі - особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, ОСОБА_1 ), Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - обслуговуючий банк, АТ КБ «Приватбанк»), звернулося до Печерського районного суд м. Києва із заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, по рахунку, що належить ОСОБА_1 , із зазначенням обсягу та обігу коштів в розрізі контрагентів з наданням дати проведення операцій, суми платежів, призначення платежів, найменування по номеру рахунку № НОМЕР_1 , код валюти - 980 (гривня), за період часу з 01.01.2023 року до 31.12.2023 року.
В обґрунтування заяви ГУ ДПС у м. Києві зазначає, що відповідно до вимог п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 78.1.2, п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 27.06.2024 року № 4418-п з 05.08.2024 року призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , терміном 5 робочих днів, з метою дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету з отриманого доходу від реалізації товарів без державної реєстрації за період часу з 01.01.2023 року до 31.12.2023 року. Згідно з податковою інформацією платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 отримано доходи від фізичних осіб на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , код валюти - 980 (гривня), відкритий в АТ КБ «Приватбанк», які відповідно до ПК України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та відображенню в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Відповідно до листа ГУ ДПС у м. Києві від 11.10.2023 року № 25615/7/99-00-24-04-01-07 в результаті здійснення моніторингу та аналізу інформації, розміщеної на доступних сайтах, Інтернет майданчиках, платформах, встановлено численні факти здійснення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 інтернет-торгівлі та отримання грошових переказів на поточний банківський рахунок без державної реєстрації. Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків було проінформовано письмовим повідомленням від 27.06.2024 року № 1395/26-15-24-02-09 шляхом направлення копії наказу та повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою ОСОБА_1 . Крім того, платнику податків було направлено запит від 18.10.2023 року № 34183/1/26-15-24-02-04-09 про надання пояснень та документального підтвердження отримання зазначених доходів та сплати до бюджетів належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, відповідь на який від ОСОБА_1 не надійшла. При цьому АТ КБ «Приватбанк» листом від 26.06.2024 року відмовлено у наданні запитуваної інформації. Через ненадання до перевірки документів (книг обліку доходів та витрат, банківських виписок та інших документів), встановити повноту визначення доходів у повному обсязі неможливо, у зв'язку із чим, ГУ ДПС у м. Києві просить розкрити щодо ОСОБА_1 інформацію, яка містить банківську таємницю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2024 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.08.2024 року в порядку окремого провадження відкрито провадження у цивільній справі за заявою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, за участю особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, ОСОБА_1 , обслуговуючого банку - Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, та судове засідання призначено на 17.09.2024 року.
13.09.2024 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, - адвоката Владімірової О.В. надійшли заперечення, в яких остання проти задоволення заяви ГУ ДПС у м. Києві про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю ,заперечувала та просила в її задоволенні відмовити, оскільки заявником не надано доказів направлення ОСОБА_1 повідомлення ГУ ДПС у м. Києві від 27.06.2024 року № 1395/26-15-24-02-09 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків. Крім того, у відповідь на запит ГУ ДПС у м. Києві щодо надання пояснень та документального підтвердження отримання доходів від 18.10.2023 року, ОСОБА_1 у визначений у запиті строк надала відповідь, що спростовує доводи заявника про ненадання відповіді на вказаний платником податків. Звертає увагу на те, що постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.03.2024 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164-1 КУпАП закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (справа № 755/4132/24). Вказане рішення суду мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження систематичності дій ОСОБА_1., що не може свідчити про здійснення нею господарської діяльності, яке це зазначено в протоколі про вчинення адміністративного правопорушення.
17.09.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника ГУ ДПС у м. Києві - Заселян О.С. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій остання зазначила, що заявлені вимоги підтримує у повному обсязі.
17.09.2024 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника ОСОБА_1 - адвоката Владімірової О.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці та її представника, в якій остання просила відмовити у задоволенні заяви, з урахуванням поданих раніше заперечень на заяву.
В судове засідання 17.09.2024 року учасники судового процесу не з'явились, про дату, час і місце цього засідання повідомлені належним чином, у письмових заявах просили розглядати справу за їх відсутності.
Як визначено у ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до ч. 2 ст. 349 ЦПК України, неявка в судове засідання без поважних причин заявника та (або) особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, чи їх представників або представника банку не перешкоджає розгляду справи, якщо суд не визнав їхню участь обов'язковою.
За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за відсутності учасників судового процесу.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Суд встановив, що згідно з інформацією, наданою листом ДПС України від 11.10.2023 року № 25615/7/99-00-24-04-01-07 в результаті здійснення моніторингу та аналізу інформації, розміщеної на доступних сайтах, Інтернет майданчиках, платформах встановлено факти систематичного здійснення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 інтернет-торгівлі та отримання грошових переказів на поточний банківський рахунок без державної реєстрації (а. с. 23-26).
ГУ ДПС у м. Києві направило на адресу ОСОБА_1 запит від 18.10.2023 року № 34183/1/26-15-24-02-04-09 запит про надання пояснень та документального підтвердження отримання зазначених доходів та сплати до бюджетів належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, який вручений платнику 30.10.2023 року (а. с. 17-18).
Наказом ГУ ДПС у м. Києві від 27.06.2024 року № 4418-п на підставі вимог п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 78.1.2, п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 ПК України з 05.08.2024 року призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , терміном 5 робочих днів, з метою дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету з отриманого доходу від реалізації товарів без державної реєстрації за період часу з 01.01.2023 року до 31.12.2023 року (а. с. 16).
Про проведення вказаної перевірки ОСОБА_1 було проінформовано письмовим повідомленням від 27.06.2024 року № 1395/26-15-24-02-09 шляхом направлення копії наказу та повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою (а. с. 15; 11).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За положеннями пп. пп. 19-1.1.1, 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи виконують, зокрема, такі функції: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Як визначено у пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають правопроводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Аналогічне положення закріплене у п. 75.1. ст. 75 ПК України, відповідно до якого, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до п. 73.4 ст. 73 ПК України, інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків надається в обсягах більших, ніж передбачені пунктом 73.3 цієї статті, банками та іншими фінансовими установами контролюючим органам за рішенням суду. Для отримання такої інформації контролюючий орган звертається до суду.
Згідно п. 81.1. ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у пункті 12 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» № 10 від 30.09.2011 року, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У зв'язку із цим у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 року у справі № 752/19172/18 та від 28.05.2020 року у справі № 761/13288/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 1076 ЦК України, банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.
Згідно ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; 2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) системи охорони банку та клієнтів; 5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації; 9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності.
Порядок розкриття банківської таємниці визначений ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Цією нормою визначено коло осіб, на вимогу яких розкривається банківська таємниця, підстави її розкриття та обсяг інформації, яка надається.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 62 Закону, підставами для розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, є: по-перше, письмовий запит або дозвіл власника інформації; по-друге, письмова вимога або рішення суду; по-третє, письмова вимога уповноважених державних органів, перелік яких визначено законом і є вичерпним.
З аналізу зазначеної правової норми слідує, що на вимогу відповідних уповноважених державних органів банк вправі надати інформацію, яка містить банківську інформацію, у межах і обсягах, визначених цим та іншими законами, тобто банки надають обмежену законом інформацію.
Відповідно до п. 5 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 року № 267, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 03.08.2006 року за № 935/12809, банки зобов'язані виконувати рішення суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, у порядку, установленому законодавством України. За рішенням суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, банк розкриває інформацію в обсязі, визначеному рішенням суду.
Наведене в сукупності свідчить, що у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.
Розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, в межах цивільної справи можливе лише щодо юридичної або фізичної особи, стосовно якої вимагається розкриття інформації, а не її контрагентів.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.07.2022 року у справі № 686/17914/21, від 27.06.2022 року у справі № 686/17906/21, від 08.06.2022 року у справі № 686/17998/21, від 19.05.2022 року у справі № 386/17441/21, від 21.04.2022 року у справі № 761/8629/19, від 18.02.2020 року у справі № 761/4673/19.
Разом з тим, ГУ ДПС у м. Києві звертаючись до суду із заявою про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, просило зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» розкрити банківську таємницю по рахунку № НОМЕР_1 , код валюти - 980 (гривня), який належить ОСОБА_1 , із зазначенням обсягу та обігу коштів в розрізі контрагентів, з наданням дат проведення операцій, сум платежів, призначення платежів, найменування, що не відповідає вимогам закону.
Згідно з абз. 4 п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі, якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акту додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Разом з тим, акт про неможливість проведення перевірки та матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті, заявником до матеріалів справи не долучено.
Окрім іншого під час судового розгляду встановлено, що постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.03.2024 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164-1 КУпАП закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (справа № 755/4132/24). Вказана постанова суду мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження систематичності дій ОСОБА_1 , що не може свідчити про здійснення нею господарської діяльності, яке це зазначено в протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, відтак провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164- 1 КУпАП щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
При цьому, суд враховує положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Звернення із заявою про розкриття банківської таємниці є втручанням в гарантоване статтею 8 Конвенції право заявника на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції, а відтак має здійснюватися з урахуванням так званого «трискладового тесту», напрацьованого практикою Європейського суду з прав людини.
Так, дотримання правомірності втручання в право особи на повагу до приватного життя передбачає оцінку: 1) законності втручання у здійснення цього права; 2) наявності легітимної мети втручання; 3) пропорційності співвідношення між обраною мірою втручання у право та тієї легітимною метою, якої очікується досягти.
Ураховуючи викладене, заявником не доведено належними та допустимими доказами, що розкриття банківської таємниці, відповідатиме таким критеріям, як законність втручання, наявність легітимної мети та пропорційність втручання.
Пунктами 4, 5 ст. 348 ЦПК України встановлено, що заява про розкриття банківської таємниці має містити, поміж іншого, обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено; обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.
Відповідно до ч. 2 ст. 350 ЦПК України, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав та повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви.
Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява ГУ ДПС у м. Києві про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 19-1, 20, 73, 75, 77, 81 Податкового кодексу України, ст. 1076 Цивільного кодексу України, ст. ст. 60, 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 2, 4, 19, 23, 76-81, 95, 263-265, 268, 272, 293, 294, 348, 349, 350, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, пп. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В задоволені заяви Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, за участю особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, ОСОБА_1 , обслуговуючого банку - Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, - відмовити.
Заявник: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, ЄДРПОУ 44116011.
Особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Банк: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570.
Рішення суду може бути оскаржене особою, щодо якої банк розкриває банківську таємницю, або заявником у п'ятиденний строк шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду.
Копії рішення направити банку, що обслуговує юридичну або фізичну особу, та заявнику.
Повний текст судового рішення складено та підписано 17.09.2024 року.
Суддя: І.В. Григоренко