справа № 462/7198/13-ц
07 жовтня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова
головуючого судді: Іванюк І.Д.
секретаря судового засідання: Ковбаси К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Посікіри Р.Р. про визнання виконавчого листа, виданого 26.09.2014 року у справі № 462/7198/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк “Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості таким, що не підлягає виконанню
встановив:
Заявниця звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого листа, виданого 26.09.2014 року у справі № 462/7198/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк “Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 30.05.2013 у справі № 462/7198/13-ц позов задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_2 ) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “Надра» 3 744 111 (три мільйони сімсот сорок чотири тисячі сто одинадцять) грн. 51 коп. заборгованості та 3441,00 грн. судових витрат. На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист від 26.09.2014року. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16.08.2022 року скасовано ухвалу Залізничного районного суду м. Львова про заміну сторони виконавчого провадження. За наведеного, оскільки боржник не має обов'язку сплачувати кошти за рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 30.05.2013 у справі № 462/7198/13-ц та виконавчим листом від 26.09.2014, просить заяву задовольнити.
Суд ухвалив розглядати справу без участі заявника та заінтересованих осіб, які будучи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, до суду не з'явилися, проте їх неявка не є перешкодою для розгляду заяви в силу вимог частини 3 статті 432 ЦПК України.
Дослідивши матеріали заяви, оглянувши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 30.05.2013 у справі № 462/7198/13-ц позов задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_2 ) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “Надра» 3 744 111 (три мільйони сімсот сорок чотири тисячі сто одинадцять) грн. 51 коп. заборгованості та 3441,00 грн. судових витрат. На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист від 26.09.2014 року.
Водночас, ухвалою Львівського апеляційного суду від 16.08.2022 року скасовано ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 12.10.2021 року про заміну сторони виконавчого провадження, відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України.
В силу ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
На час видачі виконавчого листа був чинним Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV. Водночас згідно із п. 5, 6 , 7 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, що набрав чинності 05.10.2016 року, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Також згідно із підпунктом 4) п. 10-2 Розділу XIII Закону № 1404-VIII тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Ч. 1 ст. 3 вказаного Закону визначено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
З наведених положень законодавства випливає, що підставою для виконання судових рішень є виконавчі листи.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.
Згідно постанови Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 755/15479/14-ц, від 24 червня 2020 року у справі №520/1466/14-ц, від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому Законом № 606-XIV порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно з статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно з статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно з статтею 48 цього Закону (частина перша статті 30 Закону №606-XIV).
Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у випадках, передбачених частиною першою статті 47 Закону № 606-XIV. Аналогічні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу визначені і в подальшому в частині першій статті 37 Закону № 1404-VIII.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди (частина п'ята статті 37 Закону № 1404-VIII).
Виконавче провадження підлягає закінченню у випадках, передбачених частинами першою та другою статті 49 Закону № 606-XIV.
У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (частини перша та друга статті 50 Закону № 606-XIV).
Схожі за змістом норми містяться в частинах першій та другій статті 40 Закону № 1404-VIII.
Водночас частиною п'ятою статті 47 Закону № 606-XIV визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (аналогічна норма міститься в частині п'ятій статті 37 Закону № 1404-VIII).
У своїй постановівід 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11 /провадження № 14-137цс24/ Верховний Суд зазначає, що повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.
Водночас 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII доповнено пунктом 102, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, визначені Законом № 1404-VIII строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (п.40 рішення від 19.03.97 у справі «Горнсбі проти Греції»).
З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист перебував на виконанні у органі ДВС з 04.10.2016 року. У той же час даних про дату закінчення виконавчого провадження у суду немає. Також заявником не доведено того, що обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
За наведеного у суду відсутні підстави для задоволення заяви.
Керуючись ст.ст. 247,259-261, 432 ЦПК України, суд
постановив:
У задоволені заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Посікіри Р.Р. про визнання виконавчого листа, виданого 26.09.2014 року у справі № 462/7198/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк “Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Повний текст ухвали виготовлено 10.10.2025 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала, набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Суддя: