Номер провадження: 22-ц/813/5478/25
Справа № 522/653/24
Головуючий у першій інстанції Павлик І. А.
Доповідач Назарова М. В.
07.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Кострицького В.В., Карташова О.Ю.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» в особі свого представника Пивоварова Володимира Івановича
на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2025 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Павлик І.А. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту,
У грудні 2023 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» звернулось до суду із зазначеним позовом, який мотивувало тим, що 16.04.2008 між АКІБ «Укрсиббанк», який у подальшому змінив назву на ПАТ «Укрсиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11334630000, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 62400 доларів США, строком повернення не пізніше 16 квітня 2029 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 12,50 %.
З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 11334630000 від 16 квітня 2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений 16.04.2008 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. за реєстровими № 1842.
Відповідно до вказаного договору, ОСОБА_1 як іпотекодавець передала в іпотеку АКІБ «Укрсиббанк» нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 60,4 кв.м, житловою площею 36,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності.
23 квітня 2008 року між АКІБ «Укрсиббанк», який у подальшому змінив назву на ПАТ «Укрсиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11337989000, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 24600 доларів США, строком повернення не пізніше 23 квітня 2018 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 13,50 %.
З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 11337989000 від 23 квітня 2008 року, між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений 23.04.2008 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. за реєстровими № 2012.
Відповідно до вказаного договору, ОСОБА_1 як іпотекодавець передала в іпотеку АКІБ «Укрсиббанк» нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 60,4 кв.м, житловою площею 36,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності.
08.12.2011 ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі і на умовах, визначених цим договором, ПАТ «Укрсиббанк» передає ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Укрсибанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Укрсиббанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
За вказаним договором на користь ПАТ «Дельта Банк» було відступлено, в тому числі, право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11334630000 від 16.04.2008, договором іпотеки нерухомого майна від 16.04.2008, за договором про надання споживчого кредиту № 11337989000 від 23.04.2008 та за договором іпотеки нерухомого майна від 23.04.2008.
13.05.2020 ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» укладено договір № 2244/К про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., за реєстровим № 683, згідно якого право вимоги, в тому числі, за договором про надання споживчого кредиту № 11334630000 від 16.04.2008, договором іпотеки нерухомого майна від 16.04.2008, договором про надання споживчого кредиту № 11337989000 від 23.04.2008 та договором іпотеки нерухомого майна від 23.04.2008 перейшло до ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС».
На дату відступлення права вимоги від ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 11334630000 від 16.04.2008 складала: основна заборгованість по тілу кредиту, валюта кредиту - 62051,64; основна заборгованість, по тілу кредиту, гривня - 1662655,08; заборгованість за нарахованими процентами за кредитом, валюта кредиту - 99463,49; заборгованість за нарахованими процентами за кредитом, гривня - 2665094,38; загальна сума заборгованості по договору, гривня, станом на 13.05.2020- 4327749,45.
На дату відступлення права вимоги від ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 11337989000 від 23.04.2008 складала: основна заборгованість по тілу кредиту, валюта кредиту - 23974,57; основна заборгованість, по тілу кредиту, гривня - 642391,41; заборгованість за нарахованими процентами за кредитом, валюта кредиту - 55764,88; заборгованість за нарахованими процентами за кредитом, гривня - 1494203,23; загальна сума заборгованості по договору, гривня, станом на 13.05.2020- 2136594,64.
Станом на час звернення до суду з даним позовом кредитна заборгованість не погашена.
31.08.2023 з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 344892277 позивачу стало відомо, що згідно ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 20.10.2009 у справі № 2-12072/09 накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з Інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, іпотекодержателем квартири за адресою: АДРЕСА_1 є позивач.
Зазначений арешт на предмет іпотеки згідно ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 20.10.2009 у справі № 2-12072/09 порушує право позивача як іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки в позасудовому порядку, що в свою чергу стало підставою звернення до суду з вимогою про звільнення майна з-під арешту.
На підставі вказаного та з посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на ст. 15, 16, 321, 386, 391 ЦК України, ст. 1, 3, 4, ч. 1, ст. 7, ч. 1, 3 ст. 24, ч. 1, 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1, ст. 37 Закону України «Про іпотеку», ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» просив суд звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 60,4 кв.м, житловою площею 36,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , який накладений на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2009 року у справі № 2-12072/09, реєстраційний номер обтяження: 9189908 від 28 жовтня 2009 року. Судові витрати покласти на відповідачів.
Рішенням Приморськогорайонного суду м. Одеси від 01 квітня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» в особі свого представника Пивоварова В.І. вважає оскаржуване рішення безпідставним, необґрунтованим, просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2025 року скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити.
Доводами апеляційної скарги є те, що, висновок суду першої інстанції, що позивач набув право вимоги за кредитними договорами до боржника, проте не є власником вказаного нерухомого майна та не заявляє вимог про визнання права власності на це майно, а також не володіє майном з підстав, передбачених законом, договором або іншій законній підставі, є безпідставним, зробленим без урахування норм чинного законодавства України, судової практики Верховного Суду.
Зазначає, що правовий висновок у справі № 200/12288/19 (на який послався суд першої інстанції) немає ніякого відношення до правовідносин, що склалися між сторонами в даній справі. Наведений судом першої інстанції висновок Верховного Суду був сформульований при розгляді справи, яка не є подібною за змістом правовідносин до даної справи.
Позивач вказує, що Банк як іпотекодержатель нерухомого майна, право якого зареєстроване в установленому законом порядку, має право на звернення з позовом про звільнення майна з-під арешту, якщо вважає, що такими діями порушені його права (посилаючись на постанову Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 137/2080/19).
Вважає, що позов про зняття арешту з майна може бути поданий не тільки власником, а й іншими особами, які мають законні права на майно, зокрема, речове право на чуже майно - право іпотеки. Іпотекодержатель має право на подання такого позову, оскільки володіє правом іпотеки на майно, яке обтяжене арештом, і може вимагати звільнення майна з-під арешту для реалізації своїх прав на звернення стягнення на таке майно.
Вимоги іпотекодержателя про звільнення майна з-під арешту, з метою реалізації права звернути стягнення на предмет іпотеки є належним способом захисту прав та інтересів іпотекодержателя.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
В судове засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилися, що не є перешкодою в розумінні ч. 2 ст. 372 ЦПК України для розгляду справи.
Зокрема, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» повідомлено належним чином і в установленому законом порядку, повістку отримало 21.08.2025 20:52:43 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 113). Відповідач ОСОБА_1 у відповідності до вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України в установленому законом порядку, оскільки судова повістка на 07.10.2025, що направлена відповідачі за адресою, встановленою судом у відповідності до вимог ч. 6, 7 ст. 187 ЦПК України ( АДРЕСА_1 ), повернулася із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» що відповідає вимогам вручення судової повістки, визначеним п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Відповідач ОСОБА_2 у відповідності до вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України в установленому законом порядку, оскільки судова повістка на 07.10.2025, що направлена відповідачу за адресою, встановленою судом у відповідності до вимог ч. 6, 7 ст. 187 ЦПК України ( АДРЕСА_2 ), повернулася із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» що відповідає вимогам вручення судової повістки, визначеним п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, 16.04.2008 АКІБ «Укрсиббанк», який у подальшому змінив назву на ПАТ «Укрсиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11334630000, згідно умов якого остання отримала кредит в розмірі 62 400,00 доларів США зі строком повернення не пізніше 16.04.2029 та зі сплатою процентів за користування кредитним коштами в розмірі 12,50 % (а.с. 8- 11).
З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 11334630000 від 16 квітня 2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений 16.04.2008 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. за реєстровими № 1842 (а.с. 16-18).
23.04.2008 АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11337989000, згідно умов якого остання отримала кредит в розмірі 24 600,00 доларів США зі строком повернення не пізніше 23.04.2018 та зі сплатою процентів за користування кредитним коштами в розмірі 13,50 % (а.с.12-15).
З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 11337989000 від 23 квітня 2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений 23.04.2008 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. за реєстровими № 2012 (а.с. 18-19).
З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 11334630000 від 16.04.2008, за договором про надання споживчого кредиту № 11337989000 від 23.04.2008, АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договори іпотеки нерухомого майна, посвідчені 16.04.2008 та 23.04.2008 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. за реєстровими № 1842, № 2012, за умовами яких, ОСОБА_1 як іпотекодавець передала в іпотеку АКІБ «Укрсиббанк» нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 60,4 кв.м, житловою площею 36,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності.
08.12.2011 ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі і на умовах, визначених цим договором, ПАТ «Укрсиббанк» передає ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Укрсибанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Укрсиббанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
За вказаним договором на користь ПАТ «Дельта Банк» було відступлено, в тому числі, право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11334630000 від 16.04.2008, договором іпотеки нерухомого майна від 16.04.2008, за договором про надання споживчого кредиту № 11337989000 від 23.04.2008 та за договором іпотеки нерухомого майна від 23.04.2008.
13.05.2020 ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» укладено договір № 2244/К про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., за реєстровим № 683, згідно якого право вимоги, в тому числі, за договором про надання споживчого кредиту № 11334630000 від 16.04.2008, договором іпотеки нерухомого майна від 16.04.2008, договором про надання споживчого кредиту № 11337989000 від 23.04.2008 та договором іпотеки нерухомого майна від 23.04.2008 перейшло до ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» (а.с. 20- 21).
Згідно з Інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, іпотекодержателем квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є позивач на підставі вищезазначених договорів (а.с. 24 -25).
Станом на час звернення до суду з даним позовом кредитна заборгованість не погашена.
У зв'язку з порушенням позичальником умов зазначених вище кредитних договорів, зокрема, неповернення кредиту, несплати процентів та комісій за користування кредитом, позивач має намір в позасудовому порядку врегулювати питання звернення стягнення на предмет іпотеки, як це передбачено умовами іпотечних договорів від 16.04.2008, від 23.04.2008 та Законом України «Про іпотеку».
Позивач зазначив, що 31.08.2023 з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 344892277, йому стало відомо, що згідно ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 20.10.2009 у справі № 2-12072/09, накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 . Арешт нерухомого майна згідно вказаної ухвали суду було зареєстровано 28.10.2009 реєстратором: Перша одеська державна нотаріальна контора, реєстраційний номер обтяження: 9189908.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув право вимоги за кредитними договорами до боржника, проте не є власником вказаного нерухомого майна та не заявляє вимог про визнання права власності на це майно, а також заявник не володіє майном з підстав, передбачених законом, договором або іншій законній підставі, тому суд дійшов висновку, що вимоги в обраний позивачем спосіб задоволенню не підлягають. При цьому, суд послався на правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 200/12288/19.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він не відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону, на що слушно посилається заявник в своїй апеляційній скарзі, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу звільнення з-під арешту майна, іпотекодержателем якого є позивач, оскільки накладений пізніше на таке майно арешт перешкоджає в реалізації позивачу своїх прав згідно Закону України «Про іпотеку» щодо іпотечного майна.
Як вбачається із змісту позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС», звертаючись до суду із позовом вказувало, що арешт на нерухоме майно порушує його майнові інтереси як іпотекодержателя та перешкоджає реалізації права власності на спірне майно.
Статтями 575, 577 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки щодо зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Статтею 4 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Особливості звернення стягнення на заставлене нерухоме майно визначено також положеннями Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, який був чинним на час постановлення ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 20.10.2009 у справі № 2-12072/09.
Статтею 44 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року встановлена черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення вартості заставленого майна.
Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно, або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна (частина четверта статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року).
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Арешт з майна може бути знятий виконавцем за рішенням суду (частина перша, п'ята статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року).
Саме такий висновок про застосування відповідних норм права міститься у висновку Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 137/2080/18 та послідовно підтримується Верховним Судом.
Вказане відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при виборі і застосуванні відповідної норми права до спірних правовідносин.
Установивши, що на підставі договорів іпотеки від 16.04.2008 року та від 23.04.2008 року ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» є іпотекодержателем спірної квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , проте ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.10.2009 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , суд натомість, припустився помилки щодо обраного позивачем способу захисту своїх порушених/оспорюваних прав, на що слушно посилається заявник в апеляційній скарзі.
Оскільки ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» є іпотекодержателем спірної нерухомості згідно вищезазначених договорів іпотеки від 16.04.2008 року та від 23.04.2008 та ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.10.2009 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , тому наявні правові підстави для звільнення з-під арешту майна, що є предметом іпотеки, оскільки наявність накладеного судом арешту на об'єкт нерухомого майна порушує права ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» відносно цього майна, оскільки заявник як іпотекодержатель, право якого виникло раніше інших осіб, має переважне право перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» як іпотекодержатель нерухомого майна, право якого зареєстроване в установленому законом порядку, має право на звернення з позовом про звільнення майна з-під арешту, якщо вважає, що такими діями порушені його права, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 338/1118/16-ц.
Оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Зі змісту наведених приписів Закону України «Про іпотеку» випливає, що в разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно. При цьому відсутні підстави для відмови у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв'язку з відсутністю реального порушення боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання на момент пред'явлення відповідної вимоги; факт порушення основного зобов'язання, яке забезпечене іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя і не пов'язується з його існуванням, а, отже, й порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/17.
Слушним є і довід апеляційної скарги про помилкове застосування до виниклих спірних правовідносин сторін практики Верховного Суду у постанові від 07 червня 2023 року у справі № 200/12288/19 як не релевантних, оскільки у вказаній справі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту слід було відмовити у зв'язку із тим, що позивачка як особа, яка набула право вимоги за кредитним договором до боржника, проте не є власником майна та не заявляє про це, не володіє майном з підстав, передбачених законом, не може ставити питання про звільнення майна з під арешту, відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Такі вимоги в обраний позивачкою спосіб задоволенню не підлягають.
По теперішній справі позивач позивається до іпотекодавця як іпотекодержатель, який через неналежне виконання боржником свого зобов'язання, позбавлений можливості реалізувати свої передбачені Закон України «Про іпотеку» права щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому разі і позасудовому порядку, через накладений пізніше на спірне майно арешт.
Суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення у справі, неповно з'ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки накладення арешту на квартиру - предмет іпотеки, порушує права іпотекодержателя, тому така квартира підлягає звільненню з-під арешту, накладеного на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 20.10.2009.
Вказанп невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права у відповідності до вимог п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС».
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі ст. 133, 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» підлягає стягненню в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» судовий збір за подання позову у розмірі - 2684 грн ( а.с. 26) та апеляційної скарги у розмірі - 3220,80 грн (2684 х150% х 0,8), що разом становить - 5904,80 грн, тобто з кожного по 2952,40 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» в особі свого представника Пивоварова Володимира Івановича задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту задовольнити.
Звільнити з-під арешту, нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 60,4 кв.м, житловою площею 36,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , який накладений на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2009 року у справі № 2-12072/09, реєстраційний номер обтяження: 9189908 від 28 жовтня 2009 року.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 43212924, 04073, м. Київ, пр-кт, С. Бандери, 28-а) судовий збір у розмірі по 2952,40 грн з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 07 жовтня 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.В. Кострицький
О.Ю. Карташов