Номер провадження: 22-ц/813/3613/25
Справа № 522/1124/24
Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б.
Доповідач Кострицький В. В.
07.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:
головуючий суддя - Кострицький В.В. (суддя - доповідач),
судді - Назарова М.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
представник позивача - ОСОБА_2
відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Реви Дмитра Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2024 року, постановлена у складі судді Свяченої Ю.Б., у приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ майна,-
Короткий зміст судового рішення, що оскаржується
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2024 року позов заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ майна - залишено без розгляду, у зв'язку із поданням заяви представника позивача про залишення позову без розгляду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2024 року, якою залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ майна та справу направити до Приморського районного суду м. Одеси для продовження розгляду.
В обґрунтування скарги посилається на те, що суд не взяв до уваги, що у справі було подано зустрічний позов.
Оскаржувана ухвала порушила право відповідача на подання зустрічного позову, оскільки останній залишився у невизначеному правовому становищі, а саме він одночасно і поданий і одночасно питання по його прийняття не було вирішено, а провадження у справі було закрито.
Суд незаконно повернув первісному позивачу судовий збір, якщо позивач самостійно подав заяву про залишення позову без розгляду, то в такому випадку судовий збір ухвалою суду не повертається.
Вказує, що суд незаконно не розглянув клопотання про відкладення розгляду справу, оскільки представником відповідача ОСОБА_4 - адвокатом Демінською К.В. було подано клопотання про відкладення розгляду справи, а саме судового засідання 16.11.2024 року, коли була постановлена оскаржувана ухвала суду.
Клопотання про відкладення розгляду справи було мотивовано необхідністю участі адвоката Демінської К.В. у судовому засіданні у Київському районному суді м. Одеси питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В даному випадку суд першої інстанції мав постановити ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та занести відповідний запис у журнал судового засідання. Проте, в порушення процесуального закону цього також не було зроблено.
Позиція учасників справи.
Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає апеляційну скаргу ОСОБА_3 не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Вказує, що судом було постановлено законну та обґрунтовану ухвалу.
Явка сторін в судове засідання
Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, в судове засідання з'явився представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , клопотань про відкладення до суду не надходило, що у відповідності до вимог ст.372 ЦПК України не заважає апеляційному перегляду справи.
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Залишаючи позовну заяву позивача без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.
Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Подання заяви про залишення позову без розгляду є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55,124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України встановлено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач звернувся до суду з заявою про залишення позовних вимог без розгляду до початку розгляду справи по суті.
Звернення із заявою про залишення заяви без розгляду робить неможливим вирішення спору, навіть якщо на цьому наполягає відповідач.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та визначив відповідно до них правовідносини.
Суд першої інстанції діяв в межах процесуального закону, права, свободи та інтереси позивача чи відповідача не порушив.
Доводи апеляційної скарги, що оскаржувана ухвала порушила право відповідача на подання зустрічного позову, оскільки останній залишився у невизначеному правовому становищі, а саме він одночасно і поданий і одночасно питання по його прийняття не було вирішено, а провадження у справі було закрито є недоречним, оскільки судом першої інстанції провадження у справі не було закрито, а лише залишено позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, що не позбавляє представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 права на звернення до суду стосовно зустрічного позову, так як дійсно з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції не прийняв рішення щодо зустрічного позову. При цьому не розгляд судом першої інстанції питання прийняття зустрічної позовної заяви апелянта не можуть слугувати підставою для скасування ухвали щодо залишення первісного позову без розгляду.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта про порушення судом процесуальних норм щодо відкладення розгляду справи, оскільки як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_4 не уповноважував адвоката Реву Д.С. на представництво його інтересів, крім того, як вбачається із клопотання адвокатом Демінською К.В. на підтвердження вказаних обставин не надано жодних доказів.
Разом з цим, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції незаконно повернув первісному позивачу судовий збір, якщо позивач самостійно подав заяву про залишення позову без розгляду, то в такому випадку судовий збір ухвалою суду не повертається, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
В ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету (частина третя статті 257 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Таким чином, за змістом наведеної норми вказаного Закону у випадку залишення судом позову без розгляду на підставі відповідної заяви позивача сплачена останнім сума судового збору не повертається.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Частиною третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
З огляду на викладене, залишаючи позов без розгляду на підставі відповідної заяви позивача, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення ОСОБА_1 сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви.
За наявності заяви позивача про залишення позову без розгляду суд, в силу вимог пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, зобов'язаний постановити ухвалу про залишення позову без розгляду. Разом з тим особі, позов якої судом залишено без розгляду за її заявою, не повертається сплачена сума судового збору за подання позовної заяви, що прямо передбачено пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Вказана позиція узгоджується із висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 20 травня 2024 року, справа №202/16597/23.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки районного суду не в повній мірі відповідають вимогам закону, у зв'язку з чим є підстави для часткового скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у поверненні позивачці витрат зі сплати судового збору в розмірі 4200,00 гривень.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального прав.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Реви Дмитра Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2024 року - скасувати в частині повернення позивачці ОСОБА_1 витрат зі сплати судового збору.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення витрат зі сплати судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко