Номер провадження: 22-ц/813/4595/25
Справа № 514/954/24
Головуючий у першій інстанції Тончева Н. М.
Доповідач Лозко Ю. П.
07.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних
справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»
на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 10 лютого 2025 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
29 травня 2024 року «Укр кредит фінанс» звернулося до суду з вказаним вище позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором
№1160-6184 від 23 лютого 2023 року в розмірі 56000 грн з яких прострочена заборгованість за кредитом - 11200 грн, прострочена заборгованість за нарахованими відсотками
44800 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що 23 лютого 2023 року між сторонами за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1160-6184.
Відповідно до умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб за наступних умов: сума кредиту 11200 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період - 18 днів, промо відсоткова ставка 1 % в день, стандартна відсоткова ставка 3,0 % в день.
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов кредитного договору, однак ОСОБА_1 надані йому грошові кошти, а також проценти за їх використання не повернув у зв'язку з чим станом на 03 квітня 2024 року у нього виникла заборгованість у розмірі 107968 грн з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 11200 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 96768 грн, однак позивач просить стягнути з відповідача лише частину цих коштів, а саме 56000 грн з яких: прострочена заборгованість за кредитом 11200 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 44800 грн.
Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 10 лютого 2025 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1160-6184 від 23 лютого 2023 року в розмірі 22400 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просить скасувати рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 10 лютого 2025 року в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
За доводами апеляційної скарги суд належним чином не з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме «природу» процентів які просить стягнути позивач, а також неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Під час укладення кредитного договору, сторонами досягнуто домовленості, зокрема щодо строку кредитного договору (300 днів) та процентної ставки за користування кредитними коштами (3% в день).
Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Відповідно до розрахунку заборгованості, скаржником не здійснювалося будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, тому відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Згідно наданого розрахунку заборгованості, скаржник нараховував лише процентам (згідно п. 4.6. та 10.1. Договору) за користування кредитом в строк договору (згідно п. 4.8. Договору), що погоджений між сторонами.
Проценти за користування кредитом, визначені відповідно до ст.ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦПК України та не є компенсацією у разі невиконання зобов'язань за договором в розумінні п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист право споживачів».
Скаржник не нараховував жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов кредитного договору.
Відповідач правом відмовитися в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався та продовжував користуватись кредитом на умов, погоджених сторонами.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19: від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі N 234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20.
Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п.2 ч.6 ст. 272 ЦПК України).
Відповідач ОСОБА_1 отримав у електронний кабінет копії апеляційної скарги та ухвали Одеського апеляційного суду від 12 березня 2025 року про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 не скористався.
Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними є справи у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Положеннями п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 серпня 2025 року, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, з огляду на те, що позовні вимоги мають виключно майновий характер, та справа є малозначною в силу вимог закону, оскільки ціна позову (56000 грн) не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на доводи апеляційної скарги, які зводяться до незгоди скаржника з висновками суду про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача, а саме розміру кредитної заборгованості за нарахованими відсотками, яка підлягає стягнення, тому зважаючи на вимоги ч. 1 ст. 367 ЦПК України, предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції лише у цій частині.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах, визначених ч.1 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду в оскаржуваній частині відповідає, виходячи з такого.
23 лютого 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії №1160-6184, за умовами якого кредитодавець відкриває для позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на наступних умовах.
Кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів (далі - Кредит) позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користуванням кредитом у порядку передбаченому цим договором (пункт 2.2).
Для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендує позичальнику здійснити повне погашення кредиту не пізніше останнього дня першого базового періоду строку кредитування згідно наступного розрахунку: дата видачі кредиту 23 лютого 2023 року, останній календарний день першого базового періоду 12 березня 2023 року, сума кредиту 11200 грн, нараховані проценти за користування кредитом 2016 грн, разом до сплати - 13216 грн (пункт 2.3).
За результатами розгляду наданої позичальником інформації, кредитодавець здійснює перевірку дійсності та достовірності зазначених позичальником особистих даних, у тому числі але не обмежуючись проводить аутентифікацію банківської платіжної картки та/або банківського рахунку позичальника відповідно до стандартів міжнародних платіжних систем. Позичальник зобов'язаний вказати реквізити банківської платіжної картки та/або банківського рахунку, що належать особисто йому, для можливості належного виконання кредитодавцем своїх зобов'язань за договором (пункт 3.4).
Розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту: 11200 грн (пункт 4.1).
Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної в п. 4.1 цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівково переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1 цього договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірника договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту (пункт 4.2).
Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користування кредитом фіксована. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних в цього договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за промо-ставкою та/або пільговою, та/або зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності (пункт. 4.3).
Базовий період складає 18 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в день останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору (пункт 4.4).
Сплату процентів за користування кредитом позичальник здійснювати не пізніше останнього дня кожного базового періоду. Проценти за користування кредитом вважаються сплаченими з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця. Позичальник підписанням цього договору підтверджує та розуміє, що після ініціювання позичальником переказу коштів з власного рахунку на рахунок кредитодавця проходить певний час до моменту зарахування сплачених позичальником коштів на рахунок кредитодавця, а також те, що ризики того, що сплачені позичальником кошти можуть надійти на рахунок кредитодавця із затримкою, несе позичальник (пункт 4.5).
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом промо-ставкою та/або зниженою, та/або пільговою процентною ставкою (пункт 4.6 договору).
Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 19 грудня 2023 року. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов'язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Продовження строку кредитування в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. Подовження строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов'язань позичальника (п. 4.8).
Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 756335% (пункт 4.9).
Позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю отриманий кредит та нараховану кредитодавцем неустойку (якщо неустойка буде нарахована кредитодавцем) не пізніше ніж в останній календарний день строку кредитування, вказаного у п. 4.8 цього договору, шляхом здійснення безготівково переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Кредит вважається повернути кредитодавцю з моменту зарахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця (пункт 5.1).
З довідки про укладений договір, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, станом на 03 квітня 2024 року (фактично розрахунок заборгованості) убачається, що станом на 19 грудня 2023 (строк кредитування), основний борг 11200 (8 колонка), залишок нарахованих, не погашених відсотків 96768 грн.
Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд виходив з того, що умови кредитного договору про реальну процентну ставку в розмірі 3% за кожен день прострочення, що призвело до нарахування процентів у розмірі - 44800 гривень і перевищує тіло кредиту в 4 рази, не є справедливим, оскільки зазначене суперечить таким загальним засадам цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність. Врахувавши, що зобов'язання має виконуватись належним чином, а також те, що відповідач був обізнаний про необхідність здійснювати сплату процентів за користування кредитними коштами, проте, враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів за користування кредитними коштами тілу кредиту, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача проценти у розмірі - 11200 грн, виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності.
З такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується, з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року N 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року N 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року N 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10листопада 2011 року N15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У Рішенні від11липня 2013 року N7-рп/2013Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі N 132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі N 679/1103/23).
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Укр Кредит Фінанс», загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 56000 грн, з яких 11200 грн прострочена заборгованість за кредитом, 44800 прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Отже, що у даному випадку, визначений ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у вказаному вище договорі розмір процентів (3 % за кожен день, тобто 1095 % річних) є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника (споживача), відтак пункти 4.6, 4.9 Договору є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 %) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань за цим договором.
Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що у 4 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом.
На вказані обставини, серед іншого, відповідач посилався заперечуючи проти позову під час розгляду справи, яким суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, надав належну правову оцінку, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами розмірі 11200 грн.
Аргументи скаржника про те, що відповідач правом відмовитися в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався та продовжував користуватись кредитом на умов, погоджених сторонами, колегія суддів відхиляє, оскільки свобода договору, право споживача відмовитися від укладення договору про надання споживчого кредиту або відкликати згоду на укладення такого договору, не звільняє позивача від обов'язку укладати правочин відповідно до вимог актів цивільного законодавства, в тому числі, з урахуванням вимог законодавства про захист прав споживачів.
Доводи апеляційної скарги про неврахування місцевим судом висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19: від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі N 234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
У відповідності до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Подібність правовідносин означає, зокрема тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема такі, в яких аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
У справі № 524/5556/19 (постанова від 12 січня 2021 року) судами встановлено, що заборгованість за кредитом становила 6700 грн, тоді як заборгованість за процентами складала 1909,50 грн, тобто не перевищувала 50% від тіла кредиту. Подібні обставини, встановлені також і у справі № 732/670/19.
У справі №127/33824/19 (постанова від 07 жовтня 2020 року) підставами позову було приховання кредитодавцем інформації про реальну річну ставку зазначивши 1,85 % на день, що створило ілюзію можливості виконання таких умов договору. Таке замовчування реальної відсоткової ставки за користування кредитними коштами в повній мірі є підставою для визнання договору недійсним, оскільки в розумінні статті 230 ЦК України обман має місце у випадку замовчування інформації, що має істотне значення у договорі.
У справах № 234/7160/20 (постанова від 28 квітня 2021 року), №234/7159/20 (постанова від 10 червня 2021 року), у справі №234/8079/20 (постанова від 18 червня 2021 року) предметом позову були вимоги про встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності, з підстав укладення його в електронній формі, тобто не у паперовій формі і без автентичних підписів сторін, відсутності волевиявлення на укладення правочину, наявності дисбалансу прав та обов'язків сторін на користь кредитора.
З огляду на викладене, висновки щодо застосування норм права, що містяться у вищезгаданих постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, обставини, встановлені судом в цій справі, суттєво відрізняються від обставин, встановлених у справах №524/5556/19, № 127/33824/19, № 732/670/19, № 234/7160/20, № 234/7159/20, №234/8079/20
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з наведених вище підстав, з якими не погоджується скаржник.
Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржником не надано.
Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду в оскаржуваній частині, з мотивів наведених у апеляційній скарзі.
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367,374,376,382-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс'залишити без задоволення.
Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 10 лютого 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: В.В. Кострицький
М.В. Назарова