Номер провадження: 22-ц/813/4043/25
Справа № 2-672/11
Головуючий у першій інстанції Аліна С.С.
Доповідач Лозко Ю. П.
22.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2024 року
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку на пред'явлення їх до виконання,
встановив:
05 грудня 2023 року ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулось до суду з вказаною вище заявою, в якій просило:
- поновити строк ТОВ «Консалт солюшенс» для пред'явлення виконавчих документів № 2-672/11 про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для примусового виконання.
- видати ТОВ «Консалт солюшенс» дублікат виконавчих документів №2-672/11 про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вимоги вказаної заяви обґрунтовані такими обставинами.
14 лютого 2011 року рішенням Суворовського районного суду м. Одеси у справі № 2-672/11 позов ПАТ "Ерсте Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено, а зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ "Ерсте Банк", ОСОБА_3 , третя особа Приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Кобзар О.Ю. про визнання недійсним кредитний договір - залишено без задоволення.
14 червня 2021 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси у справі № 2-672/11 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», стягувач Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про заміну сторони стягувана по справі № 2-672/11 задоволено.
Замінено стягувача у справі № 2-672/11 з Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс».
З відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02.11.2023 року за вих.№ 44094/03.2-07 стало відомо, що:
1. на виконанні у Першому Суворовському відділі державної виконавчої служби
м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса (на теперішній час - Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження № 42285831 з примусового виконання виконавчого листа № 2-672/11, виданого 21.04.2011 року Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованості у сумі 658 838,95 грн., яке завершено 09.02.2016 року на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на момент прийняття рішення.
2. на виконанні у Лиманському районному відділі державної виконавчої служби Одеської області Головного територіального управління юстиції в Одеській області (на теперішній час - Доброславський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження № 47323670 з примусового виконання виконавчого листа № 2-672/11 виданого 21.04.2011 року Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості у сумі 658 838,95 грн, яке завершено 23.12.2016 року на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на момент прийняття рішення.
ТОВ «Консалт Солюшенс», яке є правонаступником ПАТ "Ерсте Банк", оригіналів виконавчих документів № 2-672/11 від Стягувача не отримало, про що свідчать пункти 369, 370 з витягу з Акту прийому-передачі оригіналів документів до договорів від 03.02.2021 року. Місцезнаходження виконавчих документів наразі невідомо.
З відповіді Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.11.2023 року за вих.№ 131479 стало відомо, що матеріали виконавчого провадження № 42285831 знищено за закінченням терміну зберігання, у зв'язку з чим відсутня можливість надати докази направлення постанови та виконавчого документа стягувачу.
Окрім цього, з відповіді Доброславського районного відділу державної виконавчої служби у Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 28.1 1.2023 року за вих.№ аз 13-51256 стало відомо, що термін зберігання номенклатурних справ та виконавчих проваджень закінчено, у зв'язку з чим надати докази відправки або інші документи не є можливим.
Тобто, копії документів, що підтверджують направлення виконавчих листів та постанов про повернення виконавчих документів стягувачу органи ДВС надати не змогли.
З відповіді Фонду гарантування вкладень фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Фідобанк» з ринку від 02.11.2023 року за вих. №069-60-320/23 також убачається, що на адресу Фонду та/або ПАТ «Фідобанк» оригінали виконавчих документів № 2-672/11, виданих Суворовським районним судом м. Одеси щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надходили.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2024 року задоволено вказану вище заяву ТОВ «Консалт Солюшенс». Поновлено ТОВ «Консалт Солюшенс» строк пред'явлення виконавчого листа №2-672/11 про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для примусового виконання та видано його дублікат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2024 року та відмовити у задоволенні вимог заяви про видачу дублікатів виконавчих листів.
За доводами апеляційної скарги, вирішуючи справу суд першої інстанції суд першої інстанції залишив поза увагою, що заявник, як стягувач мав можливість протягом встановленого законом строку використовувати права надані законом, контролювати процес стягнення, робити відповідні запити та інше, однак не користувався своїми процесуальними правами у виконавчому проваджені, тому відсутні підстави для задоволення вимог заяви ТОВ «Консалт Солюшенс».
Окремо скаржниця зауважує, що її судом не повідомлено належним чином про дату, час і місце судового засідання.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Консалт Солюшенс» просить залишити оскаржувану ухвалу суду без змін, як законну та обґрунтовану, посилаючись на відсутність доказів стосовно належного повернення виконавчого листа на адресу стягувача, та з врахуванням отриманих доказів такі обставини тлумачаться на користь останнього, тому має місце втрата виконавчого документа, так як іншого не встановлено.
Крім того, Закону України «Про виконавче провадження» та актуальних висновків Верховного Суду, закон не покладає на стягувача обов'язку контролювати органи виконавчої служби щодо ходу виконавчого провадження
Окремо заявник зазначив, що матеріали справи № 2-672/11 не містять документів на підтвердження представництва ОСОБА_1 або адвокатом Комендою К.О. у суді інтересів ОСОБА_2 , а тому, межами апеляційного перегляду справи має бути оскаржувана ухвала виключно в частині задоволення вимог ТОВ «Консалт Солюшенс» відносно ОСОБА_1 .
Представник ОСОБА_1 - адвокат Коменда К.О. направила до суду заяву про розгляд апеляційної скарги за відсутності сторони скаржника.
У судовому засіданні представник ТОВ «Консалт Солюшенс», заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, як законну та обґрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду відповідає не у повній мірі, виходячи з такого.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності належного сповіщення скаржниці, чим порушено норми процесуального права, є слушними та заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (частина четверта статті 130 ЦПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України в редакції днем вручення судової повістки є: Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Матеріали справи не містять відомостей дотримання судом ст. 128 ЦПК України щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду вказаної вище заяви ТОВ «Консалт Солюшенс».
Вказане, відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції не повідомив її належним чином про розгляд заяви ТОВ «Консалт Солюшенс» та ця обставина підтверджується матеріалами справи, оскаржувана ухвала суду підлягає обов'язковому скасуванню.
Стосовно наявності підстав для задоволення заяви ТОВ «Консалт Солюшенс», колегія суддів виходить з такого.
Так, апеляційним судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2011 року у справі № 2-672/11 позов ПАТ "Ерсте Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість за договорами № 014/9247/5/17391 від 11.06.2008 року та № 014/9247/2/12158 від 28.08.2008 року, в розмірі -658 838, 95 гривень.
Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк'витрати за оплату державного мита в розмірі 1 700 гривень, та витрати за інформаційно-технічне забезпечення цивільного процесу у розмірі 120 гривень.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ "Ерсте Банк", ОСОБА_3 , третя особа Приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Кобзар О.Ю. про визнання недійсним кредитний договір - залишено без задоволення.
26 грудня 2013 року Суворовський районний суд міста Одеси у справі № 523/19835/13-ц замінив стягувача у виконавчому провадженні № В-13/1018 Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-672/11, виданого 21.04.2011 року Суворовським районним судом м. Одеси, а саме замінив стягувача ПАТ «Фідокомбанк» на стягувана ПАТ «Фідобанк».
03.02.2021 року між ПАТ «Фідобанк» (далі - Банк, Попередній кредитор, ПАТ «Фідобанк») та ТОВ «Консалт Солюшенс» (далі - Новий кредитор) укладено договір № GL1N019277_205/1 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Я.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 28, за змістом пункту 1 якого банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників, та/або заставодавців, та/або поручителів, зазначених у Додатку 1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), та/або договорами поруки та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.
За змістом пунктів 369 та 370 Додатку № 1 до Договору № GL1N019277_205/1 про відступлення прав вимоги від 03.02.2021 року до Заявника ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, серед іншого, до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , за кредитним договором № 014/9247/5/17391 від 11.06.2008 року та № 014/9247/2/22158 від 28.08.2008 року та договором поруки №014/9247/5/17391/2 від 11 червня 2008 року.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 14 червня 2021 року у справі № 2-672/11 заяву ТОВ «Консалт Солюшенс», стягувач ПАТ «Фідобанк», боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про заміну сторони стягувача по справі № 2-672/11 задоволено. Замінено стягувана у справі № 2-672/11 з ПАТ «Фідобанк» на його правонаступника - ТОВ «Консалт Солюшенс».
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 липня 2025 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 14 червня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення. Відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну вибулого стягувача ПАТ «Фідобанк» його правонаступником у виконавчому провадженні за виконавчими документами, виданими Суворовським районним судом м. Одеси у справі №2-672/11.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.
Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили (рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010).
Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Єдиного державного реєстру виконавчих документів, Положення про який затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України, із запровадженням яких відповідно до частини першої статті 1 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України вводяться в дію вимоги частини четвертої статті 431 ЦПК України щодо внесення виконавчого документу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, функціонування якого виключає втрату виконавчого документа, порядок видачі дублікату виконавчого документу замість втраченого визначено розділом XIII "Перехідні положення" ЦПК України.
Пунктом 17.4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Аналізуючи пункт 17.4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Отже, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі N 2-6471/06 (провадження N 61-11034св19).
Так, звертаючись до суду із відповідною заявою про видачу дубліката виконавчого листа № 2-672/11, виданого на виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2011 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та поновлення строку для його пред'явлення до виконання ТОВ «Вердикт Капітал», як на поважну та таку, що не залежала від волі заявника причину пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, посилається на необізнаність про повернення виконавчих документів стягувачу.
Також, однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа, є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі N 2-836/11 (провадження N 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV (далі - Закон України №606-XIV) (чинного на день набрання законної сили рішенням Суворовським районного суду м. Одеси від 14 лютого 2011 року) передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, крім посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів усправах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб) уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, орган, які можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох місяців.
Зазначені строки у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Статтею 12 Закону України N 1404-VIII передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені у вказаних правових нормах, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі N 2-836/11 (провадження N 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Завершення виконавчого провадження № 42285831 з примусового виконання виконавчого листа № 2-672/11, виданого 21.04.2011 року Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованості у сумі 658 838,95 гр., яке 09.02.2016 року на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на момент прийняття рішення, та провадження № 47323670 з примусового виконання виконавчого листа № 2-672/11 виданого 21.04.2011 року Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості у сумі 658 838,95 грн, 23.12.2016 року на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на момент прийняття рішення, строк пред'явлення виконавчих документів сплив 09.02.2019 року та 23.12.2019 року - відповідно.
Тож, звернення ТОВ «Консалт Солюшенс» 05.12.2023 року із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів відбулось поза межами визначених №404-VIII законом строків.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Виконання судового рішення, відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Однак, норми Конституції України, а також позиція Європейського суду з прав людини щодо принципу обов'язковості судових рішень не скасовують обов'язку стягувача демонструвати заінтересованість в усіх питаннях, які стосуються заходів відновлення його порушеного права, зокрема і періодичного прояву інтересу щодо руху виконавчого провадження.
Право на виконання судового рішення не є абсолютним, оскільки порядок його виконання врегульований та обмежений певними строками, а обов'язок дотримання такого порядку та строків покладений на позивача.
Поважність причин пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Так, поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватись у кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому, поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії та підтверджені належними доказами.
03.02.2021 року між ПАТ «Фідобанк» (далі - Банк, Попередній кредитор, ПАТ «Фідобанк») та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір № GL1N019277_205/1 про відступлення прав вимоги, за яким до останнього перейшло право вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , за кредитним договором № 014/9247/5/17391 від 11.06.2008 року та № 014/9247/2/22158 від 28.08.2008 року та договору поруки №014/9247/5/17391/2 від 11 червня 2008 року.
Отже до ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшов також весь обсяг прав і обов'язків попереднього кредитора, в тому числі і в частині строку пред'явлення виконавчих документів до виконання.
В той же час, у порушення вимоги ст. 81 ЦПК України, заявником не надано жодних належних та допустимих доказів поважності причин бездіяльності попереднього кредитора.
Банк, який є юридичною особою, зобов'язаний забезпечити належну організацію роботи всіх своїх підрозділів, у тому числі і щодо контролю за судовими та виконавчими документами при їх виконанні в органах ДВС. Неналежна організація роботи Банку не є підставою для поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі №34/425, де залишаючи без змін судові рішення про відмову у видачі дубліката виконавчого документа, Велика Палата зазначила, що заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Отже, у випадку неможливості виконання судового рішення за відсутності підстав для поновлення строків для виконання наказу суду (виконавчого листа) або у випадку, якщо судове рішення не підлягає виконанню у примусовому порядку через органи виконавчої служби, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється (п. 8.16).
Колегія суддів також зауважує, що ТОВ «Консалт Солюшенс» є юридичною особою, основним видом діяльності якої є фінансовий лізинг,надання інших види кредитування та фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у., яка зобов'язана забезпечити належну організацію роботи всіх своїх підрозділів, у тому числі й щодо контролю за судовими та виконавчими документами під час їх виконання в органах Державної виконавчої служби, право вимоги за якими, зокрема, набуто на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав.
Так, під час купівлі-продажу майнових прав, зокрема права вимоги за кредитним договором № 014/9247/5/17391 від 11.06.2008 року та № 014/9247/2/22158 від 28.08.2008 року та договору поруки №014/9247/5/17391/2 від 11 червня 2008 року мало можливість перевірити наявність виконавчих документів, перебування їх на виконанні чи повернення їх стягувачу без виконання та оцінити ризики на предмет спливу строку для пред'явлення його до виконання.
Колегія суддів також зауважує, що ТОВ «Консалт Солюшенс» не набуло статусу стягувача ані у відповідних виконавчих документах, ані у виконавчому проваджені. Так, заява ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну сторони стягувача у виконавчих провадження була залишена без задоволення постановою Одеського апеляційного суду від 22 липня 2025 року, у зв'язку з пропуском заявником визначеного законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання та не порушення питання про його поновлення.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для поновлення ТОВ «Консалт Солюшенс» строку пред'явлення виконавчих документів до викання та видачі дублікатів виконавчих документів № 2-672/11 про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для примусового виконання.
Щодо доводів ТОВ «Консалт Солюшенс» про відсутність у скаржниці ОСОБА_1 та її представника адвоката Коменда К.О. повноважень на представництво боржника ОСОБА_2 , колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала видачі дубліката виконавчого листа № 2-672/11 про стягнення з ОСОБА_2 , заборгованості стосується прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків ОСОБА_1 , оскільки відповідно до частини другої статті 544 ЦК України в разі виконання ОСОБА_2 , солідарного обов'язку у ОСОБА_1 виникне обов'язок з повернення частини суми сплаченого боргу (близький за змістом висновок сформульований у постанові Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/10864/19, провадження № 61-17278св21).
Про те, що якщо відповідачі у справі пов'язані солідарним обов'язком перед позивачем, то і заявлені вимоги є нерозривно пов'язаними між собою, виснувала і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц (провадження № 14-424цс19).
У відповідності до приписів ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З наведених вище підстав та встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального і неправильним застосуванням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ «Консалт Солюшенс».
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про поновлення строку на пред'явлення та видачу дублікатів виконавчих листів, виданих Суворовським районним судом м. Одеси у справі №2-672/11.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
В.В. Кострицький