Справа № 577/4506/25
Провадження № 2/577/1598/25
30 вересня 2025 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого судді Буток Т. А.
при секретарі Кузнєцовій О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотоп цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 734018380 від 04.02.2021 року в сумі 24 247 грн. 00 коп. та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Вимоги мотивує тим, що 04.02.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 734018380 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в сумі 6 000 грн. 00 коп. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1. В подальшому, 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором № 734018380 від 04.02.2021 року. В подальшому, 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором № 734018380 від 04.02.2021 року. В подальшому, 04.06.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до якого ТОВ «Юніт Капітал» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором № 734018380 від 04.02.2021 року. Відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу б/н від 04.06.2025 року від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги на загальну суму заборгованості в розмірі 24 247 грн. 00 коп., яка складається з 6 000 грн. 00 коп. - заборгованість по кредиту, 18 247 грн. 00 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користуванням кредиту, сплачений судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп., та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. 00 коп.
Представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» Хлопкова М.С. в судове засідання не з'явилася, надала заяву про проведення судового розгляду без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, від представника відповідача - адвоката Юсан І.О. надійшла заява про розгляд справи без її участі, проти позовних вимог заперечує, при ухваленні рішення просить врахувати відзив на позовну заяву (а.с. 67 - 73).
Дослідивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що від 04.02.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 734018380, за умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 6 000 грн. 00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами (а.с. 9 - 18).
Згідно договору від 28.11.2018 року вбачається, що між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладений договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 734018380 від 04.02.2021 року; 28.11.2019 року між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон плюс» укладена додаткова угода № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року; 31.12.2020 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно з якою продовжено строк договору до 31.12.2021 року; 31.12.2021 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно з якою продовжено строк договору до 31.12.2022 року; 31.12.2022 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно з якою продовжено строк договору до 31.12.2023 року; 31.12.2022 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно з якою продовжено строк договору до 31.12.2023 року; 31.12.2022 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно з якою продовжено строк договору до 31.12.20254 року (а.с. 33 - 42).
З копії договору факторингу від 05.08.2020 року вбачається, що між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 734018380 від 04.02.2021 року. 03.08.2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладена додаткова угода № 2 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2022 року. 30.12.2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладена додаткова угода № 2 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2024 року (а.с. 26 - 32).
Згідно копі договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал», вбачається, що ТОВ «Юніт Капітал» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором № 734018380 від 04.02.2021 року (а.с. 19 - 25).
З реєстру боржників та розрахунку заборгованість за кредитним договором № 734018380 від 04.02.2021 року становить 24 247 грн. 00 коп., яка складається з 6 000 грн. 00 коп. - заборгованість по кредиту, 18 247 грн. 00 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредиту (а.с. 17).
Згідно інформації від АТ КБ «Приват Банк» ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) банком дійсно була емітована банківська картка № НОМЕР_3 , на яку за період з 04.02.2021 року по 09.02.2021 року були перераховані грошові кошти в 6 000 грн. 00 коп. Крім того, номер мобільного телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером телефону за картковим рахунком № НОМЕР_3 (а.с. 74 - 76).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Як зазначалось вище, позивач придбав права вимоги до відповідача у справі на суму 24 247 грн. 00 коп.
Згідно зі ст. 512, 514 ЦК України первісний кредитор має право відступити свої права вимоги новому кредитору лише в тому обсязі, які існували у первісного кредитора. При цьому, право вимоги має бути дійсним та існуючим станом на момент такого відступлення.
Майбутня вимога (вимога, що може виникнути в майбутньому) не може бути предметом договору про відступлення права вимоги.
Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Суд звертає увагу, що обставини укладення та відповідність вимогам закону договору факторингу, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал», а також укладених договорів факторингу між попередніми набувачами права вимоги до відповідача, не є предметом спору у цій цивільній справі, у тому числі не є предметом дослідження розмір придбаного позивачем боргу ОСОБА_1 на загальну суму 24 247 грн. 00 коп., яка складається з 6 000 грн. 00 коп. - заборгованість по кредиту, 18 247 грн. 00 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредиту.
Суд також не приймає до уваги заперечення представника відповідача про недоведеність факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, а також подальший перехід права вимоги за вказаним кредитним договором, оскільки відповідні договори факторингу, внаслідок укладення яких позивач набув права вимоги до відповідача у справі є чинними та перед судом питання про визнання їх недійсними не порушувалося, відтак доведення факту сплати їх сторонами погоджених платежів не впливає на наявність прав вимоги у позивача, обумовлених такими договорами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-1383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Проте, відповідач користувалася наданими коштами, заперечень щодо незгоди із наданою позикою та розміром нарахованої заборгованості суду не надала, доказів про відсутність заборгованості у розмірі вказаному в розрахунку, суду також не надано.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 належним чином виконувала кредитні зобов'язання як щодо первісного кредитора, так і стосовно нового кредитора.
Отже, за відсутності доказів сплати заборгованості за кредитним договором ні первісному, ні новому кредитору, заборгованість у сумі 24 247 грн. 00 коп. підлягає стягненню на користь нового кредитора ТОВ «Юніт Капітал».
Зазначена вище заборгованість підтверджується представленим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним, не спростований відповідачем та її представником, а тому підлягає до стягнення.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового розгляду не досліджуються судом, оскільки вони жодним чином не входять до предмету доказування у даній справі, а з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до принципів диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, за якими суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог та наданих ними доказів, оцінюючи аргументи та докази за своїм внутрішнім переконанням, дослідивши всі зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, суд зазначає наступне.
З копії договору про надання правової допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 року, укладеного між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» вбачається, що адвокатське бюро «Тараненко та партнери» надала правничу допомогу ТОВ «Юніт Капітал». Вартість наданих послуг склала 7 000 грн. (а.с. 45 - 48).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на залучення спеціалістів, експертів, проведення експертизи та інших процесуальних дій, необхідних для розгляду або підготовки до розгляду справи.
Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Суд вважає необґрунтованими вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі 7 000 грн. 00 коп., який, на переконання суду, не є співмірним із наданими адвокатом послугами, та приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на оплату послуг адвоката, пов'язані із складанням, поданням до суду цивільного позову в розмірі 5 000 грн.
Саме такий розмір відповідатиме критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 530, 610, 612, 629, 1050, 1054, 1048 ЦК України, суд,
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 734018380 від 04 лютого 2021 року в сумі 24 247 грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн., загалом 31 669 (тридцять одну тисячу шістсот шістдесят дев'ять) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», юридична адреса: м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-А, оф. 10, код ЄДРПОУ: 43541163
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя Буток Т. А.