Справа № 523/14880/25
Номер провадження 3/523/3760/25
"07" жовтня 2025 р. м. Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
секретаря судового засідання - Дяченко Т.С.,
прокурора Пересипської окружної прокуратури м.Одеса - Ляліна Ігоря Івановича,
розглянувши матеріали, які надійшли з Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, Одеської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , яка проходила службу до 20.11.2022 року у Суворовському відділі у місті Одесі Головного управління ДМС в Одеській області на посаді головного спеціаліста Суворовського відділу у місті Одесі Головного управління ДМС в Одеській області,
до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КпАП України,-
24 липня 2025 року на адресу суду з Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України надійшли два матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Постановою Пересипського районного суду м.Одеси від 28.07.2025 року матеріали справи № 523/14880/25, 523/14882/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.172-6 КУпАП, об'єднані в одне провадження.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії № 71 від 15.07.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи на службі в Суворовському відділі м.Одеси ГУ ДМС в Одеській області на посаді головного спеціаліста, являючись суб'єктом декларування відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», та маючи обов'язок подати щорічну декларацію за 2021 рік, тобто до 23 год 59 хв 31.01.2024 року, несвоєчасно без поважних причин 01.02.2024 року подала декларацію за 2021 рік, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, чим порушила вимоги абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинила правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Крім того, протоколом про адміністративне правопорушення серії № 70 від 15.07.2025року, встановлено, що ОСОБА_1 , припиняючи з 20.11.2022 діяльність головного спеціаліста Суворовського відділу у місті Одесі Головного управління ДМС в Одеській області, являючись суб'єктом декларування відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, 12.02.2024, без поважних причин, подала шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період неохоплений раніше поданими деклараціями, чим порушила вимоги абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинила правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, надала до суду заяву в якій вину у вчиненні правопорушення визнала, пояснила що вказане правопорушення вчинила не умисно, просила розглядати справу у її відсутність, оскільки перебуває за кордоном.
У судовому засіданні прокурор Лялін І.І. підтримав складений протокол у повному обсязі, просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши думку прокурора, суддя прийшов до наступного.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно вимог ч.1 ст. 172-6 КУпАП несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено матеріалами справи, наказом начальника Головного управління ДМС в Одеській області від 22.11.2021 № 649-к, за результатами проведеного конкурсу, ОСОБА_1 з 24.11.2021 призначено на посаду головного спеціаліста Суворовського відділу у місті Одесі Головного управління ДМС в Одеській області та встановлено строк випробування тривалістю 1 місяця. Після призначення на посаду державної служби, ОСОБА_1 склала Присягу державного службовця, яку 24.11.2021 власноручно підписала. 28.12.2021 року Наказом начальника Головного управління ДМС в Одеській області від № 721-к, за результатами успішного проходження випробувального терміну, ОСОБА_1 з 25.12.2021 присвоєно 9 ранг державного службовця у межах категорії «В» посад державної служби.
Вказана посада, у відповідність до частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» відносить ОСОБА_1 до суб'єкта, на якого поширюється дія цього Закону, яким визначені певні обов'язки державного службовця на виконання функцій держави.
Таким чином, вона є суб'єктом декларування і відповідальності за вчинення правопорушення пов'язаного з корупцією, і зобов'язана виконувати вимоги Закону, в тому числі зазначені у ч. 1, 2 ст. 45 вказаного Закону.
У відповідності до пункту 15 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"г" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Отже, ОСОБА_1 є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом декларування та зобов'язана щорічно до 1 квітня подавати декларацію за минулий рік.
12 жовтня 2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким відновлено обов'язок подання декларацій суб'єктів, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Пунктом 2-7 розділу XIII Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до ст. 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31.01.2024 року.
Відповідно до повідомлення НАЗК про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі ІТС Реєстр), встановлено, що ОСОБА_1 , подала щорічну декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за 2021 рік, лише 01.02.2024 р., тобто несвоєчасно.
Також, ОСОБА_1 припиняючи з 20.11.2022 діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, була зобов'язана подати декларацію за період неохоплений раніше поданими деклараціями, не пізніше 31.01.2024 року.
Проте, ОСОБА_1 , будучи суб'єктом декларування, яка повинна бути обізнаною щодо обов'язку, способу, та терміну подачі такого типу декларації, за відсутності поважних причин, в порушення абзацу першого частини другої статті 45 Закону, подала відповідну декларацію за період неохоплений раніше поданими деклараціями, лише 12.02.2024 року, що встановлено відповідно до відкритих загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 172-6 КУпАП, суддя виходить з того, що суб'єктивна сторона правопорушень, пов'язаних з корупцією, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Умисною є форма вини, яка характеризується тим, що особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків та бажає настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставиться до їх настання чи свідомо допускає їх настання (непрямий умисел). Необережна форма вини характеризується тим, що особа не усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, не передбачає можливість настання негативних наслідків, хоча могла і повинна була усвідомлювати та передбачати - недбалість, або коли особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків, але легковажно розраховує на не настання таких наслідків - самовпевненість.
У даному випадку, суд дійшов висновків, що ОСОБА_1 , в порушення вимог статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно подала до Національного агентства з питань запобігання корупції електронні декларації про свій майновий стан, зокрема:
- за 2021 рік, а саме подала - 01.02.2024 року, хоча повинна була подати до 31.01.2024 року включно;
- при звільненні, а саме подала - 12.02.2024р., хоча повинна була подати не пізніше 31.01.2024 року.
Щодо моменту виявлення правопорушення, суд додатково вважає за необхідне зазначити наступне: зі змісту ч. 4 ст. 38 КУпАП вбачається, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Виявленням адміністративного правопорушення є момент, коли на підставі аналізу зібраних фактичних даних можливо дійти висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. При цьому дії уповноваженої особи, що має право складати протоколи, до моменту його складання можуть свідчити лише про виявлені окремі ознаки правопорушення.
Згідно роз'яснень Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09.04.2021 року №1089/0/2-21 виявлення адміністративного правопорушення - це установлення наявності підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об'єктивних та суб'єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов'язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень тощо). Висновок про те, що виявлено правопорушення, пов'язане з корупцією як сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.
Відповідно до матеріалів адміністративного протоколу та доданих до нього матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 надала свої пояснення 15.07.2025 року заступнику начальника ВМЗК Одеського управління ДВБ Національної поліції України. 15.07.2025 уповноваженою особою на складання протоколу відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що моментом виявлення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, вчиненого ОСОБА_1 , є 15.07.2025 тобто дата складання протоколу, коли уповноваженою особою на складання протоколу встановлено всі обставини та склад правопорушення, опитано особу та встановлено відсутність поважних підстав на неподання декларації у визначений строк.
Ознакою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за цією статтею виключається.
Під поважними причинами необхідно розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту НАЗК, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою.
Відомості про обставини, які об'єктивно могли завадити ОСОБА_1 в поданні декларації у встановлений законом строк у матеріалах справи відсутні.
Посилання ОСОБА_1 на відсутність умислу щодо несвоєчасного подання декларації суд до уваги не приймає, оскільки вказане адміністративне правопорушення, є правопорушенням з формальним складом, для встановлення наявності якого в діях особи настання суспільно-небезпечних наслідків не вимагається, i суб'єктивна сторона якого може виявлятися як в умисній, так i в необережній формі вини.
В той же час, відповідальність за вчинення такого правопорушення настає за наявності двох обставин, а саме: факту несвоєчасного подання декларації та відсутності у суб'єкта декларування поважних причин порушення термінів її подання.
Таким чином, на переконання суду, за наявності встановленого факту несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації та відсутності поважних причин порушення термінів її подання, відсутні підстави стверджувати про відсутність в діях останньої складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол у справі про адміністративне правопорушення є основним джерелом доказів, на підставі якого суд встановлює наявність чи відсутність у діянні особи правопорушення. Лише належно оформлений протокол дозволяє всебічно розглянути справу по суті.
Суд зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, а отже не можуть бути визнані як малозначимі. Тому, незалежно від виду суб'єкту та його службової діяльності, та інших характеристик його обов'язком є діяти лише в рамках закону.
Таким чином, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Положення КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставини, які відповідно до ст. 34 КУпАП пом'якшують ОСОБА_2 за вчинене нею адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене нею адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Таким чином, розглянувши матеріали справи, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника та ступінь її вини, а також відсутність обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті.
Таке покарання за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 7, 9, 23, 33, 34, 40-1, 172-6, 245, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, Законом України «Про судовий збір»,
ОСОБА_1 , 19 квітня 1994 року, АДРЕСА_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 (нуль) копійок на користь держави.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», стягнути з ОСОБА_1 судовий збір, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 гривень на користь держави.
Роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений добровільно не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу після набрання нею законної сили, а в разі оскарження постанови, не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Документ, що підтверджує сплату штрафу не пізніше трьох робочих днів після закінчення вказаного строку, має бути наданий (надісланий) правопорушником до суду.
У разі несплати штрафу у добровільному порядку у встановлений строк, копія постанови буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Суддя: К.О. Далеко