Справа № 523/3846/23
Провадження №2/523/3576/25
"16" вересня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Аліної С.С.
за участю секретаря судового засідання - Томілко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про стягнення заборгованості за договором оренди,-
До Пересипського районного суду м. Одеси надійшов позов Одеської міської ради до ОСОБА_1 , Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про стягнення заборгованості за договором оренди
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.02.2007 року між Одеською міською радою та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди землі площею 692 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , терміном на 25 років для будівництва, експлуатації та обслуговування будівлі кафе-бару. Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за № 38, який зареєстровано в Одеській регіональній філії ДП ЦДЗК. про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.04.2007 року № 040750500053.
Відповідно до п. 2.2 розділу 2 Договору на земельній ділянці розташована будівля павільйону-бару, яка належить ФОП ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.12.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сакал І.М., за № 5748.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що з 12.01.2018 року власниками вищевказаної нежитлової будівлі кафе-бару «Монте Крісто» за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках.
Таким чином, з 12.01.2018 року фактичними користувачами земельної ділянки загальною площею 692 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137600:13:009:0017 є ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .
Тобто, до ОСОБА_1 з моменту набуття у власність частини нежитлової будівлі кафе-бару «Монте Крісто» (з 12.01.2018 року) перейшли права та обов'язки орендаря земельної ділянки, на якій це майно розміщено, відповідно до Договору.
З аналізу чинного законодавства вбачається, що основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із п. «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Вказане також кореспондується з п.п. 9.1.2. Договору, в якому встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Водночас, ОСОБА_2 у період з 01.09.2020 року по 31.07.2022 року, та ОСОБА_1 у період з 01.09.2020 року по 31.07.2022 року, не виконують обов'язок за Договором щодо сплати орендної плати, що прямо суперечить вищенаведеним положенням законодавства та Договору.
Внаслідок неналежного виконання обов'язку щодо сплати орендної плати Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради направлено претензію на адреси відповідачів від 01.02.2022 року № 01-13/143 про необхідність сплати заборгованості за договором оренди землі.
Незважаючи на вищевказану претензію Департаменту, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не виконують обов'язки за договором щодо сплати орендної плати, що зумовило звернення Одеської міської ради до Суворовського районного суду м. Одеси з даним позовом.
03.03.2024 року до суду надійшла заява від предстанивка позивача Одеської міської ради про закриття провадження по справі, в частині позовних вимог до ФОП ОСОБА_2 , відповідно до п.2 ч.1.ст.255 ЦПК України, у звязку з відсутністю предмету спору. Представник вказує що відповідачка ФОП ОСОБА_2 оплатила заборгованість по орендній платі за період, з 01.09.2020 року по 31.07.2022 рік, у загальній сумі 66 501,12 гривень, у повному обсязі.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 06.03.2023 року відкрито загальне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання на 29.03.2023 року.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 24.05.2023 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 30.08.2023 року.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 09.04.2024 року задоволено клопотання предстанивка позивача Одеської міської ради та закрито провадженя в частині позовних вимог про стягнення боргу з ФОП ОСОБА_2 , у зв'язку з погашенням ФОП ОСОБА_2 заборгованості яка була предметом спору.
У судове засідання зявився предстанивк позивача Одеської міської ради Танасійчук І.М. позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 та його представник не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
В матеріалах справи наявний відзив представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сакали М.Я. в якому не погоджуючись з позовом просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Сакали М.Я. у відзиві вказує, що ОСОБА_1 не є стороною Договору оренди землі від 26 лютого 2007 року, який укладеного між Одеською міською радою та ОСОБА_2 .
З доданих до позовної заяви документів вбачається, що 26 лютого 2007 року між Одеською міською радою та ОСОБА_3 було укладено Договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Папським А.Е., та зареєстрований в реєстрі за № 66 (далі за текстом - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Позивач на підставі Закону України «Про оренду землі» та рішення Одеської міської ради № 419-V від 29 вересня 2006 року надає, а орендар ОСОБА_2 приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, площею 692 кв. м., що знаходиться у АДРЕСА_1 .
В Договорі визначені об'єкт оренди, строк дії, розмір орендної плати, умови використання орендарем земельної ділянки, умови і строки передачі земельної ділянки в оренду, умови повернення земельної ділянки, обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, інші права та обов'язки сторін, тощо.
Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, та не заперечується позивачем, до Договору не вносилися зміни, в тому числі щодо заміни орендаря на ОСОБА_1 . У випадку, укладення додаткової угоди до Договору, зобов'язання могли б змінитися з дати обумовленої сторонами Договору. У випадку ухвалення судом рішення про зміну умов Договору, зобов'язання могли б змінитися з моменту набрання рішенням законної сили.
Позивач не звертався до ОСОБА_1 із проханням про внесення змін до Договору. Також Позивач не звертався до суду із позовною заявою про внесення змін до Договору.
Тобто, з 01.01.2013 року почала діяти процедура реєстрації права оренди, яка регулюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та підзаконними нормативними актами - Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1141, Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 12.12.2011 року №3502/5 (зі змінами, який діяв до 21 листопада 2016 року), Вимогами до оформлення заяв та рішень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 21 листопада 2016 року №3276/5.
Враховуючи, що з 01.01.2013 року право оренди земельної ділянки підлягає реєстрації, то зміни щодо відомостей, які підлягають внесенню до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, - в даному випадку сторона за Договором, також підлягають реєстрації, і лише після такої реєстрації, у особи виникає відповідне речове право на нерухоме майно, та відповідно обов'язок по внесенню орендної плати.
За таких обставин, враховуючи, що до Державного реєстру прав не були внесені зміни до запису в частині відомостей про орендаря ОСОБА_1 , то сам по собі факт набуття ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини будівлі не може свідчити про виникнення (зміну) речового права, тому такі зміни не виникли, а отже орендна плата за вказану земельну ділянку не повинна сплачуватися ОСОБА_1 .
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на приписи ст. 7 Закону України «Про оренду землі» та ст. 120 ЗК України.
Проте, Позивач невірно тлумачить наведені приписи законодавства в частині порядку реалізації права набувача об'єкту нерухомості стати орендарем земельної ділянки.
Таким чином ОСОБА_1 надано право на одержання земельної ділянки у власність або користування, однак розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.
ОСОБА_1 земельна ділянка у користування уповноваженим органом не надавалась, зміни у відомостях в реєстрі щодо ОСОБА_1 як орендаря земельної ділянки - не зареєстровані, тому підстави для стягнення із ОСОБА_1 орендної плати за Договором відсутні.
У судове засідання представник третьої особи не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
У зв'язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, який була повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-282 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим, є доказаним, тому підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26.02.2007 року між Одеською міською радою та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди землі площею 692 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , терміном на 25 років для будівництва, експлуатації та обслуговування будівлі кафе-бару.
Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за № 38, який зареєстровано в Одеській регіональній філії ДП ЦДЗК. про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.04.2007 року № 040750500053.
Відповідно до п. 2.2 розділу 2 Договору на земельній ділянці розташована будівля павільйону-бару, яка належить ФОП ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.12.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сакал І.М., за № 5748.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що з 12.01.2018 року власниками вищевказаної нежитлової будівлі кафе-бару «Монте Крісто» за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках.
Таким чином, з 12.01.2018 року фактичними користувачами земельної ділянки загальною площею 692 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137600:13:009:0017 є ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .
Тобто, до ОСОБА_1 з моменту набуття у власність частини нежитлової будівлі кафе-бару «Монте Крісто» з 12.01.2018 року перейшли права та обов'язки орендаря земельної ділянки, на якій це майно розміщено.
З аналізу чинного законодавства вбачається, що основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із п. «в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Крім того, ст. 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з п. 4.4. розділу 4 Договору орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.
Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов'язки орендодавця, зокрема, право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Вказане також кореспондується з п.п. 9.1.2. Договору, в якому встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Водночас, ОСОБА_1 у період з 01.09.2020 року по 31.07.2022 року не виконує обов'язок щодо сплати орендної плати, що суперечить вищенаведеним положенням законодавства.
Внаслідок неналежного виконання обов'язку щодо сплати орендної плати Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради направлено претензію на адресу відповідача від 01.02.2022 року № 01-13/143 про необхідність сплати заборгованості за договором оренди землі ( арк.сп.61).
Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються, зокрема, ЗК України та ст. 377 ЦК України.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на иі об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Вказане також міститься і в ч. 1 ст. 377 ЦК України, ч.3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі».
У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови) право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов'язанні.
Постановою Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 910/20774/17, де встановлено, що: «Після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній діляниі, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Отже, після відчуження об'єктів нерухомості позивачі не повинні сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої вони вже не є, а зобов'язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості».
Зазначена правова позиція щодо переходу прав і обов'язків землекористувача при відчуженні нерухомості підтверджується також судовою практикою Верховного Суду, зокрема викладеною в постанові від 19.06.2018 року у справі №922/3655/17, де зазначено: «.при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки».
Відповідні висновки також містяться у постановах Верховного Суду від 23.05.2019 року у справі № 922/109/18. від 18.04.2019 року у справі № 913/210/18, від 04.07.2019 року у справі № 914/1925/18, від 04.07.2019 року у справі № 911/2244/18 та від 12.03.2020 року у справі № 913/153/18.
При цьому, Верховний Суд наголошує, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону', незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін до договору стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.
Відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Отже, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Із матеріалів справи вбачається, що з 12.01.2018 року, з моменту внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_1 виник обов'язок зі сплати орендної плати за користування відповідною земельною ділянкою пропорційно до частки права власності на будівлю.
Відповідно до п. 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно з п. 288.1 ст. 288 вказаного Кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Положеннями п. 4.1 розділу 4 Договору встановлено, що орендна плата за земельну ділянку площею 692 кв.м. розрахована у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки.
Однак, під час стягнення Одеською міською радою з відповідачів заборгованості за попередній період Господарський суд Одеської області в рішенні від 22.04.2021 року у справі № 9163394/20 дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин ставки орендних платежів на рівні 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно до п. 4.5. розділу 4 Договору розмір орендної плати переглядається орендодавцем у випадку, зокрема, введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, яка затверджується рішенням Одеської міської ради.
Рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 року № 756-VII затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, яка застосовується з 01.01.2017 року.
Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки міста Одеси від 14.05.2020 року № 935 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 692 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137600:13:009:0017 становить 1 859 622,06 грн. Орендна плата за вказану земельну ділянку відповідно складає 92981,10 грн. на рік.
Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради розраховано заборгованість ОСОБА_1 , у період з 01.09.2020 року по 31.07.2022 року, у розмірі 91 818,73 грн.
Положеннями ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14 зазначено, що за змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 30.01.2019 року у справі № 922/175/18.
Також, беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Відповідно до письмового розрахунку 3% річних, відповідачу ОСОБА_1 нараховано 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення, що складає 1286,87 грн., та підлягають стягненню.
Відповідно до постанов Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22.11.2018 року у справі № 903/962/17, від 17.10.2018 року у справі № 916/1883/16 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції- індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Отже, відповідачу ОСОБА_1 нараховано інфляційні втрати, які складають 4894,35 грн., та підлягають стягненню.
Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 611 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойка (пеня) штраф, то вона підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 129.4 Податкового кодексу України на суми грошового зобов'язання нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Пунктом 4.6 Договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається Податковим кодексом України.
При таких обставинах, за період з 01.09.2020 року по 31.07.2022 року, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 борг у сумі 98501,12 грн., який складає: - заборгованість за договором оренди - 91818,73 грн.; - 3% річних - 1286,87 грн.; - інфляційні втрати - 4894,35 грн.; - пеня - 501,17 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
При таких обставинах, позовні вимоги Одеської міської ради до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про стягнення заборгованості за договором оренди підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, -
Позовні вимоги Одеської міської ради до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про стягнення заборгованості за договором оренди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 98501,12 грн., який складає: - заборгованість за договором оренди - 91818,73 грн.; - 3% річних - 1286,87 грн.; - інфляційні втрати - 4894,35 грн.; - пеня - 501,17 грн., на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 26597691) на рахунок: бюджету Одеської міської територіальної громади № 888 9999 8033 4139 815 0000 15744, КБК - 18010900, в банк Казначейство України (ЕАП), отримувач ГУК в Одеській області, м. Одеса (Одеська міська ТГ). МФО 899998, код ЄДРПОУ: 37607526.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 26597691) сплачений судовий у розмірі 2481 гривень.
Копію рішення направити сторонам по справі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 25.09.2025 року.
Суддя: Аліна С.С.