Справа № 523/18508/25
Провадження №2-а/523/173/25
"07" жовтня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді - Кисельова В.К.
за участю секретаря - Дзюба Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (код за ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 від імені якого дії адвокат Осьмінін Сергій Дмитрович звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що 13.08.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 (надалі - Відповідач) у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - Позивач) було складено постанову № 3722 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Позивач не знав та не міг знати про оскаржувану постанову, оскільки він не повідомлявся належним чином про дату та час розгляду справи, а оскаржувана постанова була отримана ним лише 26.08.2025.
Оскільки Позивач не знав та не міг знати про дату та час розгляду справи, оскільки не і повідомлявся в належний спосіб, а також, у зв'язку із тим що оскаржувана постанова була отримана ним лише 26.08.2025, тому позивач просить суд поновити строк на оскарження постанови № 3722 від 13.08.2025, оскільки він пропущений з поважних причин.
Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, необґрунтованою, а наведені у ній обставини - надуманими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а також при складання постанови були порушені норми матеріального права, оскільки у діях Позивача відсутня подія та склад правопорушення.
Так оскаржувана постанова не місить жодних посилань на докази порушень Позивачем законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію і не містить вказівки за які саме дії чи бездіяльність на нього накладено стягнення (місце, час вчинення і суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за це порушення).
Позивач знаходиться на військовому обліку, вчасно рновив дані та має актуальні військово-облікові документи. Адміністративна справа розглянута без участі Позивача, внаслідок чого останній був позбавлений можливості підтримати свої заперечення та докази, чим порушено його право на справедливий розгляд справи.
Позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить військово- обліковий документ № 150220230640324900238.
На підставі довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 від 04.06.2014 № 25 Графи І ст. 5а Позивача було визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
Довідкою до Акта огляду МСЕК № 242943 серії 12ААБ від 10.06.2019 Позивач отримав 3 групу інвалідності безстроково по загальному захворюванню. Вказане також підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 18.07.2019
Отже, Позивач є особою, яка в установленому законом порядку визнана особою з інвалідністю.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21.10.1993 року не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
У встановленому порядку Позивач отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на строк до 14.08.2026, про що свідчить Довідка № 33/239 від 15.08.2025, що видана самим Відповідачем. Тобто, якби Позивач порушив би мобілізаційне законодавство, то він би не зміг оформити відстрочку від військової служби, тобто, виносячи оскаржувану постанову, Відповідач діяв виключно у протиправний спосіб.
Згідно змісту оскаржуваної постанови, Позивач начебто порушив ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024, а саме п. 2 Розділу II:
2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
У постанові зазначено, що позивач «... без поважних підстав у строк до 05 червня 2025 року не пройшов повторний медичний огляді метою визначення придатності до військової служби, що підтверджується зібраними у справі доказами»
Водночас, згідно того ж п. 2 Розділу II Закону 3621-ІХ Позивач не мав та не зобов'язаний був проходити повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, оскільки він є особою, яка в установленому законом порядку визнана особою з інвалідністю, тобто має встановлену 3 групу інвалідності, і про наявність інвалідності достеменно було відомо працівникам ІНФОРМАЦІЯ_7 . |
Оскаржувана постанова прийнята з порушенням чинного законодавства та встановленої процедури і також не містить належних та допустимих доказів вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позивач стверджує, що він не змінював своїх даних, перебуває на військовому обліку за місцем реєстрації та фактичного проживання, оновив військово-облікові дані, на законних підставах оформив та отримав відстрочку від призову на військову службу піч час мобілізації, тому будь-яких порушень не допускав.
Окрім того, позивач стверджує, що йому не було повідомлено про розгляд справи де вирішувалось питання щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, а тому його було позбавлено право на надання доказів відсутності своєї провини.
На підставі викладеного, позивач просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 №3722 від 13.08.2025р., якою визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень, а також просить стягнути судові витрати у справі.
Рух справи.
Позовна заява подана до суду 05.09.2025р. та була розподілена автоматичної системою документообігу судді - Кисельову В.К.
Ухвалою суду від 08.09.2025р. судом було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 18.09.2025р. о 15.30.
Судове засідання 18.09.2025р. не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого на лікарняному, та наступне судове засідання було призначено на 07.10.2025р. о 15.30.
В судове засідання 07.10.2025р. представник позивача - адвокат Осьмінін С.Д. подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представники відповідача в судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного кабінету, а також поштове судове повідомлення. Відзив або будь-які небудь письмові пояснення представники відповідача до суду не направляли, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.
Ухвалою суду від 10.10.2025р. судом було поновлено позивачу строк для оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення від 13.08.2025р. начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 .
На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів.
Встановлені судом обставини справи та відповідні правовідносини.
Так судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 полковника ОСОБА_2 №3722 від 13.08.2025р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
У постанові встановлено, що громадянин ОСОБА_1 в порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, у тому числі, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022р. №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», ч. 2 «Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких Законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальних захист» без поважних підстав у строк до 05 червня 2025 року не пройшов повторний медичний огляді метою визначення придатності до військової служби, що підтверджується зібраними у справі доказами»
Відповідно до ч.3 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію обліку в особливий період.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року№ 3543-XII громадяни зобов'язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до п. 4 ч. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022р. №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Частиною 2 «Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких Законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальних захист» від 21.03.2024р. № 3621-IX встановлено, установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
В судовому засіданні встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить військово-обліковий документ № 150220230640324900238.
На підставі довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 від 04.06.2014 № 25 Графи І ст. 5а Позивача було визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
Довідкою до Акта огляду МСЕК № 242943 серії 12ААБ від 10.06.2019 Позивач отримав 3 групу інвалідності безстроково по загальному захворюванню. Вказане також підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 18.07.2019
Отже, Позивач є особою, яка в установленому законом порядку визнана особою з інвалідністю.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21.10.1993 року не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
У встановленому порядку Позивач отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на строк до 14.08.2026, про що свідчить Довідка № 33/239 від 15.08.2025, що видана самим Відповідачем. Тобто, якби Позивач порушив би мобілізаційне законодавство, то він би не зміг оформити відстрочку від військової служби, тобто, виносячи оскаржувану постанову, Відповідач діяв виключно у протиправний спосіб.
Отже, з вищевказаних документів убачається, що позивач, як яка визнана в установленому порядку особою з інвалідністю третьої групи безстроково, не повинен був з'являтись до ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання направлення на повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Таким чином, у діях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Суд також враховую той факт, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд вважає, що отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі та матеріали справи представники Відповідача мали можливість направити до суду відзив у справі, або пояснення з наявними доказами, але цього не зробили. Окрім того, у разі наявності поважних причин, з яких подати відзив у справі своєчасно неможливо, мали можливість про дану обставину повідомити суд завчасно, але цього не зробили. У зв'язку з чим, суд позбавлений можливості оцінити доводи відповідача.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Незважаючи на те, що згідно із ст. 251 КУпАП, доказами по справі є поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речові докази, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у вищезазначеній постанові не зазначено будь-яких доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, не наведено оцінки доказів.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши подані позивачем докази в їх сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що у діях позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно п.3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 полковника ОСОБА_2 № 3722 від 13.08.2025р. по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слід задовольнити.
У зв'язку з чим, необхідно визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 полковника ОСОБА_2 № 3722 від 13.08.2025р. по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та накладення штрафу в сумі 17000,00 грн..
Окрім того, справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 -1 КУпАП.
Окрім того, в порядку розподілу судових витрати необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Щодо відшкодування витрати за надання професійної правничої допомоги.
В позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у справі. На час подання позовної заяви судові витрати у справі складали суму сплаченого судового збору у розмірі 605 гривень 60 копійок. В позовній заяві не містилось посилання на бажання позивача стягнути з відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги, а також орієнтовну суму таких витрат.
22.09.2025р. в суд надійшла клопотання від представника позивача - адвоката Зенкіна В. у якому він просив приєднати до справи розрахунок суми вартості послуг під час надання правничої допомоги від 22.09.2025р., загальна фіксована сума 10000 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За положеннями ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне адміністративно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За нормами ст.134 КАС України визначено:
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
6. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
7. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами
За нормами ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що нормами КАС України передбачені такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Враховуючи відсутність акту про детальний опис робіт суд дійшов висновку, що гонорар у розмірі 10000 грн. є необґрунтованим.
Разом з тим, уникаючи зайвого формалізму, оскільки матеріалами справи підтверджується надання адвокатом правової допомоги, суд вважає можливим стягнути на користь позивача витрати за надання професійної правничої допомоги у сумі 5000 гривень.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 10,38,, 245, 247, 251, 280 КУпАП ст.ст. 5-10, 14, 20, 22, 72-79, 134, 139, 205, 211, 229, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (код за ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 полковника ОСОБА_2 № 3722 від 13.08.2025р. по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та накладення штрафу в сумі 17000,00 грн..
3. Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 -1 КУпАП.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок, витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 5000 гривень.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.К. Кисельов
складено та підписано 07.10.2025р.