вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" жовтня 2025 р. Справа№ 910/15267/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання Лукінчук І.А.,
представників сторін:
від позивача: Колток О.М.,
від відповідача: Козленко А.І. (в залі суду),
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 (повний текст складено 20.05.2025)
у справі № 910/15267/24 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до Акціонерного товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз"
про стягнення 346 929,00 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Акціонерного товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" (далі - Підприємство) 346 929,00 грн, з яких 228 888,52 грн пені та 118 040,48 грн штрафу.
На обґрунтування заявлених вимог Товариство посилається на неналежне виконання Підприємством зобов'язання за договором №4600006311 від 04.07.2022 на виконання проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт в частині виконання обумовлених цим договором робіт у встановлений ним строк.
Позиції учасників справи.
У відзиві на позовну заяву Підприємство проти заявлених до нього вимог заперечило та зазначило, що заперечує проти наданого позивачем розрахунку, вважає його таким, що не відповідає умовам договору, фактичним обставинам справи та здійсненим не вірно.
За доводами Підприємства, воно вчиняло дії з постійного інформування Товариства про хід виконання робіт за договором, запропонувало замовнику відступити від вимог, що містяться у завданні на проєктування, згідно з п. 6.6 договору повідомило замовника про неможливість отримати очікуваний результат робіт, а також скористалося передбаченим п. 4.11 договору механізмом на продовження строку виконання робіт (до закінчення строку виконання робіт по договору), проте замовник не вжив заходів із забезпечення належного та своєчасного виконання підрядником умов укладеного між сторонами правочину, замовник не пред'являв претензії щодо порушення зобов'язання підрядником по ІІІ-му етапу робіт, крім цього, замовник розірвав договір на підставі закінчення терміну його дії, а не на підставі п. 6.3 договору.
Підприємство також подало клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, у якому просило зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягає стягненню, на 90%. Підприємство зазначає про перебування у скрутному фінансовому становищі. Стягнення штрафних санкцій може призвести до настання для нього як суб'єкта господарської діяльності негативних наслідків, в тому числі до зриву строків виконання поточних договорів для ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", виконання певних зобов'язань, зокрема із виплати заробітної плати своїм працівникам, сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету та іншим кредиторам, підтримання технологічного процесу з метою забезпечення своєчасного та належного виконання робіт.
Позивач надав відповідь на відзив та заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
У запереченні проти клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% Товариство вважає необґрунтованими та безпідставними доводи відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.
На думку позивача, відповідач у поданому клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій фактично підміняє поняття, оскільки просить зменшити суму штрафних санкцій на 90%, що фактично є не зменшенням штрафних санкцій, а повною відмовою у їх стягненні. Товариство вважає, що, звертаючись до суду з таким клопотанням, відповідач, фактично визнає позовні вимоги, адже просить суд не відмовити у задоволенні позову (стягненні штрафних санкцій), а лише зменшити їх розмір. Крім того, Товариство вважає необґрунтованими та безпідставними доводи відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.
Позивач зауважує, що під час виконання господарських зобов'язань за договором №4600006311 від 04.07.2022 Підприємство допустило прострочення виконання робіт, тобто між фактом прострочення виконання робіт (їх окремих етапів) і застосуванням до боржника штрафних санкції наявний причинно-наслідковий зв'язок, а тому позивач у цьому випадку діє, виключно виходячи з положень договору, ст. 549 та 623 ЦК України та ст. 230 ГК України. Товариство наголошує, що відповідач допустив значне прострочення виконання зобов'язання, а саме допустив прострочення виконання зобов'язання понад 100 календарних дні. При цьому відповідач був достеменно обізнаний як із необхідністю виконання робіт у визначені договором строки, так і з наслідками порушення виконання відповідних зобов'язань.
На думку Товариства, порівнявши у відсотковому співвідношенні розмір ціни договору та сукупний розмір штрафних санкцій, нараховані ним штрафні санкції є співмірними (адекватними) з ціною договору та не перевищують її, у зв'язку з чим правові підстави для застосування ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України відсутні. Скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача як самостійного суб'єкта господарювання, а тому такі обставини не є самостійними та достатніми підставами для беззаперечного зменшення штрафних санкцій.
Товариство наполягає, що відповідач не навів доводів та не надав належних і допустимих доказів, які підтверджували би наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства 228 888,52 грн пені, 59 020,24 грн штрафу та 5 203,94 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Встановивши факт несвоєчасного виконання відповідачем обов'язку з виконання робіт у строк, який погоджений контрагентами у договорі по І та ІІ етапах та невиконання робіт по ІІІ етапу, суд виснував, що позивач має право вимагати стягнення з відповідача пені (неустойки) та штрафу згідно з п. 8.3 договору за долученим до позовної заяви розрахунком, який суд перевірив та визнав вірним.
Суд також зазначив, що доводи відповідача щодо постійного інформування позивача про хід виконання обумовлених договором робіт та про неможливість отримати очікуваний результат робіт, а також пропозиції відповідача щодо продовження строку виконання цих робіт не скасовують обов'язку відповідача як підрядника виконати зобов'язання за договором і не можуть слугувати підставою для звільнення відповідача від передбаченої договором і законом відповідальності, а тому такі доводи відхилив.
На переконання суду, з урахуванням обставин справи у їх сукупності, а також того, що відповідач намагався виконати ІІІ етап робіт належним чином, однак не зміг з огляду на відсутність відповідей на численні запити відповідача щодо техніко-комерційних пропозицій на блок підготовки паливного газу (БППГ) від заводів-виробників, наявні підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, у зв'язку з чим, на думку суду, обґрунтованим та справедливим є стягнення з відповідача на користь позивача 228 888,52 грн пені та 59 020,24 грн штрафу (50% від нарахованої суми штрафу). Таке зменшення суд першої інстанції визнав оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобіжником настання негативних наслідків для сторін.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2025, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в стягненні штрафу у розмірі 59 020,24 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача у справі.
Товариство не погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині зменшення на 50% заявленого до стягнення розміру штрафу та вважає оскаржуване рішення у цій частині необґрунтованим та незаконним, ухваленим за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, фактичним обставинам справи; а також вважає, що рішення у оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Товариство наполягає на тому, що відповідач не навів доводів та не надав належних і допустимих доказів, які підтверджували би наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Позиції учасників справи.
Підприємство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти її доводів та вимог заперечує та наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідач вважає безпідставними доводи позивача про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України) і порушення норм процесуального права, та зазначає, що встановивши наявність виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки, Господарський суд міста Києва дотримався принципу розумного балансу між інтересами сторін, врахував обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача.
На думку Підприємства, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення у спірних правовідносинах штрафних санкцій ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України, зокрема, ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та відповідають сформованій та сталій судовій практиці і висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15267/24 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 до надходження матеріалів справи №910/15267/24.
03.07.2025 матеріали справи №910/15267/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/15267/24. Розгляд справи призначено на 13.08.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 на задоволення відповідного клопотання Підприємства відкладено судове засідання до 01.10.2025.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
04.07.2022 Товариство (замовник) Підприємство (підрядник) уклали договір №4600006311 на виконання проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт (договір), за умовами п. 1.1 якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати проектно-вишукувальні роботи по об'єкту: "Реконструкція компресорної станції "Росош" в Мукачівському районі Закарпатської області" (стадія "ТЕО") (далі - роботи), зазначені в завданні на проектування №22.74.02 (далі - завдання на проектування) (додаток №1 до договору), а замовник зобов'язується прийняти результат таких робіт (проектну документацію та експертний звіт експертної організації) та сплатити підряднику вартість виконаних робіт.
Згідно з п. 1.2 договору склад, обсяги та вартість робіт визначені завданням на проектування (додаток №1 до договору) та договірною ціною на виконання проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт (додаток №2 до цього договору).
Відповідно до п. 1.3 договору (з урахуванням додаткової угоди №2 від 03.05.2023 до договору) підрядник у відповідності до календарного графіку виконання проектних робіт (далі - календарний графік) (додаток №3 до договору в редакції додаткової угоди №2 від 03.05.2023), зобов'язується виконати роботи впродовж 404 календарних днів з дати укладання договору.
Ціна договору з урахуванням ПДВ (20%) становить 2 875 200,00 грн (п. 2.1 договору).
Місце виконання робіт: за місцезнаходженням підрядника та на об'єкті проектування (далі - об'єкт) (п. 4.3 договору).
Згідно з п. 4.4 договору місцезнаходження об'єкта - поблизу с. Росош Мукачівського району Закарпатської області.
У разі настання об'єктивних, документально підтверджених обставин сторони мають право ініціювати продовження терміну виконання робіт, про що сторонами оформляється відповідна додаткова угода (п. 4.11 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору підрядник, згідно із календарним графіком (додаток №3 до цього договору), для проведення відомчої експертизи передає замовнику проектну документацію з дотриманням вимог до подання проектної документації на експертизи та їх проходження (додаток №2 до цього договору).
За кожний етап виконаних робіт підрядник готує, підписує та надає замовнику акт здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних та додаткових робіт (п. 5.5 договору).
Згідно з п. 6.1 договору замовник має право вимагати від підрядника своєчасного, повного та якісного виконання робіт, безоплатного усунення недоліків, що виникли внаслідок допущених підрядником порушень умов та порядку виконання робіт.
Замовник має право вносити пропозиції щодо змін і доповнень до проектної документації, щодо складу, обсягів і вартості робіт шляхом письмового оформлення змін до завдання на проектування (додаток №1 до цього договору) з укладанням відповідної додаткової угоди до договору (п. 6.2 договору).
Відповідно до п. 6.3 договору замовник має право відмовитися в односторонньому порядку від цього договору, якщо підрядник не виконує або виконує неналежним чином умови цього договору, своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений календарним графіком (додаток №3 до цього договору), стає неможливим, а також виконує роботу неякісно, на підставі ч. 3 ст. 651 ЦК України, повідомивши підрядника про це у письмовій формі шляхом направлення відповідного повідомлення із зазначенням дати розірвання договору на адресу підрядника, вказану в розділі 17 договору та/або електронну адресу підрядника, вказану в п.15.10 договору. В цьому випадку договір вважається розірваним (припиненим) з дати, зазначеної у повідомленні замовника. При цьому будь-які витрати (збитки) підряднику не відшкодовуються.
Підрядник зобов'язаний попередити замовника, якщо його розпорядження можуть нести небажані наслідки, а також інформувати замовника про виявлення неможливості отримання очікуваних результатів роботи (п. 6.6 договору).
Згідно з п. 6.7 договору підрядник зобов'язаний якісно та своєчасно виконати роботи відповідно до завдання на проектування (додаток №1 до цього договору) та умов даного договору.
Замовник має право в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір, повідомивши в письмовій формі не пізніше як за 20 (двадцять) календарних днів до дати розірвання договору шляхом направлення відповідного повідомлення із зазначенням дати розірвання договору на адресу підрядника, вказану в розділі 17 договору та/або на електронну адресу підрядника, вказану в п.15.10 договору. Договір вважається розірваним (припиненим) з дати, зазначеної повідомленні замовника (п.6.11 договору).
Відповідно до п. 8.3 договору у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених календарним графіком (додаток №3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення виконання робіт, а в разі порушення строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості невиконаних робіт.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.08.2023 (включно), в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 12.1 договору).
Сторони підписали до договору додаток №1 - завдання на проектування №22.74.02, додаток №2 - договірну ціну на виконання проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт, та додаток №3 - календарний графік виконання проектних робіт.
Пунктом 24 завдання на проектування №22.74.02 (додаток №1 до цього договору) визначено вимоги до розробки проектної документації: зокрема, виконати моніторинг цін на матеріально-технічні ресурси; результати розгляду представити в порівняльній таблиці; окремим файлом надати копії комерційних пропозицій, на підставі яких проводився моніторинг цін (не менше двох на обладнання); комерційні пропозиції надавати за умови, якщо загальна вартість застосованого обладнання, виробів чи матеріалів становить більше 100 тис. грн.
Згідно з додатком №2 до договору договірна ціна з урахуванням ПДВ складає 2 875 200,00 грн.
20.01.2023 сторони підписали додаткову угоду №1 до договору, якою погодили виконання робіт впродовж 314 календарних днів з дати укладання договору.
01.03.2023 Товариство направило Підприємству претензію №3 (вих. №ТОВВИХ-23-2506 від 27.02.2023), у якій, посилаючись на допущене Підприємством прострочення терміну виконання І етапу договору на 21 день (29.11.2022 (акт здачі-приймання виконаних пректних робіт) замість 07.11.2022 (кінцевий строк виконання робіт)), просило сплатити 21 106,91 грн пені.
03.05.2023 сторони підписали додаткову угоду №2 до договору, якою погодили виконання робіт впродовж 404 календарних дня з дати укладання договору та строк дії договору до 08.10.2023.
У додатку №3 до договору в редакції додаткової угоди №2 до договору - календарному графіку виконання проектних робіт по об'єкту "Реконструкція компресорної станції "Росош" в Мукачівському районі Закарпатської області" передбачено виконання робіт у 3 (три) етапи:
-Етап полягає у виконанні інженерно-геологічних та інженерно-геодезичних вишукувань, інструментальному обстеженні, сейсмічного мікрорайонування. Початком робіт є дата укладання договору. Завершення робіт - протягом 124 календарних днів з дати укладання договору. Вартість робіт без ПДВ становить 837 575,76 грн.
-Етап - ОТР, збір вихідних даних. Початок робіт - з дати завершення робіт по I етапу (підписання акта здачі-приймання). Завершення робіт - протягом 70 календарних днів з дати завершення робіт по І етапу (підписання акта здачі-приймання). Вартість робіт без ПДВ становить 153 180,49 грн.
-Етап полягає в розробці техніко-економічного обґрунтування, проходження відомчої експертизи товариства та експертизи в експертній організації. Початок робіт - з дати завершення робіт по II Етапу (підписання акта здачі-приймання). Завершення робіт - протягом 210 календарних днів з дати завершення робіт по ІІ етапу (підписання акта здачі-приймання). Вартість робіт без ПДВ становить 1 405 243,75 грн. Всього 404 календарних днів, вартість робіт 2 875 200,00 грн з ПДВ.
Підприємство листом №БГ-154-456 від 07.07.2023 просило Товариство продовжити строки виконання робіт по Етапу ІІІ на 120 календарних днів шляхом внесення змін до календарного графіку виконання робіт з огляду на ненадходження відповідей на запити відповідача щодо техніко-комерційних пропозицій від заводів-виробників.
Листом №БГ-157-506 від 08.08.2023 Підприємство на доповнення до листа №БГ-154-456 від 07.07.2023 повідомило Товариство про те, що по жодному з направлених запитів щодо техніко-комерційних пропозицій на блок підготовки паливного газу (БППГ) від заводів-виробників відповідей не надходило.
Листом від 29.08.2023 №БГ-157-534 Підприємство просило Товариство сприяти в отриманні техніко-комерційних пропозицій на БППГ від заводів-виробників.
Листом від 05.09.2023 №ТОВВИХ-23-12294 у відповідь на листи №БГ-157-506 та №БГ-157-534 Товариство повідомило Підприємство, що направило запити потенційним постачальникам, та наголосило, що пошук потенційних постачальників та отримання ТКП згідно із завданням на проектування, яке є додатком до договору, є зобов'язанням виконавця робіт, а не замовника, та просило не зупиняти процес отримання ТКП зі свого боку.
06.10.2023 сторони підписали додаткову угоду №3, якою погодили строк дії договору до 08.03.2024 (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Звертаючись з позовом у справі, що розглядається, Товариство стверджує, що роботи по І етапу, строк виконання яких - 124 календарних дні з дати укладання договору та термін виконання - до 05.11.2022, виконані з простроченням у 21 календарний день, що підтверджується підписаним сторонами актом №12/22 від 29.11.2022 здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних та додаткових робіт.
Роботи по ІІ етапу, строк виконання яких - 70 календарних днів з дати завершення робіт по І етапу, термін виконання яких - до 07.02.2023, виконані з простроченням у 2 календарні дні, що підтверджується актом №04/23 від 10.02.2023 здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних та додаткових робіт.
Зобов'язання за договором в частині виконання робіт по ІІІ етапу, строк виконання яких складав 210 календарних днів з дати завершення робіт по ІІ етапу (підписання акту здачі-приймання), тобто до 08.09.2023, не виконані.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 6, 627, 628 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).
Частиною 1 ст. 846 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Статтею 887 ЦК України передбачено за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Статтею 889 ЦК України визначено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, в тому числі, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Згідно зі ст. 890 ЦК України підрядник зобов'язаний, зокрема, передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.
Суд встановив, що за умовами укладеного сторонами договору відповідач зобов'язався на свій ризик виконати проектно-вишукувальні роботи, зазначені в завданні на проектування №22.74.02, а позивач - прийняти результат таких робіт (проектну документацію та експертний звіт експертної організації) та сплатити підряднику вартість виконаних робіт.
Строк виконання таких робіт був погоджений між сторонами у календарному плані в редакції додаткової угоди №2 до 03.05.2023.
Однак відповідач передбачені договором роботи у погоджений сторонами строк не виконав. Строк дії укладеного між сторонами правочину закінчився 08.03.2024.
Так, роботи за першим та другим етапом відповідач виконав належним чином, хоч і з простроченням погодженого строку. Роботи за ІІІ Етапом відповідач не виконав, що не заперечується сторонами.
У п. 8.3 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених календарним графіком (додаток №3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення виконання робіт, а в разі порушення строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості невиконаних робіт.
З огляду на встановлення судом факту несвоєчасного виконання відповідачем обов'язку з виконання робіт у строк, погоджений сторонами у договорі для І та ІІ Етапів, та невиконання робіт по ІІІ Етапу нарахування позивачем відповідачу пені (неустойки) та штрафу на підставі п. 8.3 договору є правомірним.
Перевіривши наданий позивачем та здійснений місцевим судом розрахунок неустойки, колегія суддів вважає його арифметично вірним, позивач правомірно нарахував відповідачу 228 888,52 грн пені та 118 040,48 грн штрафу.
Апеляційний суд відзначає, що жодна із сторін наведені вище висновки не оскаржують.
У апеляційній скарзі позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру штрафу на 50% (суд присудив до стягнення з відповідача 59 020,24 грн штрафу, у стягненні 59 020,24 грн штрафу відмовив). Обґрунтування такої незгоди наведено вище за текстом цієї постанови.
Щодо зменшення судом штрафу на 50% суд зазначає таке.
Главою 24 ГК України, який був чинним під час ухвалення місцевим судом оскарженого рішення, загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. 549-552 ЦК України.
Так, ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Водночас неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
У тій же постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною ж 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Верховний Суд відзначає, що судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
Тобто у вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
А отже, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
З урахуванням обставин справи у їх сукупності, а також того, що відповідач намагався виконати ІІІ етап робіт належним чином, однак не зміг з огляду на відсутність відповідей на численні запити відповідача щодо техніко-комерційних пропозицій на блок підготовки паливного газу (БППГ) від заводів-виробників, наявні цілком об'єктивні підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, суд першої інстанції виснував, що обґрунтованим та справедливим є стягнення з відповідача на користь позивача 228 888,52 грн пені та 59 020,24 грн штрафу (50% від нарахованої суми штрафу).
З матеріалів справи та процесуальних обставин вирішення цього спору вбачається, що така оцінка була проведена судом першої інстанції, а відповідна мотивація викладена у оскаржуваному судовому рішенні. Ця мотивація співпадає із усталеними підходами, які склалися в судовій практиці у вирішенні питання про зменшення розміру неустойки, обґрунтована документально і протилежні доводи апеляційної скарги у цій частині є необґрунтованими.
Отже, обґрунтованим та справедливим є стягнення з відповідача на користь позивача 228 888,52 грн пені та 59 020,24 грн штрафу (50% від нарахованої суми штрафу); таке зменшення дійсно забезпечує оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для учасників спірних праовідносин.
Доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/15267/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 у справі №910/15267/24 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 9.10.2025.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак