Іменем України
07 жовтня 2025 року
м. Харків
справа № 624/143/24
провадження № 22-ц/818/3265/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» Aкціонерного товариства «Укргазвидобування», третя особа ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди в результаті загибелі від нещасного випадку на виробництва, -
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 20 березня 2025 року, постановлене суддею Богачовою Т.В.,-
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 500 000 гривень, а також витрати на правову допомогу в сумі 20 750 гривень.
Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 20 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті сина внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом у розмірі 200 000,00 гривень без урахування податків, зборів та інших платежів та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 гривень. Стягнуто з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь держави судовий збір у розмірі 2000,00 гривень. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Укргазвидобування» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що вини у пригоді, що спричинила смерть ОСОБА_3 немає. Кримінальне провадження закрито в зв'язку зі зміною обставин. Також зазначає, що, на їх думку, у діях загиблого є порушення вимог інструкцій з охорони праці. Комісією спеціального розслідування складено акт № 2 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, Форма Н-1, який затверджено начальником Територіального управління Держгірпромнагляду Харківської області 09.12.2009, відповідно до п.п. 7.2, 7.3 якого комісією встановлено, що травмування ОСОБА_3 сталося внаслідок того, що він опинився у безпосередній близькості від ходових частин ваговозу, що є порушенням вимог інструкцій з охорони праці, перебуваючи на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння. Відсторонення від роботи потерпілого ОСОБА_3 не було здійснено із-за того, що в польових умовах візуально виявити наявність алкогольного сп'яніння неможливо. В діях службових осіб Крестищенського ВБР БУ «Укрбургаз» порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці при проведенні робіт по транспортуванню обладнання бурової установки 04.11.2004р. на території Кегичівського району, під час якого був смертельно травмований вишкомонтажник ОСОБА_3 не вбачаються. Причиною нещасного випадку з ОСОБА_3 є знаходження його в небезпечній зоні - у безпосередній близькості від ходових частин ваговозу. Алкоголь потерпілий вживав незадовго до нещасного випадку.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є особою, що має понести відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві, доводи відповідача, що лише ОСОБА_3 є винним у нещасному випадку, не заслуговують на увагу, оскільки вина підприємства у нещасному випадку зі смертельними наслідками, що стався з працівником підприємства відповідача встановлена належними та допустимими доказами. Тому стягненню підлягає моральна шкода у розмірі 200000,00 грн.
Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що позивач є батьком, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 , поблизу с. Калинівка Кегичівського району Харківської області, при транспортуванні вежового блоку з бурової № НОМЕР_1 на бурову № НОМЕР_2 , в результаті нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 загинув. Причиною його смерті став травматичний шок внаслідок численних переломів кісток черепу від перекачування через його тіло гусениць ваговозів вежового блоку.
За фактом травмування сина було порушено кримінальну справу стосовно бригадира вишкомонтажників ОСОБА_2 , який на момент травмування перебував у трудових відносинах із власником джерела підвищеної небезпеки - Хрестищенським відділенням бурових робіт бурового управління «Укрбургаз» ДК «Укргазвидобування».
Кримінальна справа №1кп - 11/07 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 367 КК України розглянута Кегичівським районним судом Харківської області і постановою від 31.05.2007 закрита за ст. 7 КПК України у зв'язку із зміною обстановки.
Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 25.05.2009 у справі № 2-8/09, визнано недійсним акт № 1 про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний із виробництвом, що стався 04.11.2004 в Хрестищенському відділенні бурових робіт БУ «Укрбургаз» щодо вишкомонтажника ОСОБА_3 та визнано, що нещасний випадок, який стався 04.11.2004 о 15 годині 45 хвилин в Хрестищенському відділенні бурових робіт БУ «Укрбургаз» щодо вишкомонтажника ОСОБА_3 пов'язаний із виробництвом. Крім цього, зобов'язано філію БУ «Укрбургаз» дочірньої компанії «Укргазвидобування» національної компанії «Нафтогаз України» та територіальне управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Харківській області по даному факту скласти у відповідності з діючим законодавством акт за формою Н-1 з приводу нещасного випадку, який стався з вишкомонтажником ОСОБА_3 04.11.2004 року о 15 годині 45 хвилин в Хрестищенському відділенні бурових робіт БУ «Укрбургаз», як пов'язаний із виробництвом. Це рішення ухвалою Судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 06.08.2009 залишено без змін.
За висновком комісії (п. 6), на виконання рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 25.05.2009 у справі №2-8/09 та ухвали Апеляційного суду Харківської області від 06.08.2009 №22-ц-3772/2009, а також на підставі п. 14 «Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків ...», затвердженого постановою КМУ від 25.08.2024 № 1112, комісія з спеціального розслідування прийняла рішення, визнати нещасний випадок, який стався 04 листопада 2004 року з ОСОБА_3 , колишнім працівником Хрестищенського відділення бурових робіт бурового управління «Укрбургаз» під час перетягування вежового блоку, пов'язаним з виробництвом, та по даному факту скласти акт за формою Н-1 (п. 6.1 акту). За змістом п. 6.2 вказаного акту, Особи дії, або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку: ОСОБА_3 , вишкомонтажпик 4р. вншкомонтажного цеху Хрестніценського ВБР БУ «Укрбургаз», який під час перетягування вежового блоку знаходився в стані алкогольного сп'яніння, що привело до неконтрольованих його дій, втрати рівноваги, координації руху і потраплянню під ваговоз, чим порушив перелічені в акті вимоги інструкцій. Інших винних осіб у допущенні нещасного випадку з вишкомонтажником ОСОБА_3 комісія з розслідування не вбачає. Члени комісії мали зустріч з членами сім'ї потерпілого, роз'яснили їх права відповідно до чинного законодавства. При цьому, в акті № 2 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, затвердженому 09.12.2009 начальником Теруправління Держгірпромнагляду Харківської області Форма Н-1, причинами нещасного випадку визначено організаційні (п.7.2): Травмування ОСОБА_3 сталося внаслідок того, що він опинився у безпосередній близькості від ходових частин ваговозу, що є порушенням вимог інструкцій з охорони праці… 7.3. Психофізіологічні причини. Знаходження вишкомонтажника ОСОБА_3 на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння, що є порушенням. Відсторонення від роботи потерпілого ОСОБА_3 не було здійснено із-за того, що в польових умовах візуально виявити наявність алкогольного сп'яніння неможливо. При опитуванні свідків про стан і поведінку потерпілого ніхто не помітив його сп'яніння. Про те, що потерпілий ОСОБА_4 знаходився в стані алкогольного сп'яніння стало відомо із заключення судово-медичного висновку. При цьому велика різниця в присутності алкоголю в крові - 2,37%о і в сечі - 1,5%о, свідчить про те, що алкоголь вживався ОСОБА_3 , незадовго до нещасного випадку. Особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці (п. 10). 10.2 ОСОБА_3 , вишкомонтажник 4р. вишкомонтажного цеху Хрестищенського ВБР БУ «Укрбургаз», який під час перетягування вежового блоку знаходився в стані алкогольного сп'яніння, що привело до неконтрольованих його дій, втрати рівноваги, координації руху і потраплянню під ваговоз. Інших винних осіб у допущенні нещасного випадку з вишкомонтажником ОСОБА_3 комісія з розслідування не вбачає.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що неправомірними діями відповідач завдав позивачу моральну шкоду, яка полягає в тому, що від звістки про загибель сина позивач відчув сильні душевні муки та моральні страждання, які відчуває на протязі усіх цих 20 років, які перетворилися у якийсь кошмар.
Згідно вимог ст. 3 Конституції України вбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із загибеллю близької людини.
Частинами 1 та 2 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Положеннями ч.3 ст.23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. За змістом п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно із ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно з ч.1, 2, 5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм судова колегія дійшла таких висновків.
Аналіз положень ст.ст.1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).
Статтями 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача. Так, ст.1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, закон містить указівку на перерозподіл обов'язку доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.
Як убачається з акту № 2 форми Н-1 від 03 грудня 2009 року про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, зазначено, що нещасний випадок з ОСОБА_3 , стався 04.11.2004 р. внаслідок наїзду транспортного засобу (наїзд ваговоза ТГ 60).
Таким чином у даних правовідносинах застосуванню підлягає ч. 2 ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується незалежно від вини особи, що її завдала. Це означає, що відповідальність настає навіть за випадкове завдання шкоди, а не лише за винне діяння.
Враховуючи, що обставин непереборної сили або умислу потерпілого у даній справі не встановлено, смерть ОСОБА_3 наступила внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки власником якого є відповідач, позивач є батьком загиблого, а тому моральна шкода заподіяна позивачу смертю його сина підлягає відшкодуванню.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд керується положеннями ч.3 ст.23 ЦК України, згідно з якою враховується характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також інші обставини, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілих.
Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував вимоги розумності та справедливості, встановлені судом обставини, глибину та тривалість моральних страждань позивача, яких він зазнав внаслідок смерті сина, характер та тривалість немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди.
Виходячи з вищевикладеного судова колегія погоджується з тим, що позивачу завдано моральну шкоду, яка пов'язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть сина, порушенням укладу його життя та соціальних зав'язків.
Також, судова колегія приймає до уваги той факт, що травмування ОСОБА_3 сталося внаслідок того, що він, будучі у стані алкогольного сп'яніння, опинився у безпосередній близькості від ходових частин ваговозу, що є порушенням вимог інструкцій з охорони праці: п. 11 «Виробничої інструкції № 128-2 по охороні праці при перетягуванні веж і великогабаритних блоків бурового обладнання». (п. 7.2 акту) Пунком 7.3 акту встановлено факт знаходження вишкомонтажника ОСОБА_3 на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином потерпілий своїми діями, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння у безпосередній близькості до ходових частин ваговозу, сприяв настанню негативних наслідків.
Зазначені обставини відповідно до ч.2 ст. 1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру шкоди.
При цьому обставин непереборної силі або умислу потерпілого судом першої та апеляційним інстанції не встановлено.
За таких обставин, врахувавши фактичні обставини справи, поведінку потерпілого, характер, глибину і тривалість душевних страждань позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
З урахуванням обставин справи, судова колегія вважає за необхідне зменшити розмір стягнутої моральної шкоди до 50000,00 грн.
Тому рішення суду підлягає зміні в частині розміру стягнутої моральної шкоди та мотивів задоволення позову.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» задовольнити частково.
Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 20 березня 2025 року змінити в частині визначення розміру стягнення та мотивів задоволення позову.
Стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 50000,00 гривень .
Мотивувальну частину рішення викласти в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Ю.М. Мальований
О.Ю. Тичкова
Повний текст судового рішення виготовлено 09.10.2025 року.