Іменем України
07 жовтня 2025 року
м.Харків
справа №953/6030/23
провадження № 22-ц/818/1799/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Васильєва Євгена Олександровича на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2024 року, постановлене під головуванням судді Лисиченко С.М.,-
У липні 2023 року Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти за незаконне звільнення ОСОБА_3 у розмірі 175 837,55 грн та судовий збір в розмірі 2684 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2024 року позовну заяву задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.Засл.проф. М.С.Бокаріуса» матеріальну шкоду у порядку регресу, завдану внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_3 , оплати вимушеного прогулу та затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 175 837 гривень 55 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.Засл.проф. М.С.Бокаріуса» витрати по сплаті судового збору в сумі 2684 гривні.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Васильєва Євген Олександрович просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що він не брав участі у розгляді справи щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на яку посилається позивач у позовній заяві, а тому враховуючи положення ЦПК України, обставини встановлені судом у даній справі не є приюдицею. Крім того, поза увагою позивача залишився факт проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 24.03.2023 року №726/7 та складання висновку комісії Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України від 29.03.2023 року, яким були встановлені особи, що допустили дисциплінарні проступки у зв'язку з оформленням документів щодо притягненням ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та допустили затримку негайного виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 06.10.2022 року у справі №552/2129/22. Як вбачається з висновку комісії Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України від 29.03.2023 року, за результатами службової перевірки у березні 2023 року були виявлені дисциплінарні проступки з боку завідувача відділу кадрів ОСОБА_4 та провідного юрисконсульта ОСОБА_2 при оформленні документів щодо звільнення ОСОБА_3 , а також дисциплінарні проступки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо затримки негайного виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 06.10.2022 року у справі №552/2129/22. Наказом Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України від 29.03.2023 року до завідувача відділу кадрів Мухіна Ю.А. та провідного юрисконсульта ОСОБА_2 за виявлені дисциплінарні проступки в межах строку давності для притягнення до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов'язків, не забезпечення якісного, своєчасного вивчення причин та умов, що сприяли притягненню ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та не направлення матеріалів на ЦЕКК Міністерства юстиції України була оголошена догана завідувачу відділу кадрів ОСОБА_4 та провідному юрисконсульту ОСОБА_2 . Наведене свідчить про те, що позивач помилково, всупереч встановленим службовою перевіркою Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України обставинам, що викладені у висновку комісії від 29.03.2023 року, покладає на відповідача відповідальність за дії інших осіб, до яких вже застосована дисциплінарна відповідальність за неналежне виконання посадових обов'язків. При цьому працівники Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України завідувач відділу кадрів Мухін Ю.А. та провідний юрисконсульт ОСОБА_2 застосоване до них дисциплінарне стягнення не оскаржували, з висновками комісії від 29.03.2023 року погодились. На підставі заяви ОСОБА_3 від 28.02.2023 року та на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, наказом від 01.03.2023 року ОСОБА_3 поновлена на роботі, наказано виплатити їй присуджені судом грошові кошти. Невдовзі, 03.03.2023 року, ОСОБА_3 звільнена з займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін), проведений розрахунок за фактично відпрацьований час у березні 2023 року. Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» з метою недопущення втрати бюджетних коштів клопотав перед судом касаційної інстанції про зупинення виконання судових рішень у справі №552/2129/22. На виконання наказу Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України №135/07-02 від 06.03.2023 року «Про проведення перевірки щодо з'ясування правильності підготовки матеріалів стосовно звільнення ОСОБА_3 та виконання рішення суду в частині її поновлення на роботі» за дорученням голови комісії з розслідування об'єктивних обставин, викладених у зверненні ОСОБА_3 - першого заступника директора Угровецького О.П. - проведений розрахунок середньої заробітної плати ОСОБА_3 для обчислення суми компенсації за вимушений прогул. Зазначає, що судом під час розгляду справи були порушені норми Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Також, до спірних правовідносин має бути застосована доктрина недопустимості суперечливої поведінки сторони venire contra factum proprium, яка знайшла своє втілення у багатьох постановах Верховного Суду, зокрема у постанові об'єднаної палати КЦС ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17. Сама доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium - «не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці». Отже пред'явлення позивачем даного позову, за наявності незгоди позивача з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у справі №552/2129/22, реалізації позивачем права на касаційне оскарження судових рішень у справі №552/2129/22 свідчить саме про суперечливу поведінку позивача. Представник позивача помилково підміняє повідомлення третьої особи (фізичної особи) фактом перебування особи на посаді керівника юридичної особи. Крім того посилається на те, що його було призначено на посаду директора Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, а також зазначає про наявність у директора ННЦ ІСЕ повноважень діяти від імені ННЦ ІСЕ, представляти його в усіх органах державної влади тощо. Отже з цих міркувань представник позивача дійшов помилкового умовиводу про те, що Клюєв О.М. представляв інтереси ННЦ ІСЕ під час розгляду справи №552/2129/23. Серед іншого представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 підписав довіреність від 12.01.2023 року, якою уповноважив ОСОБА_2 бути представником в усіх установах, підприємствах, організаціях незалежно від форми власності та галузевої належності, в органах державної влади тощо. Водночас, представник позивача не наводить належних та допустимих доказів на підтвердження участі відповідача у розгляді справи №552/2129/23, повідомлення відповідача про розгляд або подання позивачем заяви про залучення відповідача для участі у розгляді справи №552/2129/23. Тому вважає, що рішення суду постановлено з порушеннями вимог чинного законодавства.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Васильєва Євгена Олександровича підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що факт незаконного звільнення ОСОБА_3 та розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 22.07.2022 року по 06.10.2022 року, який підлягає виплаті останній, встановлений судом у справі №552/21/29/22 й свідчить про вину особи, яка уповноважена на звільнення працівників. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені під час розгляду судом у цивільній справі №552/21/29/22 обставини, мають преюдиційне значення у даній справі. Отже, ОСОБА_1 , як службова особа, яка видала наказ про звільнення працівника- ОСОБА_3 , який у подальшому визнано незаконним та скасовано в судовому порядку, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі, що також, як наслідок, слугувало у здійснення виплат позивачем в добровільному порядку ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу та за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі покладається на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення здійснено з порушенням закону. Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини. Указане спростовує посилання відповідача про недоведення його вини у завданні матеріальної шкоди підприємству, а також про те, що відповідальність за незаконне звільнення працівника та за затримку виконання судового рішення про поновлення його на посаді несуть інші особи, які відповідно до свої посадових обов'язків приймали участь у підготовці матеріалів для звільнення працівника та виконання рішення суду про його поновленні на посаді. Враховуючи вищевикладене, суд вважав, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 з 17 травня 2018 року працювала на різних посадах у Національному науковому центрі «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, а 17 листопада 2021 року переведена на посаду судового експерта сектору економічних та товарознавчих експертиз Полтавського відділення.
Керівником Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Клюєвим О.М. 06 травня 2022 року видано наказ № 231/07-02 «Про оголошення догани», згідно з яким 04 травня 2022 року судовий експерт сектору економічних та товарознавчих досліджень Полтавського відділення Кива Л. В. без повідомлення керівництва відділення під час робочого дня залишила приміщення без поважних причин.
За порушення трудової дисципліни, недотримання вимог пункту 6 параграфу 6.1.4. «Посадової інструкції», за недотримання трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» вказаним наказом судовому експерту ОСОБА_3 оголошено догану. При цьому суть самого дисциплінарного проступку у даному наказі не вказана: коли, в який час ОСОБА_3 залишила приміщення, як довго була відсутня, які причини відсутності встановлені та визнані неповажними, тощо.
Підставою притягнення ОСОБА_3 до відповідальності у наказі зазначено доповідні записки в. о. завідувача Полтавського відділення Єгорової Т. М., завідувача сектору економічних та товарознавчих досліджень Полтавського відділення Воробйової О. Ю., запис з камер відеоспостереження.
У «пояснювальній» в. о. завідувача Полтавського відділення Єгорової Т. М. від 05 травня 2022 року зазначено, що 04 травня 2022 року судовий експерт сектору економічних та товарознавчих досліджень Полтавського відділення Кива Л. В. до неї не зверталася з питання щодо залишення робочого місця раніше визначеного внутрішнім розпорядком часу.
У «пояснювальній» завідувача сектору економічних та товарознавчих досліджень Воробйової О. Ю. також зазначено, що 04 травня 2022 року судовий експерт сектору економічних та товарознавчих досліджень Полтавського відділення Кива Л. В. не зверталася до неї щодо залишення робочого місця раніше визначеного внутрішнім розпорядком робочого часу.
Згідно з наказом Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» від 01 квітня 2022 року № 10/07-01 «Про організацію роботи відділень ННЦ ІСЕ» встановлено робочий час для Сумського, Полтавського відділення, Бюро м. Києва з понеділка по п'ятницю - з 08.30 до 17.15, у п'ятницю з 8.30 до 16.00 годин.
20 травня 2022 року керівником Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» видано наказ № 252/07-02 «Про проведення службової перевірки співробітників Полтавського відділення за фактами порушення вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», зі змісту якого вбачається, що у жовтні 2021 року на адресу Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» надійшла заява від Адвокатського бюро «Олександра Недельська» в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному проваджені № 1202020240000345 від 13 жовтня 2020 року. Проведення експертного дослідження № 1770-1775 від 19 жовтня 2021 року було доручено судовому експерту сектору економічних та товарознавчих досліджень Полтавського відділення Киві Л. В., яка своїми діями порушила вимоги Інструкції про призначення та проведення судових експертиз.
Вказаним наказом з метою встановлення причин та умов за фактом виявлених порушень та визначення ступеня вини посадових осіб Полтавського відділення було створено комісію з проведення службової перевірки, якій доручено провести службову перевірку в термін з 20 до 24 травня 2022 року.
Наказом Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» від 20 липня 2022 року № 437/07-02 «Про дисциплінарне стягнення» ОСОБА_3 - судового експерта сектору економічних та товарознавчих досліджень Полтавського відділення знову притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Зі змісту зазначеного наказу вбачається, що судовим експертом сектору економічних та товарознавчих досліджень Полтавського відділення Кивою Л. В. систематично порушуються вимоги Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року. У зв'язку з цим ОСОБА_3 оголошено догану.
21 липня 2022 року директором Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Клюєвим О.М. видано наказ № 440/07-02 «Про припинення трудового договору з ОСОБА_3 », зі змісту якого вбачається, що наказом директора від 06 травня 2022 року № 231/07-02 судовому експерту сектору економічних та товарознавчих досліджень Полтавського відділення Киві Л. В. за порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього розпорядку оголошена догана. Наказом директора від 20 липня 2022 року № 437/07-02 за систематичне порушення вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року (із змінами та доповненнями) оголошена догана. Тому видано наказ припинити дію трудового договору з ОСОБА_3 , судовим експертом сектору економічних та товарознавчих досліджень Полтавського відділення, з 21 липня 2022 року за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України).
Звільнено з роботи ОСОБА_3 з 21 липня 2022 року за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України (за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку).
Рішенням Київський районний суд міста Полтави від 06 жовтня 2022 року у справі №552/21/29/22 скасовано наказ Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України від 06 травня 2022 року № 231/07-02 «Про оголошення догани».
Скасовано наказ Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України від 20 травня 2022 року № 252/07-02 «Про проведення службової перевірки співробітників Полтавського відділення за фактами порушення вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень».
Скасовано наказ Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України від 20 липня 2022 року № 437/07-02 «Про дисциплінарне стягнення».
Скасовано наказ Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України від 21 липня 2022 року № 440/07-02 «Про припинення трудового договору з ОСОБА_3 ».
Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді судового експерта сектору економічних та товарознавчих досліджень Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України з 22 липня 2022 року.
Стягнуто з Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 55 075,90 грн.
Стягнуто з Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_3 10 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
Стягнуто з Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_3 3 969,60 грн на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.
Стягнуто з Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Додатковим рішенням Київського районного суду міста Полтави від 21 жовтня 2022 року у справі №552/21/29/22 стягнуто з Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_3 10 000 грн на відшкодування судових витрат на правову допомогу.
Полтавський апеляційний суд постановою від 07 лютого 2023 року у справі №552/21/29/22 апеляційну скаргу Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України залишив без задоволення. Рішення Київського районного суду міста Полтави від 06 жовтня 2022 року залишив без змін. Стягнув з Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_3 5 000 грн на відшкодування судових витрат на правову допомогу.
Постановою Верховного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 552/2129/22 Рішення Київського районного суду міста Полтави від 06 жовтня 2022 року, залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року, в частині скасування пункту 2 наказу Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України від 06 травня 2022 року № 231/07-02, та в частині скасування пункту 1 наказу Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України від 20 липня 2022 року № 437/07-02, змінено, викладено його резолютивну частину у такій редакції: «Скасувати наказ Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України від 06 травня 2022 року № 231/07-02 «Про оголошення догани» в частині, що стосується ОСОБА_3 .
Скасовано наказ Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України від 20 липня 2022 року № 437/07-02 «Про дисциплінарне стягнення» в частині, що стосується ОСОБА_3 ».
Рішення Київського районного суду міста Полтави від 06 жовтня 2022 року, залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року, в частині скасування наказу Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України від 20 травня 2022 року № 252/07-02 «Про проведення службової перевірки співробітників Полтавського відділення за фактами порушення вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» скасовано та прийнято в цій частині нову постанову. У задоволенні позову ОСОБА_3 до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України про скасування наказу Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України від 20 травня 2022 року № 252/07-02 «Про проведення службової перевірки співробітників Полтавського відділення за фактами порушення вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень»- відмовлено.
Рішення Київського районного суду міста Полтави від 06 жовтня 2022 року, залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року, в частині стягнення з Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_3 судових витрат зі сплати судового збору скасовано.
В решті рішення Київського районного суду міста Полтави від 06 жовтня 2022 року, додаткове рішення Київського районного суду міста Полтави від 21 жовтня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року залишено без змін.
Стягнуто з Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_3 судовий збір з розмірі 1 984 гривні 80 копійок.
Додаткове рішення Київського районного суду міста Полтави від 21 жовтня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року в частині стягнення з Національного наукового центру «Інститут судових експертиз м. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу змінено, зменшено розмір стягнутих витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій з 15 000 гривень до 12 450 гривень.
Стягнуто з Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу понесені під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в розмірі 1 190 гривень.
На виконання рішення Київського районного суду м.Полтави від 06.10.2022 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 07.02.2023 року по цивільній справі №552/21/29/22 директором Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Клюєвим О.М. прийнято наказ № 16/07-02 від 01.03.2023 року про: поновлення ОСОБА_3 на роботі на посаді судового експерта сектору економічних та товарознавчих досліджень Полтавського відділення ННЦ «ІСЕ ім.. Засл. проф.. М.С. Бокаріуса» з 22.07.2022 року; виплату ОСОБА_3 10 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди; виплату ОСОБА_3 відшкодування судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 3969,60 грн; виплати ОСОБА_6 5000,00 грн на відшкодування судових витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
Визначено: вважати нечинним накази ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф.. М.С. Бокаріуса» від 06.05.2022 року №231/07-02 «Про оголошення догани», від 20.05.2022 року №252/07-02 «Про оголошення догани», від 20.07.2022 року №437/07-02 «Про дисциплінарне стягнення», від 21.07.2022 року №440/07-02 «Про припинення трудового договору з ОСОБА_3 ».
Наказом директора Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Клюєва О.М. № 135/07-02 від 06.03.2022 року призначено проведення перевірки щодо з'ясування правильності підготовки матеріалів стосовно звільнення ОСОБА_3 та виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі.
Висновком комісії ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства Юстиції України від 29.03.2023 року щодо з'ясування правильності підготовки матеріалів стосовно звільнення ОСОБА_3 та виконання рішення суду в частині поновлення на роботі встановлено, що за неналежне виконання посадових обов'язків, незабезпечення якісного, своєчасного вивчення причин та умов, що сприяло притягненню ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності, не направлення матеріалів ЦЕЕК при Міністерству Юстиції України з урахуванням поновлення 01.03.2023 року ОСОБА_3 на роботі та поновлення їй кваліфікацій й класу судового експерта та неналежного правового забезпечення виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 06.10.2022 року у справі №552/2129/22 про поновлення на роботі ОСОБА_7 , що допущено судом до негайного виконання, притягнути до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани завідувачу відділу кадрів ОСОБА_4 та провідному юрист консулу ОСОБА_2 .
На підставі наказу Міністерства юстиції України №429/к від 01.04.2023 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» до ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у виді догани за порушення трудової дисципліни та неналежне виконання посадових обов'язків.
Наказ Міністерства юстиції України №429/к від 11 квітня 2023 року мотивований тим, що відповідно до доручення Міністра юстиції України від 06 квітня 2023 року № 143/1/48-23 директору Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України Клюєву О. М. доручено надати Міністерству юстиції України розгорнуту інформацію щодо дотримання порядку накладення дисциплінарних стягнень та підстав видання Національним науковим центром наказу від 29 березня 2022 року № 174/07-02 про притягнення до дисциплінарної відповідальності завідувача відділу кадрів ОСОБА_4 , провідного юрисконсульта ОСОБА_2 , а також копії документів.
В наказі Міністерства юстиції України № 429/к від 11.04.2023 року зазначається, що ННЦ ІСЕ не надані документи, які б достовірно свідчили про дотримання вимог частини першої ст. 149 КЗпП під час притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Крім того, міститься висновок про те, що директор ННЦ ІСЕ ОСОБА_1 при виданні наказу від 29 березня 2023 року №174/07-02 порушив вимоги частини першої статті 149 КЗпП України. У якості підстави для видання оскаржуваного наказу зазначено: Доручення Міністра юстиції України від 06 квітня 2023 року № 143/1/48-23; лист Національного наукового центру від 07 квітня 2023 року № 1366/01/695-23-17/23 з доданими матеріалами; доручення Міністра юстиції України від 10 квітня 2023 року № 149/1/48-23; пояснення ОСОБА_1 , надіслані листом Національного наукового центру від 10 квітня 2023 року № 1378/01/713-23-1/23; доповідна записка Управління персоналу від 11 квітня 2023 року № 859-14.5-23.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 27.06.2023 року у справі №953/3433/23, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 07.02.2024 року, скасовано наказ Міністра юстиції України №429/к від 11 квітня 2023 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» до ОСОБА_1 , директора Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України у виді догани за порушення трудової дисципліни та неналежне виконання посадових обов'язків.
Во. директора Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Угровецьким О.П. прийнято наказ №162/07-02 від 22.03.2023 року про:
- надання завідувачу Полтавського відділення Козир А.В. до бухгалтерії уточнений табель обліку використання робочого часу по ОСОБА_3 за період з 22.07.2022 року по 30.03.2023 року із зазначенням буквеного коду «ІН»- неявка з інших причин;
- відділу бухгалтерського обліку, планування та звітності (Т.Шкурдода) здійснити виплати ОСОБА_3 за період з 07.10.2022 року по 02.03.2023 року середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 118323,92 грн. з урахуванням утримання податків і зборів, а також утримання податків і зборів з виплати за період з 22.07.2022 року по 06.10.2022 року;
-відділу бухгалтерського обліку, планування та звітності (Т. Шкурдода) здійснити виплати ОСОБА_3 заробітну плату за останній день роботи 03.03.2023 року з урахуванням посадового окладу судового експерта 9312,00 грн, надбавки за 5 кваліфікаційний клас судового експерта та надбавки за вислугу років у розмірі 10 відсотків;
- пункт 2 наказу від 01.03.2023 року №126/07-02 «Про поновлення на роботі» викласти в новій редакції: « Виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 55075,90 грн.» за період з 22.07.2022 року по 06.10.2022 року.
Згідно даних Платіжних інструкцій №№45_1,Ю45_2, 45_3,45_4, 45_5 від 20.04.2023 року, на виконання рішення суду у справі № 552/2129/22 ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса на банківський рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_3 було перераховано грошові кошти в розмірі 84 045,50 грн.
Наказом в.о. директора Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Угровецького О.П. № 230/07-02 від 25.04.2023 року внесені зміни до пунктів 2,3 наказу директора ННЦ «ІСЕ ім..Засл. проф.. М.С. Бокаріус» від 22.03.2023 року №167/07-02. Відділу бухгалтерського обліку, планування та звітності наказано здійснити виплати ОСОБА_3 за період з 07.10.2022 року по 02.03.2023 року середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 91 792,05 грн з урахуванням утримання податків і зборів, а також утримання податків і зборів з виплати за період з 22.07.2022 року по 06.10.2022 року. Відділу бухгалтерського обліку, планування та звітності наказано виплатити ОСОБА_3 заробітну плату за останній день роботи -03.03.2023 року, з урахуванням посадового окладу судового експерта 9312,00 грн., надбавки за 4 кваліфікаційний клас судового експерта та надбавки за вислугу років у розмірі 10 відсотків.
Наказом Міністра юстиції України № 736/к від 14.04.2021 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса». Контракт з ОСОБА_1 припинений на підставі наказу Міністерства юстиції України №922/к від 27.06.2023 року.
Відповідно до п.п.5.1 статут Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса», центр який очолює директор, який працює за контрактом з Міністерством юстиції України. Директор наукового центру приймає та звільняє на роботу працівників.
Згідно даних контракту №1, укладений 14.04.2021 року Міністерством юстиції України, в особі Міністра юстиції України Малюски Д.Л., і директора Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України Клюєвим О.М., , директор має право укладати договори, в тому числі трудові із працівниками Національного наукового центру, у межах повноважень видавати накази, обов'язкові до виконання усіма працівниками. Директор зобов'язаний, зокрема, вживати заходів щодо створення у кожному структурному підрозділі і на кожному робочому місці належних умов праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечувати додержання прав працівників, гарантованих законодавством про соціальне забезпечення та охорону праці.
Відповідно до п.12 Контракту №1 від 14.04.2021 року директор несе відповідальність в повному обсязі за шкоду, завдану з його вини ННЦІСЕ, у випадках, передбачених чинним законодавством.
В обґрунтування позовних вимог позивача зазначає, що 21.07.2022 року наказом директора № 440/07-02 року ОСОБА_3 було звільнено з посади судового експерта сектору економічних та товарознавчих досліджень Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаруса» Міністерства юстиції України за п.3 ст. 40 КЗпП України. Рішенням Київського районного суду м. Полтава позов було задоволено частково, а саме: визнано незаконним та скасовано наказ директора ННЦ ІСЕ про звільнення ОСОБА_3 з займаної посади, поновити на посаді судового експерта сектору економічних та товарознавчих досліджень Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України та стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 55075,90 грн;10000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди; відшкодування судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 3969,60 грн; 10000,00 грн на відшкодування судових витрат на правову допомогу в суді першої інстанції в розмірі; 5000,00грн на відшкодування судових витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції. Окрім іншого, ОСОБА_3 виплатили за період з 07 жовтня 2022 року по 02 березня 2023 року середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 91 792,05 грн з урахуванням утримання податків і зборів. Зазначає, що відповідно до Статуту ННЦ ІСЕ, установу очолює директор, який, окрім іншого, приймає на роботу і звільняє працівників Національного наукового центру та його підрозділів (відділень). Оскільки рішенням суду Київського районного суду м. Полтави та постановою Апеляційного суду м. Полтави наказ директора про звільнення ОСОБА_3 скасовано та визнано незаконним, а витрати понесла установа, що фінансується з державного бюджету, то в даному випадку у Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України виникає право на стягнення шкоди, завданої незаконним звільненням працівника із займаної посади. У зв'язку з викладеним, позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 200/22363/16-а (провадження № 11-720апп18) указано, що відшкодування шкоди у порядку регресу відбувається в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, тобто за правилами цивільного судочинства.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа є винною в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.
У статті 237 КЗпП України визначено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення відбулося з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих судам у пункті 33 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 частини першої статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року), настає повна матеріальна відповідальність винних у цьому службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.
Згідно з пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.
Частиною 5 статті 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Згідно з частиною 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справі, зокрема, про: присудження працівникам виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.
У справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення ( частина 2 статті 445 ЦПК України).
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року N 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
В межах розгляду даної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 займав посаду директора Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл.проф.М.С. Бокаріуса» в період з 14.04.2021 року по 27.06.2023 року. 21.07.2022 року ним було видано наказ про звільнення ОСОБА_3 з посади судового експерта сектору економічних та товарознавчих досліджень Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл.проф.М.С. Бокаріуса», на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.
У подальшому вказаний наказ був скасований у судовому порядку, звільнення ОСОБА_3 визнано незаконним, поновлено її на раніше займаній посаді та стягнуто з Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» на користь ОСОБА_3 грошові кошти, які підлягають виплаті у зв'язку із незаконним звільненням та розглядом судом справи.
У зв'язку із невиконанням Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім.Засл.проф. М.С. Бокаріуса» судового рішення про поновлення ОСОБА_3 на посаді більше одного року, позивачем було сплачено ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Судом першої інстанції, встановлено та не заперечувалося відповідачем, що у зв'язку із незаконним звільненням ОСОБА_8 та поновленням її порушених позивачем трудових прав в судовому порядку позивачем було сплачено на її користь грошові кошти у розмірі 175 837, 55 грн.
Відповідно до положення Статуту та Контрактуу №1 від 14.04.2021 року вбачається, що лише директор Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф.М.С.Бокаріуса» у спірний період мав право видавати накази про звільнення та поновлення на посаді працівників, він зобов'язаний забезпечувати дотримання трудового законодавства й несе персональну відповідальність за незаконне звільнення працівників.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законої сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, установленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 06.10.2022 року у справі №552/21/29/22, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 07.02.2023 року, встановлено факт незаконного звільнення ОСОБА_3 за наказом відповідача, у зв'язку з чим, стягнуто з позивача на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.07.2022року по 06.10.2022 року та моральну шкоду.
Рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині встановлення факту незаконного звільнення ОСОБА_3 за наказом відповідача, та стягненні з позивача на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22.07.2022 року по 06.10.2022 року та моральної шкоди залишено без змін постановою Верховного Суду від 22.11.2023 року.
Виходячи вищевикладеного, судова колегія доходить висновку, що встановлені під час розгляду судом у цивільній справі №552/21/29/22 обставини, мають преюдиційне значення у даній справі.
Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові 12.07.2023 у справі №663/1169/20.
Тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт незаконного звільнення ОСОБА_3 та розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 22.07.2022 року по 06.10.2022 року, який підлягає виплаті останній позивачем та з яким не погоджується відповідач, встановлений судом у справі №552/21/29/22 та свідчить про вину особи, яка уповноважена на звільнення працівників.
Отже, ОСОБА_1 , як службова особа, яка видала наказ про звільнення працівника- ОСОБА_3 , який у подальшому визнано незаконним та скасовано в судовому порядку, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі, що також, як наслідок, слугувало у здійснення виплат позивачем в добровільному порядку ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оскільки, обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу та за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі покладається на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення здійснено з порушенням закону, тому відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.
Указане спростовує посилання відповідача про недоведення його вини у завданні матеріальної шкоди підприємству, а також про те, що відповідальність за незаконне звільнення працівника та за затримку виконання судового рішення про поновлення його на посаді несуть інші особи, які відповідно до свої посадових обов'язків приймали участь у підготовці матеріалів для звільнення працівника та виконання рішення суду про його поновленні на посаді.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №332/832/18 та від 12.07.2023 у справі № 663/1169/20.
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія доходить висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Васильєва Євгена Олександровича - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Ю.М. Мальованого
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення складено 09.10.2025 року.