08 жовтня 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/1633/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Писаної Т. О., Левенця Б. Б.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Солом'янського районного суду міста Києва у складі судді Зуєвич Л. Л.
від 24 травня 2024 року
у цивільній справі № 755/17658/20 Солом'янського районного суду міста Києва
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення матеріальної шкоди,
20.11.2020 надійшла до Дніпровського районного суду міста Києва, вказана позовна заява, в якій позивачка просила стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 41 545,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 26.03.2018 між сторонами було укладено Договір прокату легкового автотранспортного засобу № 1539, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняв у строкове платне користування автомобіль марки Skoda Fabia 2010 року випуску. Після розірвання Договору, 13.08.2019 відбулося повернення транспортного засобу, під час якого було зафіксовано його пошкодження, що відображено в акті огляду автомобіля та засвідчено підписом відповідача.
Позивач стверджує, що під час огляду було зафіксовано пошкодження переднього бампера, розбиття передньої лівої фари та лівої протитуманки, деформацію капота, переднього правого крила, передніх правої та лівої дверок, подряпину задньої правої арки, а також пошкодження ходової частини та переднього лівого колеса. У зв'язку з цим, 03.07.2019 було замовлено незалежну матеріальну оцінку. Відповідно до складеного звіту № 03/56.07.19, вартість матеріального збитку була встановлена у розмірі 34 388,01 грн. Крім того, позивачем були витрачені кошти на проведення комплексної мийки автомобіля у сумі 265,00 грн, а також 1 500,00 грн на проведення незалежної експертизи для визначення розміру матеріального збитку.
Позивач наголошує, що, порушуючи умови Договору прокату № 1539, відповідач допустив пошкодження транспортного засобу, чим спричинив матеріальну шкоду у загальному розмірі 36 545,00 грн. Оскільки відповідач ігнорує вимоги про усунення порушень умов договору та не здійснив відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі, позивач також вважає, що з відповідача підлягає стягненню упущена вигода за період 10 робочих днів вимушеного простою автомобіля. З розрахунку фіксованої плати за одну добу прокату у 500,00 грн, сума упущеної вигоди становить 5 000,00 грн.
На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача загальну суму 41 545,00 грн, яка складається з 36 545,00 грн матеріальної шкоди та 5 000,00 грн упущеної вигоди.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 24 травня 2024 року у позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила його скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов висновку про нікчемність укладеного між сторонами договору оренди автомобіля, оскільки він не був нотаріально посвідчений, і на цій підставі вирішив, що договір не створює для сторін жодних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування збитків. Позивачка стверджує, що суд, встановивши факт отримання Відповідачем транспортного засобу у користування, а також факт пошкодження автомобіля та розмір матеріального збитку (який згідно зі звітом № 03/56.07.19 складає 34 388,01 грн), помилково відмовив у задоволенні позову. Вважає, що навіть за умови нікчемності правочину, суд мав застосувати наслідки, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі недійсності правочину, якщо одержане полягає у користуванні майном, винна сторона зобов'язана відшкодувати вартість того, що одержано. Оскільки відповідач пошкодив майно, він не в змозі повернути його у належному стані, а отже, зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду. Апелянт посилається на аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №753/13595/15-ц, де зазначено, що оскільки транспортний засіб був переданий на підставі нікчемного правочину, сторона, що отримала майно, на підставі частини першої статті 216 ЦК України повинна відшкодувати позивачу завдані збитки. Таким чином, позивачка вважає, що суд першої інстанції, відмовивши у стягненні матеріальної шкоди, неправильно застосував норми статті 216 ЦК України.
Відзив від відповідача на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітом про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження на електронну адресу ФОП ОСОБА_1 (а.с. 109, 111) та направленням копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги з додатками до неї на поштову адресу відповідача ОСОБА_2 (а.с. 110, 114).
Перевіривши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у позові, суд виходив із того, що спірні правовідносини, незважаючи на назву «договір прокату легкового автотранспортного засобу», підлягають регулюванню нормами параграфу 5 Глави 58 Цивільного кодексу України про найм (оренду) транспортного засобу. Суд зазначив, що відповідно до частини 2 статті 799 ЦК України, якщо стороною договору найму транспортного засобу виступає фізична особа, такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Встановивши, що договір оренди автомобіля, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , нотаріально посвідчений не був, суд дійшов висновку про нікчемність цього правочину в силу закону, згідно з частиною першою статті 220 ЦК України. Суд наголосив, що нікчемний правочин не створює юридичних наслідків і не породжує цивільних прав та обов'язків для його сторін. Таким чином, оскільки договір є нікчемним, він не створює прав і обов'язків, зокрема щодо відшкодування збитків на підставі його положень, як просив позивач.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 787 ЦК України за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк.
Однією із особливих рис договору прокату є те, що об'єктом договору прокату може бути лише рухома річ, крім транспортних засобів, щодо яких ЦК України містить окремі положення. Як правило, об'єкт договору прокату використовується для задоволення побутових невиробничих потреб.
Отже, найм (оренда) транспортного засобу виділяється в окремий різновид договору найму, виходячи із особливостей його об'єкта, яким є повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо (частина перша статті 798 ЦК України).
У частині 2 статті 799 ЦК України визначено, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Частиною 1 статті 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Встановлено, що в матеріалах справи міститься копія договору прокату легкового автотранспортного засобу від 26.03.2018 № 1539, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 5-11, 41-47).
Відповідно до п. 1.1. Договору, наймодавець передає, а наймач приймає у строкове платне користування транспортний засіб, зазначений у п. 1.2 Договору, далі іменується як автомобіль, та зобов'язується своєчасно вносити плату за прокат та повернути автомобіль після закінчення строку дії договору, або в інших випадках передбачених договором (а.с. 5, 41).
У п. 1.2 Договору визначено наступні відомості про автомобіль: марка - Skoda, модель - Fabia, тип - хетчбек, рік випуску - 2010, колір - синій, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію - НОМЕР_3 (а.с. 5, 41).
Умовами Договору передбачено, що наймач зобов'язаний дотримуватись умов прокату автомобілів, підтримувати його належний технічний стан (п. 4.3.3 Договору, а.с. 43); повернути автомобіль наймодавцю, в порядку та на умовах, що вказані у даному договорі, в чистому вигляді та з кількістю палива, наданому при прийманні автомобіля, у випадку повернення автомобіля в іншому місці, ніж визначено в акті приймання-передачі, компенсувати наймодавцю витрати по транспортуванню та поверненню автомобіля до місця знаходження наймодавця (п. 4.3.5 Договору, а.с. 43); використовувати автомобіль виключно за цільовим призначенням та в межах території використання автомобіля, вказаної у даному договорі, а також експлуатувати та утримувати автомобіль у відповідності з правилами експлуатації, викладеними в технічній документації на автомобіль, та у відповідності до діючих Правил дорожнього руху, дотримуватись регламенту експлуатації та технічного обслуговування автомобіля, визначеного наймодавцем (п. 4.3.6 Договору, а.с. 43); нести експлуатаційні витрати на обслуговування та використання автомобіля за власний рахунок (п. 4.3.10 Договору, а.с. 43); забезпечити належне збереження автомобіля з моменту його отримання та до моменту його повернення наймодавцю (п. 4.3.11 Договору, а.с. 43).
Згідно з п. 4.3.18 Договору наймач зобов'язаний відшкодувати повну вартість ремонтних відновлювальних робіт або повну вартість автомобіля, визначену в цьому Договорі, при викраденні або тотальному знищенні автомобіля, та всі витрати (а.с. 44).
У пункті 3.1.1 Договору сторонами погоджено, що вартість прокату за 1 добу складає 500,00 грн (а.с. 42).
26.03.2018 між сторонами укладено акт прийому-передачі, що є додатком № 1 до договору № 1539 прокату легкового автотранспортного засобу (а.с. 48), відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 отримав транспортний засіб Skoda Fabia.
Відповідно до п. 4 Додатку № 1 до Договору, сторони підтверджують, що переданий транспортний засіб перебуває в справному технічному стані та відповідає своїм якісним і технічним характеристикам, умовам договору (а.с. 48).
26.03.2018 сторонами підписано Додаток № 2 до Договору № 1539 прокату легкового автотранспортного засобу (а.с. 49), зі змісту якого вбачається наступне:
«1. На виконання п. 5.1.3. Договору прокату легкового автотранспортного засобу № 1539 від 26.03.2018 року, сторони погодили, що внутрішній та зовнішній вигляд Автомобіля, що повертається, повинен відповідати тому стану, в якому Наймачем його отримано. Перед поверненням Автомобіля Наймач зобов'язаний провести чистку салону Автомобіля (карт, стелі та інше ) привести у належний стан чохли сидінь. У випадку повернення Автомобіля у неналежному стані, витрати на чистку салону Автомобіля (карт, стелі та інше ) та відновлення чохлів сидінь, а також інші витрати, що пов'язані з приведення Автомобіля до належного стану - покладаються на наймача.
2. Сторони домовились, що вартість робіт по відновленню належного вигляду орендованого транспортного засобу визначаються даним Додатком, та можуть змінюватися в залежності від ситуації на ринку з надання послуг, визначених даним Додатком. Про зміни вартості послуг визначених даним Додатком Наймодавець зобов'язується інформувати Наймача не пізніше, ніж через 5 робочих днів з дня настання таких змін.
3. Вартість робіт по відновленню належного вигляду орендованого транспортного засобу: чистка салону автомобіля (стелі і стійок) - 650,00 грн; чистка карт автомобіля - 460,00 грн; чистка сидінь та підлоги автомобіля - 480,00 грн; чистка чохлів сидінь автомобіля та приведення їх у належний стан - 380,00 грн; хімчистка салону автомобіля - 1200,00 грн; комплекс заходів по чистці салону автомобіля - 2000,00 грн.»
В матеріалах справи міститься копія опису стану автомобіля після використання (прокату) від 13.08.2019, в якому визначено перелік пошкоджень автомобіля. Пошкодження: розбитий бампер передній, фара передня ліва розбита, протитуманка ліва розбита. Деформація: капот, крило ліве переднє, крило праве переднє, двері передні праві, двері передні ліві (а.с. 52).
Відповідно до звіту № 03/56.07.19 про оцінку вартості матеріального збитку від 03.07.2019 виданого ФОП « ОСОБА_3 » (а.с. 61), вартість матеріального збитку складає 34 388,01 грн, що також підтверджується висновком про вартість майна підписаний ФОП « ОСОБА_3 » (а.с. 22).
Крім того, матеріали справи місять копії: акту огляду автомобіля від 26.03.2018 (Додаток № 2 до Договору № 1539 від 26.03.2018, а.с. 50-51); паспорту та посвідчення водія ОСОБА_2 (53-54); довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_2 (а.с. 55); виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних формувань осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФОП ОСОБА_1 (а.с. 56-57); паспорту ОСОБА_1 (а.с. 58-59); картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (а.с. 60); квитанції до прибуткового касового ордера № 03/56.07.19 від 03.07.2019 (а.с. 62).
Встановивши, що сторонами не дотримано вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору прокату легкового автотранспортного засобу від 26.03.2018, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що цей договір не створює для сторін договору прав і обов'язків. Водночас, суд першої інстанції не врахував, що форма правочину за наведених обставин не є умовою для відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, стягнення якої становить предмет позову.
У постанові від 18.09.2024 № 918/1043/21 (провадження 12-35гс23) Велика Палата Верховного Суду виснувала:
«8.35. Загальні правила щодо правових наслідків недійсності правочинів сформульовані в статті 216 ЦК України, в частині першій якої вказано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (частина друга статті 216 ЦК України).
Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя цієї ж статті).»
Отже висновків про відмову у задоволенні позову у зв'язку із нікчемністю договору суд першої інстанції дійшов помилково, залишивши поза увагою приписи 216 ЦК України, а також положення ЦК України, що унормовують підстави відшкодування майнової шкоди.
Так, на підставі частини 1 та 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі № 725/1670/18 (провадження № 61-9128св19) зазначено, що «відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає».
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року в справі № 753/15095/17 (провадження № 61-16500св20)).
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом абзацу 1 пункту 2 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування майнової шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у звіті № 03/56.07.19 про оцінку вартості матеріального збитку від 03.07.2019 виданого ФОП « ОСОБА_3 » та висновку про вартість майна підписаний ФОП « ОСОБА_3 », що позивачем поданий на обґрунтування наявності майнової шкоди та її розміру, вказано колісний транспортний засіб Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_4 (а.с. 61, 22).
Водночас, як встановлено судом, договір № 1539 прокату легкового автотранспортного засобу від 26.03.2018 був укладений між позивачкою ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до якого передано ОСОБА_2 у строкове платне користування транспортний засіб марки Skoda, модель - Fabia, тип - хетчбек, рік випуску - 2010, колір - синій, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію - НОМЕР_3 .
Відповідно до частин першої - четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як передбачено частинами 6-7 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачкою не надано доказів, які б підтверджували розмір завданих збитків завданих саме транспортному засобу марки Skoda Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебував у тимчасовому користуванні відповідача, відповідно до умов договору № 1539 прокату легкового автотранспортного засобу від 26.03.2018.
Відтак, оскільки позивачкою не доведено розмір відшкодування завданої відповідачем матеріальної шкоди, підстави для задоволення позову до ОСОБА_2 відсутні.
Отже, хоча доводи апеляційної скарги про неправильне застосування ст. 216 ЦК України знайшли підтвердження, судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для задоволення позову у зв'язку із недоведеним розміром майнової шкоди.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню).
Таким чином, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права щодо підстав відшкодування шкоди й неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Рішення суду підлягає скасуванню із ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Питання щодо розподілу судових витрат пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню, оскільки скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд відмовляє у позові.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 травня 2024 року, скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Є. П. Євграфова
Б. Б. Левенець
Т. О. Писана