Справа №756/9913/24 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5400/2025 Доповідач: ОСОБА_2
18 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 25 серпня 2025 року в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 ,
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 25 серпня 2025 року, серед іншого, задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 23 жовтня 2025 включно.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 25 серпня 2025 року по справі №756/9913/24 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 23.10.2025 р. Постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши залишати визначене місце проживання цілодобово, крім необхідності виходу до укриття або необхідності отримання медичної допомоги. Покласти наступні обов'язки: утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну у Центральне міжрегіональне управління ДМС у місті Києві Київській області; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; не відлучатися із міста Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає про те, що ризики значно зменшились, враховуючи завершення стадії досудового розслідування та судовий розгляд. Крім того, клопотання фактично скопійоване з попередніх клопотань, нових ризиків не з'явилось. Звертає увагу на те, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня.
Щодо твердження прокурора про судимості обвинуваченого та те, що в квітні 2023 року ОСОБА_6 звільнився з місць відбування покарань, захисник зазначає про те, що до клопотання прокурором не додано жодних доказів на підтвердження зазначених фактів. Крім того, ОСОБА_6 навпаки став на шлях виправлення, добровільно вступив до лав Збройних Сил України.
Щодо зазначення прокурором про те, що ОСОБА_6 не сприяв досудовому розслідуванню та не визнав винуватість, захисник зазначає про те, що останнє є порушенням ч.1 ст.18 КПК України. Так, ОСОБА_6 є невинним, жодних злочинів не вчиняв.
Ризик того, що ОСОБА_6 може впливати на потерпілого та свідків, оскільки йому відомо місце їх проживання, не відповідає дійсності, оскільки останній жодними способами не збирається впливати на свідків чи потерпілого, крім того, ніяких доказів можливого наміру впливу на свідків стороною обвинувачення до клопотання не додано. Разом з тим, стороною обвинувачення вже зафіксовано протоколами допитів покази свідків, потерпілого, у випадку зміни показів це викличе вже певні сумніви у суду.
Захисник зазначає про можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Звертає увагу на те, що ОСОБА_6 у розшук не оголошувався, жодних доказів того, що останній переховувався від працівників поліції до клопотання не додано. Разом з тим, наголошує, що той факт, що ОСОБА_6 був непрацевлаштований не відповідає дійсності, оскільки останній був військовослужбовцем.
Крім того, з моменту застосування тримання під вартою минув значний проміжок часу, ризики значно зменшилися. Отже, на переконання захисника, суд першої інстанції в порушення ч.6 ст.22 КПК України, не зберігаючи об'єктивність та неупередженість, не створив необхідні умови для реалізації стороною захисту процесуальних прав, не взяв до уваги докази з боку сторони захисту, яка звертала увагу суду на той факт, що до ОСОБА_6 раніше обирались запобіжні заходи не пов'язані з триманням під вартою, з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, які виконувалися обвинуваченим.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Враховуючи, що стороною захисту не заявлено такого клопотання, яке б узгоджувалося з наведеним положенням ч. 4 ст. 422-1 КПК України щодо участі сторін кримінального провадження, розгляд даної апеляційної скарги здійснюється без участі сторін.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжкого злочину.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд першої інстанції посилався на доведеність продовження існування заявлених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та встановив, що відсутні підстави для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками місцевого суду, враховуючи, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, про високу імовірність настання ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, свідчать обставини встановлені судом першої інстанції та які характеризують особу обвинуваченого. Так, судом першої інстанції встановлено, що з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 злочину, вчиненого у складі групи осіб за попередньою змовою, а також з урахуванням даних про його особу, зокрема обізнаності обвинуваченого щодо місця проживання, анкетних даних потерпілого та свідків, існують обґрунтовані ризики того, що, перебуваючи на волі та усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання винуватим, він може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_6 став на шлях виправлення, добровільно вступив до лав Збройних Сил України, не можуть слугувати підтвердженням його належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків, з якими закон пов'язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Вказані обставини на даний час не мінімізують встановлених ризиків, тому, з урахуванням наведеного, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, як про це просить захисник, не вбачається.
Доводи захисника про порушення ч. 1 ст. 18 КПК України є передчасними, оскільки питання винуватості ОСОБА_6 підлягає вирішенню виключно судом під час розгляду справи по суті, за результатами повного та всебічного дослідження доказів.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про особу обвинуваченого на даному етапі провадження, вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного йому запобіжного заходу.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
Враховуючи, що будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 25 серпня 2025 року в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4