Справа № 759/22797/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/14957/2025
Головуючий у суді першої інстанції: Ульяновська О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
30 вересня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року, ухвалене в м. Києві, о 14:09 год., у складі судді Ульяновської О.В., повний текст якого складено 16 червня 2025 року, у справі № 759/22797/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди. Зазначала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Вночі 07 липня 2024 року о 02 год. 54 хв. сталося залиття її квартири, яке тривало до 12 год. 00 хв. Комісією у складі голови правління кооперативу, членів правління складено акт №9 про наслідки залиття житлового/нежитлового приміщення, причиною якого став розірваний шланг подачі води на санвузол у кімнаті туалету квартири АДРЕСА_2 , що знаходилась поверхом вище та належить ОСОБА_1 . У результаті залиття, усі кімнати її квартири були пошкоджені, вода стікала по стінах, електричних комунікаціях, пошкоджено побутову техніку, меблі, підлогу. Відповідно складеного ПП «Аріадна» звіту вартість матеріальних збитків пошкодженого майна, внаслідок залиття становить 284 345,00 грн. Також нею понесено витрати за проведення оцінки майна в розмірі 12 680,00 грн. З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану в результаті залиття квартири, в сумі 284 345,00 грн. та понесені витрати на оплату вартості проведення оцінки майна в розмірі 12 680,00 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування шкоди, завданої майну внаслідок залиття квартири, у розмірі 284 345,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2970,25 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 5 000,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 . Посилалася на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги акт №9 про наслідки залиття житлового/нежитлового приміщення від 07 липня 2024 року, оскільки в ньому відсутнє зазначення власника квартири №19 та квартири АДРЕСА_2 , точної адреси квартир, посилання на перелік пошкодженого або знищеного майна, технічні характеристики, ідентифікуючі ознаки тощо. Квартира АДРЕСА_2 фахівцями не обстежувалася і факт несправності сантехнічного обладнання в квартирі не встановлювався. Зі змісту акту неможливо встановити наявність її вини у залитті квартири позивачки. Крім того, вказаний акт не відповідає формі, установленій додатком №4 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, що затверджені Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, та не містить необхідних реквізитів, а отже не може бути належним та допустимим доказом завдання майнової шкоди. Також, суд першої інстанції безпідставно врахував звіт про визначення матеріального збитку, що нанесений власнику пошкодженого майна, внаслідок затоплення квартири АДРЕСА_1 , складеного СПД ПП «Аріадна» від 24 липня 2024 року, оскільки в у ньому відсутні відомості про попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. При складанні вказаного звіту була використана нечинна література. Крім того, виходячи з фотографій та доданого до звіту кошторису вона вбачає певні розбіжності в зазначенні виду необхідних матеріалів, робіт та їх об'єму, зокрема, в таких складових як протравлення антибактеріальними сумішами стін та стелі, шпаклювання та фарбування стелі, шпаклювання та обклеювання стін шпалерами, а також щодо підложки під ламінат та ламінату. При цьому позивачкою не зазначається коли нею були проведені останні ремонтні роботи, оскільки відшарування штукатурки, шпалер, ламінату в квартирі також могло бути спричинене внаслідок неякісного проведення попередніх ремонтних робіт або неналежної експлуатації протягом тривалого часу, а також не надано доказів на підтвердження реальності заявлених до стягнення збитків.
Адвокат Ковальов В.М., який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В апеляційній інстанції ОСОБА_1 та її представник адвокат Мельник О.О. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з наведених у ній підстав.
Адвокат Ковальов В.М., який діє в інтересах ОСОБА_2 , просив відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 липня 2017 року ОСОБА_2 є власником квартира АДРЕСА_1 (а.с. 9 т. 1).
Відповідно до свідоцтва про право власності від 12 липня 2005 року, ОСОБА_1 на праві власності належить вище розташована квартира АДРЕСА_2 (а.с. 226 т. 1).
07 липня 2024 року комісія у складі голови правління Тарковської Н.В., членів правління ОСОБА_3, ОСОБА_4 склала акт № 9 про наслідки залива житлового/нежитлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 , на предмет залиття. Актом встановлено, що квартира №19 розташована на 3-му поверсі 16-ти поверхового будинку 1992 року забудови, квартира складається з трьох кімнат. На час обстеження комісія встановила, що під час залиття у квартирі №19 всі три кімнати, кухня, туалет, ванна залиті (стеля, стіни). З усіх електричних комунікацій (вимикачі, розетки, люстри) лилася вода. На кухні витяжка, електроплита залиті водою. В кімнатах постраждали меблі (шафи, дивани, ліжка). У результаті обстеження вище розташованої квартири №26 виявлено, що в туалеті розірваний шланг подачі води, що стало причиною залиття квартир №19 , №12 , №5 . На момент прориву у квартирі нікого не було, вентилі подачі води на квартиру перекриті не були (а.с. 10 т .1).
Відповідно до звіту, складеного СПД ПП «Аріадна» на замовлення позивачки, від 24 липня 2024 року, вартість матеріального збитку, що нанесений власнику пошкодженого майна, внаслідок затоплення квартири АДРЕСА_1 , складає на дату оцінки 284 345,00 грн. (а.с. 19-80 т. 1).
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимог ОСОБА_2 та стягнув з ОСОБА_1 на її користь майнову шкоду, завдану внаслідок залиття квартири в розмірі 284 345,00 грн.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому, частина 2 вказаної статті передбачає, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 04 серпня 2020 року у справі №925/1478/16, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі №686/11256/16-ц).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Як було встановлено, 07 липня 2024 року сталося залиття квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 .
Відповідно до акту № 9 про наслідки залива житлового/нежитлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 , від 07 липня 2024 року залиття вказаної квартири мало місце з вище розташованої квартири №26 , яка належить ОСОБА_1 , внаслідок розриву шлангу подачі води у туалетній кімнаті.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів, які б спростовували її вину в залитті квартири позивачки, а також розмір завданої шкоди.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири згідно наданого нею звіту в розмірі 284345,00 грн.
Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на складання акту про причини та наслідки залиття з порушенням вимог чинного законодавства.
Відповідачкою не надано доказів на підтвердження того, що обставини, зафіксовані у акті, не відповідають дійсності, а також на підтвердження того, що залиття квартири АДРЕСА_1 відбулося не з її квартири.
Невідповідність акту № 9 про наслідки залива житлового/нежитлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 , від 07 липня 2024 року, затвердженій формі, та непідписання такого акту відповідачкою, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття, у разі доведеності факту залиття. При цьому, слід врахувати, що відповідачкою оспорюється форма даного акту, а не сам факт залиття.
У акті № 9 від 07 липня 2024 року зазначено про сам факт залиття, його наслідки та причину.
Тобто, вказаний акт є належним та допустимим доказом на підтвердження факту залиття квартири позивачки.
Також, колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на безпідставність звіту про визначення матеріального збитку, що нанесений власнику пошкодженого майна, внаслідок затоплення квартири АДРЕСА_1 , складеного СПД ПП «Аріадна» від 24 липня 2024 року.
Свої доводи відповідачка ґрунтувала на тому, що у вказаному звіті відсутні відомості про попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.
Водночас, вказаний звіт не є висновком експертизи, а є актом оцінки відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України». Зазначений звіт відповідає предмету доказування, а отже підлягав оцінці як письмовий доказ в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами, а не як висновки судового експерта, до яких встановлені вимоги, на дотриманні яких наполягає відповідачка.
Відповідачкою не було доведено невідповідності вартості матеріальних збитків визначеної у звіті від 24 липня 2024 року, складеному СПД ПП «Аріадна», реальним пошкодженням, завданим внаслідок залиття квартири позивачки.
До апеляційної скарги ОСОБА_1 додала клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи щодо визначення причин залиття та вартості збитку.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, таке клопотання заявлялося ОСОБА_1 у суді першої інстанції. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року клопотання відповідачки було задоволено та призначено відповідну експертизу, покладено обов'язок оплати експертизи на відповідачку. Проте, вказана експертиза не була проведена у зв'язку з неоплатою її вартості. Відтак, враховуючи положення ст. 367 ЦПК України, колегія суддів не вбачала підстав для задоволення вказаного клопотання на стадії апеляційного провадження.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів не вбачає порушень судом норм матеріального і процесуального права при вирішенні спору по суті.
Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року залишити без змін.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 08 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді