Справа № 757/27298/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5404/2025 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
17 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних
справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 подану в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 червня 2025 року в кримінальному провадженні №42023102060000172 від 27.07.2023 про накладення арешту,-
Слідчий слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.
Просив накласти арешт на тимчасово вилучене майно під час обшуку 29.05.2025 за адресою: АДРЕСА_1 номер об'єкту в РПВН № 13930630, а саме:
1. Флеш-носій «goodram» на 32 Gb;
2. Оригінал договору про надання бухгалтерських послуг від 01 квітня 2021 року - на 2 арк.;
3. Копії звіту по розрахунковим операціям за період з 01.04.2025 по 30.04.2025 - на 4 арк. (ФОП ОСОБА_10 );
4. Копії звіту по розрахунковим операціям за період з 01.04.2025 по 30.04.2025 - на 3 арк. (ФОП ОСОБА_11 );
5. Копія договору поставки №0607/2020-1 від 06.07.2020 на 2 арк.;
6. Копія протоколу узгодження розбіжностей по договору поставки N?0607/2020-1 від 06.07.2020 на 1 арк.;
7. Книга обліку доходів ( ОСОБА_12 ) - 1 шт.;
8. Копія квитанції №2 - на 1 арк;
9. Копія податкової декларації ( ОСОБА_12 ) - на 4 арк.;
10. Копія виписки з ЄДР юридичних осіб, фоп та громадських формувань - на 1 арк;
11. Копія паспорту ОСОБА_12 - на 1 арк.;
12. Копії квитанцій сплати податків - на 2 арк;
13. Копія банківської виписки за 2025 рік (ФОП ОСОБА_12 ) - на 1 арк.;
14. Квитанції сплати податків за 2025 рік (ФОП ОСОБА_11 ) - на 15 арк.;
15. Квитанції сплати податків за 2025 рік (ФОП ОСОБА_10 ) - на 12 арк.;
16. Книга обліку доходів ( ОСОБА_10 ) - 1 шт.;
17. Книга обліку доходів ( ОСОБА_11 ) - 1 шт.;
18.Книга обліку доходів ( ОСОБА_13 ) - 1 шт.;
19. Квитанції сплати податків за 2025 рік (ФОП ОСОБА_13 )- на 14 арк.;
20. Копія витягу N?27595 з реєстру платників єдиного податку - на 1 арк.;
21. Копія заяви про застосування спрощеної системи оподаткування - на 1 арк
22. Мобільний телефон сірого кольору, марки «Iphone 6», IMEI НОМЕР_1 , з наявною в ньому сім-картою НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 пароль);
23. Мобільний телефон рожевого кольору, марки «Iphone 13», IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 з наявною в ньому сім-картою НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , в чохлі фіолетового кольору ( НОМЕР_3 пароль).
В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що слідчим відділом Печерського УП ГУНП у м. Києві за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури м. Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023102060000172 від 27.07.2023 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ст. 227, ч. 2 ст. 209 КК України.
Слідчий зазначав, що на території України діє група осіб, яка займається виготовленням та реалізацією фальсифікованої оливкової олії відомих торгівельних марок Olimp», «Olimp black», «Olimp red», «Pantheon», «Terra gusto», «Corona», «Fioreli», «Aranta», «Stella Vittoria»та інших відомих іноземних брендів, учасники, якої займаються легалізацією (відмиванням) грошових коштів, одержаних від злочинної діяльності - умисному введенні в обіг на ринок України небезпечну для організму людини продукції.
Кримінальне провадження розпочато за фактом шахрайського заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 в сумі 810 000 грн під приводом придбання оливкової олії торгівельних марок «Monini», «De Cecco», «Olimp», вчинене невстановленою особою.
За клопотанням потерпілого 05.09.2023 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - КНДІСЕ), призначено судову експертизу по об'єктам дослідження, які були долучені потерпілим та визнані речовим доказом.
Відповідно до висновку експертів КНДІСЕ № 23159/23-34/26297/23-34 від 26.10.2023, за результатами проведення судової експертизи дослідження матеріалів, речовин та виробів у кримінальному провадженні №42023102060000172 від 27.07.2023, встановлено наступне:
Надана на дослідження рідина, яка знаходиться в п'яти літровій металевій тарі з маркуванням торгівельної марки «Monini», «De Cecco», «Olimp» до оливкової олії не належить, вимогам ДСТУ - не відповідає.
07.11.2023 до ДУ «Інститут громадського здоров'я ім. О.М. Марзєєва НАМН України» призначено судову експертизу по вищезгаданим об'єктам дослідження.
Відповідно до експертного дослідження від 24.11.2023, об'єкти експертизи в заявленому вигляді як «оливкові олії» під торгівельними марками «Monini», «De Cecco», «Olimp» не є оливковою олією, не відповідають вимогам нормативних документів і законодавства України і є небезпечним для організму людини.
Організатори вказаного угрупування залучили до злочинної діяльності осіб, які знали або повинні були знати те, що прямо чи опосередковано, повністю чи частково допомагають організаторам легалізувати грошові кошти, отримані від проданої фальсифікованої оливкової олії.
29.05.2025 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва № 757/22886/25-к від 19.05.2025 проведено обшук за адресою: Одеська область, м. Одеса вул. Успенська 64 номер об'єкту в РПВН № 13930630.
30.05.2025 постановою слідчого речі та документи визнані речовими доказами та приєднанні до матеріалів кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2025 року клопотання слідчого задоволено.
Накладено арешт на речі та документи вилучені 29.05.2025 під час проведення обшуку у ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 номер об'єкту в РПВН № 13930630, а саме:
1. Флеш-носій «goodram» на 32 Gb;
2. Оригінал договору про надання бухгалтерських послуг від 01 квітня 2021 року - на 2 арк.;
3. Копії звіту по розрахунковим операціям за період з 01.04.2025 по 30.04.2025 - на 4 арк. (ФОП ОСОБА_10 );
4. Копії звіту по розрахунковим операціям за період з 01.04.2025 по 30.04.2025 - на 3 арк. (ФОП ОСОБА_11 );
5. Копія договору поставки N?0607/2020-1 від 06.07.2020 на 2 арк.;
6. Копія протоколу узгодження розбіжностей по договору поставки N?0607/2020-1 від 06.07.2020 на 1 арк.;
7. Книга обліку доходів ( ОСОБА_12 ) - 1 шт.;
8. Копія квитанції № 2 - на 1 арк;
9. Копія податкової декларації ( ОСОБА_12 ) - на 4 арк.;
10. Копія виписки з ЄДР юридичних осіб, фоп та громадських формувань -
на 1 арк;
11. Копія паспорту ОСОБА_12 - на 1 арк.;
12. Копії квитанцій сплати податків - на 2 арк;
13. Копія банківської виписки за 2025 рік (ФОП ОСОБА_12 ) - на 1 арк.;
14. Квитанції сплати податків за 2025 рік (ФОП ОСОБА_11 ) - на 15 арк.;
15. Квитанції сплати податків за 2025 рік (ФОП ОСОБА_10 ) - на 12 арк.;
16. Книга обліку доходів ( ОСОБА_10 ) - 1 шт.;
17. Книга обліку доходів ( ОСОБА_11 ) - 1 шт.;
18.Книга обліку доходів ( ОСОБА_13 ) - 1 шт.;
19. Квитанції сплати податків за 2025 рік (ФОП ОСОБА_13 )- на 14 арк.;
20. Копія витягу N?27595 з реєстру платників єдиного податку - на 1 арк.;
21. Копія заяви про застосування спрощеної системи оподаткування - на 1
Арк.
22. Мобільний телефон сірого кольору, марки «Iphone 6», IMEI НОМЕР_1 , з наявною в ньому сім-картою НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 пароль);
23. Мобільний телефон рожевого кольору, марки «Iphone 13», IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 з наявною в ньому сім-картою НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , в чохлі фіолетового кольору ( НОМЕР_3 пароль).
Задовольняючи клопотання слідчий суддя дійшов до висновку, що вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98, ч. 2 ст. 167 КПК України, може бути предметом злочину, а метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів. Зазначав, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, є законним і обґрунтованим, так як таке втручання здійснено на підставі чинного КПК України. Зазначав, що доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, не надано та не встановлено.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , 09.07.2025 подав апеляційну скаргу. Просив скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 червня 2025 року та постановити нову про відмову в задоволенні клопотання слідчого в повному обсязі.
Просив поновити пропущений на апеляційне оскарження строк посилаючись на те, що власник майна ОСОБА_8 про розгляд справи повідомлена із запізненням, в день судового засідання, рішення суду представник власника майна отримав лише 04.07.2025.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що ухвала про накладення арешту на майно постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що зокрема полягало у недотриманні строків при винесенні ухвали, не відповідає матеріалами справи, незаконною та необґрунтованою. Зазначив, що не враховано розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для власника. Вважає, що утримання майна є незаконним та порушує права власника майна, так як ОСОБА_8 є третьою особою, до вчинення кримінального правопорушення не причетна, сам арешт є втручанням в особисте та сімейне життя третьої особи.
Стверджував, що ухвалою слідчого судді першої інстанції необґрунтовано необхідність подальшого утримання майна в органу досудового розслідування.
Звернув увагу на те, що ухвалою про проведення обшуку не надано дозволу на відшукання мобільних телефонів, а під час проведення обшуку ОСОБА_8 добровільно надала телефони для огляду та паролі від них.
Зазначив, що ОСОБА_8 не є підозрюваною в даному кримінальному провадженні.
Повідомив, що слідчий звернувся з клопотанням до суду з порушенням процесуального строку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення адвоката, який підтримав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.06.2025 та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчим відділом Печерського УП ГУНП у м. Києві за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури м. Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023102060000172 від 27.07.2023 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ст. 227, ч. 2 ст. 209 КК України.
29.05.2025 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва № 757/22886/25-к від 19.05.2025 проведено обшук за адресою: Одеська область, м. Одеса вул. Успенська 64 номер об'єкту в РПВН № 13930630.
30.05.2025 постановою слідчого речі та документи визнані речовими доказами та приєднанні до матеріалів кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчий суддя Печерського районного суду
м. Києва зазначених вимог закону дотримався.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження №42023102060000172 від 27.07.2023, про накладення арешту на вищевказане майно, дослідивши матеріали, додані до клопотання, дійшов обґрунтованого висновку, що майно відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, а тому необхідно накласти на нього арешт.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Згідно наданих матеріалів до клопотання прокурора, постановою слідчого вказане майно, на яке прокурор просив накласти арешт, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч твердженням апелянтів, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, оскільки, як уже зазначалось вище, воно відповідає критеріям ст. 98 КПК України та 23.04.2025 постановою слідчого визнане речовими доказами.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги.
Ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
З урахуванням положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 подану в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 червня 2025 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4