17 вересня 2025 року
справа № 381/4668/24
провадження № 22-ц/824/7050/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П,
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - Клименка Тараса Васильовича на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2024 року, постановлене під головуванням судді Осаулової Н.А. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2024 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика».
На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 25 травня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 466125-КС-001 про надання кредиту у електронній формі.
Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець надав кредит позичальнику у сумі 16 000,00 грн на умовах строковості, зі сплатою відсотків за користування кредитом у сумі 1,15958991 % в день.
Позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо надання кредиту, а позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, не сплатив жодних коштів на погашення боргу, внаслідок чого у відповідача станом на 14 вересня 2024 року утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 51 601,66 грн, яка не погашена.
Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту від 22 травня 2023 року № 466125-КС-001 в сумі 36 779,85 грн, у тому числі: тіло кредиту - 16 000,00 грн та відсотків за його користування - 20 779,85 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» судовий збір в розмірі 1 726,69 грн.
У задоволенні іншої частини вимог позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник ТОВ «Бізнес Позика» - Клименко Т.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просивскасувати рішення суду в частині відмови у позові та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що відсотки за кредитним договором № 466125-КС-001 нараховані в період дії договору за кожен день користування кредитом на залишок за кредитом та відповідають нормам Цивільного кодексу України, умовам договору про надання кредиту та Правилам.
Відповідно до п. 3.2.2. договору, сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно з погодженим графіком платежів, що наведений в п. 3.2.3. та додатку № 1 до договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка за кредитом, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. договору.
За період з 22 травня до 12 червня 2023 року включно проценти нараховувались за зниженою (пільговою) процентною ставкою.
У період з 13 червня до 11 вересня 2023 року включно проценти нараховувались за стандартною процентною ставкою 2,00000000 %, як це було погоджено сторонами під час укладення договору, а не за штрафною (як про те вказав суд першої інстанції).
Комісія за надання кредиту передбачена як умовами кредитного договору (п.п. 2.1, 2.5, 3.2.3) так і Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної, які були підписані позивачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за споживчим кредитом та порядком сплати такої комісії.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник взяті на себе зобов'язання не виконує належним чином, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення суми кредитних коштів та нарахованих на них відсотків.
Аналізуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд першої інстанції встановив, що позивач просив стягнути тіло кредиту - 16 000,00 грн та відсотки за його користування - 33 201,66 грн станом на 11 вересня 2023 року. За умовами кредитного договору було надано кошти на суму 16 000,00 грн на 16 тижнів (тобто 112 днів) зі сплатою відсотків за користування кредитом у сумі 1,15958991 % в день.
Враховуючи суму отриманого кредиту 16 000,00 грн та встановлену денну відсоткову ставку, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що розмір відсотків складає 185,534386 грн в день, а за весь період кредитування - 20 779,85 грн.
Пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними, а тому вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.
Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Судом встановлено, що 22 травня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 466125-КС-001 про надання кредиту у електронній формі.
Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець надає кредит позичальнику у сумі 16 000,00 грн на 16 тижнів до 11 вересня 2023 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у сумі 1,15958991 % в день та комісії за надання кредиту у сумі 2 400,00 грн.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши позичальнику кредит на суму 16 000,00 грн, шляхом зарахування коштів на його картку № НОМЕР_1 .
Пунктом 2.1. договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 16 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».
Пунктом 2.2. договору визначено: тип кредиту: кредит. Пункт 2.3. договору: строк, на який надається кредит: 16 тижнів.
Пунктом 2.4. договору передбачено, що стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15958991, фіксована.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору.
Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Згідно з пунктом 2.5. договору передбачено, що комісія за надання кредиту: 2 400,00 грн. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
З огляду на пункт 2.7. договору, термін дії договору: до 11 вересня 2023 року.
Відповідно до пункту 3.2.2. договору, сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та додатку № 1 до договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. договору.
При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку № 1 до договору, та до закінчення терміну дії договору.
У пункті 3.2.3 договору сторони визначили обов'язковий графік платежів за договором.
Згідно з графіком платежів сторонами було погоджено, що якщо позичальник сплачує заборгованість згідно графіка платежів (без порушень), дійсно треба сплатити по договору 33 600,00 грн, у тому числі за процентами - 15 200,00 грн, оскільки з кожним платежем сума загального боргу на яку нараховується кожного дня проценти зменшується. Отже, загальна сума до сплати за відсотками дійсно становила би 15 200,00 грн лише у випадку належного виконання позичальником зобов'язань та погашення обумовлених сум згідно з графіком платежів.
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 546 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України врегульовано правовідносини, щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.
Такі висновки містяться в постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17.
Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, проценти, які нараховуються після спливу строку кредитування, є процентами, які кредитор (позикодавець) має право стягнути з позичальника на підставі ст. 625 ЦК України, є процентами, які нараховуються після спливу строку кредитування і лише у випадку прострочення виконання основного зобов'язання - неповернення суми кредиту за кредитним договором та несплати процентів, нарахованих протягом строку кредитування в строки, визначені в кредитному договорі.
Таким чином, законодавство чітко розрізняє поняття: проценти за користування кредитом - як проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у кредитному договорі та під якими розуміються проценти за правомірне користування кредитними коштами, розмір яких визначається в кредитному договорі та проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.
Відповідно, враховуючи вищезазначену різну правову природу вказаних процентів, вони не є тотожними за своєю суттю, а відтак, це обумовлює різні правові наслідки можливості їх нарахування та обов'язковості їх нарахування кредитором та сплати боржником.
Як встановлено судом, укладаючи договір сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 16 000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».
Строк, на який надається кредит: 16 тижнів. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: вдень 1,15958991, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Строк дії договору: до 11 вересня 2023 року.
Разом з тим, згідно з п. 3.2.2 договору сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, який наведений в п. 3.2.3. та додатку № 1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку № 1 до договору, та до закінчення строку дії договору. (п. 3.2.2.)
У п. 3.2.3 сторони погодили графік платежів.
Згідно з графіком платежів відповідач мав зробити перший плановий платіж 05 червня 2023 року у сумі 4 200,00 грн, однак платіж не був зроблений (як і всі наступні), тому з 06 червня 2023 року почалось прострочення заборгованості за кредитом, а після спливу 7 (семи) днів, починаючи з восьмого дня - 13 червня 2023 року почалося нарахування процентів за користування кредитом за збільшеній (стандартній) процентній ставці - відповідно до пункту 3.2.2 договору.
На підставі викладеного, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача лише частину відсотків за користування кредитними коштами, оскільки позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, що нараховані у межах строку дії договору, який був встановлений умовами від 22 травня 2023 року № 466125-КС-001 про надання кредиту і закінчувався 11 вересня 2023 року.
Відповідачем встановлений графік погашення заборгованості не виконувався, за весь період дії кредитного договору не було сплачено жодного платежу, унаслідок чого починаючи з восьмого дня прострочення першого платежу почалось нарахування процентів за стандартною ставкою - 2,00000000 %, а саме з 13 червня до 11 вересня 2023 року включно і після 11 вересня 2023 року не нараховувалися.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що загальний розмірі процентів, що підлягає сплаті за користування коштами на умовах договору становить 33 201,66 грн.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача проценти за користування кредитом у загальному розмірі 33 201,66 грн.
Проте доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнення комісії не знайшли свого підтвердження.
Так, пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 визначає, що банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц дійшов висновку, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв'язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв'язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 16 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 33 201,66 грн заборгованості за процентами.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням того, що апеляційна скарга та позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволених вимог за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 5 777,5 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - Клименка Тараса Васильовича задовольнити частково.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2024 року скасувати.
Постановити нове рішення наступного змісту.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором від 22 травня 2023 року № 466125-КС-001 про надання кредиту в сумі 49 201,66 грн, що складається із тіла кредиту - 16 000,00 грн та відсотків за його користування - 33 201,66 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір в розмірі 5 777,5 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 06 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді