17 вересня 2025 року
справа № 753/7535/23
провадження № 22-ц/824/7114/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П,
при секретарі: Яхно П.А..
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1
відповідач - Інформаційне агентство
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2024 року, постановлене під головуванням судді Каліушко Ф.А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Інформаційного агентства про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
У травні 2023 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла вищевказана позовна заяваОСОБА_1 .
На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на підставі наказу начальника Інформаційного агентства від 18 червня 2019 року № 97 він був призначений на посаду оглядача відділення висвітлення військово-технічної політики та розвитку ОПК інформаційної редакції Інформаційного агентства з 18 червня 2019 року.
Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, а саме 19 квітня 2022 року позивач уклав контракт добровольця територіальної оборони Добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_1 № НОМЕР_1 , про що повідомив керівництво Інформаційного агентства.
Згідно з наказом начальника Інформаційного агентства від 19 липня 2022 року № 148 позивача було увільнено від роботи з 06 червня 2022 року у зв'язку з виконанням обов'язків добровольця територіальної оборони Добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_2 зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період виконання таких обов'язків.
Відповідно до наказу начальника Інформаційного агентства від 11 квітня 2023 року № 71 ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.
Позивач вважає наказ про звільнення неправомірним, оскільки на добровольця, який уклав контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статті 119 КЗпП України, а тому для захисту своїх прав змушений був звернутися до суду.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що суд залишив поза увагою те, що станом на 11 квітня 2023 року у позивача був укладений чинний контракт від 01 березня 2023 року.
Цей контракт добровольця територіальної оборони від 01 березня 2023 року був укладений між командиром добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_3 та громадянином України ОСОБА_1 . Контракт набрав чинності 01 березня 2023 року.
Вважає, що висновки в акті службового розслідування від 11 квітня 2023 року № 540 та наказі начальника Інформаційного агентства (з адміністративно-господарської діяльності) «Про результати службового розслідування» від 11 квітня 2023 року № 71, не відповідають дійсності.
Зазначає, що станом на 11 квітня 2023 року трудові права позивача були захищені на підставі ст. 119 КЗпП України, згідно з якою на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
У рішення суду ні в описовій частині, ні в мотивувальній частині не зазначено про існування цього контракту, та відповідно не надано належної оцінки цьому доказу, який підтверджував вимоги позивача.
Зазначив, що правомірність укладеного контракту від 19 квітня 2022 року, не є предметом спору, зустрічних вимог відповідача щодо визнання такого контракту недійним заявлено не було, тому в даному випадку суд вийшов за межі позовних вимог встановлюючи такі факти.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
В судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судове засідання позивач не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося відповідно до норм чинного трудового законодавства, а правові підстави для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі, а також відповідно і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, відсутні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
За приписами пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.
Отже, питанням законності звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з'ясування поважності причин його відсутності на роботі. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.
Судом встановлено, що позивач перебував на посаді оглядача відділення висвітлення військово-технічної політики та розвитку ОПК інформаційної редакції Інформаційного агентства з червня 2019 року.
Після вторгнення рф в Україну у 2022 року, згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 було введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
Позивач 19 квітня 2022 року уклав контракт з Добровольчим формуванням ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на три роки.
Установлено, що згідно з наказом начальника Інформаційного агентства від 19 липня 2022 року № 148 позивача увільнено від роботи з 06 червня 2022 року у зв'язку із виконанням обов'язків добровольця територіальної оборони Добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_2 зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період виконання таких обов'язків.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04 листопада 2022 року № 329 Добровольче формування № 10 Христинівської міської територіальної громади Уманського району Черкаської області розформоване 04 листопада 2022 року.
Згідно із наказом начальника Інформаційного агентства від 16 березня 2023 року № 52 ОСОБА_1 приступив до виконання своїх посадових обов'язків.
Наказом начальника Інформаційного агентства від 16 березня 2023 року № 56 було призначено службове розслідування для встановлення причин відсутності ОСОБА_1 на своєму робочому місці у період з 04 листопада до 15 березня 2023 року (до дня прибуття позивача на робоче місце та до виконання посадових обов'язків згідно з наказом начальника Інформаційного агентства від 16 березня 2023 року № 52).
Службовим розслідуванням, яке призначене наказом від 16 березня 2023 року № 56 встановлено, що надані позивачем документи не підтверджують його залучення до виконання громадського обов'язку у робочий час з 07 листопада 2022 року до 15 березня 2023 року. Період відсутності ОСОБА_1 з 07 листопада 2022 року до 15 березня 2023 року на робочому місці вважати прогулом. Також встановлено, що 11 квітня 2023 року, ОСОБА_1 був відсутній на своєму робочому місці більше трьох годин.
Згідно з наказом Інформаційного агентства від 11 квітня 2023 року, ОСОБА_2 звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, у зв'язку з прогулом без поважних причин.
Підставою цього наказу є акт службового розслідування від 11 квітня 2023 року № 540, наказ начальника Інформаційного агентства «Про результати службового розслідування» від 11 квітня 2023 року № 71.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про основи національного супротиву», добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній засаді з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про основи національного супротиву», територіальна оборона складається з військової, цивільної та військово-цивільних складових.
Відповідно до частини четвертої статті 4 вказаного Закону, військово-цивільна складова територіальної оборони включає штаби зон (районів) територіальної оборони та добровольчі формування територіальних громад, які залучаються до територіальної оборони.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1449 затверджено Положення про добровольчі формування територіальних громад (далі - Положення № 1449).
Пунктом 6 Положення № 1449 передбачено, що членство у добровольчому формуванні не звільняє від обов'язку проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно із частиною першою статті 119 КЗпП України, на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
З матеріалів справи вбачається, що Добровольче формування № 10 Христинівської міської територіальної громади Уманського району Черкаської області розформоване 04 листопада 2022 року.
Згідно з пунктом 23 Положення 1449, окремою підставою припинення контракту добровольця територіальної оборони є розформування добровольчого формування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконання обов'язків члена добровольчого формування після 04 листопада 2022 року не здійснювалось позивачем у робочий час, що виключало можливість застосування роботодавцем частини першої статті 119 КЗпП України.
Як правильно встановлено місцевим судом, актом від 11 квітня 2023 року підтверджено факт відсутності ОСОБА_1 на роботі 11 квітня 2023 року, у зв'язку з чим його було звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Крім того, факт відсутності позивача на роботі 11 квітня 2023 року понад три години також підтверджується показами свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 з поважних причин був відсутній на роботі у вказаний період позивачем суду не надано.
Пунктом 16 Положення № 1449 передбачено, що членом добровольчого формування може бути громадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проживає у м. Києві за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, під час укладення контракту добровольця територіальної оборони від 19 квітня 2022 року, пункт 16 Положення № 1449 дотримано не було.
Доводи апеляційної скарги про те, що станом на 11 квітня 2023 року між командиром добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_3 та громадянином України ОСОБА_1 був укладений чинний контракт добровольця територіальної оборони від 01 березня 2023 року, колегія суддів не приймає, оскільки начальником Інформаційного агентства не видавався наказ про увільнення позивача від роботи у зв'язку із виконанням обов'язків добровольця територіальної оборони добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_3 зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період виконання таких обов'язків.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що матеріалами справи підтверджено факт відсутності ОСОБА_1 на роботі 11 квітня 2023 року, у зв'язку з чим, його було правомірно звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України
Оскільки з моменту розформування добровольчого формування позивач приступив до виконання посадових обов'язків,у роботодавця не було підстав для застосування частини першої статті 119 КЗпП України.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованими, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з вимогами статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленого судового рішення.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 06 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді