Справа № 2-87/11
Провадження № 6/496/89/25
26 серпня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді Портної О.П.,
за участю:
секретаря - Рябової А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ», про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні, -
22.07.2025 року до Біляївського районного суду Одеської області надійшла заява від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ», про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні.
В обґрунтування поданої заяви зазначила, що Рішенням Біляївського районного суду Одеської області у справі № 2-87/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість у розмірі 257402,37 гривні; звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості на предмет застави - автомобіль марки «Renault», модель «Magnum», 2000 року випуску, номер шасі/кузова № НОМЕР_1 , колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» судові витрати в розмірі 1820,00 гривень. Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. відкрито ВП № 65401838. Між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ТОВ «ФК «МАНІТУ», укладено Договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитними договорами фізичних осіб ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., зареєстрований в реєстрі за № 807. Згідно Додатку № 1 до Договору, Банк, серед іншого, відступив Новому кредитору, а Новий кредитор набув права вимоги Банку за кредитним договором № 108-08/П від 15.04.2008 року, укладеним між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 . Зважаючи на вищевикладене, на думку представника заявника, є всі підстави для заміни стягувача його правонаступником.
Представник заявника в судове засідання не з'явився, але в прохальній частині заяви про зміну сторони виконавчого провадження, зокрема, клопотав про розгляд заяви за його відсутності. До заяви представник ТОВ «ФК «МАНІТУ» надав докази відправлення на адреси інших учасників справи копії заяви з додатками. Окрім того Ухвала про відкриття провадження була направлена судом до електронного кабінету ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», яка була отримана останнім 30.07.2025 року. Також на адресу ОСОБА_1 , рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, судом була направлена Ухвала про відкриття провадження та Судова повістка про виклик до суду, яке повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Сторони до судового засідання не з'явилися.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У зв'язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши додані до заяви документи, дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Відповідно до ч. 5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За змістом ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положенням ч. 5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Такої ж позиції притримується і Верховний Суд України, так за результатами розгляду справи № 6-122цс13 Верховним Судом України висловлено правову позицію, яка полягає у тому, що відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, визначених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, матеріально-правовою підставою звернення із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні представника ТОВ «ФК «МАНІТУ», стало укладення Договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитними договорами фізичних осіб АБ «УКРГАЗБАН», посвідчений 03.06.2025 року Малим О.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 807, до боржника - ОСОБА_1 .
Таким чином, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договором цесії) є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження (постанова Верховного Суду від 23.07.2019 року у справі № 905/1976/16).
Крім того, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, на підставі ст. 442 ЦПК України, тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 11 ЗУ «Про виконавче провадження» регулює загальні строки виконавчого провадження, а стаття 12 - строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку. Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (згідно із п. 1 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження») та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Отже, особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження.
Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. (Постанова ВС від 03.11.2020 у справі № 916/617/17). Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому ст. 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених ст. 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи ст. 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями ст. 55 ЦПК України.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі ст. 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі ч. 5 ст. 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, вказаних у постанові від 08.02.2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), «реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони у справі на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, а тому потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.»
Заміна сторони виконавчого провадження, як процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, повинна здійснюватися з метою виконання завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.
У випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження). За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред'явлення виконавчого документа до виконання, а ч. 5 ст. 442 ЦПК України передбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (у тому числі повторного за обґрунтованих підстав при повторному зверненні з виконавчим документом, оскільки зазначена стаття ЦПК України цього не виключає, а Закон про виконавче провадження передбачає таку можливість).
Також, відповідно до змісту ч. 5 ст. 442 ЦПК України, ч. 6 ст. 12, п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 26, ч. 5 ст. 37 Закону «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного статусу стягувача у виконавчому документі.
Заміна стягувача у виконавчому документі як сторони справи має мати дійсну процесуальну мету, а підстави такої заміни належним чином аргументовані. Саме тільки матеріальне правонаступництво без процесуальної мети не є достатнім аргументом, оскільки не відповідає вимогам ч. 1 ст. 2 ЦПК України.
Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства. Якщо, наприклад, суд підтвердив зобов'язання однієї сторони договору перед іншою та відповідне судове рішення набуло законної сили, то суд не здійснює заміну його сторони у випадку уступки відповідним кредитором за цим договором своїх прав та обов'язків іншій особі на цю іншу особу лише заради процесуальної констатації цього матеріального правонаступництва. Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог ч. 1 ст. 2 ЦПК України. Правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 08.02.2022 року у справі № 2-7763/10, у постанові Верховного суду від 19.10.2022 року у справі № 2-1105/10.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 25.05.2011 року по справі № 2-87/11, позовну заяву ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» в особі Одеської філії АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави задоволено та стягнуто 24471,51 доларів США і 61972,89 гривні заборгованості за Кредитним договором № 108-08/П від 15.04.2008 року, у тому числі шляхом звернення стягнення на автомобіль марки «Renault», модель «Magnum», 2000 року випуску, номер шасі/кузова № НОМЕР_1 , колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а також судові витрати по справі в розмірі 1820,00 гривень. (т. 1 а.с. 154-157)
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 13.03.2012 року рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25.05.2011 року змінене в резолютивній частині, а саме стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 108-08/П від 15.04.2008 року в сумі 257402,37 гривні. В рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки «Renault», модель «Magnum», 2000 року випуску, номер шасі/кузова № НОМЕР_1 , колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , шляхом продажу даного автомобіля, а також стягнуто судові витрати в розмірі 1820,00 гривень. (т. 1 а.с. 210-211, 212-214)
11.04.2012 року, на виконання заяви ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» від 30.03.2012 року, на адресу останнього були направлені належним чином оформлені копія рішення та виконавчий лист по справі. (т. 1 а.с. 220)
02.03.2015 року на адресу суду від представника ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» надійшла заява про видачу дублікату виконавчого листа (т. 1 а.с. 222-223) до якої були долучені копії Постанови старшого державного виконавця Михайлової С.О. ВДВС Біляївського РУЮ Одеської області в рамках ВП № 28468371 від 15.05.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (т. 1 а.с. 236), та Постанови старшого державного виконавця Михайлової С.О. ВДВС Біляївського міськрайонного УЮ в Одеській області в рамках ВП № 39201556 від 31.12.2013 року про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (т. 1 а.с. 230-231).
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 17.03.2015 року по справі № 2-87/11 вищевказана заява залишена без задоволення. (т. 1 а.с. 243-244)
03.06.2025 року між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ТОВ «ФК «МАНІТУ» був укладений Договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитними договорами фізичних осіб АБ «УКРГАЗБАНК», посвідчений Малим О.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 807, відповідно до якого ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» відступило, а ТОВ «ФК «МАНІТУ» набуло право вимоги заборгованості, зокрема, відповідно копії витягу з додатку № 1 до Договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитними договорами фізичних осіб АБ «УКРГАЗБАНК» від 03.06.2025 року за № 807, який є невід'ємною частиною вказаного договору, до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 108-08/П від 15.04.2008 року. (т. 2 а.с. 4-9, зворотній а.с. 13)
Так, суд встановив, що ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» вибуло з правовідносин, що виникли за Кредитним договором № 108-08/П від 15.04.2008 року, а ТОВ «ФК «МАНІТУ» набуло всіх прав кредитора за основними договорами, але до суду не надано жодних належних, достатніх та допустимих доказів, які б, кожний окремо та/або у своїй сукупності, підтверджували факт відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 26.07.2011 року по справі № 2-87/11 та дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, оскільки обов'язковою умовою для процесуального правонаступництва є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання або його поновлення за рішенням суду (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.02.2024 року по справі № 522/7214/13-ц (провадження № 61-5718св23)).
Вищевикладене дає змогу дійти висновку про відсутність обставин у підтвердження заявлених вимог, тому суд приходить до висновку, що заява представника ТОВ «ФК «МАНІТУ», про заміну сторони виконавчого провадження, не підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260, 261, 354, 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАНІТУ», про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду на протязі 15 днів з дня проголошення ухвали шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.
Суддя О.П. Портна