06 жовтня 2025 року
м. Чернівці
справа № 2-2113/10
провадження № 22-ц/822/779/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Одинака О. О.
суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.
секретар Тодоряк Г. Д.
учасники справи:
стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЙКВІТАС»
боржник ОСОБА_1
заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДІТ ПАРТНЕРС»
апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 липня 2025 року
головуюча в суді першої інстанції суддя Чебан В. М.
Описова частина
Короткий зміст заяви заінтересованої особи
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДІТ ПАРТНЕРС» (далі - ТОВ «КРЕДІТ ПАРТНЕРС») звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.
Просило суд замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЙКВІТАС» (далі - ТОВ «ФК «АЙКВІТАС») у виконавчому провадженні № 63492118 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2113/2010, виданого Шевченківським районним судом міста Чернівці 07 лютого 2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк») заборгованості за кредитним договором у сумі 354 379 гривень 40 копійок, судового збору в сумі 1 700 гривень та витрат на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 гривень, його правонаступником - ТОВ «КРЕДІТ ПАРТНЕРС».
Заява обґрунтована тим, що рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 12 листопада 2010 року у справі № 2-2113/10, яке набрало законної сили, позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
07 лютого 2011 року Шевченківським районним судом міста Чернівці видано виконавчий лист № 2-2113/2010 у вказаній справі.
04 листопада 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Доготарем М. В відкрито виконавче провадження № 63492118 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк») грошових коштів у сумі 354 379 гривень 40 копійок, судового збору в сумі 1 700 гривень та витрат на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 гривень.
Вказує, що відповідно до договору відступлення права вимоги від 27 квітня 2023 року стягувач за виконавчим провадженням, АТ «Райффайзен Банк» (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль») відступило АТ «Оксі Банк» права вимоги за кредитними договорами від 14 лютого 2007 року № 014/05/70 та від 28 березня 2008 року № 014/05/70/1, що укладені між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .
В подальшому між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» було укладено договір про відступлення прав вимоги від 27 квітня 2023 року, відповідно до якого АТ «Оксі Банк» відступило ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» права вимоги за вищевказаними кредитними договорами.
23 серпня 2023 року ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці задоволено заяву ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» про заміну стягувача у виконавчому провадженні та замінено стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк») у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-2113/2010, виданого Шевченківським районним судом міста Чернівці 07 лютого 2011 року.
Посилається на те, що 01 квітня 2025 року між ТОВ «КРЕДІТ ПАРТНЕРС» та ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» укладено договір відступлення прав вимоги за генеральним кредитним договором від 14 лютого 2007 року № 014/05/70, в рамках якого укладено кредитний договір від 28 березня 2008 року № 014/05/70/1 та договір іпотеки від 14 лютого 2007 року № 014/05/70/216, а також додаткові угоди/договори до них, які укладені між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк»).
Вважає, що в даному випадку фактично відбулось вибуття особи кредитора у зобов'язанні, у зв'язку із чим припинився його статус сторони виконавчого провадження, а тому наявними є підстави для заміни ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» як стягувача у виконавчому провадженні його правонаступником - ТОВ «КРЕДІТ ПАРТНЕРС».
Короткий зміст судового рішення
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 липня 2025 року заяву ТОВ «КРЕДІТ ПАРТНЕРС» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.
Замінено стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЙКВІТАС» (далі - ТОВ «ФК «АЙКВІТАС») у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-2113/2010, виданого Шевченківським районним судом міста Чернівці 07 лютого 2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк») грошових коштів у сумі 354 379 гривень 40 копійок, судового збору в сумі 1 700 гривень та витрат на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 гривень, його правонаступником - ТОВ «КРЕДІТ ПАРТНЕРС».
Ухвала суду мотивована тим, що станом на час розгляду справи у суді першої інстанції виконавче провадження № 63492118 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2113/2010, виданого Шевченківським районним судом міста Чернівці 07 лютого 2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк») грошових коштів у сумі 354 379 гривень 40 копійок, судового збору в сумі 1 700 гривень та витрат на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 гривень, - відкрито, однак рішення суду від 12 листопада 2010 року так і не виконано.
Судом встановлено, що до ТОВ «КРЕДІТ ПАРТНЕРС» фактично перейшли всі права вимоги ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» за кредитними договорами від 14 лютого 2007 року № 014/05/70 та від 28 березня 2008 року № 014/05/70/1, що укладені між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява ТОВ «КРЕДІТ ПАРТНЕРС» про заміну стягувача у виконавчому провадженні є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «КРЕДІТ ПАРТНЕРС» про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Посилається на те, що відповідно до інформації в Автоматизованій системі виконавчого провадження виконавче провадження № 63492118 відкрито 04 листопада 2020 року
Суд першої інстанції помилково не звернув увагу на те, що 04 лютого 2014 року та 27 квітня 2016 року виконавчий лист строком дії з 22 листопада 2010 року по 23 листопада 2013 року був повернений стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 ЗУ «Про виконавче провадження».
16 червня 2017 року виконавчий лист строком дії з 22 листопада 2010 року по 23 листопада 2013 року був повернений стягувачу на підставі пункту 9 статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
05 серпня 2020 року виконавчий лист строком дії з 22 листопада 2010 року по 23 листопада 2013 року був повернений стягувачу на підставі пункту 1 статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
Отже, на момент укладення договору про відступлення права вимоги ТОВ «АЙКВІТАС» пропустило строк пред'явлення виконавчого листа до виконання. Також вказаний строк був пропущений та не поновлений при укладенні договору відступлення права вимоги на користь ТОВ «КРЕДІТ ПАРТНЕРС».
Суд першої інстанції не врахував те, що звертаючись із вказаною заявою ТОВ «КРЕДІТ ПАРТНЕРС» не ставило питання про поновлення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Акцентує увагу на тому, що 27 квітня 2023 року між АТ «Райффайзен Банк» (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль») та АТ «Оксі Банк» було укладено договір відступлення права вимоги, проте АТ «Оксі Банк» не було стороною виконавчого провадження, а тому АТ «Оксі Банк» не набувши статусу сторони виконавчого провадження не мало правових підстав відступати право вимоги ТОВ «ФК «АЙКВІТАС», як і у подальшому ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» не набуло права вчиняти аналогічний правочин із ТОВ «КРЕДІТ ПАРТНЕРС».
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ТОВ «КРЕДІТ ПАРТНЕРС» подало відзив на апеляційну скаргу.
Просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 липня 2025 року залишити без змін.
Посилається на те, що ухвала суду є законною та обґрунтованою.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини, з'ясовані судами першої та апеляційної інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 12 листопада 2010 року у справі № 2-2113/10, яке набрало законної сили, позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
07 лютого 2011 року Шевченківським районним судом міста Чернівці видано виконавчий лист № 2-2113/2010 у вказаній справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором у сумі 354 379 гривень 40 копійок, судового збору в сумі 1 700 гривень та витрат на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 гривень
Вказаний виконавчий лист неодноразово пред'являвся АТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль») до примусового виконання, починаючи з травня 2011 року.
Як встановлено судами з наявних в матеріалах справи доказів та даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень за посиланням: https://asvpweb.minjust.gov.ua, за реєстраційним номером виконавчого провадження № 63492118, ідентифікатор доступу - г1е6г3125105, на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготаря М. В. перебуває виконавчий лист
№ 2-2113/2010, виданий Шевченківським районним судом міста Чернівці 07 лютого 2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором у сумі 354 379 гривень 40 копійок, судового збору в сумі 1 700 гривень та витрат на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 гривень.
Виконавче провадження № 63492118 відкрито на підставі постанови приватного виконавця від 04 листопада 2020 року та на час розгляду справи у суді першої інстанції не завершено.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 23 серпня 2023 року, залишеною без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 07 грудня 2023 року замінено стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк») у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-2113/2010, виданого Шевченківським районним судом міста Чернівці 07 лютого 2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором у сумі 354 379 гривень 40 копійок, судового збору в сумі 1 700 гривень та витрат на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 гривень, його правонаступником - ТОВ «ФК «АЙКВІТАС».
Постановою приватного виконавця від 13 жовтня 2023 року у виконавчому провадженні № 63492118 змінено стягувача АТ «Райффайзен Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Айквітас».
01 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» (первісним кредитором) та ТОВ «КРЕДІТ ПАРТНЕРС» (новим кредитором) укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитними договорами від 14 лютого 2007 року № 014/05/70 та від 28 березня 2008 року № 014/05/70/1 та всіма забезпечувальними договорами та додатковими угодами, боржниками за якими є ОСОБА_1 , а новий кредитор приймає на себе всі його права та обов'язки за вказаними договорами.
Факт відступлення права вимоги підтверджується також копією Акту приймання-передачі документації за договором відступлення права вимоги від 01 квітня 2025 року, копією платіжної інструкції від 16 квітня 2025 року № 31, а також копіями розрахунків заборгованості за кредитними договорами №014/05/70 та № 014/05/70/1 (том 3, а. с. 67-74).
04 квітня 2025 року ТОВ «КРЕДІТ ПАРТНЕРС» надіслано боржнику ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги та вимогу про погашення заборгованості (том 3, а. с. 75-79).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення відповідає зазначеним вище вимогам закону з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства в Україні є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Вказані конституційні засади знайшли своє відображення також в положеннях ЦПК України (пункт 7 частини третьої статті 2) та Законі України «Про виконавче провадження» (пункт 2 частини першої статті 2).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частин першої та другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Виходячи зі змісту наведених норм права, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи універсального правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття первісного кредитора з одночасною заміною його новим кредитором.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах
Отже, під час вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні потрібно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов'язків сторони, яка вибула.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або безпосередня вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність відкритого виконавчого провадження та факт правонаступництва у цивільних відносинах.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження та її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України саме за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник у таких правовідносинах, який набув від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, зокрема й право бути стороною виконавчого провадження.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 803/1273/16 (провадження №11-771ас18) та висновками Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18).
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достатності та взаємного зв'язку, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу обґрунтовано виходив із наявності підстав для заміни стягувача його правонаступником у виконавчому провадженні, з огляду на наступне.
Як встановлено судами виконавчий лист від 07 лютого 2011 року
№ 2-2113/2010, починаючи з травня 2011 року, неодноразово пред'являвся до виконання.
Востаннє виконавче провадження за заявою АТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль»), яке зазначене стягувачем у виконавчому листі, відкрито 04 листопада 2020 року (виконавче провадження № 63492118).
Постановою приватного виконавця від 13 жовтня 2023 року у виконавчому провадженні № 63492118 змінено стягувача АТ «Райффайзен Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Айквітас».
Суди встановили, що ТОВ «КРЕДІТ ПАРТНЕРС» є правонаступником стягувача ТОВ «ФК «АЙКВІТАС», оскільки відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 01 квітня 2025 року отримало право вимоги заборгованості за кредитними договорами від 14 лютого 2007 року № 014/05/70 та від 28 березня 2008 року № 014/05/70/1, а також всіма забезпечувальними договорами та додатковими угодами, боржниками за якими є ОСОБА_1 .
На виконання умов договору про відступлення права вимоги ТОВ «КРЕДІТ ПАРТНЕРС» сплатило ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» грошові кошти у сумі 203 000 гривень за відступлення прав вимоги за вказаними кредитними договорами, що підтверджується копією платіжної інструкції від 16 квітня 2025 року (том 3, а. с. 79).
Договір про відступлення права вимоги від 01 квітня 2025 року не визнаний судом недійсним. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
При цьому, колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 369/13444/20 (провадження № 14-52цс25), відповідно до яких «незалежно від того, як сторони договору відступлення права вимоги охарактеризували (найменували) наявне зобов'язання: як таке, що належить кредиторові на підставі правочину, чи таке, що випливає із судового рішення, яким вирішено спір з приводу виконання відповідного правочину, - зазначена обставина не змінює правової природи наявного зобов'язання. У зв'язку із наведеним укладення договору цесії після ухвалення судового рішення так само має наслідком заміну сторони у матеріальних правовідносинах.
Під час розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому листі (сторони виконавчого провадження, сторони у справі) суд не може порушити межі судового розгляду і вийти за межі вирішуваного процесуального питання, констатувати (встановлювати) недійсність договору відступлення прав вимоги, який не є нікчемним згідно з імперативним приписом закону або не визнаний судом недійсним за наслідками вирішення відповідного спору.
Суд має з'ясувати, чи загалом належало первісному кредиторові право вимоги до боржника станом на момент його відступлення, перевірити чинність вимоги на час звернення до суду з відповідною заявою, а також дослідити, чи закон не встановлює заборони на відступлення права вимоги у конкретних правовідносинах».
У постановах від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 та від 30 червня 2022 року у справі № 276/1706/14-ц Верховний Суд зазначив: «…вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни».
У справі, що переглядається, обставина належності права вимоги ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» до ОСОБА_1 за кредитними договорами від 14 лютого 2007 року № 014/05/70 та від 28 березня 2008 року № 014/05/70/1 та всіма забезпечувальними договорами та додатковими угодами, презюмується, оскільки ця обставина була предметом самостійного судового розгляду у цій справі, а тому відповідно до положень частини четвертої статті 82 ЦПК України не потребує доказування.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що оскільки ТОВ «КРЕДІТ ПАРТНЕРС» на підставі чинного договору про відступлення права вимоги стало єдиним кредитором за вищевказаними кредитними договорами є правові підстави для заміни стягувача його правонаступником у виконавчому провадженні.
З огляду на це колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, про те, що ТОВ «КРЕДІТ ПАРТНЕРС» є неналежним правонаступником сторони виконавчого провадження (стягувача), оскільки не довело набуття ним права вимоги до боржника.
У постановах Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 2-102/2011, від 22 листопада 2021 року у справі № 2-2172/10, від 27 лютого 2019 року у справі № 463/1003/17, від 07 квітня 2021 року у справі № 751/11724/14, від 03 березня 2021 року у справі № 2-82/10, від 18 серпня 2021 року у справі № 752/12124/13, від 01 лютого 2018 року у справі № 2-127/11, від 16 червня 2021 року у справі № 363/4918/13, вказано про необхідність надання суду доказів переходу прав вимоги також за забезпечувальними договорами, які б указували на існування підстав для заміни стягувача, а також реальне виконання умов договорів відступлення права вимоги.
З урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції про задоволення заяви ТОВ «КРЕДІТ ПАРТНЕРС» про заміну сторони виконавчого провадження не суперечать правовим висновкам, викладеним у вказаних постановах Верховного Суду.
Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неможливість вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження за заявою ТОВ «КРЕДІТ ПАРТНЕРС» без з'ясування дотримання строків пред'явлення виконавчого листа до виконання, з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, провадження № 12-48гс20, дійшла висновку, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження.
У постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 727/9430/13 (провадження № 61-10801св21), щодо порядку здійснення заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, згідно з яким за відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є можливою. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що указаний висновок не відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20, пункти 74-75) та від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20, пункт 6.18).
У справі, що переглядається, виконавчий лист від 07 лютого 2011 року
№ 2-2113/2010, починаючи з травня 2011 року неодноразово пред'являвся до виконання.
На момент набуття ТОВ «КРЕДІТ ПАРТНЕРС» 01 квітня 2025 року прав вимоги заборгованості за кредитними договорами від 14 лютого 2007 року № 014/05/70 та від 28 березня 2008 року № 014/05/70/1, а також всіма забезпечувальними договорами та додатковими угодами, боржником за якими є ОСОБА_1 , виконавчий лист від 07 лютого 2011 року
№ 2-2113/2010 перебував на примусовому виконанні.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В свою чергу суд апеляційної інстанції відповідно до вимог частин першої, шостої статті 367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З урахуванням заявлених сторонами в межах цього провадження вимог, питання законності відкриття виконавчого провадження № 63492118 04 листопада 2020 року не є предметом судового розгляду.
А тому висновки суду першої інстанції про задоволення заяви ТОВ «КРЕДІТ ПАРТНЕРС» про заміну сторони виконавчого провадження не суперечать правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20).
З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на обов'язковість судового рішення згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України, а також враховуючи, що право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012), колегія суддів за встановлених фактичних обставин у цій справі не встановила підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції постановив ухвалу від 16 липня 2025 року з додержанням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 16 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 07 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК
Судді : Мирослава Кулянда
Наталія ПОЛОВІНКІНА