09 жовтня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 700/491/25
Провадження № 22-ц/821/1674/25
Категорія: 304090200
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»
представник позивача: адвокат Лисенко Дмитро Вячеславович
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» - адвоката Лисенка Дмитра Вячеславовича на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 липня 2025 року (ухваленого в приміщенні Лисянського районного суду Черкаської області під головуванням судді Пічкура С.Д.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Короткий зміст позовних вимог
19 травня 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23.01.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4323075 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору:
Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 6000 грн.
Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 23.01.2024 року по 16.01.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.
Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало останній кредит в сумі 6000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення».
23.09.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до Відповідача.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 23/09/2024 від 23.09.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію, передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.
Отже, до ТОВ «Українські фінансові операції» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Відповідача за договором.
В свою чергу, відповідач не виконала свого зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, що змусило позивача звернутися до суду з даним позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором №4323075 від 23.01.2024 року у розмірі 60 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 08 липня 2025 року позовні вимоги - задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість загальною сумою 27600 гривень 00 копійок, яка складається з суми заборгованості за основним боргом у розмірі 6 000 тисяч 00 копійок, суми заборгованості за процентами 21600 гривень 00 копійок.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» витрати по сплаті судового збору в сумі 1114 гривень 30 копійок, та 5000 гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції вважав правомірним стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6000 грн.
Разом з тим, задовольняючи позов частково суд, з урахуванням ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» дійшов висновку про необхідність стягнення заборгованості за процентами в розмірі 1%, виходячи з розрахунку 6000 грн. (тіло кредиту) х 1,0 % (процентна ставка) х 360 днів (період нарахування) = 21 600 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представник ТОВ «Українські фінансові операції» - адвокат Лисенко Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість через порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також неповне з'ясування суттєвих обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору та надання невірної оцінки доказам, наданим позивачем під час розгляду справи, просить скасувати рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 липня 2025 року в частині стягнення заборгованості за відсотками та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором - 36750 грн, суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» за 115 календарних днів у сумі 17250 грн задовольнити повністю. В іншій частині рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 липня 2025 року залишити без змін. Здійснити розподіл судових витрат.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд першої інстанції не у повному обсязі врахував договірні умови спірних правовідносин, принцип свободи, обов'язковості договору та презумпції правомірності правочину, що призвело до часткової відмови у стягненні на користь позивача заборгованості за відсотками.
Зауважує, що відповідач не скористався правом, передбаченим п. 5.3.2. Договору відмовитись від його укладення. Підписуючи вказаний договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на мовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», актуальних на дату укладення договору, редакція яких розміщена на вебсайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. При цьому, матеріали справи не містять судового рішення про визнання недійсними окремих умов договору.
Вказує, що пунктом 9 ч.1 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом 33498-ІХ, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024 року, денна процентна ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладення такого договору. При цьому, денна процентна ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносились зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту). Апелянт зазначає, що матеріали справи не містять доказів зміни умов договору № 4323075 від 23.01.2024, а тому суд першої інстанції помилково відмовив у стягненні відсотків за користування кредитними коштами.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи
23.01.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4323075 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
На умовах, встановлених Договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору:
Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 6000 грн.
Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 23.01.2024 року по 16.01.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.
Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало останній кредит в сумі 6000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення».
23.09.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до Відповідача.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 23/09/2024 від 23.09.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію, передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Позивач оскаржує судове рішення в частині стягнення суми заборгованості за нарахованими відсотками.
Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 липня 2025 року не оскаржується в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та правничої допомоги, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскаржуваній частині, а саме в частині суми заборгованості за нарахованими відсотками.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.
Судом встановлено, що 23.01.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4323075 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
На умовах, встановлених Договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору:
Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 6000 грн.
Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 23.01.2024 року по 16.01.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Кредитний договір підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором 91344.
Згідно з п. 3.1. договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Пунктом 1.4.1. договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,5% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 договору.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.
Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало останній кредит в сумі 6000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення».
23.09.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до Відповідача.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення відсотків, суд першої інстанції виходив з положень частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Разом з тим, апеляційний суд з розрахунком, здійсненим судом першої інстанції погодитись не може, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.
Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що, починаючи з 24 грудня 2023 року, денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %.
За наведених обставин, місцевий суд помилково вважав, що відповідно до умов укладеного договору та викладених положень у частині 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року разом із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», проценти за користування кредитом, мали нараховуватись відповідно до денної процентної ставки в розмірі 1% на день.
Тому, розмір заборгованості відповідачки за процентами згідно з кредитним договором № 4323075 від 23.01.2024 становить 33390 грн. (91 день (23.01.2024 - 22.04.2024) х (6000,00 грн. 2,5 %) + 120 днів (23.04.2024 - 20.08.2024) х (6000,00 грн. х 1,5 %) + 149 днів (21.08.2024 - 16.01.2025) х (6000,00 грн. х 1 %)).
Водночас, посилання ТОВ «Українські фінансові операції» на те, що зміни до Закону України «Про споживче кредитування» не стосуються укладеного з відповідачем у цій справі кредитного договору № 432307545264 від 23.01.2024 без внесення до нього змін, є безпідставними.
У контексті наведеного, доводи скаржника лише частково знайшли своє об'єктивне підтвердження за наслідками перегляду судового рішення в оскаржуваній частині.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 липня 2025 року у даній справі слід скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права (Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг») та прийняти постанову про часткове задоволення відповідних позовних вимог, а також в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що вимоги позову та апеляційна скарга позивача підлягають частковому задоволенню, з відповідачки підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем до суду першої інстанції у розмірі 1590,30 грн.(65,65% задоволених позовних вимог).
За подачу апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн. Проте, судовий збір, який підлягав сплаті за подачу апеляційної скарги становить 972 грн, виходячи з того, що рішення оскаржується лише в частині заборгованості по відсоткам (54000* 1,5%*150%*0,8), тобто скаржником здійснено переплату судового збору на 2661,60 грн.
За таких обставин, враховуючи задоволення апеляційної скарги на 61,8 % судовий збір у розмірі 600,70 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції», а переплачений судовий збір у розмірі 2661,60 грн належить повернути позивачу з державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 141, 258,374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд ,-
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» - адвоката Лисенка Дмитра Вячеславовича - задовольнити частково.
Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 липня 2025 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами та в частині вирішення питання про розподіл судових витрат - скасувати та постановити нове у відповідній частині.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість по відсоткам за кредитним договором у розмірі 33 390,00 грн.
Остаточно визначити, що до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» у даній справі підлягає загальна сума кредитного боргу у розмірі 39 390,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6000,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 33390,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 2191,00 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
У решті рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 08 липня 2025 року - залишити без змін.
Повернути з державного бюджету ТОВ «Українські фінансові операції» 2661,60 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Л.І. Василенко