Провадження № 22-ц/821/2001/25 Справа № 694/1086/25
Звенигородський районний суд Черкаської області
про повернення апеляційної скарги
09 жовтня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., Гончар Н.І.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Коротюка Михайла Геннадійовича на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зуєва Наталія Василівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Олефір Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 29.09.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Коротюка М.Г. про передачу цивільної справи № 694/1086/25 за підсудністю до Вишгородського районного суду Київської області відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представник відповідача - адвокат Коротюк М.Г. подав апеляційну скаргу.
Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, що її подала, з огляду на наступне.
Перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, визначений частиною першою статті 353 ЦПК України.
Вказана норма не передбачає можливості оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю до іншого суду.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» від 06.12.2007).
Таким чином, право на суд, складовим якого є право доступу до правосуддя, в аспекті апеляційного оскарження ухвали місцевого суду, може бути обмежено на національному рівні з легітимною метою та із забезпеченням пропорційності при застосуванні відповідних правових засобів, передбачених процесуальним законом. Наведене не має наслідком порушення права на доступ до правосуддя.
Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції викладено в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 522/14750/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 623/3792/15-ц, у постанові від 13.03.2019 у справі № 522/18296/14-ц.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.
Право на апеляційне оскарження учасники справи та заінтересовані особи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхнім процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.
Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення, тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду, яким спір має бути вирішений по суті.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Враховуючи викладене вище, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Коротюка М.Г. на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 29.09.2025 про відмову у задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ст. ст. 353, 357 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коротюка Михайла Геннадійовича на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зуєва Наталія Василівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Олефір Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати скаржнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.
Судді: Ю.В. Сіренко
Т.Л. Фетісова
Н.І. Гончар