Справа № 634/278/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1912/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.246 КК України
08 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Сахновщинського районного суду Харківської області від 04 липня 2025 року стосовно ОСОБА_7 , -
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нововолодимирівка Сахновщинського району Харківської області, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштованого але працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.246 КК України, та йому призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 рік, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.
На підставі ст.76 КК України покладені на ОСОБА_7 наступні обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Цивільний позов Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області матеріальну шкоду в розмірі 36173 грн. 50 коп.
На підставі ст.ст. 96-1 та 96-2 КК України застосувана спеціальна конфіскація, якою, речові докази по кримінальному провадженні, а саме б/в бензопила марки «Good Luck» червоного кольору; розпиляні стовбури сироростучого дерева породи ясен, які знаходяться в бортовому причепі, загальним об'ємом близько 2,38 м. куб., які передано на зберігання до ВП №1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області - конфіскувані в дохід держави.
Вирішено долю речових доказів та судових витрат.
Як встановив суд, ОСОБА_7 12 січня 2023 року, близько 15:00 години, діючи за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, маючи умисел на незаконну порубку дерев у полезахисній смузі поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 6324884000:01:000:1058, що має важливе значення для захисту навколишнього природного середовища, виконує захисні функції, не допускає продування ґрунту, що позитивно впливає на сільськогосподарські культури, яка знаходиться в адміністративних межах Олійниківського старостинського округу, Сахновщинської с/р, Красноградського району, з корисливого мотиву з метою їх подальшого особистого використання, діючи всупереч:
- п.1 ч. 1 ст. 67 Лісового кодексу України відповідно до якого заготівля деревини може здійснюватися у порядку спеціального використання лісових ресурсів;
- ч. 1 ст. 69 Лісового кодексу України, яка встановлює, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно;
- пункту 2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007 лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів;
- пункту 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007, лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства (далі - органи Держлісагентства) на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки;
пункту 8 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007, лісовий квиток видається власником лісів або постійним лісокористувачем.
В порушення вимог ст. 69 Лісового кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України № 761 від 23.05.2007 р. не маючи спеціального на те дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером), що видається уповноваженим органом, за допомогою бензопили марки Good Luck червоного кольору, здійснили незаконне випилювання трьох сироростучих (живих) дерев, а саме: породи «Ясен», загальним об'ємом близько 2,38 м3, чим згідно висновку судової-економічної експертизи від 27.01.2023 № СЕ-19/121- 23/1287-ЕК, проведеної Харківським науково-дослідним експертно- криміналістичним центром спричинили збитки в сумі 36173,50 грн., що заподіяло істотну шкоду.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить вирок суду стосовно ОСОБА_7 скасувати, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.246 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки 6 місяців.
В обґрунтування доводів зазначає, що обвинувачений, на час розгляду справи, вину у скоєнні злочину не визнавав, жодним чином не відшкодував шкоду, завдану своїми діями потерпілому. Звертає увагу на те, що прокурор у своїх судових дебатах вимагав визнати ОСОБА_7 винним за ч.2 ст.246 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років 6 місяців обмеження волі. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно звільнив обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Захисником ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , подані заперечення на апеляційну скаргу прокурора.
07 жовтня 2025 року на адресу Харківського апеляційного суду надійшла заява селищного голови ОСОБА_9 про розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 без участі представника Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області. Крім того, в заяві зазначено про те, що апеляційну скаргу прокурора підтримують у повному обсязі.
Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а також думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та дослідивши доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.246 КК України, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтується на доказах, досліджених у судовому засіданні, аналіз яких даний у вироку.
Оскільки фактичні обставини кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 ніким не оскаржені, то висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин перевірці судом апеляційної інстанції не підлягають, з урахуванням вимог ч.1 ст.404 КПК України.
Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням доводів поданої апеляційної скарги, конкретних обставин справи, а також фактичного змісту вироку, не в повній мірі виконав вимоги ст.65 КК України.
За змістом статей 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності і індивідуалізації. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Враховуючи роз'яснення, які містяться у п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 02 березня 2021 року у справі №721/115/19, для досягнення пропорційності між злочином та покаранням, основним чинником, який має братися до уваги під час визначення виду та міри покарання за злочин, є ступінь його тяжкості та небезпечності. При призначенні покарання судам слід прагнути до справедливості та пропорційності, а будь-які винятки з цієї мети мають бути належним чином обґрунтовані.
У частині 3 ст. 374 КПК України зазначено про те, що висновки з усіх питань, пов'язаних з призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням також має бути належним чином мотивоване.
Згідно з ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Обов'язковою умовою застосування цього кримінально-правового інституту, що належить до дискреційних повноважень суду, є сукупність обставин, які б із достатньою переконливістю свідчили про можливість виправлення особи без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на відомостях про вчинене кримінальне правопорушення, характер суспільно небезпечного діяння та обстановку його вчинення, зміст протиправної поведінки та інші обставини, які впливають на встановлення його тяжкості.
Крім того, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватої особи в головних сферах життєдіяльності, спосіб життя, соціальні зв'язки, посткримінальну поведінку, наскільки її ціннісні орієнтири збігаються із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі, соціально-психологічну характеристику тощо.
Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Згідно п.4 ч.1, ч.2 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є, відповідно до п.2 ч.1 ст.413 КПК України, застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість (ч.1 ст.414 КПК України).
Суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, який, відповідно до ст.12 КК України, є нетяжким злочином, а також особу обвинуваченого, який не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працює але офіційно непрацевлаштований, одружений, на утриманні якого знаходиться малолітня дитина, 2024 року народження, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно.
Судом першої інстанції не встановлено обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 ..
Крім того, судом першої інстанції врахована досудова доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_7 від 20 липня 2023 року, згідно якої в обвинуваченого середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, та середній ризик небезпеки для суспільства. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально- виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на рівні мінімальної межі, передбаченої санкцією ч.2 ст.246 КК України, та вважав можливим звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Разом з цим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що виправлення обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства з огляду на наступне.
Такий підхід при призначенні покарання, з урахуванням насамперед фактичних обставин справи та відомостей про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає таким, що не відповідає вимогам процесуального закону і тим критеріям які наведені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Так, суд першої інстанції недостатньо врахував те, що одним з найбільш небезпечних порушень у сфері охорони лісів вважається незаконна вирубка. Суспільна небезпека кримінальних правопорушень, передбачених ст.246 КК України, полягає в тому, що такі дії негативно впливають на довкілля в цілому і, зокрема, на використання, охорону та відтворення лісів, у зв'язку з чим, дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, тому призначене судом покарання із застосуванням ст.75 КК України не сприятиме його меті щодо виправлення та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
Колегія суддів також бере до уваги те, що ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, не маючи спеціально на те дозволу, здійснили незаконне випилювання трьох сироростучих дерев, а саме породи «Ясен», чим спричинили збитки в сумі 36173,50 гривень, що заподіяло істотну шкоду. При цьому, в суді першої інстанції обвинувачений вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнавав частково, заперечував факт вчинення ним вказаного кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.
Поряд із цим, протягом розгляду справи, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, обвинувачений навіть частково не відшкодував завданих кримінальним правопорушенням збитків, що, вочевидь, свідчить про відсутність щирого каяття.
Згідно п.п.2, 4 ч.1 ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі, необхідності застосування більш суворого покарання, а також неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне вирок в частині призначеного ОСОБА_7 покарання скасувати та ухвалити у цій частині новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.2 ст.246 КК України, але в іншому розмірі ніж зазначає прокурор в апеляційній скарзі.
Дослідженням відомостей про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_7 раніше не судимий, одружений, на утриманні має малолітню дитину, 2024 року народження, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно.
Вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.246 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання, згідно ст.ст.66, 67 КК України, колегією суддів не встановлено.
Колегія суддів, також враховує досудову доповідь Красноградського РС №3 філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області від 20 липня 2023 року, згідно якої в обвинуваченого середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, та середній ризик небезпеки для суспільства. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально- виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що обвинуваченому ОСОБА_7 слід призначити покарання у виді обмеження волі в мінімальних межах санкції, передбаченої ч.2 ст.246 КК України, яке буде відповідати вимогам статей 50,65 КК України, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Законних підстав для пом'якшення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, в тому числі призначення покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, колегією суддів не встановлено, оскільки матеріали цього кримінального провадження не містять пом'якшуючих покарання обставин, які, з урахуванням особи винного та інших обставин кримінального провадження, істотно знижували б ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.
Цих відомостей не надано стороною захисту і під час апеляційного розгляду.
З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок районного суду в частині призначення ОСОБА_7 покарання скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового вироку.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування оскаржуваного обвинувального вироку, не вбачається.
Поряд з цим належить врахувати, що, відповідно до вимог ч.15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку, суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.
Вирок Сахновщинського районного суду Харківської області від 04 липня 2025 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.246 КК України у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_7 рахувати з дня його прибуття і постановки на облік у виправному центрі.
В решті вирок Сахновщинського районного суду Харківської області від 04 липня 2025 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуючий -
Судді: