Справа № 554/4471/25 Номер провадження 22-ц/814/3360/25Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
08 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді Чумак О.В., Триголов В.М.
розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників в м. Полтави цивільну справу за апеляційною скаргою адвокатки Лучко Тетяни Іванівни, представниці ОСОБА_1 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 23 травня 2025 року (час ухвалення судового рішення не зазначений; дата виготовлення повного текста судового рішення - 23 травня 2025 року) у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У квітні 2025 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.
В обґрунтування заяви зазначила, що до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області подана позовна заява про розірвання шлюбу, батько відмовляється добровільно надавати кошти на утримання дітей.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Полтави від 23 травня 2025 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.
В апеляційній скарзі адвокатка Лучко Т.І., представниця ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, прохає скасувати ухвалу районного суду та ухвалити рішення, яким видати судовий наказ.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції на виконання вимог ст.187 ЦПК України звернувся не до належного органу реєстрації, звідки отримав відповідь щодо відсутності реєстрації на території Полтавської територіальної громади ОСОБА_2 , що відповідає дійсності, оскільки боржник зареєстрований на території Миргородської територіальної громади.
Відзив на апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду не надходив, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню х таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатом розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Таким чином, наказне провадження - це спрощений вид цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються справи про стягнення з боржника грошових коштів і витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Спрощена правова процедура по видачі судового наказу обумовлена правовою природою вимог, що підлягають захисту шляхом видачі судового наказу.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом (стаття 162 ЦПК України).
За загальним правилом територіальної підсудності, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (частина 1 статті 27 ЦПК України).
Стаття 28 ЦПК України встановлює правила альтернативної підсудності, за якими позивач має право звернутися до одного з кількох судів, визначених у законі. Зокрема, частина 1 статті 28 передбачає, що позови про стягнення аліментів, їх збільшення, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, їх індексацію, зміну способу стягнення, а також позови про визнання батьківства можуть пред'являтися як за місцем проживання (перебування) відповідача, так і за місцем проживання (перебування) позивача.
У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу (частина 9 статті 165 ЦПК України).
Таким чином, альтернативна підсудність надає позивачу право обирати між кількома судами для подання позову, за винятком випадків, коли справа підлягає розгляду за правилами виключної підсудності (стаття 30 ЦПК України). При цьому суд не має права обмежувати вибір позивача щодо визначення компетентного суду.
Заява у цій справі стосується стягнення аліментів на трьох дітей.
З матеріалів справи вбачається, що заявниця ОСОБА_1 подала до суду довідку з Відділу реєстрації виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 16 квітня 2025 року, якою встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.50).
Шевченківським районним судом надіслано запит до Відділу реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб управління держаної реєстрації Полтавської міської ради (а.с.19) та отримано Довідку від Полтавської міської ради від 11 квітня 2025 року про те, що відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 відсутні (а.с.20).
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не дослідив обставин щодо зареєстрованого місця проживання боржника, направивши запит невідповідному органу місцевого самоврядування попри те, що докази щодо місця реєстрації боржника містяться у матеріалах справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі частини 9 статті 165 ЦПК України, ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвокатки Лучко Тетяни Іванівни, представниці ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 23 травня 2025 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду безпосередньо протягом тридцяти з дати виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено 08 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді О.В. Чумак
В.М. Триголов